Глобальна акція #SaveOlegSentsov, яка вже кілька днів триває у світі, дісталася до Києва. Під посольством ЄС мітингували на підтримку українських політв’язнів, військовополонених та цивільних заручників, які утримуються у Росії, анексованому нею Криму та угрупованнями «ДНР» та «ЛНР» на Донбасі. Активісти підтримали ініціативу Нідерландів створити європейський аналог «акту Магнітського», зокрема, для причетних до політично вмотивованих затримань, а також виступили з вимогою створити офіційну платформу для переговорів щодо звільнення усіх «в’язнів Кремля».
Акція #SaveOlegSentsov відбувається зараз на різних континентах із нагоди присудження ув’язненому в Росії українському режисеру Олегу Сенцову премії Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова.
Церемонія нагородження у Страсбурзі запланована на 12 грудня, але Сенцов не може її отримати особисто, тому вчора туди поїхала його сестра Наталія Каплан, яка увесь цей час бореться за звільнення брата.
Налаштовані рішуче, говорять не соромлячись, постійно порівнюють сучасну Росію і радянські репресіїНаталія Каплан
«Була на засіданні комітету Європарламенту з прав людини. Такий теплий прийом, хоча я влетіла із корабля на бал. Тут всі прекрасно знають про українських політв’язнів у Росії і Криму. І це перемога Олега, результат його голодування. Налаштовані рішуче, говорять не соромлячись, постійно порівнюють сучасну Росію і радянські репресії», – написала вона у Facebook.
За що мітингували у Києві
Під посольством Євросоюзу в Києві громадські активісти також провели мітинг. Вони принесли плакати із портретами українців, яких утримують із політичних мотивів у Росії, анексованому нею Криму та на непідконтрольних Україні територіях Донбасу, та цитатами із Загальної декларації прав людини, які у зв’язку з цими затриманнями були порушені.
Серед присутніх була й Ірина Довгань, яку утримували і катували бойовики угруповання «ДНР». На її переконання, дуже важливо сьогодні показати, що про полонених пам’ятають і борються за їхнє визволення.
«Я сама була в полоні, і я пам’ятаю, як ті п’ять діб я кожен день і кожну ніч думала: чи пам’ятають про мене, чи роблять щось там, на волі, чи буде в мене шанс бути визволеною», – каже Ірина Довгань.
Серед озвучених на акції вимог було створення єдиної платформи для переговорів щодо звільнення усіх «в’язнів Кремля», оскільки, зауважують, єдина наявна на сьогодні платформа – у Мінську – стосується тільки конфлікту на сході України. Окрім того, активісти закликали країни ЄС запроваджувати персональні санкції щодо порушників прав людини.
Навіщо потрібен європейський аналог «акту Магнітського»
Як розповіла Олександра Матвійчук із «Центру громадянських свобод», 11 грудня міністри закордонних справ Євросоюзу одностайно підтримали ініціативу Нідерландів – розробку європейського аналогу «акту Магнітського».
«Це – правовий механізм, який дозволяє за певною процедурою, встановленою у законі, складати списки найбільших порушників прав людини і застосовувати проти них негативні наслідки і обмеження: візові, стосовно їхнього майна або низку інших, якщо це буде записано у законі. І нам видається дуже важливим, аби на рівні ЄС такий акт був розроблений. Ми будемо працювати над тим, щоб люди, які фабрикували справи щодо політичних в’язнів, були внесені до майбутніх списків і були покарані», – зауважує вона.
За словами Матвійчук, зараз закон тільки розробляється на рівні Європейського союзу, і важливо, аби процедура передбачала можливість виправлення помилок, якщо такі будуть допущені, аби цей інструмент не викликав сумнівів у своїй доброчесності.
За міфічним Путіним вони не сховаютьсяОлександра Матвійчук
«Це сигнал людям, які прямо зараз відпускають (кримського адвоката – ред.) Еміля Курбедінова, якого до цього п’ять діб утримували за ґратами за політично вмотивованим адміністративним провадженням, відчували, що за міфічним Путіним вони не сховаються», – наголошує правозахисниця.
Нині, за даними Верховної Ради України, 41 країна світу запровадила санкції щодо Росії. Україна також має свої санкційні списки, куди входять, зокрема, причетні до політичних переслідувань її громадян. Водночас, за словами правозахисників, українська санкційна політика – безсистемна, а її виконання фактично ніхто не контролює. Відтак парламент ініціював розробку змін до законодавства, яке регулює, як саме, хто і на кого може накласти санкції за порушення прав людини.
