Оточили вулиці довкола поліцейського відділку, а згодом захопити територію і проголосити її «Автономною зоною» – такий шлях протесту вибрали в американському місті Сіетлі, штат Вашингтон. Наразі правоохоронці покинули район, а демонстранти встановили в ньому барикади та організували наметове містечко. Ми побували всередині «Автономної зони» в Сіетлі й поспілкувались із демонстрантами та місцевими мешканцями. Що там відбувається – читайте в репортажі.
Зона любові
«Ви залишаєте територію Сполучених Штатів. Вітаємо в Капітолійській Автономній зоні!» – повідомляють знаки на барикадах при вході до протестного містечка в Сіетлі. Знаки саморобні, написані кольоровими маркерами на картоні. Але за цим уявним кордоном починають діяти зовсім інші правила.
«Любіть одне одного! Життя надто коротке, щоб витрачати його на ненависть, – ви ніколи не знаєте, коли помрете», – каже хлопець у чорному кашкеті та круглих дзеркальних окулярах, який проходить повз. «Я ніколи не бачив такого раніше. Жодного мародерства чи руйнувань, люди розважаються. Ми не хочемо тут мародерів! Надіюсь, все буде продовжуватись в такому ж дусі – це любов! Ви можете її тут відчути!»
В повітрі на вулиці відчутно запах марихуани. Цей район у Сіетлі завжди був відомий вільною атмосферою, а також своїми кав’ярнями та ресторанами, в яких часто збиралась ліберальна молодь. Тепер демонстранти називають цей округ, який включає в себе шість кварталів та парк, – «Капітолійською автономною зоною». Або скорочено CHAZ – ЧАЗ, абревіатура від Capitol Hill Autonomous Zone.
В перший тиждень протестів проти поліцейського свавілля у США тут було гаряче. Сутички з силовиками, сльозогінний газ та шумові гранати, а відтак насильство і погроми. Після кількох днів протистоянь міська влада всупереч бажанню поліції відкликала правоохоронців – порожнім залишили навіть поліцейський відділок. Демонстранти забарикадували вулиці та встановили там свої намети.
З того часу протест тут відбувається мирно. Мітинги супроводжуються вуличними концертами й спільними переглядами фільмів, а протест радше скидається на великий неорганізований фестиваль, на якому зібрались сучасні хіпі та різні люди ліберальних та лівих поглядів. На дорозі великими кольоровими літерами написали «Black Lives Matter» – «Чорні життя важливі». Люди діляться між собою їжею, водою та медикаментами. На покинутому поліцейському відділку замалювали слово «Police» і написали «People». «Відділок людей Сіетла». Голова міста назвала те, що відбувається на вулицях, «літом любові».
Генк Кушевські з дружиною мешкає в будинку, який тепер опинився в межах «Автономної зони». Він каже, що попри відсутність правоохоронців, почувається в абсолютній безпеці – навіть безпечніше, ніж до того. На його думку, насильство на початку протестів провокували саме силовики.
«Вони встановили барикаду і почали її захищати. Для чого? – піднімає брови Генк. – Невже вони справді думали, що люди прорвуться у поліцейський відділок, вб’ють копів, заберуть зброю і почнуть революцію? Я не думаю, що це б сталося. Але поліцейські поводились так, ніби вони у Бразилії чи Венесуелі й почали розганяти людей».
Генк порівнює найгарячішу ніч протестів з поточною ситуацією на вулиці. «В ту ніч тут все вибухало – таке враження, що вони підірвали з тисячу шумових гранат, всюди був сльозогінний газ… Ми живемо на п'ятому поверсі, і нам цей газ занесло через вікно. Уявляєте? Ми з жінкою десь п'ять хвилин кашляли. Але чесно – після того, як поліція відійшла, тут стало набагато спокійніше. Жодних шумових гранат чи сльозогінного газу. Жодних бунтів чи мародерства. Якщо ви пройдетесь по вулиці – це виглядає, ніби вуличний ярмарок».
Зона безладу
Однак поліцейські та рятувальні служби не погоджуються з такими висновками. Вони запевняють, що злочинність з цього району нікуди не зникла, проте через барикади тепер неможливо вчасно приїхати на виклики. Це стосується також і швидкої допомоги.
«Замість звичних п’яти хвилин тепер приїхати на виклик нам займає близько вісімнадцяти, – пояснює журналістам начальниця поліції Сіетла Кармен Бест. – Якщо вашу матір, вашу сестру, вашого кузена чи дитину сусідів будуть ґвалтувати, грабувати, чи нападати на них, – ви не захочете, щоб поліція запізнилася на виклик».
Група демонстрантів в «Автономній зоні» зібралась довкола чоловіка в картатій сорочці та чорній краватці. Це кандидат у губернатори штату від Республіканської партії Тім Аймен. За його словами, він прийшов, аби поспілкуватись із людьми та почути їхні вимоги. Каже, що розуміє причини їхнього обурення, але не погоджується із закликами про непотрібність поліції.
«Рішення влади відкликати поліцію з цього району було помилковим», – міркує кандидат в губернатори. «Це було всупереч бажанню поліцейських – вони хочуть захищати людей. І вони знають, що всередині спільноти вони в сильнішій позиції, щоб це робити. Я думаю, люди завжди мають пам’ятати, що самі правоохоронці хочуть тут залишатись для того, щоб збавляти напругу та слідкувати за безпекою. Але їм наказали відійти. І це дійсно тривожно».
Схоже, тривожно не лише йому. Протягом зйомок з вікна житлового будинку, що стоїть поруч, визирає жінка. Помічає камеру – каже, що тепер боїться виходити з дому на вулицю. Вона не підтримує протестів і переживає, що демонстранти можуть її побити. Трохи далі голосно лається інший місцевий мешканець, який через барикади не може виїхати з району. «Лайно собаче цей ваш протест!» – жбурляє він велосипед, що стоїть поруч, – «Влаштували тут безлад!»
Навести порядок в місті неодноразово закликав Дональд Трамп. У своєму твіттері він називав демонстрантів у Сіетлі терористами й гостро критикував місцеву владу, звинувачуючи її в бездіяльності.
«Міська голова Сіетла про захоплення її міста анархістами каже, що це «Літо любові». Ці ліберальні демократи нічого не знають. Терористи палять і грабують наші міста, – і вони думають, що це чудово, навіть смерть. Захоплення Сіетла має припинитись зараз!» – писав президент США. Втім, влада міста і штату його заклики проігнорувала.
Зона протесту
Демонстранти також не збираються добровільно розходитись. «Коли наш протест тут закінчиться? Я не думаю, що він коли-небудь закінчиться» – розмірковує Джаст Маршалл – темношкірий хлопець із пофарбованим у біле волоссям. Окрім участі в протесті, цього вечора він виступає в «Автономній зоні» разом зі своїм музичним гуртом.
«Я думаю, це нова хвиля. Люди наскільки втомлені від того, що поліцейські намагаються взятись за дуже багато речей одночасно – і що вони реагують на кожну дрібницю. Ми не потребуємо втручання поліції в ситуації, де нема насильства. Офіцери не є експертами з психічного здоров’я. Ми віримо, що наші дії покажуть приклад і стануть лекалом для решти світу. Щоб люди вирішили, чи хочуть вони присутності поліції в своїх громадах».
– А що привело сюди тебе особисто?
– Революція привела мене! – сміється Джаст, – Шанс встановити нові принципи, під якими зможе об’єднатись весь людський вид, і жити в рівності та правді.
В мене є маленький брат. Я не хочу хвилюватись, що його можуть підстрелити через його колір шкіри, коли він піде гуляти з друзями або коли вийде пізно вночі в магазинНоель Грем
Серед демонстрантів є також ті, ким керують не такі глобальні ідеї. «В мене є маленький брат», – каже Ноель. Вона прийшла сюди разом із подругами. «І хоча ми живемо в більш-менш безпечному районі, несправедливість трапляється всюди. Тому я тут не лише заради себе – але і заради моїх майбутніх нащадків та мого брата. Я не хочу хвилюватись, що його можуть підстрелити через його колір шкіри, коли він піде гуляти з друзями або коли вийде пізно вночі в магазин. Я не хочу, щоб люди коли-небудь викрикували на протестах його ім’я».
«Джордж Флойд!» – лунає з іншого боку вулиці.
Серед юрби, що вигукує ім’я загиблого афроамериканця, чия смерть в Міннеаполісі розпалила протести по всій країні, є Ханні. Вона налаштована радикальніше за інших учасників протесту і каже, що планує залишатись тут якомога довше.
«Уявіть, якби ми могли повернути гроші всім чорним людям, чиї предки збирали бавовну на полях, і чиї предки за безцінь працювали на важких будівництвах в Америці. Зараз ми були б значно багатшими!» – Ханні активно жестикулює, розмахуючи руками. «Чорт забирай, ми були б найбагатшими людьми в США, якби білі вирішили повернути гроші нащадкам афроамериканців, які розбудовували їхні міста! Це моя персональна вимога: я хочу отримати свої гроші за всі 450 років несправедливості!»
На стовпах в «Автономній зоні» де-не-де висять плакати із трьома загальними вимогами. «Зменшити фінансування поліції в Сіетлі. Профінансувати програми підтримки здорових і безпечних громад. Зняти з протестувальників усі звинувачення».
Ми не просимо реформ, ми вимагаємо скасування. Це означає припинення фінансування поліції на 100%Одна з вимог демонстрантів у Сіетлі
Втім, існує і повніший список із 30 вимог – серед них є і радикальні. Його опублікували демонстранти «Капітолійської автономної зони» у своєму блозі. Список поділений на чотири блоки: правова система, охорона здоров’я, економіка та освіта. Перший пункт блоку про правову систему звучить так: «Поліція Сіетла і судова система не підлягають реформуванню. Ми не просимо реформ, ми вимагаємо скасування. Це означає припинення фінансування поліції на 100%, в тому числі скасування існуючих пенсій для поліцейських Сіетла».
Серед інших вимог – розслідування усіх минулих випадків поліцейського свавілля, виплати для сімей жертв поліції, право голосу для в'язнів, перегляд вироків для всіх не білих в’язнів штату Вашингтон і скасування ув'язнення як методу покарання в цілому.
Реакції влади на конкретно ці вимоги поки що не було. Втім, з демонстрантами уже зустрілись міські чиновники та бізнесмени – вони намагаються домовитись щодо зменшення території містечка і усунення барикад – щоб рятувальні служби та лікарі могли вчасно приїжджати на виклики, а в районі зміг відкритись локальний бізнес.
«Це тимчасово. Зараз ми працюємо над тим, щоб повернутись у свій відділок», – говорить начальниця поліції Сіетла Кармен Бест в ефірі одного з телеканалів – Ми не покинули цей район».
Дивіться також: «Автономна зона»: як у Сієтлі, штат Вашингтон, проходять наметні протести.
