Військова допомога Україні – зараз, безперечно, одна з провідних тем. Вона не сходить із обговорення після того, як обидві палати американського Конгресу затвердили бюджет Пентагону на 2018 фінансовий рік, де передбачені і кошти для підтримки Києва, а впливові американські ЗМІ пишуть, що й рішення про надання летальної зброї теж уже близько. Чого чекати, Радіо Свобода розпитало в ексклюзивному інтерв’ю із Лорою Купер, людиною, яка в американському військовому відомстві відповідає за Україну, Росію та Євразію.
Дослівний переклад її посади звучить як «заступник помічника міністра оборони США», але – порівнюючи із українською владною вертикаллю – пані Купер повноцінний заступник міністра, знаменитого Джима Меттіса.
У нашій розмові небагато саме про «Джевеліни». Справа в тому, що свою частину роботи Пентагон вже зробив – направив у Білий дім пропозиції щодо надання Україні летальних озброєнь. Слово зараз за головнокомандувачем, президентом США. Тому до того, як визначиться Дональд Трамп, військові не мають права говорити про летальну зброю. Але навчання українських військових, які проводять американці, Лора Купер вважає не менш важливим внеском, ніж майбутнє ймовірне надання більш серйозної зброї.
– Від ваших колишніх колег у Пентагоні доводилося чути, що тренінги для українських військових недооцінюють, що вони насправді не менш важливі, ніж надання зброї, якого всі зараз чекають. Ви теж поділяєте цю думку?
Коли ми думаємо про наші програми військової допомоги, не тільки в Україні, ми зазвичай називаємо тренінги наріжним каменем таких програм. Тренінги – найбільш суттєвий та важливий аспект допомоги
– Це, власне, правильна думка. Коли ми думаємо про наші програми військової допомоги, не тільки в Україні, але й по всьому світі, – ми зазвичай називаємо тренінги наріжним каменем таких програм. Тренінги – найбільш суттєвий та важливий аспект допомоги. Говорячи саме про Україну – в нас є група, Багатонаціональна спільна комісія, – яка об’єднала і українців, і інших наших союзників, щоб визначити пріоритети у наданні військової допомоги. Ця група й визначає необхідність у тренінгах, необхідне обладнання. І вона постійно наголошує на пріоритетності навчання – серед тієї допомоги, що потрібна найбільше.
І дійсно, складно переоцінити важливість навчання тактичних підрозділів – для того, щоб вони були більш ефективними у захисті, – і взагалі для серйозного професійного навчання на майбутнє – щоб українські Збройні сили у довгостроковій перспективі могли захистити себе й забезпечити безпеку країни. Я не хочу цим сказати, що обладнання не важливе – звісно, воно має вагу. Втім, говорячи про Україну, маю зазначити: завдяки тим можливостям, які ми до цього здатні були вам надати, так багато змінилося задля порятунку життів. Як один із прикладів – наші радари. Вони дають українським військовим можливість визначати, звідки ведуться артилерійські чи мінометні обстріли, що, звісно, допомогло рятувати життя українців.
– Але ж ви добре пам’ятаєте політику, яка проводилася за часів Обами – коли радари, які надавали Україні, були із урізаними можливостями. Це зміниться під час нових поставок?
– Радари, які ми зараз надаємо, мають найбільші можливості для захисту для захисту від тих загроз, які я згадувала – здебільшого, від артилерійських і мінометних обстрілів.
За словами Лори Купер, зараз в Україні близько трьох сотень американських військових, які займаються підготовкою українців на полігоні у Яворові. Це так звана JMTGU – Спільна багатонаціональна тренінгова група «Україна», «американські військові люблять абревіатури», каже посадовець. Їхнє завдання – не тільки навчити, а й зробити так, щоб Україна із часом створила власні тренінгові центри – змінивши систему навчання своїх військових.
– Пані Купер, а що щодо обладнання?
Періодично ми переглядаємо перелік того, що для України є пріоритетом. Ми працюємо над цим разом із міжнародним співтовариством
– Ми вже багато обладнання поставили – включно із «Гамві», медичними засобами та засобами захисту українських солдатів від обстрілів. І періодично ми переглядаємо цей перелік того, що для України є пріоритетом. Ми працюємо над цим разом із міжнародним співтовариством. Це не тільки США, але й наші союзники, і Багатонаціональна спільна комісія працює разом, щоб бути певними, що ми надаємо все те, що належить до ключових потреб.
– І Сенат, і Палата представників вже затвердили військовий бюджет Америки, в якому передбачені кошти для України, але традиційно є ще й інші джерела для ймовірної військової допомоги, зокрема і гроші за лінією Держдепартаменту, й інші. Якою ж ця допомога буде у 2018-му?
Двопартійна підтримка України в Конгресі лишається дуже-дуже сильною
– Можу вам сказати, що ми надали військової допомоги Україні на 750 мільйонів доларів – це дуже значна сума, якщо порівнювати із іншими державами не тільки у вашому регіоні, але й у цілому світі. Також скажу, що двопартійна підтримка України в Конгресі лишається дуже-дуже сильною.
Моє розуміння – що зараз буде продовжена дуже серйозна програма військової допомоги
Моє розуміння – що зараз буде продовжена дуже серйозна програма військової допомоги. Тому що в моїх розмовах на Капітолійському пагорбі ми чуємо про дуже потужну підтримку України із обох партійних сторін, підтримку в обох партіях. Але через те, що внутрішній процес погодження в Конгресі ще триває, я не стану пророкувати цифри – думаю, ми всі їх скоро побачимо.
– А щодо летальних озброєнь, про які стільки говорять і пишуть?
– Хотіла б сказали, що рішення ще й досі розглядається, і поки що можливість надання летальних озброєнь не виключена – але у нас просто немає рішення на цей момент.
Протягом цієї розмови ми багато разів поверталися до навчання українських солдатів американцями. Відчувалось – це те, чим заступниця міністра оборони відверто пишається, що вважає дійсно суттєвим та важливим. У Купер засвічуються очі, коли вона розповідає: один із підрозділів українських Збройних сил, щойно пройшовши тренінги, потрапив у серйозний бій під Авдіївкою – й вистояв, зберіг хлопців, підтвердивши: таки навчилися у американців! Тому й відповідь на запитання, які прогнози зараз у Пентагоні щодо ситуації на сході, як в американському Міністерстві оборони бачать розвиток ситуації, Лора Купер прагне відповісти не тільки суто з військової точки зору.
Нас обнадіює, що ми бачимо такий прогрес у проведенні військових реформ; ми бачимо Збройні сили, які переживають дуже важке реформування одночасно з тим, що вони ведуть бойові дії. Це разючі досягнення
– Ви питаєте про перспективи з погляду Міноборони США, і я почну із цього, але закінчу відповідь, говорячи про суто людський аспект. Отож, із погляду Міноборони – нас обнадіює, що ми бачимо такий прогрес у проведенні військових реформ; ми бачимо Збройні сили, які переживають дуже важке реформування одночасно з тим, що вони ведуть бойові дії. Це разючі досягнення. Ми радіємо із цього, і це дійсно відображає зміни у відносинах США та України – із кризової ситуації до того, що стало зараз стратегічним партнерством. І ми дедалі більше зосереджуємося на розширенні і поглибленні цього стратегічного партнерства.
Те, що ми чуємо від генерала Абізейда, – а генерал Абізейд – провідний радник міністра оборони США щодо військових реформ і напряму підтримує міністра Полторака та його команду в оборонному реформуванні, – так от що я чула від генерала Абізейда: він дійсно говорить про поступ – на тактичному, операційному й тепер уже і на стратегічному рівнях реформ. А вам дійсно потрібні зміни на всіх цих трьох рівнях для того, щоб у підсумку мати професійну армію, здатну здійснювати свої завдання. Все це допомагає досягти мети – відповідати стандартам НАТО. І ми дійсно бачимо прогрес щодо наближення до цих стандартів, навіть у час ведення бойових дій.
А відходячи від обговорення виключно військових перспектив, я пригадую момент, коли міністр оборони Меттіс мав можливість відвідати Київ у серпні і я його тоді супроводжувала. Він був присутній на святкуванні Дня Незалежності, бачив чудовий військовий парад, а ще громадян України, які святкували свою незалежність. І міністр сказав тоді – як важливо відчути цей дух свободи. Це почуття свободи, яке ми відчули від українців, настільки важливе для нас, американців, як нагадування, щоб і ми не загубили наші свободи – коли ми бачимо виклики, із якими стикається Україна.
