У перші дні серпня, якраз напередодні президентських виборів у Білорусі, група впливових американських аналітиків на сторінках видання Politico опублікувала пропозиції змін в американській зовнішній політиці щодо Росії. У статті під назвою «Час переосмислити політику щодо Росії» колишні дипломати, сенатори, представники державного департаменту, науковці закликали адміністрацію Дональда Трампа до пошуку шляхів взаємодії з президентом Росії Володимиром Путіним та відмови від жорсткої політики санкцій, яка, на їхню думку, не дає Росії позитивних стимулів змінювати свою поведінку.
Кількома днями пізніше у тому ж часописі Politico з’явилася відповідь від представників іншого, не менш представницького «табору» аналітиків, які відповідають – «Ні, зараз не час для чергового перезавантаження відносин із Росією».
Через події в Білорусі ці листи пройшли повз увагу широкої громадськості, тож Радіо Свобода вирішило детальніше подивитися, як аргументують свої позиції представники обох сторін, та що з цієї дискусії може почерпнути для себе Україна?
У своєму листі, опублікованому 5 серпня, прихильники «переосмислення» – колишні високі посадовці Державного департаменту, такі як Фіона Гілл, колишні посли – Джеймс Коллінс, Джон Росс Баєрлі, колишній міністр оборони Вільям Перрі, співавтор угод щодо ядерного роззброєння сенатор Сем Нан, відомі вчені з університетів та дослідницьких установ (загалом понад 100 підписів) – говорять, що небезпека військової конфронтації з Росією «є знову реальною», в той час як арсенал американської зовнішньої політики звузився до, головним чином, «реакцій, санкцій, публічної ганьби та резолюцій Конгресу».
Тож, на думку авторів відкритого листа, потрібно переосмислити американські підходи, щоб знайти способи відновити співпрацю з Росією у питанні відвернення ядерної війни та кліматичних змін.
«Ключова теза:
«Ми повинні мати справу з Росією такою, якою вона є, не такою, як ми хочемо, повністю використовуючи свої сильні сторони, але відкрито для дипломатії».
Перестаньте демонізувати. Поверніться до обережної поваги та залученості»
Звісно, кажуть прихильники переосмислення, вони не можуть заплющувати очі на дії Росії, яка протистоїть Америці в Європі та Азії, захопила частину території України та Грузії, втручається у внутрішню політику і намагається підірвати демократичну репутацію США. Особливо автори листа виділяють питання втручання Росії в американські вибори – вони сподіваються, що існує шлях, як ефективно не дозволити Росії втручатися у виборчий процес у США і будувати одночасно конструктивний діалог.
Ми повинні також залучати Росію до переговорів у непублічний спосіб
«Посилити нашу виборчу інфраструктуру, карати санкціями росіян, які використовують викрадену інформацію як зброю, і протидіяти здатності Росії зламати наші системи – все це необхідні заходи. Як і викриття російської дезінформації. Однак ми повинні також залучати Росію до переговорів у непублічний спосіб, зосереджуючись на можливостях кожної сторони завдати великої шкоди критичній інфраструктурі іншої сторони», – вважають автори листа.
Вони також зазначають, що у питаннях політики щодо Китаю потрібно, щоб Росія була на боці США і це уможливило б тристоронню співпрацю. «Це непросто, – визнають автори листа, – але це має бути нашою метою».
Колишні американські дипломати кажуть, що з часу «української кризи» контактів на дипломатичному рівні майже немає, бо контакти розглядаються як «нагорода за добру поведінку», а не як спосіб просувати свої інтереси і надсилати послання. Тому відновлення нормальних дипломатичних контактів, на їхню думку, має бути пріоритетом для Білого Дому та Конгресу. Це також необхідна умова для відновлення переговорів щодо скорочення стратегічних ядерних озброєнь – New Start, що добігає чинності на початку наступного року.
США мають залишатися вірними своїм принципам у питаннях, де інтереси Америки і Росії є діаметрально протилежними, такі як в Україні, чи Сирії, але санкції потрібно використовувати у поєднанні з іншими інструментами зовнішньої політики. Бо самі по собі, на думку авторів листа, вони не ефективні.
Постійне нагромадження санкцій зменшують будь-який стимул, щоб Москва змінила курс, оскільки вона вважає ці санкції постійними
«Постійне нагромадження санкцій, передбачених Конгресом, як покарання за дії Росії в Криму та на сході України, за отруєння в Солсбері, порушення договору INF (Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності) та за втручання у вибори зменшують будь-який стимул, щоб Москва змінила курс, оскільки вона вважає ці санкції постійними», – пояснюють свою позицію автори листа.
Зрештою, на їхню думку, демократичні зміни в Росії, якщо і настануть, то вони не заторкнуть значно зовнішньої політики, бо на переконання авторів листа, Володимир Путін діє в стратегічних рамках, які глибоко вкорінені у націоналістичних традиціях, які поділяють і еліти, і громадськість. Намагатися змінити це, на думку прихильників переосмислення політики щодо Росії, було б помилкою, так само, як і продовжувати нинішню політику, що не приносить бажаних результатів.
Дії режиму Путіна становлять загрозу американським інтересам і цінностям та вимагають сильної відповіді
Не минуло і тижня, як 11 серпня те саме видання Politico надрукувало відповідь іншої впливової групи американських аналітиків, які вважають, що для «перезапуску» відносин із Росією немає жодних підстав. Група з понад 30 аналітиків, колишніх дипломатів, представників ЗМІ кажуть, що поділяють занепокоєння своїх колег і також вважають, що відносини з Росією є дуже поганими, але переконані, що це сталося не тому, що американці не намагалися їх виправити.
Автори цього листа, серед яких колишній високий посадовець Державного департаменту Девід Крамер, колишній спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер, колишній посол США у Польщі Віктор Аш, колишній посол в Узбекистані та Україні Джон Гербст, колишній заступник міністра оборони Ян Бржезінський, старший аналітик Атлантичної ради Андерс Ослунд, колишній старший радник Гельсінської комісії Орест Дейчаківський, двоє колишніх президентів Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа – Джеф Ґедмін та Джеймі Флай, кажуть, що зараз зовсім не час шукати зближення з Москвою. Навпаки, на їхню думку, дії та поведінка режиму Володимира Путіна становлять загрозу американським інтересам та цінностям, вимагаючи сильної відповіді.
«Дуже добра op-ed стаття людей, які найкраще розуміють Росію. «Ні, зараз не час для чергового перезапуску відносин з Росією»
На думку авторів листа, із часів Джорджа Буша-молодшого кожна американська адміністрація намагалася покращити відносини з Росією, але цього не вдавалося зробити, бо президенту Путіну це не потрібно.
Путін більше зацікавлений у тому, щоб зобразити США як найбільшого ворога Росії, щоб виправдати його репресивний внутрішній контроль, ніж у тому, щоб покращити двосторонні відносини
«Путін більше зацікавлений у тому, щоб зобразити Сполучені Штати як найбільшого ворога Росії, щоб виправдати його репресивний внутрішній контроль, ніж у тому, щоб покращити двосторонні відносини», – вважають автори листа.
На їхню думку, намагаючись сказати, що це США, а не Росія мають змінювати свою політику, прихильники «переосмислення» якраз підіграють Путіну в його небезпечній поведінці.
Проблема – не у тому, що бракує дипломатичних контактів. «Американсько-російського діалогу, в тому числі щодо ядерних можливостей, не бракує, – мовиться у листі-відповіді. – Американські представники регулярно зв’язувалися зі своїми російськими колегами з Афганістану, Ірану, України, Сирії щодо ядерних питань та інших проблем. Ми маємо повноцінні дипломатичні відносини, навіть якщо обидві сторони брали участь у видвореннях, що зменшило кількість співробітників посольства».
Важко домовитися з іншою стороною, коли Москва відмовляється визнати, що її сили вторглися в Крим і Донбас, та все ще присутні там
Результатів нема не тому що бракує зусиль, кажуть експерти з Росії. «Важко домовитися з іншою стороною, коли Москва відмовляється визнати, що її сили вторглися в Крим і Донбас, та все ще присутні там; що вона є співучасником збиття цивільного авіалайнера, внаслідок чого загинули 298 пасажирів та членів екіпажу; бреше про невтручання у вибори в Америці 2016 року; порушує права людини в Сирії та підтримує там вбивчий режим Асада; і вбиває російських критиків у західних країнах високонебезпечними радіоактивними та хімічними речовинами. Поки Путін не буде готовий визнати свою співучасть у цих діях, подальший діалог не зайде дуже далеко», – нагадують автори листа про причини поганих відносин між США та Росією.
Які ж тут можуть бути рішення? Відмова від членства в НАТО для України та Грузії? Передача Криму під російський контроль?
Вони критикують своїх колег за бажання послабити санкції «в обмін на російські кроки, які просувають переговори до прийнятного вирішення конфліктів, що тривають». «Які ж тут можуть бути рішення, – дивуються автори, – Відмова від членства в НАТО для України та Грузії? Передача Криму під російський контроль? Ігнорування потворної ситуації з правами людини всередині Росії? Будь-яке «переосмислення», пов’язане з такими компромісами, того не варте».
Автори листа також зазначають, що для того, щоб «змінювати політику», потрібно, щоб вона була. А її немає – є непослідовна плутанина. Якісь дії нинішньої адміністрації, на думку авторів, заслуговують похвали, такі як надання летальної військової допомоги Україні, посилення американської військової присутності в Балтійських країнах та Польщі, підтримання санкцій під тиском Конгресу, а інші, як нещодавно оголошений вихід американських військ із Німеччини, грають на руку Путіна.
Позиція Трампа щодо Путіна і відмова протистояти або навіть критикувати російського лідера щодо будь-чого підривають будь-які твердження про те, що Сполучені Штати ведуть занадто жорстку лінію проти Москви
«Позиція Трампа щодо Путіна і відмова протистояти або навіть критикувати російського лідера щодо будь-чого, від втручання у вибори до ймовірної російських винагород за дії проти американських солдатів в Афганістані – підривають будь-які твердження про те, що Сполучені Штати ведуть занадто жорстку лінію проти Москви», – вважають автори.
Робити вигляд, ніби не усвідомлюємо клептократичний, репресивний та агресивний характер режиму, не додасть Путіну стимулів змінювати свою поведінку на краще.
«Така позиція також суперечить американським цінностям, інтересам та принципам, і що не менш важливо, не в змозі зберегти довіру російського народу, чий терпець щодо режиму готовий урватися», – вважають знавці Росії. І вже зовсім неправда, що росіяни вважають американців ворогами. Згідно з опитуванням Левада-центру, що було проведено на початку року, таких в Росії лише 3%.
Виходячи з цього, супротивники «переосмислення» пропонують низку кроків, які має зробити американська адміністрація, і пов’язані вони з тим, що потрібно чітко назвати речі своїми іменами.
Серед іншого США мають визнати, що режим Путіна є корумпований, що він здійснює агресію проти сусідніх держав, що він посилює внутрішні репресії. Вашингтон має не допускати корумповані російські гроші в країну, щоб вони не забруднювали американський фінансовий ринок і ринок нерухомості, допомогти сусідам Росії посилити їхню безпеку та підтримати тих, хто зробив євроатлантичний вибір, у цьому виборі.
Також Вашингтон має надати американській громадськості своєчасну та глибшу інформацію про дії Росії, відділяти російський режим від російського народу, і допомогти російському громадянському суспільству. Крім цього, США мають «підтримувати, навіть посилювати санкції, доки Путін не виведе всі свої сили з України, включаючи Крим; і те саме зробить у Грузії; поки не припинить російські кібератаки та зростаюче втручання у наші вибори та внутрішню політику; не припинить арешти американців у Росії за фальшивими звинуваченнями; і не припинить порушення прав людини проти російського народу».
Ми повинні уникати безцільного, нескінченного діалогу, який ніколи не вирішує проблеми, а натомість твердо і послідовно відповідати на загрозливі дії Путіна
США мають співпрацювати з російським урядом щодо контролю озброєнь, але усвідомлювати також, що Росія порушила вже низку угод у цій сфері раніше.
Тобто співпраця з Росією стане можливою тоді, коли Москва перестане вважати Америку ворогом і відповідно поводитися. «До цього часу ми повинні уникати безцільного, нескінченного діалогу, який ніколи не вирішує проблеми, а натомість твердо і послідовно відповідати на загрозливі дії Путіна», – вважають фахівці з питань Росії.
Що з цього діалогу, що відбувається в американській столиці, має винести для себе Україна?
За коментарем ми звернулися до колишнього заступника міністра закордонних справ Данила Лубківського.
Це вибори у США, коли починають змагатися різні експерти у тому, щоб запропонувати ефективну модель для нової адміністраціїДанило Лубківський
На запитання про те, чому ця дискусія відбувається зараз, він відповів: «У Вашингтоні усвідомлюють, що міжнародні відносини зазнають глобальних змін внаслідок пандемії коронавірусу та економічної кризи, другий мотив – комплекс безпекових проблем, які стосуються ядерної зброї та протистояння з Китаєм, які підштовхують до того, щоб шукати точки дотику з Росією. І третій момент – це вибори у США, коли починають змагатися різні експерти у тому, щоб запропонувати ефективну модель для нової адміністрації, бо навіть якщо залишається той самий президент, після виборів його політика зазнає змін».
Щодо змісту дискусії, то на думку українського дипломата, важливо, що у відповідь на традиційні вже намагання «перезавантажити» відносини з Росією, але тільки з боку Америки, пролунала потужна відповідь також серйозних аналітиків, дипломатів та політичних діячів із великим досвідом роботи з Росією, які сказали, що ці спроби зараз будуть марними, бо в Росії на місці залишається Володимир Путін, який свою політику змінювати не збирається, а будь-які американські кроки до зближення сприймає як слабкість.
України не чутно на міжнародній арені, вона втрачає суб’єктність
На думку Данила Лубківського, Україна не має пропускати такі дискусії, бо вони напряму стосуються її долі, і позиція України має бути озвучена на рівні експертів, громадянського суспільства та на рівні держави.
Зараз, як каже Лубківський, України не чутно на міжнародній арені, вона втрачає суб’єктність, дипломатичні зусилля зосереджені на «вузькому колі питань Мінських домовленостей», в той час як український голос не звучить у ширшому колі питань, які належать до кола інтересів Києва.
Ми бачимо, фактично, відсутність політичного діалогу зі Сполученими ШтатамиДанило Лубківський
«Ми бачимо, фактично, відсутність політичного діалогу зі Сполученими Штатами. Скандал, який виник у 2019 році і вимушено втягнув туди президента Зеленського, призвів до того, що сьогоднішній офіційний Київ просто не наважується щось говорити у діалозі з американськими партнерами. Пояснення, що Київ хоче уникнути втягання у конфлікт між республіканцями і демократами – це заслабке пояснення. Не йдеться про те, щоб брати участь у внутрішньополітичній американській боротьбі, а в тому, щоб українська позиція була представлена у США, були захищені українські інтереси», – наголошує Данило Лубківський.
Україна має брати участь у вирішенні білоруської кризи
Нинішня ситуація в Білорусі, на думку українського дипломата, є якраз одним з таких питань, де голос України має впевнено пролунати поруч з іншими країнами-сусідами та голосом Європейського союзу і США.
«Білоруси зараз повернулися до європейської історії. І вони це зробили у дивовижний, масштабний, вражаючий спосіб. До цього вияву громадянської свідомості та відповідальності потрібно поставитися з найбільшою підтримкою і теплом з боку усіх західних демократичних столиць, включно з Києвом», – говорить Лубківський.
«Ситуація вже ніколи не повернеться до тієї, якою вона була до цих протестів. Але чим вони закінчаться, ми поки що не знаємо. Лукашенко може розчавити протест і опинитися в руках Москви після цього. Або колективний захід знайде спосіб впливати на поведінку Лукашенка і змусити його до найважливіших трьох речей: провести нові президентські та парламентські вибори, і випустити затриманих протестувальників. Тут могла б бути важливою позиція України, але офіційний Київ усунувся від цих питань – спочатку позиція була невиразною щодо результатів виборів, потім вона стала гарячковою з відкликанням посла, тому це викликає жаль. Але шанс ще не втрачено, і я сподіваюся, що Україна все ще може зіграти роль посередника, принаймні до цього владу змушуватиме громадянське суспільство», – вважає Лубківський.
Щодо США, то і тут питання Білорусі буде важливим показником того, яким курсом піде американська зовнішня політика в контексті обговорюваної дискусії.
«Я вважаю, що реакція Америки обов’язково мала б бути. Бо захист демократичних цінностей – це є метод, спосіб і суть американської зовнішньої політики. А з іншого боку, якщо події в Білорусі не отримають жорсткої реакції з боку Вашингтона, слід очкувати, що в Білорусі посилиться вплив Росії. А це зашкодить довгостроковим інтересам США, тому що ми розуміємо, що Кремлю йдеться не лише про «точкові» втручання у справи сусідів та більш віддалених країн у світі, а про те, щоб повернутися до глобальної арени та відновлення сфер впливу, про що не соромиться говорити Володимир Путін і його оточення», – нагадує Данило Лубківський.
Якщо Путіну і його режиму вдасться встановити контроль над Білоруссю, то посилиться тиск, в першу чергу, на Україну і Східну Європу та всю сукупність інтересів євроатлантичної спільноти, в тому числі й інтереси Сполучених Штатів, і щоб цього не допустити, потрібна жорстка реакція США, вважає Лубківський.
