Брюссель – Заявка на вступ до ЄС та підписання плану дій щодо членства у НАТО до 2024 року – такі плани оголосив президент України Петро Порошенко 29 січня під час виступу на форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом», під час якого оголосив, що балотуватиметься на другий президентський термін. При цьому, Порошенко-кандидат висловив упевненість, що ці дві структури самі зацікавлені у членстві України. Чи реальні такі плани? Що з цього приводу міркують аналітики та експерти на Заході?
Яна Кобзова, політичний директор центру Расмуссен Ґлобал (Rasmussen Global) та співробітник Європейської ради закордонних відносин:
«Подавати заявку на членство в ЄС Україна може у будь-який час: і в 2020-му, і 2024-му чи й у 2030-му. Але питання не в подачі цього документа, а у тому, чи відповідатиме вона необхідним Копенгагенським критеріям. Деякий прогрес є, співпраця України та ЄС поглиблюється, але все залежатиме від того, наскільки близько у 2024 році українці наблизяться до виконання цих критеріїв, порівняно із нинішнім станом. Для приєднання до ЄС є дуже чітко розписаний план, що містить переговорні пункти, які Україні треба буде виконати. А подання заявки – це тільки початок процесу. Щодо потреби ЄС і НАТО в членстві України, то в загальному безпековому контексті, звичайно, ці структури були б раді бачити українців у своїх лавах. І НАТО, і ЄС справді у цьому зацікавлені, але чи будуть вони задля цього докладати великих зусиль і тягнути Україну до себе, – не впевнена. Українцям слід робити свою «домашню роботу».
Копенгагенські критерії
У червні 1993 на засіданні Європейської ради в Копенгагені було визнане право кожної європейської країни яка визнає положення статті 6 пункт 1 Угоди про утворення Європейського союзу, що вступ до ЄС можливий після виконання низки вимог за трьома критеріями:
– політичного: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин;
– економічного: дійова ринкова економіка;
– «членського»: зобов'язання, що випливають із факту вступу до ЄС, зокрема визнання його політичних, економічних та монетарних цілей.
Аманда Поль, аналітик з Європейського політичного центру:
«Це лунає не надто реалістично. Україна звичайно, може подавати заявки і до ЄС, і до інших організацій, але клімат для цього нині не надто сприятливий. Україні, зі свого боку, слід реалізувати свою власну «дорожню карту» внутрішніх реформ, як щодо вимог Євросоюзу, так і щодо НАТО. Дивіться, як довго вже Грузія намагається отримати ПДЧ щодо членства у НАТО. Це країна, що значно краще готова до цього, ніж Чорногорія, яку до цієї структури вже взяли. Це говорить багато про що: безпекова ситуація в Україні та Грузії дуже відмінна. Думаю, що Порошенко, в своєму прагненні бути переобраним, сподівається, що ці дві речі додадуть йому голосів виборців».
Аркадій Мошес, директор програми Східного партнерства ЄС і Росії в Фінському інституті міжнародних відносин:
Подати заявку можна вже сьогодні, а інша справа, отримати на неї позитивну відповідь. Як на мене, то через 5 років така перспектива залишатиметься вкрай малоймовірною. Не віриться, що за цей час Україна продемонструє настільки вражаючий прогрес у бік критеріїв для членства. Щодо ПДЧ від НАТО, складніше прогнозувати, бо невідомо, чи відносини НАТО й Росії за цей час покращаться чи погіршаться. З точки зору сьогоднішнього аналізу мені бачиться практично неможливим надання Україні Плану дій чи іншого виду партнерства з НАТО. Не може бути чогось більшого за формулювання Бухарестського саміту 2008 року, де Україні пообіцяли, що колись вона стане членом альянсу».
Роланд Фройденштайн, політичний директор Центру Вілфріда Мартенса:
«Це свідчить про надзвичайно амбіційні плани Порошенка, і при всій симпатії до нього, я не впевнений, що такі заяви та плани були узгоджені з кимось чи в ЄС, чи в НАТО. Ключ до членства перебуває в руках українців. Перспектива цього може допомагати проводити реформи. Однак ми бачимо, що цей процес мусив би бути значно серйознішим, за те, що ми бачили за останні п’ять років».
Петер Клеппе, директор брюссельського бюро аналітичного центру Open Europe:
«Нічого з цього приводу в ЄС не сказано і не вирішено – ні в ЄС, ні в НАТО. Навіть для таких країн, як Сербія, яка має значно кращі шанси на приєднання до об’єднаної Європи, у цьому сенсі поки що нічого не світить. Багато залежатиме від прогресу тих країн, які мають бажання стати частиною блоку. Тих реформ, яких очікували від президента Петра Порошенка, зроблено не було. Однак, якщо в цій державі буде здійснено глибинне перетворення в сенсі верховенства права, відкриття ринку землі, боротьби з корупцією, – це може змінити ситуацію. За винятком того, що єдиним гравцем, хто не буде задоволений рухом українців у бік Заходу, завжди буде Росія. Вона може з огляду на це, розпочати великий конфлікт із ЄС. Тож невідомо, як це впливатиме на рішення щодо можливого українського членства в ЄС та НАТО».
Фрезер Камерон, старший радник Європейського політичного центру в Брюсселі:
«Це дуже спекулятивні заяви, адже ніхто не може спрогнозувати, якою буде європейська співдружність через п’ять років і яким на той час буде союз НАТО. Плани надто амбіційні й з огляду на те, що в нинішній політиці п’ять років – це надто великий період для окреслення таких конкретних перспектив. Втім, коментуючи заяви про потребу самих ЄС і НАТО в членстві України, можу сказати, що все дуже залежатиме від самого Києва, від ситуації в державі, від того, наскільки вона відповідатиме умовам, які слід виконати для набуття статусу держави-члена співдружності чи союзниці НАТО. Україна вже має добру основу взаємодії з ЄС, тобто Угоду про асоціацію. І якщо через 3-5 років буде реалізована велика програма реформ, що передбачена цим документом, то хто знає? Можливо, на той момент членство в цих установах стане більш реалістичним. Добре мати амбіції, але треба ще й залишатися реалістами. Дійсність свідчить про одне: на сьогодні та, вочевидь, і на завтра у ЄС зберігатиметься втома від подальшого розширення».
Марк Франко, аналітик із брюссельського королівського Інституту міжнародних відносин «Еґмонт»:
«Україна – держава Європи, тож може надсилати заявку щодо членства в ЄС. Однак, реалізація цього може бути можлива тільки в разі чіткого виконання умов, що передбачає приєднання до співдружності. Йдеться про політичні, економічні та законодавчо-адміністративні критерії. Чи у 2024 році Україна відповідатиме всім цим критеріям? Відповісти на це запитання складно, з огляду на те, що сьогодні Україна ще дуже далеко від цієї можливості. Хоча нічого не заважає їй бути оптимістом та сподіватися на таку можливість. Все залежатиме від наступного президента, уряду, парламенту, державних адміністрацій та самого суспільства. Чи погодиться блок європейських держав на запит українців, залежатиме від якості цієї заявки, здатності їхньої держави відповідати необхідним умовам, а добра й гідна членства країна завжди вітатиметься в Європейському союзі».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Висування Порошенка на другий президентський термін: сцена та за лаштунками
Західні оглядачі про намір Порошенка вдруге стати президентом
