«Якщо Росія здійснить вторгнення, тобто танки та війська знову перейдуть кордон України, то не буде жодного «Північного потоку-2». Ми покладемо йому край», – заявив 8 лютого президент США Джо Байден за підсумками зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, інформує телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Покласти край «Північному потоку-2» – означає запровадити проти операторів російського трубопроводу санкції. Це можливо, якщо рішення про санкції ухвалять спільно США, Велика Британія та Євросоюз. Але європейці побоюються, що Росія у відповідь скоротить свої поставки іншими трубопроводами, і тоді на Європу чекатиме занадто холодна зима.
Олафа Шольца, канцлера Німеччини, журналісти запитали, які саме кроки робить Німеччина, щоб знизити свою газову залежність від Росії. Шольц розповів, що Німеччина поступово переходить на відновлювані джерела енергії – вітер та сонце. «Німеччина вирішила в дуже короткий термін поступово відмовитися від використання нафти і газу, і до 2045 року вуглецево-нейтральна економіка Німеччини буде однією з найсильніших економік світу», – заявив канцлер.
За словами Шольца, в енергетичному балансі Німеччини лише чверть споживаної енергії пов'язана з газом, і лише частина цього газу надходить із Росії. Але це значна частина. Третина трубопровідного газу надходить до Німеччини із Росії. Іншими великими постачальниками є Норвегія та Нідерланди, але їхня частка менша.
Шольц говорить про газові перспективи до 2045 року, проте європейських споживачів хвилює те, що можна зробити зараз.
Залежність Європи від російського газу може бути інструментом політичного тиску, каже голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн: «Європа імпортує 90% свого газу, і понад 40% цього газу надходить з Росії. Незважаючи на рекордні ціни та величезний попит, очевидно, немає жодного інтересу до нарощування поставок до нас. Це дуже дивний спосіб ведення бізнесу із боку «Газпрому».
Євросоюз веде переговори про можливе збільшення постачання зрідженого газу з Норвегією, Сполученими Штатами, Катаром та Азербайджаном. Основні сподівання покладають на Катар. «Ціни зросли в другій половині 2021 року, і всі виробники прагнули нажитися на цьому. Тож, по суті, вже перебуваючи на максимумі поставок, Катар не те, щоб може просто простягнути руку і дістати пару мільйонів тонн ЗПГ [зрідженого природного газу] з-під дивану», – говорить Джеймі Інграм, головний редактор Middle East Economic Survey.
Для того, щоб повністю замістити російський газ у Європі, потрібні нові обсяги, а наростити видобуток швидко не вдасться, це триватиме роки. Просто перемістити газ із одних ринків на інші теж не можна. По-перше, є довгострокові контракти, і виробники газу частково, але мають постачати за цими контрактами газ на азійські ринки. А по-друге, навіть якщо Катар забере з Азії увесь свій газ, Європі все одно не вистачить.
Ігор Юшков, аналітик Фонду національної енергетичної безпеки, пояснює: «Він [Катар], в принципі, видобуває на рік 106 млрд кубів, а Росія лише експортувала до Європи минулого року 175. І плюс із цих 106 він уже 30 постачає до Європи. Тобто лише 70 можна переорієнтувати на європейський [ринок], і то теоретично, бо вони також законтрактовані в нього».
Європа дуже залежить від російських поставок, але й Росія залежить від Європи як від ринку збуту, каже аналітик Ігор Юшков. Росії не буде куди подіти свій газ, якщо вона припинить постачати його до Європи. Доведеться зупиняти видобуток і зазнавати величезних збитків.
Щодо «Північного потоку-2», то зараз газопровід чекає на сертифікацію німецького регулятора. Навіть приблизної дати введення його в експлуатацію ще немає, але, швидше за все, йтиметься про другу половину 2022 року. Очевидно, що газова інтрига збережеться щонайменше до нового опалювального сезону.
