Журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» порівняли: що їдять солдати Збройних сил України та військовослужбовці країн НАТО. Порівнювали новітній індивідуальний раціон харчування ЗСУ та аналог від Збройних сил Франції. Що за продукти входять в ІРХ? Які вони на смак? Наскільки зручно використовувати цей «сухпай» в умовах війни?

– Отже, ми cпробуємо, порівняємо і обговоримо сухпайки нового зразка української і французької армій.

Зі мною тестуватиме їжу Сергій «Сайгон». Він воював на Донбасі у 2015-16 роках. І одразу перше запитання: наскільки зручно подібні пакети тримати в рюкзаку і взагалі як їх носять із собою?

– У нас були розвідвиходи, і коли ти йдеш на кілька днів, то несеш на собі немало спорядження. Тому якщо це п’ять днів, то п’ять таких пакетів в рюкзак вже не влізуть. Тому це не дуже зручно. Але з точки зору раціональності цих сухпайків, то я б все-таки вибрав український за рахунок його упаковки.

– Давайте подивимося скільки важить кожен з них. Наприклад, український важить понад два кілограми.

– А тут (збройних сил Франції – ред.) – один кілограм 750 грам.

– Тобто тут два кілограми і майже 3300 кілокалорій.

– А в пакеті французького виробника – 3600 кілокалорій.

– Чому ми обрали французький, тому що ми вирішили, що французи гурмани і там напевно буде якась смакота.

– Тут ще треба враховувати традиції кухні. Припустимо, мені ближче тушкована картопля, горох з овочами чи м’ясо яловичини, це з основної страви. Це мені більше імпонує, ніж чилі кон карне (буквально означає «чилі з м’ясом» – ред.), або тунець чи качиний паштет з французького меню. Тобто мені ближче хряпнути чогось рідненького.

– Я знаю, що в Україні зараз є приблизно дев’ять таких наборів з різним меню, а коли ви служили, скільки їх було?

– Було два види сухпайків: один – основний, а інший, як їх називали, «спецназівський», від основного він відрізнявся тим, що там була маленька пачка родзинок, маленька шоколадка і стікер розчинного «Нескафе».

А так вони плюс-мінус однакові, але основна каша у різних пайках була різною – гречка, перловка або рис. І знайти гречку – було щастям, тому що перловка – так собі, а рис це взагалі п***, бо навіть ложка в кашу не завжди вставлялася. І від температури це не залежало.

Сніданок

– Французького сухпайка є приблизно 14 видів і один з них навіть –вегетаріанський. Зараз у нас меню під номером шість, куди входять чилі кон карне – це курка з м’ясом, салат з тунця, качиний паштет, суп, сир, шоколадки і усілякі ласощі. На сніданок у нас мюслі. Зараз ми його розкриємо і детальніше це побачимо.

Якщо в українському наборі зрозуміло: що на сніданок, обід і вечерю, то у французькому – навіть з інструкцією на коробці я не зовсім розібралася.

– Щойно ми відкрили, і я вже бачу, що у французькому сухпайку мені не подобається наявність залізних банок. Бо коли ти виконуєш якісь завдання і тобі треба, щоб про них не знали, то доведеться потім ці банки носити з собою. З нашого набору, наприклад, все можна спалити у вогні і все.

– Оскільки навіть на коробці не написано, що ми повинні їсти на сніданок і на вечерю, будемо розбиратися самі. У нас вийшло дві галети зернові, до них джем, енергетичний батончик, якийсь грушовий смаколик, кава, один стікер цукру і мюслі.

Розкриваємо, що у нас в українському сніданку: ложечка, волога серветка, галети і тут у нас горох з овочами і яловичиною у пакеті. Також у нас ще є сіль, кава і один пакет цукру.

– Одразу про пакетик: якщо у французькому сухпайку – банки, які можуть навіть лопнути зрештою, то ці пакети з українського набору, я не буду ставати на них ногами, але вони досить міцні, щоб я міг на нього повністю спертися. Тобто на нього можна наступати і йому нічого не буде. З точки зору транспортування, це значно зручніше, ніж ось ця ємність, в якій чилі кон карне. Тому що банка гнеться, все може витекти в рюкзак і буде велика біда.

– Воду ми нагріли, заливаємо наші мюслі, щоб спробувати. А у французькому наборі є ложка? Так, у нас є виделочка, яка трансформується у напівложку. Чекаємо п’ять хвилин.

– Знаєш, як свиням у селі дають комбікорм – зараз подібний запах.

– Знову ж таки, ми абсолютно суб’єктивно розділили сніданки, тому зрозуміло, що французький сніданок вийде не таким ситним як український. Тому що там є м’ясо, боби, які дуже поживні. Поки воно запарюється, пропоную приготувати каву.

– Ми зробимо французької кави? Тут пишуть – «100% арабіка».

– Напевно, в бойових походах не такі пляшечки використовують?

– Та звичайні залізні китайські кружки.

– Куштуємо мюслі, ніби такі солодкі.

– Лайно собаче. Якби мені зранку дали таке поїсти, я б з армії дезертирував.

– Давайте спробуємо печиво джемом намазати. Бабусине варення смачніше.

– Але крекер на смак навіть симпатичний. Хоча від джему я не в захваті, дійсно, бабусине варення краще.

– Кава – я дуже кави тут не відчуваю.

– Хочу сказати, що в тих старих українських пайках було гірше, там «Галка» була – там капєц. Так що це я б вранці ще пив. Це ще нічого собі – розчинна арабіка.

– Що ми ще не спробували?

– Батончики, це кавовий батончик.

– А це у нас що? Теж батончик. О, це ж мармеладка!

– Той був як іриска, а цей як мармеладка. О, вона з медом і грушею.

– З французьким сніданком набором ми закінчили. Тепер будемо готувати український сніданок. Відкриваю: запах дивний…

– Чудовий запах, впізнаю.

– Ми його перекладемо у тару, до речі, його так багато.

– Звичайно, це ж український сніданок. Тут каша з м’ясом, в казанок одразу, потім сів поснідав – нормально.

– Дуже багато м’яса.

– У мене прямо гордість за українську армію – стою і пишаюся. Бачу морквину, бачу м’яса шматки. Знаєш, що було у тушонці, яку постачали в армію на початкових етапах війни? Коли відкриваєш банку, туди ніж «всандалюєш», а там трахея… А тут чуєш який запах?

– До речі так, запах ніби зі шкільної столовки.

– Якщо старими сухпайками, які постачалися, не можна було годувати більше 10 днів солдатів. Тобто після 10 днів повинні були забезпечити котлове харчування. То для сухпайків нового зразка – вже термін місць. Тобто місць можна ними харчуватися.

– Галети не смачні. Окей, це краще ніж мюслі. У будь-кому випадку ситніше. До речі, ось французьким сніданком взагалі можна наїстися?

– Плюс-мінус в арміях одна і та ж історія. Головне, щоб солдат не помер з голоду. Тобто не щоб йому було смачно, а саме щоб він не здох і отримав необхідний набір поживних елементів. Думаю, що французького сухпайка, щоб солдат проіснував добу, щоб не помер з голоду і виконував бойові завдання – достатньо. Але все ж мені ближче наш. Мені більше подобається – з м’ясом.

– Це, правда, дуже смачно.

Обід

– Ми відкрили український обід, у нас тут гречаний суп, який теж доволі, важкий, тут його 500 грам. Далі – ячна каша з м’ясом свинини, у нас є вишневий джем, сухарики до супу, знову галети, чай, серветки, сіль, цукор і ложка.

З французького ми обрали салат з тунцем, суп, паштет, шість галет і два батончика.

– Суп – звичайний, порошковий. З якимись макаронами, але на вигляд він досить симпатичний.

– Але знову ж таки, скільки там супу французького і скільки в українському наборі – гречаного бульйону з м’ясом, багато моркви бачу, і він доволі жирний.

– У мене звичайний бульйон. Мені трохи шкода французьку армію.

– Поки гріється суп, я відкрию ячну кашу зі свининою. Як бачимо, українські сніданок і обід, ми ще не розкрили вечерю, дуже схожі.

Почнемо з французького. Скільки часу ми зараз розігріваємо, в окропі порошок супу ще не розчинився.

Крім того, це дуже несмачно, другу ложку навіть пробувати не хочу.

– Оце такий пакетик супу моя покійна баба Іра розчиняла у воді, щоб жуків на городі труїти. Тепер вся надія на салат з тунцем і на чілі кон карне. Відкриваємо салатик.

– Він такий прямо красивий.

– Мені не вистачає солі і він мені, якщо чесно, не подобається. Просто це нетипова для нас кухня.

– А мені дуже подобається. Але цей соус дуже-дуже кислий. Тепер давай спробуємо український.

– О, о! Ну що?

– Якщо чесно, то обід на смак мені такий самий як і на сніданок був. Я зараз не розрізняю ячну кашу і горохову. Якщо у французьких нам не всі смаки подобаються, але вони всі різні.

– А тут все дуже уніфіковано?

– Дуже.

– Я краще їв би ячку. Ячка рулить, однозначно.

– Галет не смачний, але джем дуже схожий на домашній. Обід ми пробуємо упереміш.

«Формаж фондю», по-нашому сир. Я не знаю, що сказати...

– Дуже нейтрально. Загалом, це смачно, мені подобається.

Вечеря

– Ми вже дісталися до української вечері. Тут у нас тушкована картопля з овочами і м’ясом свинини, галети, сухарики, чорний чай, мед і цукор є. У кожному наборі була волога серветка і ложка.

Що у нас залишилося з французького? Чилі, паштет, какао і галети. Повторюся, ми самі обирали, що ми їмо з французького набору, оскільки тут немає поділу. Поки що розігрію картоплю, а Сергій зробить какао.

В українській страві: багато м’яса, багато картоплі, знову ж таки та сама морквина. Вага – 350 грам. Поки ми відкривали вечерю, говорили про те, що у французьких наборах, якщо ти його розкриваєш, то з собою ти його не візьмеш. А українські пакети, якщо є якісь прищіпки, то теоретично їжу можна взяти з собою. Мені здається, це плюс.

– Мені ось ця картопля у вечері за консистенцією на суп більше схожа, ніж суп – на суп в обіді.

– До речі, так, вона набагато рідша. Тепер спробуємо: такий же смак, як і в усьому іншому. Але, мабуть, це найсмачніше.

– Мені здається, вони зловживають з кількістю моркви. Я помітив це у всіх стравах.

– Але тут – дуже смачне м’ясо.

– Це чиста свинина, без жодних жил.

– Ми дісталися до найцікавішого, особисто для мене дуже цікавого, тому що воно виглядає дивно: це «есбіт». На цій штуці ми розігріваємо французький вечерю.

– Галети беремо і намазуємо. Жах. Жах!

– Але мені подобається.

– Відкриваємо: томат чую, боби, м’ясо, кукурудза якась.

– Як я розумію, це ж мексиканське блюдо.

– Господи, прийми за ліки.

– Це смачно!

– Мені не подобається. І не тому що воно погане на смак, а тому що я не фанат їхніх смаків. Щоправда, це одне меню, а по одному складно робити висновки.

Підсумок

– Будемо підсумовувати. Повернемося до сніданку. У нас була горохова каша, а у французькому ми їли мюслі. Думаю, що горохова каша краще, тому що, по-перше, ти нею краще наїдаєшся. А, по-друге, як ми вже переконалися, вона набагато простіша в приготуванні. Ти її висипаєш в казанок, розігріваєш і їси.

А мюслі – довше. Там потрібно окремо гріти воду, потім в якусь тару її треба заливати. У нас це зайняло дуже багато часу

Потім був обід. Мені здається, що українським обідом вся моя сім’я могла б пообідати.

– 850 грам чистих продуктів виходить. Навіть не впевнений, що дорослий мужик стільки може з’їсти.

А паралельно французький обід – лайно собаче. На контрасті з українським він виглядав дуже погано, цей огидний суп з хімічним присмаком, який не розчинився у воді, з якимись сушеними овочами.

– Так, фрацузький суп, будемо чесними, ми з’їли по одній ложці і вилили.

І ось вечеря: була картопля зі свининою, чилі, качиний паштет. Мені, як людині, яка просто пробує їжу, французька вечеря сподобалася, але наша картопля зі свининою – єдина, яка більш-менш відрізнялася за смаком від решти української їжі.

– Для дотримання технологічних процесів, таке враження, що вони готують все в одному якомусь місці, в одній каструлі по черзі.

Але хочу зауважити, що у французькому сухому пайку якісніша кава, в ньому є ось ці всі зубочистки, тримачі для консервів. Дивно, звідки у них цей прокол з приборами, я так і не зрозумів. Він якийсь більш цивілізований. Але разом з тим все-таки я вибрав би український набір, не тому що українець, мені здається, що для мене це було б доцільніше.