Верховній Раді України пропонують розглянути постанову про встановлення Дня українського борщу. Проєкт відповідної постанови спільно підготували і внесли у парламент представники фракцій «Слуги народу», «Голосу» та «Європейської солідарності». Це ще один крок, вважають експерти, у намаганні України протидіяти спробам Росії «привласнити» українську традиційну страву. Коли ж почалася «війна за борщ»? І навіщо Росії борщ, якщо у неї є щі?
Рецепти страв, кулінарні книги та кулінарні шоу є одними із найпопулярніших видів контенту у світі. Люди можуть мало знати про культуру, мистецтво чи державний устрій конкретної країни, але одразу пов'язують суші з Японією, піцу з Італією, а карі з Індією. А як із борщем?
Чи був борщ українським в СРСР?
У 1939 році, якраз після масового винищення українських селян штучним голодом, а інтелігенції розстрілами, у Радянському Союзі виходить друком «Книга про смачну і здорову їжу». Куратором видання був народний комісар (міністр) зовнішньої торгівлі СРСР, один із найближчих соратників Йосипа Сталіна – Анастас Мікоян. Тоді, це видання, окрім рецептів, містило цитати Сталіна і Берії.
Саме ця книга стала найпоширенішою в СРСР, її перевидавали майже щороку – аж до розвалу Радянського Союзу, а потім вже і у Росії. Цитати вождя Сталіна та інших очільників репресій – зникли, а рецептів ставало дедалі більше.
Загальний тираж «Книги про смачну і здорову їжу» у період із 1952-го по 1999-й рік сягав майже 8 мільйонів примірників. Однак, у всіх цих виданнях окремо була страва «український борщ» і окремо страва «щі».
У 1990 році вийшов друком «Атлас кулинарных премудростей», який вмістив рецепти головних традиційних страв «народів СРСР».
У розділі «рецепти страв російської кухні» було вміщено 17 рецептів приготування щів. А в розділі «рецепти страв української кухні» 22 рецепти борщів із різних регіонів України. Перший рецепт називався просто «Борщ український» і опис його приготування займав майже цілу сторінку.
Саме цей «борщ український» часто готували в СРСР для прийомів високопоставлених закордонних гостей, супроводжуючи трапези виконанням українських пісень, пише у своєму дослідженні «Как в СССР принимали высоких гостей» Оксана Захарова.
У світі, в часи існування СРСР, цю комуністичну імперію часто називали – «Россия», «русские», так само маркували і страви, пісні, фільми та інше.
Тепер вже сучасна Росія претендує на те, щоб прив'язати до себе усі знакові речі, серед них і борщ.
Так, зокрема у травні 2019 року на Twitter-акаунті Russia, пов'язаному з МЗС Росії, з'явився допис, у якому борщ називався «однією із найвідоміших та найулюбленіших страв російської кухні та її символом», а також наводився рецепт борщу.
Влітку 2021 року міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова в окупованому Криму запитали про його улюблену страву.
«Улюблена страва – борщ», – сказав Лавров.
Одне із пояснень цього феномену «привласнення» і то не лише борщу, а й української історії загалом, дав професор Єльського університету Тімоті Снайдер.
«Росіяни досі не знають хто вони...Росія не може розповісти історію про саму себе, тож ця історія ґрунтується на інших народах», – пояснив Снайдер, виступаючи на Безпековому форумі у Києві і коментуючи статтю президента Росії Володимира Путіна «Об историческом единстве русских и украинцев».
В Україні буде День борщу
Проєкт постанови про встановлення Дня українського борщу надійшов до українського парламенту 30 листопада 2021 року. Запровадження такого дня, на думку авторів постанови, сприятиме охороні культурної спадщини, популяризації української культури у світі та посиленню суспільної уваги до традицій української кухні та культури. День борщу пропонують відзначати кожну другу суботу вересня.
В обґрунтуванні необхідності ухвалення постанови, її автори наводять зокрема такі аргументи:
- «Український борщ – традиційна перша страва українців, а також маркер національної ідентичності»
- «Про давність борщу та його значення в українському житті свідчить велика кількість топонімів та прізвищ (від початку ХІV ст.)
- «Перші писемні згадки про борщ та його рецептуру відносимо до ХVІ - початку ХVІІ століття».
- «Ця страва виявляє свою стійкість вживання та тяглість історичну, географічну та навіть геополітичну».
- «Борщ – культова українська страва; це точка диференціації України від своїх сусідів та можливість інтенсифікації культурного діалогу між різними областями України».
- «На міжнародній арені борщ має потенціал м’якої сили України, а також поліпшення впізнаваності та репутації країни».
- «Введення такого дня збігається зі Стратегією культурної дипломатії України, а також Національної економічної стратегії».
Хронологія боротьби за борщ:
Україна
- У жовтні 2020 року борщ був внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини;
- 30 березня 2021 року Міністерство закордонних справ України подало номінаційне досьє «Культура приготування українського борщу» для включення до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
- Номінаційне досьє складається з понад 700 сторінок документальних доказів того, що борщ – страва української кухні.
- Ініціатором офіційного визнання борщу українською національною стравою став шеф-кухар Євген Клопотенко
- Українські дипломати домоглися від ресторанних путівників вказувати борщ як українську страву.
- Посольство України у Франції заявило, що керівництво ресторанного путівника «Мішлен» (Michelin) перепросило за «гастрономічну необачність» у формулюванні щодо борщу.
- У березні 2021 року Міністерство культури та соціальної політики закликало приєднатися до підтримки національної страви в соцмережах і викладати рецепти, світлини або сторіз з борщем, який ви готували власноруч вдома або смакували деінде з хештегом #борщнаш #uaBorshtch
Росія
- В Росії наполягають, що «борщ – це юшка з молодих пагонів і листя борщівника, про яку писав автор «Домострою» межі XVI–XVII століть. Крім борщівника в борщ додавали і традиційні російські квашення, наприклад квашений буряк».
- У жовтні 2020 року «Российская газета», видання Уряду Російської Федерації, офіційний публікатор документів, опублікувала статтю «Чей суп будет».
«Україна організувала новий привід для скандалу – її мінкульт планує номінувати борщ на звання «національної культурної спадщини» у списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Хоча борщ, тобто суп на основі буряків з різними добавками, відомий у всій Східній Європі, від Румунії до Литви, і кожна країна вважає його своєю стравою», – йдеться у статті.
- В квітні 2021 року інтернет-платформа Google «Мистецтво і культура» включила борщ до списку 10 страв, які вплинули на російську кухню. Зазначається, що проєкт «Раскуси Россию» американської корпорації створювався за підтримки Федерального агентства з туризму Росії (Ростуризм).
«Історія борщу йде в глибину століть, але в ХХ столітті цей ситний суп став основною стравою кількох країн, включаючи Росію», – мовиться у проєкті.
- ЮНЕСКО розглядає альтернативне подання щодо борщу, подане Росією
Аргументи істориків і соціальних антропологів
Історики кажуть, що якщо накласти давні згадки про борщ на карту, то з'явиться смуга вздовж території Великого князівства Литовського. У кухнях усіх країн, які входили до Великого Князівства – Литви, Білорусі, Польщі і України – борщ є.
Є литовський холодник і польський борщ. Але тільки в Україні борщ став головною, культовою стравою національної кухні.
Борщ готують завжди, в усі пори роки, на свято і у будні, щоразу набираючи мінімальний необхідний набір із 6-7 видів овочів. Проте фактично кожна господиня має свій рецепт борщу, додаючи до базового набору овочів свої інгредієнти та різноманітні приправи.
Борщ став елементом культури, про нього існує до двох сотень примовок, він згадується у казках і літературних творах.
Є легенда про винайдення борщу:
В українців борщ став інструментом – ініціації його готують на весілля та похорони, немов переводячи людину в новий стан.
«Наприклад, у поховальному ритуалі кажуть, що з парою борщу душа небіжчика відлітає на небо. Борщ стільки разів згаданий в українській культурі, що свідчить про його виняткове місце в українській національній кухні», – розповіла виданню Washington Post експертка з соціальної антропології, кулінарна блогерка Маріанна Душар.
«Їжа, як і мова, – це перший і останній культурний бастіон. Ми виростаємо з ними, асоціюємо себе з ними. Країни спілкуються з іншими країнами через кухню», – наголошує Душар.
