Коли Олексій Навальний шокував своїх прихильників і оголосив про повернення до Росії в січні минулого року після одужання в Німеччині від отруєння, у якому він звинуватив Кремль, опозиційний політик зробив це за допомогою публікації в Instagram.
«Я ніколи не запитував, чи маю я повертатися, просто тому, що я ніколи не виїжджав, – написав він 13 січня 2021 року. – Я опинився в Німеччині після того, як потрапив у палату інтенсивної терапії, з однієї причини: мене намагалися вбити».
Ця новина була сприйнята його прихильниками по всій Росії як можливий початок нової ери в російській політиці, момент, коли антикорупційний лицар, який пережив замах на вбивство, повернувся додому, щоб протистояти людині, яку він звинуватив у авторитаризмі: президенту Володимиру Путіну.
Його прихильники летіли літаками, потягами та автомобілями до Москви, щоб привітати його із запланованим прибуттям до столиці 17 січня.
Після кількох тижнів невпинної кампанії штрафів, поліцейських рейдів та переслідувань багато з них вірили, що чисельна перевага убезпечить його від погроз чиновників, які мають намір заарештувати його після приземлення, і спровокує національну розплату в країні, спустошеній пандемією коронавірусу та розбитій гнівом через падіння реальних зарплат і скупу державну підтримку.
Але через рік ця ейфорія була стерта на тлі розгону, що тривав, тепер забороненої політичної мережі Навального та громадянського суспільства в цілому. Тисячі протестувальників були затримані, багато було ув’язнено, а більше половини від політичних координаторів Навального покинули Росію або були заарештовані за свою активність, а деяких оголосили в розшук як «терористів» чи «екстремістів». Журналістів, які з’ясовували обставини отруєння Навального та посилалися на його корупційні розслідування, назвали «іноземними агентами».
Попри те, що мало хто не оцінює хоробрість Навального, після хвилі політичних репресій, започаткованої його поверненням, багато хто підбиває підсумки і навіть ставить під сумнів, чи було воно того варте.
«Навальний – досвідчений політик, і він добре знав, чим може закінчитися його повернення до Росії, – сказав Олександр Зиков, колишній координатор Навального в Саратові. – Але я не очікував, що [реакція] буде настільки жорсткою».
Серед перших, хто підтримав рішення Навального, був колишній нафтовий магнат Михайло Ходорковський, який був заарештований у 2003 році і провів за ґратами десять років за, як він сказав, політично вмотивованим звинуваченням у шахрайстві, його раніше помилували, звільнили та вивезли з країни, щоб налагодити життя за кордоном.
«Добра людина», – написав Ходорковський у Twitter в день, коли Навальний оголосив про своє повернення. – Але він ризикує».
Цей ризик став зрозумілим, коли Навального, який сів на рейс з Німеччини, запевняючи журналістів, що його арешт «неможливий», схопили біля паспортних воріт і затримали прикордонники перед тим, як його потім швидко судили та засудили до двох з половиною років ув’язнення за порушення умов попереднього умовно-дострокового звільнення.
Навальний від самого початку пообіцяв повернутися, відкинувши припущення, що після одужання в Німеччині він вибере вигнання на Заході замість тюремного ув’язнення в Росії.
Христо Грозєв, розслідувач з відкритих джерел Bellingcat і друг Навального, сказав в день повернення Навального, що політик знав, що його майже напевно посадять у в’язницю.
«Він не просто готовий [до в'язниці]. Він вірить, що його посадять. Він вважає, що, швидше за все, він сяде за ґрати надовго», – сказав він.
Але прихильники Навального кажуть, що навіть якби він знав, що його арешт майже неминучий, він повинен був повернутися, щоб зберегти активність у російській політиці.
«У нього насправді не було вибору, щоб залишатися політиком, яким він хотів би бути, – сказав Михайло Свєтов, засновник Лібертаріанської партії Росії, який покинув Росію після того, як його звинуватили у кримінальних справах, пов’язаних із його політичною діяльністю. – Він дуже швидко перетворився би на Ходорковського».
Після вигнання Ходорковський продовжував фінансувати опозиційні рухи та медіа-платформи, багато з яких були заборонені або заблоковані в Росії. Він також безпосередньо спілкувався з прихильниками під відео на YouTube, які час від часу збирають тисячі переглядів. Незважаючи на це, мало хто з експертів вважає, що він зберігає великий вплив у російській політиці, переуваючи в Європі.
Свєтов сказав, що навіть проявивши свою хоробрість у поверненні до Росії, сам Навальний може не довго залишатися активним, поки він чахне за ґратами.
«Він вирішив бути в підручниках з історії, але для кожного Мандели є сотні імен, яких ви не пам'ятаєте», – сказав він, маючи на увазі Нельсона Манделу, який очолив боротьбу проти апартеїду в Південній Африці і став її першим темношкірим президентом після 27 років ув'язнення.
В інтерв’ю телеканалу «Дождь» 12 січня Жанна Нємцова повідомила, що її батько Борис Нємцов – критик Путіна та колишній віце-прем’єр-міністр Росії, якого в 2015 році застрелили на мосту біля Кремля – врешті повернувся до Росії після перебування в Ізраїлі, бо «не хотів бути боягузом». Вона сказала, що не може судити його за те рішення.
«Ми не можемо дивитися на речі з точки зору політика, тому що це унікальна психологія, це покликання, почуття відповідальності за людей, які вас підтримують, – сказала Нємцова, яка зараз живе в Європі. – Я, наприклад, живу спокійно. Але я не живу в Росії, я – не політик, і мені не потрібно доводити іншим, хто я».
Інші ставлять собі питання, чому Навальний вирішив повернутися тоді, коли він це зробив – у розпал російської зими, за багато місяців до виборів, у вересні 2021 року, що його команда розглядала як ключову можливість згуртувати підтримку та завдати шкоди правлячій партії «Єдина Росія».
Самотні голоси: одиночні акції протесту росіян після арешту Навального – фотогалерея
За словами політолога Аббаса Галлямова, арешт на піку передвиборчої напруженості міг послужити пусковим механізмом для ще більшої хвилі протесту.
«Саме повернення не було помилкою, – сказав Галлямов, колишній кремлівський спічрайтер. – Що було помилкою, що він повернувся так рано».
Свєтов погодився: «Я розумію рішення повернутися. Але я взагалі не розумію часу».
Мілія Кашапова, прихильниця Навального, яка проводила політичні кампанії для політиків, яких підтримує Навальний, сказала, що вважає, що відеозвіт Навального про ймовірний чорноморський палац Путіна, який зібрав десятки мільйонів переглядів після того, як був оприлюднений після його повернення до Росії, спровокував би революцію і виправдав би таке рішення. Але сама вона залишила судження щодо самого рішення.
«Ми в опозиції не схильні критикувати Навального. Він – жертва режиму», – сказала Кашапова Радіо Свобода у вересні 2021 року, коли вона агітувала за іншого опозиційного політика, який був ув'язнений за свою діяльність, але йому дозволили брати участь у парламентських виборах того місяця.
«Звинувачувати когось, хто був отруєний, оголошений екстремістом і ув’язнений – ймовірно, на багато років – для мене все одно, що звинувачувати жертву домашнього насильства в їхній долі», – каже вона.
Якими б не були наслідки повернення Навального, зрозуміло одне: його рішення повернутися до Росії та його подальше ув’язнення підняли його до статусу «політичного ворога №1 Путіна» – позиції, яка може дати йому моральну прерогативу згуртувати опозицію, коли (і якщо) його звільнять до закінчення терміну перебування Путіна при владі.
Навальний «став найвидатнішим і небезпечним критиком Путіна: антипутінським і політиком №2 в Росії», – написав політолог Олександр Баунов невдовзі після повернення Навального до Росії.
Іронія полягає в тому, що після повернення Навального всі його близькі помічники пішли іншим шляхом: покинули країну під страхом арешту. Вони продовжують розслідування та висвітлюють корупцію на високому рівні зі своїх баз у столицях ЄС, але критики кажуть, що їхній вплив ослаб, а російська опозиція наразі не має можливості змінити події.
«Команда Навального вперше опинилася в ізольованому становищі від решти країни. Я не думаю, що вони цілком усвідомлюють, що та робота, яку вони виконували досі, більше неможлива. Вони можуть публікувати розслідування на YouTube, але вони нічого не можуть зробити на місцях, – сказав Свєтов. – Я думаю, що ми програли наступні кілька років».
Сам Навальний виглядає більш оптимістичним. У річницю свого повернення він написав росіянам повідомлення, яке опублікували на його сторінці в Instagram. Він сказав, що не шкодує про повернення в країну, яку називає домом, незважаючи на все, що сталося з того часу.
«Відсидівши перший рік ув’язнення, я хочу сказати те саме, що кричав тим, хто зібрався біля будівлі суду, коли вони вели мене до поліцейського фургона: не бійтеся, – написав він. – Це наша країна, і вона в нас лише одна».
(Стаття написана за участю головного редактора сайту Російської служби Радіо Свобода Дмитра Волчека та московського кореспондента Радіо Свобода Метью Люксмура).
