Як і багато важливих відкриттів, і це сталося випадково. Студентка археології Алена Сламова відмивала від землі кістки, викопані на розкопках ранньослов’янського поселення на півдні Моравії, регіону на сході Чехії, – і зауважила на одному з уламків незвичні подряпини, й вирішила порадитися з колегами. І те, що вона помітила, виявилося не тільки випадковим, а й вкрай важливим.
Це відкриття, зроблене 2017 року, призвело до трьох років ретельних досліджень – які завершилися нині науковою працею, що поновила історичні суперечки і пролила нове світло на мало знаний період минулого Європи.
«Це було для нас повною несподіванкою», – сказав Їржі Махачек, директор Інституту археології і музеології при Філософському факультеті Масарикового університету в Брні, головному місті Моравії. Махачек також очолив міжнародну групу вчених, яка досліджувала унікальну знахідку, виявлену в місцевості Лани біля міста Бржецлава, і підготувала про неї доповідь, що може змінити історію.
Бо, каже він, як з’ясувалося, «подряпини», які помітила студентка на уламку ребра бика, виявилися знаками германського рунічного письма – а їх ніхто не сподівався побачити в ранньослов’янському поселенні.
Здавна-бо вважалося, що слов’яни здобули систему письма тільки в 9-му столітті, коли вони почали використовувати глаголицю – абетку, запроваджену християнськими місіонерами Костянтином-Кирилом і Мефодієм. Але це сталося лише приблизно через три століття після того, як був зроблений напис на кістці з Ланів, яку за допомогою генетичного і радіовуглецевого аналізу датували часом близько 600 року нашої доби.
Стара суперечка
Думка про те, що слов’яни навчилися писати раніше, ніж до них прибули візантійські проповідники в часи Великоморавської імперії – західнослов’янської держави, що охоплювала значні території Центральної Європи і проіснувала менш ніж століття, протягом більшої частини 9-го й на самому початку 10-го, – давно є предметом суперечок.
Іще в 19-му столітті дехто з видатних слов’янських учених висував ідею, що слов’яни отримали певний рівень письменності ще в дохристиянську добу.
Однією з головних підвалин для їхніх аргументів був текст болгарського ченця і вченого, відомого як чорноризець Храбр: у його творі «Про письмена», написаному незадовго до 900 року, згадана система письма давніх слов’ян, яку він назвав «черти (тобто риси – ред.) і різи».
- Прѣжде ѹбо словѣне не имѣхѫ писменъ · нѫ чрътами и рѣзами чьтѣхѫ и гатаахѫ погани сѫще · кръстивше же сѧ · римьсками и гръчьскыми писмены · нѫждаахѫ сѧ словѣнскы рѣчь безъ устроениа…
«Бо ж раніше слов’яни не мали літер, але рисами і різами лічили і ворожили, погани-бо були. Хрестившись же, римськими і грецькими літерами намагалися (передавати) слов’янську мову без упорядкування…»
І хоча дехто вважав твердження Храбра реальним, із часом ця думка втратила підтримку: адже ніяких фізичних доказів, які могли б підтвердити її, так і не з’явилося.
І от тепер кістка з Ланів може все це змінити.
«Наша знахідка – перша майже за 200 років дискусій, яка наводить на думку про можливість, що ранні слов’яни мали якесь письмо», – каже Махачек.
Але в усьому цьому є одна заковика. Адже досі цей рунічний алфавіт, відомий як старший футарк, яким зроблений напис із Ланів, пов’язували тільки з германськими племенами.
І те, яким чином ті ранні слов’яни перебрали абетку чужинців, становить дратівне питання щодо так званого «великого переселення» слов’янських народів, що з’явилися в цій частині Європи в великих кількостях десь у 6-му столітті.
Найпоширеніший погляд на цей процес полягає в тому, що слов’яни рухалися на захід у цю частину Європи після того, як її звільнили германські племена, які, в свою чергу, після занепаду Римської імперії рушили на південь. Але деталі цього процесу, який відбувся за відносно короткий період у 100 чи 150 років, так і не були пояснені задовільним чином.
«Слов’янізація Європи – це справді ще трохи таємниця, – каже Махачек. – І теорію, яка говорить про міграцію мас людей, не так просто продемонструвати науковим чином… Наше відкриття стане лише невеликим елементом цієї дискусії».
Одне з можливих пояснень знахідки з Ланів полягає в тому, що культурна відмінність між ранніми слов’янами й германцями була далеко не така чітка, як вважали раніше.
Або ж ця кістка з рунами може свідчити, що частина германців могла залишитися і врешті відіграти свою роль у формуванні окремих слов’янських етнічних груп, майбутніх слов’янських народів.
«Із самого початку, з другої половини 6-го століття, обидві ці групи людей були значно ближчі чи ближче пов’язані, ніж ми вважали і ніж свідчили археологічні знахідки досі, – каже Махачек. – І можливо, що якась частина германського народу взяла участь у цьому процесі – в етногенезі цих слов’ян».
Нові можливості для досліджень
Як часто стається з важливими археологічними відкриттями, кістка з Ланів може пролити світло на давні історичні таємниці, – але й порушує питання, які можуть відкрити нові захопливі можливості для досліджень.
Одна з цікавих загадок, які постали перед ученими, – в тому, щоб з’ясувати, чому германське письмо опинилося в слов’янському середовищі. Як каже Махачек, є два можливі пояснення того, як могла статися ця рання форма культурного запозичення.
«Людина, яка зробила цей напис, могла бути германського походження, але жити серед слов’ян, – каже він, згадуючи про історичні документи тих часів, у яких ідеться про таких собі германських «емігрантів» серед слов’янських народів, і це дає можливість розглядати цю теорію як правдиву. – А інша можливість – що його зробили слов’яни, які навчилися цього письма в германців».
На жаль, на цей час кістка з Ланів – єдиний фізичний доказ наявності письма в середовищі давніх слов’ян. І тим часом іще зарано впевнено висувати ідеї про те, яку роль це письмо відігравало в слов’янському суспільстві, яке лише зароджувалося.
Роберт Недома, фахівець у порівняльному літературознавстві і мовознавстві з Університету Відня, твердо визначив напис із Ланів як старший футарк – це найдавніша відома система рунічного письма, яким користувалися германомовні мешканці Центральної Європи з 2-го до 7-го століть. (Її назвали за першими літерами цієї абетки – f u th a r k, або ж ᚠᚢᚦᚨᚱᚲ – ред.)
Ця давня абетка складалася з 24 літер. На уламку ребра бика з Ланів – шість із останніх літер цієї абетки: ᛏ ᛒ ᛖ ᛗ ᛞ ᛟ.
І Недома вважає, що первісно на цілому ребрі міг бути написаний весь алфавіт, і що це могла бути «навчальна вправа» – враховуючи, що напис містить очевидні помилки.
«Особа, що вирізьбила ці шість рун, пропустила дві з восьми останніх у старшому футарку, – каже він. – Двох літер бракує (ᛚ і ᛜ – вони мали бути четвертою і третьою з кінця – ред.). Тому я думаю, що це була вправа в письмі, яка передала останню частину старшого футарка трохи неправильно».
Нові захопливі відкриття?
Відомо, що германські племена використовували старший футарк для магічних і релігійних потреб. Але наразі неможливо впевнено сказати, чи його роль була схожою й у ранніх слов’ян – поки не будуть знайдені інші приклади їхніх ранніх написів.
І це також порушує питання про те, чому досі не знайдені інші зразки ранніх спроб слов’ян у письмі.
«Можливе пояснення в тому, що в місцях розселення германців руни зазвичай різьбили на металевих об’єктах: фібулах та інших прикрасах, зброї й так далі, – а також на камені, – каже Махачек. – Але на слов’янських територіях матеріальна культура була значно простіша. Поховання були в вигляді кремації – без ніяких прикрас, зброї тощо, тільки кілька обгорілих кісток, черепки й так далі. Ми не маємо носія, на якому можна б знайти таке письмо. Якби слов’яни використовували його і воно було більш поширеним у їхньому суспільстві, його різьбили б на дереві чи корі або на кістках».
Тож цілком можливо, що органічні матеріали, які слов’яни використовували для письма, вже не існують – вони розклалися з часом. Відкриття ж кістки з Ланів може прокласти шлях до ще захопливіших знахідок на розкопках слов’янських об’єктів, особливо тепер, коли дослідники краще знають, що шукати.
«Нікого не цікавило шукати написи на цих кістках, бо ми й гадки не мали, що там може бути щось таке, – каже Махачек. – Тож, може, зараз, після цієї першої знахідки, ми й інші колеги-археологи будемо намагатися знайти більше. Ми маємо багато кісток із таких поселень. Це цілком нормальні відходи звичного життя, як у нас зараз сміття в кухні… Цих тваринних кісток тисячі, і на деяких теж можуть бути написи».
Іноді ця таємнича доба європейської історії ставала ґрунтом для виникнення спрощених і шовіністичних міфів про походження народів, які створювали проблеми в минулому. Деякі зі знаків футарка використали в нацистському Третьому райху як символи «тевтонської зверхності».
І нинішні дослідження в Ланах можуть до якоїсь міри «відкрити трохи наш розум, щоб ми могли подумати про нашу спільну історію й культуру», вважає Махачек.
«Цією таємничістю рун справді зловживали в недавній історії – в Німеччині нацисти, й так далі, – каже він. – Це дуже сумна історія, але зараз, може, ми зможемо показати, що це письмо і ці руни могли бути значно більш звичними серед різних груп і різних народів. І, можливо, вони не пов’язані тільки з германською міфологією й германською історією, а можуть бути елементом спільної спадщини народів Центральної Європи загалом».
Як каже Махачек, Грантове агентство Чехії надало його команді фінансування, щоб продовжити розкопки в Ланах і на інших об’єктах іще протягом п’яти років. І він сподівається, що ці археологічні дослідження, поєднані з елементами культурної, лінгвістичної й генетичної антропології, допоможуть «змалювати дуже складний і глибокий погляд на цю давню історію і ці процеси творення етносів і соціальних груп».
