Що читають в окупованому Донецьку? Журналісти проекту Радіо Свобода Донбас.Реалії вирушили на книжковий ринок і дізналися – які книги стоять на магазинних полицях поряд зі чтивом про Путіна і бойовиків угруповань «ЛНР» та «ДНР». І головне – чи користується попитом в Донецьку література українською мовою?
Окупація Донецька вплинула навіть на, здавалося б, таке мирне захоплення, як читання. Книги в окуповане місто везуть з Росії.
На полицях донецьких книгарень багато літератури про сусідню державу, російських історичних діячів минулого і сьогодення, та й взагалі – книг, які прославляють Російську Федерацію.
Є у продажу і досить великі томи з-під пера бойовика і колишнього «народного губернатора» угруповання «ДНР» – Павла Губарєва. І книга російського письменника Захара Прилєпіна, який воює за «ДНР». Є і про власний погляд на історію України від російського політолога і кремлівського пропагандиста Володимира Корнілова.
А ще – багато російської художньої і не дуже літератури про події в Україні останніх чотирьох років. І книги про «Новоросію». І навіть журнал «Ізборгського клубу», що просуває інтереси російської консервативної еліти на чолі з Путіним.
Один з лідер продажів – книга з промовистою назвою «Я і рудий Сепар». Про бойовика угруповання «ДНР» – «Моторолу». Її написав журналіст російського пропагандистського каналу LifeNews.
«Цю книгу теж беруть. А ще беруть у нас – «Донбас для чайників. Ці книжки дуже популярні. Ми замовляємо їх в кожному надходженні», – розповідає продавчиня книжкової крамниці.
Крім белетристики про «ДНРівських» бойовиків, в окупованому Донецьку виявилося не складно знайти літературу і українською мовою. Це, перш за все, книги для дітей. Можна знайти і шкільні робочі зошити. Місцеві продавці підтверджують: література українською мовою – популярна.
«Беруть українські книжки всі звичайні люди. Переважно – дітям. Тому що у нас українську мову вивчають», – пояснює продавець.
Для дорослих теж є книжки українською: це і класика, і сучасна художня література, і книги з історії. «Фантастику, пригодницьке, ну, і наукову літературу читаю», – каже відвідувач магазину.
«Молодь, мені здається, більше стала читати. Як у нас написано на магазині – «Читати модно» – так воно і є», – зауважує консультант.
На стелажі поряд книги із законодавства України і Росії. І збірники «законів» угруповання «ДНР».
Якщо якусь книгу в Донецьку не знайти – її можуть привезти на замовлення. Але не з України. «Тільки з Росією працюємо, звичайно», – констатує консультант.
Для багатьох донеччан сьогодні покупка книги – задоволення не з дешевих. Та попри ціни – донеччани менше читати ні стали, стверджують продавці книжкових крамниць.
«Знань багато не буває і ціни немає. Тому, звичайно ж, це не таке вже дороге задоволення», – вважає відвідувач магазину.
«В фінансовому плані, звичайно, складніше стало купувати, тому що вони трошки зараз дорожче коштують порівняно з нашими зарплатами», – зауважує продавець.
Що купують на книжкових ринках і хто їх відвідує?
Водночас на донецькій книжковій барахолці панує запах старих книг і атмосфера ностальгії.
«У нас дешевше, ніж в магазинах. В магазинах дуже дорого. Раніше книгарень було дуже багато. Років десять тому їх кількість стала зменшуватися. З 2011 року по 2012 рік – виручка впала на 40%. «Букініст» був. Немає його з 2014 року. Зараз взагалі менше магазинів стало», – розповідає продавець книжкового ринку.
На букіністичних виставках можна відкопати і радянський «Буквар», і справжні літературні скарби.
«Те, що збиралося роками, століттями, поколіннями – тепер все пішло на продаж», – каже продавець книг.
Раніше на донецьких книжкових ринках було не проштовхнутися. Зараз приходять переважно колекціонери – в пошуках унікальних екземплярів.
«Вибрані. Вибрані. Мало дуже таких любителів. Таких, що стіни у них заповнені книгами. Вони дихають цими книгами», – зізнається продавець книжкового ринку.
Але навіть продаж літературних раритетів під час окупації великих грошей не приносить. Продавці виходять на барахолку радше, що називається, «для душі» – за інтелектуальним спілкуванням.
«Зараз дуже мало. Просто працювати потрібно, бо запасів багато , ми і працюємо», – каже торговець.
«Книги у мене – раритетні. Мені, наприклад, треба продати – я і по 20 рублів би продала – на хліб, на масло. Мені просто шкода літератури. У мене її стільки. Вся зарплата у мене йшла на книги. А тепер – ось», – показує гори книжок продавчиня.
Електронні книги і бібліотеки – спосіб заощадити
Ще один спосіб не закинути читання попри дорожнечу книг – купити електронну. «Читаю на електронній книзі, скачала з інтернету. Всім рекомендую!» – показує девайс донеччанка.
«Зараз дуже дорогі книги, тому простіше, звичайно, читати в електронному варіанті. Електронні книги читаю», – додають жителька Донецька.
Щоправда, багато донеччан принципово проти електронних книг і «за» паперовий варіант.
«Читаю класичні. У них запах інший. А без книги не лягаю. Ні, тільки справжні», – зізнається жителька Донецька.
Дорогі нові книги – з магазинів, майже копійчані старі – на барахолці чи взагалі – електронні книги? Якщо хочеться читати, вихід є завжди. Приміром, читацький абонемент в бібліотеку.
«Взагалі, я завідуюча бібліотекою в навчальному закладі. Якщо в бібліотеці брати книги, то це зовсім не дороге задоволення», – зауважила бібліотекарка.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»: