Яка ситуація у Бахмуті? Які сили атакують підрозділи Сил оборони України, які утримують місто? Які втрати несуть російська та українська сторони? У чому відчувають дефіцит українські оборонці Бахмута? Про це Радіо Свобода в ефірі програми Свобода Live розповів командир роти батальйону «Свобода», лейтенант Нацгвардії України Євген Оропай.

Розмова відбулася увечері 28 лютого

– Командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал Олександр Сирський каже, що на штурм Бахмута кинули найбільш підготовлених «вагнерівців». Чи ви бачите ознаки того, що штурмувати місто стали більш підготовлені бійці?

– Ми, батальйон «Свобода», 4-а бригада, не в самому Бахмуті, а на околицях. Але ми постійно спілкуємося з нашими побратимами, які стояли з нами пліч-о-пліч декілька місяців тому. Їх перекинули зараз на цей напрямок.

Так, час від часу вони розповідають, що бачать злагоджені групи, які можуть ідентифікувати, що це дійсно «вагнери» (бійці російської ПВК «Вагнер» – ред.), що є підготовлені бійці, які зараз виконують там бойові задачі.

Підготовлених мало, відносно мало щодо тієї кількості «баранів», яких там посилають останні 3-4 місяці. Їх ліквідують просто неймовірну кількість. Їх дуже багато!

При чому злагоджені групи залишилися, які вміють воювати, які проходили певні бойові дії, війни, були в багатьох гарячих місцях. Їх видно за їхніми навичками, що вони дійсно знають свою справу. І з ними складно воювати.

А щодо повного оточення і щодо виступів Сирського, то так, Сирський сказав, що дійсно складна ситуація.

Але особисто моя думка, а я спілкуюся з побратимами, я не думаю, що ворог зможе просунутися на 10 кілометрів вглибину, так як у них не вистачає зараз засобів та своїх коробочок, тобто немає важкої техніки.

У них є велика перевага в живій силі, але вони не застосовують свою техніку майже. Останнє велике угруповання техніки були біля Вугледару. І вона була дуже ефективно знищена.

Дійсно на цьому напрямку і, я так розумію, на всій лінії зіткнення, дуже динамічна ситуація зараз.

Є ситуативні успіхи у ворожих піхотинців та у ворожих груп. Тобто вони іноді відбивають наші позиції, ми повертаємо свої позиції, ми несемо втрати, ворог несе колосальні втрати. Тому лінія дуже динамічно змінюється. І не можна сказати, що там все або все добре, або все сильно погано. Ні, воно, знаєте, таке...

Їхній наступ, який вони обіцяли, що от буде наступ, він вже давно почався. Вони розуміють, як тільки до нас прийде частина, хоча би 15%, 20% обіцяного ленд-лізу, для них це буде дуже критично.

Бо зараз є дефіцит озброєння, є великі проблеми з радянськими снарядами для артилерії...

– Це у першу чергу такий «снарядний голод»? Чому я уточнюю? Тому що Володимир Зеленський, коли у своєму відеозверненні говорив про Бахмутський напрямок, згадував про необхідність надання далекобійної зброї. Я так розумію, що йшлося про ракети. Ви як на місці бачите, що в першу чергу потрібне?

– Артилерія. Не вистачає мін, не вистачає пострілів. 82-их ще не такий дефіцит, як 120-их, великий дефіцит з пострілами до СПГ, тобто тим, чим можна знешкоджувати піхоту. Є певні складнощі з ВОГ-17 до АГС. Я не сказав би, що їх дуже великий дефіцит, але є певні ліміти, які видаються на підрозділи, на бригади. І з цим бажано щось робити.

Я бачу, як інші країни починають допомагати. Тобто відкриваються заводи по виготовленню 120-их мін радянського зразка. І це дуже круто, якщо найближчим часом воно буде передаватися на лінію зіткнення.

Так як піхотинцям дуже складно сидіти без прикриття артилерії, без прикриття АГС, тобто будь-яких вогневих засобів, які працюють на певній дистанції.

Ворог шквальним вогнем знищив всю східну забудову, де приватний сектор біля Бахмута. Він зараз пробує закріпитися, пробує підійти. І за допомогою цієї ж артилерії, мінометів, далекобійної зброї, тих же ж АГС, які працюють на дистанції 1400-1500 кілометрів, це не дає змоги ворогу закріпитися і облаштуватися на позиціях.

Там маленька буферна зона – зруйновані будівлі, тому ворогу дуже складно закріплятися. Тобто він пробує підійти, але в нього нічого не виходить.

– А з яких напрямків просуваються російські підрозділи?

– Якщо ви маєте на увазі останні дні, то є просування з півночі.

Були просування з півдня, недалеко біля траси Костянтинівка-Бахмут. Але ворог був відкинутий.

Там згруповані дуже сильні, дуже серйозні бригади, які знають свою справу і стоять. Вони розуміють всю серйозність втратити трасу, яка сполучає Костянтинівку і Бахмут.

Ця траса на даний момент дуже важлива для нас. Тому її втрата – це буде втрата по логістиці, втрачається час по логістиці, втрачається час по евакуації, втрачається час по вивезенню цивільного населення. І з півдня біля Кліщіївки, біля Озерянівки, біля Курдюмівки також йдуть дуже складні бої. Не тільки біля Соледару, лівіше мається на увазі.

– Видання «Бабель» написало, що нібито зараз вже перерізали російські сили трасу зі Слов’янська на Бахмут. Фактично залишається одна така доступна дорога до Бахмута. І через село Хромове, я так розумію, на заході. Там так само йшлося про те, що нібито південна дорога вже прострілюється.

– Я коментувати не можу, так як не було офіційних дописів від нашого керівництва, від керівництва нашої країни.

Можу сказати, що там дуже складна ситуація і дійсно є проблеми з цією трасою. Є можливість через Хромове дістатися, так як ви правильно сказали. Але зараз на північному напрямку дуже-дуже складно.

Тобто ворог пробує своїми великими групами, великою кількістю груп, тобто по тактиці «просто заходь швидше, тому що мало часу». Як нібито їм поставили, мені здається, якісь ліміти.

Але ворог постійно знищується, ворог регулярно знищується. За останні тижні така кількість втрат у ворога на цьому напрямку – це, можливо, навіть 400-500 людей за один день втрачає Російська Федерація лише на східному напрямку!

– А які втрати несе Україна? Я не прошу вас називати цифри, але загалом яка ситуація?

– Дуже складна. Я вже декілька разів наголошував, мені дуже шкода, що західні партнери так мало і так маленькими порціями надають вогневі засоби, це важке озброєння, тобто техніку. Таке враження, що вони хочуть затягнути цю війну.

В принципі для них це не втрата людей, це для нас втрата людей. Це для нас кожен побратим – це чийсь товариш, друг, рідний , батько, чоловік.

Мені дуже складно... І на цьому напрямку великі втрати, великі втрати української сторони.

І я не хотів би розповідати, що ми от такі класні, ми всіх нищимо. Ні.

Люди повинні розуміти і знати: війна – це страшно, війна – це втрати, війна – це чиєсь життя, чиєсь здоров’я.

Є важкопоранені хлопці, які більше не зможуть повернутися до служби, допомагати Батьківщині, вони – інваліди.

І люди повинні розуміти, що підтримувати зараз військових – це просто обов’язково потрібно робити, потрібно донатити, потрібно допомагати, потрібно піклуватися, спілкуватися, запитувати, як у нього справи. Це дуже важливо!

У нас великі втрати. І не тільки на цьому напрямку, але на цьому напрямку вони найбільші.