Його запроторювали до тюрем, таборів і навіть до психіатричних лікарень. 16 жовтня українському правозахисникові Петру Григоренку виповнилося б 111 років. Чому бойовий радянський генерал відмовився від усіх привілеїв системи й повстав проти неї?
Радіо Свобода поспілкувалося про це із радянським політв’язнем Павлом Литвиновим. Він був серед сімох осіб, які вийшли на Красну площу в Москві з протестом проти окупації радянськими військами Чехословаччини. Литвинов, фізик за фахом, онук наркома закордонних справ Максима Литвинова, був близьким другом і соратником Григоренка у боротьбі за права людини в Радянському Союзі.
Чому радянська влада зробила із Григоренка психічно хворого?
Григоренко був серед нас дуже яскравою фігурою. Радянський генерал. Герой Другої світової війни. Григоренко сподівався, що після смерті Сталіна відбудуться реформи в країні. Але він побачив, що Хрущов розвиває свій особистий культ. Григоренко був з перших, хто виступив проти цього. Він втратив роботу, всі звання. Його заслали далеко з Москви, а потім взагалі запроторили до психлікарні.
Тільки не сповна розуму, а особливо радянський генерал, може протестувати проти всесильної комуністичної партії. Так радянська влада хотіла пояснити «божевільний вчинок» Григоренка.
Як Ви познайомилися з Петром Григоренком?
У психлікарні його труїли моторошними ліками. Але коли він вийшов, продовжив дисидентську роботу.
Одного разу мій приятель розповів, що знає «дивного» генерала, який розповідає про помилки та злочини Сталіна й радянської верхівки під час війни. Я попросив покликати генерала до мене додому. Зібралися десять моїх друзів. Зі свого досвіду Григоренко розповів про злочинні безглузді дії радянської влади, про багатотисячні марні жертви. Я ним тоді страшенно захопився, полюбив. Ми стали зустрічатися.
У перші мої півроку дисидентської роботи я був дуже близьким з генералом. Одного разу ми поїхали на дачу під Москвою. Там виявилося кілька кримських татар. Я тоді про них майже нічого не знав. Сидів там і маленький красивий чоловік з вусиками. Це був Мустафа Джемілєв.
Завдяки Григоренку я зрозумів, що проблема кримських татар дуже важлива. Так ми з ним й познайомилися. Це був 1967 рік.
Яке місце України у боротьбі Григоренка?
Він вважав себе українцем, говорив з українським акцентом. Його дружина Зінаїда завжди кликала його Петро, а не Пьотр. Але в кінці 1960-х років Григоренко не так багато говорив про Україну. Він просто був справжнім борцем за права людини. І в той час національне питання його хвилювало менше. Це стосувалося лише кримських татар. Але поступово він став займатися й українськими справами.
Коли його вислали з Радянського Союзу, він активно вимагав у американського й інших європейських урядів визнання незалежності української нації. Він пояснював, що Україна перебуває під радянською окупацією. Григоренко страждав через те, що цю проблему часто не розуміли.
Що Григоренко розповідав про тортури в психічній лікарні?
Це був жах. У першій психушці його кололи моторошними ліками. Зінаїда розповідала, що у нього від них були мимовільні конвульсії на обличчі. Він був у несвідомому стані. Але в якийсь момент, після її протестів, вони перестали його колоти. Під час другого ув’язнення в психлікарні йому вже не давали ніяких препаратів. Просто довго тримали. Тоді я вже був у таборі. Моя сестра його відвідувала. Вона згадувала: була величезна кімната, в якій стояло близько ста ліжок, щільно поставлених одне до одного. Тобто щоб пройти до пацієнта, потрібно було йти по ліжках. Не було проходів. Лежить людина – а ти повинен через неї якось переступити. І так поки не дійдеш. Ось умови, в яких його тримали.
Яку роль відіграла Зінаїда Григоренко у житті генерала?
Вона була чудовою жінкою. Дуже яскравою, розумною. Але із дуже складним характером. Ми з нею часто сварилися. Петро і вона виглядали дуже гармонійною парою. Вони в дуже складних обставинах змогли виростити дітей. У них також була одна хвора дитина. З таким діагнозом люди доживають максимум до 30 років. Вона прожила 60! Це був син від попереднього шлюбу Зінаїди. Петро Григорович цю важку дитину не покинув, виростив. Скільки співчуття й любові було в ньому! Григоренко був дивовижної теплоти людина.
Чому, маючи всі блага й привілеї від радянської влади, Григоренко повстав проти неї?
Він був чоловік великої честі. Він зрозумів, що ця система – брехня. Він почав боротися проти неї. Він був людиною дії. Якщо щось приходило йому в голову, він боровся за це до останнього.
Читайте ще:
Генерал Григоренко, який розповів Рейгану про «імперію зла»
Генерал Петро Григоренко: «Я не хотів іти на поступки»
Син генерала Петра Григоренка про батька, Росію та українську мову
Генерал Петро Григоренко: «Кримських татар хотіли винищити як націю...»
