Давидо-Гареджійський монастир висічений у горі на грузинсько-азербайджанському кордоні. Кажуть: його заснував один з монахів, який прибув з Месопотамії для зміцнення християнства у Грузії у шостому столітті – святий Давид Гареджелі.
Грузія та Азербайджан намагалися провести демаркацію кордону в цій зоні з тих пір, як обидві країни здобули незалежність після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. В Баку відхилили пропозицію Грузії обміняти інші площі на цілий монастирський комплекс, мовляв, висоти мають стратегічне значення. Лише незначна частина монастирського комплексу є частиною суперечки.
Зараз двох колишніх членів урядової комісії, якій було доручено вести переговори щодо демаркації кордону, заарештовано. На думку опозиційних партій та неурядових організацій, це політично вмотивована справа, організована правлячою партією «Грузинська мрія» напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 31 жовтня.
«Державна зрада»
Виступаючи в ефірі телеканалу «Імеді» 18 жовтня, міністр оборони Грузії Іраклі Гарібашвілі заявив, що це не «справа картографів, а справа державної зради». Він назвав тодішню правлячу партію «Єдиний національний рух» «зрадниками» за спроби відмовитись від грузинської території і заявив, що партію слід заборонити. За його словами, виборці мали «дуже простий вибір: або вони обирають зраду, або відданість державі, патріотизм».
7 жовтня Генеральна прокуратура Грузії затримала Івері Мелашвілі та Наталію Іличову за звинуваченням у порушенні територіальної цілісності країни, через що їх могли ув'язнити на 10-15 років. 8 жовтня було ухвалене рішення про їхнє досудове ув'язнення на два місяці.
Прокурори стверджують: будучи членами комісії з питань делімітації та демаркації при Міністерстві закордонних справ, вони використовували неправильну карту 1970-80 років, згідно з якою Грузія поступалася Азербайджану 3500 гектарами своєї території. Їх також звинувачують у приховуванні мапи 1936-38 років, якою вони мали скористатися і яка збігається з історичними кордонами Грузії. Прокурори заявляють, що саме невідповідна карта використовувалась для демаркації деяких районів кордону у 2006-2007 роках.
За словами прокурорів, Іличова приховувала існування оригінальної карти 1936-38 років, а члени комісії мали лише копію, і тому не могли використовувати її для визначення кордону. Що стосується пізнішої карти – 1970-80-х років, взятої з кабінету Мелашвілі, прокурори кажуть, що він відмовився передати документ і що їм довелося провести обшук, щоб знайти мапу, над якою Мелашвілі працював понад 20 років.
В нещодавньому інтерв'ю Радіо Свобода Мелашвілі заявив, що він та інші члени комісії знали про карту 1936-38 років, але не використовували її, оскільки вона мала значні технічні дефекти.
«Я брав участь у дискусіях і раніше, і тоді були, так би мовити, «дисиденти», які розумно «виявили», що якщо ми будемо слідувати цій карті 1936-37 років у масштабі 1:200 000, то інша сторона хребта була б наша. Насправді це не так. На цій карті цей матеріал має найбільші технічні недоліки, технічне використання яких недоцільне. І головне – це не юридичний документ. Ви вважаєте, що якби цю карту можна було використовувати хоч трохи, ми б не використовували її?» – сказав він.
«Політичні в’язні»
Чим більше я дізнаюся про матеріали, тим більше переконуюсь, що ці двоє людей є політичними в'язнямиНестан Лондарідзе
Адвокатка Іличової Нестан Лондарідзе заявила 16 жовтня, що ознайомившись зі справою, вона переконалася у невинуватості обвинувачених. «Чим більше я дізнаюся про матеріали, тим більше переконуюсь, що ці двоє людей є політичними в'язнями», – сказала вона.
9 жовтня 15 неурядових організацій, в тому числі Transparency International та Open Society Foundation, опублікували заяву, описуючи справу як «політично вмотивоване розслідування», і закликали прокурорів «припинити маніпулювання делікатними для населення темами перед виборами».
За даними Генеральної прокуратури, підставою для початку розслідування 17 серпня стала інформація, отримана від Міноборони. Міністерство отримало карти 1936-38 років від бізнесмена Давіта Хідашелі, який, як повідомляється, отримав їх за допомогою російського офіцера зовнішньої розвідки Олега Мубарашкіна.
Спочатку Хідашелі в показаннях прокурорів заявив, що його друг Бежан Майсурадзе попросив його допомогти йому знайти карти в Росії і передати їх Міністерству оборони. Але в інтерв'ю телеканалу «Руставі-2» 13 жовтня він заявив, що запит на пошук карт надійшов не від Майсурадзе, а від Бідзіни Іванішвілі, глави правлячої партії «Грузинська мрія», з яким він вперше зустрівся в 2017 році.
Що стосується Майсурадзе, він, як повідомляється, є співзасновником фонду «Співвітчизники» спільно з Ігорем Гіоргадзе, метою якого є відродження духовно-історичних та національно-культурних традицій громадян Грузії та Росії. Джорджадзе, колишній міністр національної безпеки, розшукується в Грузії за те, що він нібито планував замах проти тодішнього президента Едуарда Шеварднадзе у 1995 році.
Хідашелі каже, що він є власником низки підприємств і наразі є головою правління грецької компанії Intracom SA Telecom Solutions. Однак з 2007-го до 2014 року він обіймав посади, враховуючи посаду віцепрезидента, в управлінні однією з найбільших російських корпорацій – AFK Sistema. Компанія Intracom SA Telecom Solutions сама є 51-відсотковою власністю Sistema через фірму, зареєстровану в Чеській Республіці. У своєму інтерв’ю 13 жовтня Хідашелі категорично заперечував будь-яку причетність спецслужб.
«Гра з вогнем»
Тим часом опозиційні партії назвали арешти лише передвиборчим трюком. Колишній президент і почесний голова «Єдиного національного руху» Міхеїл Саакашвілі описав розслідування як «гру з вогнем і дешеву російську спецоперацію» і що на саміті НАТО 2012 року, в тому числі щодо Гареджі, була досягнута домовленість з Азербайджаном, але що уряд «Грузинської мрії» не міг підтримувати дипломатичні відносини.
Пікрія Чихрадзе з блоку «Лело для Грузії», центристської групи, заявила Радіо Свобода: хоча занепокоєння долею монастиря було справжнім, уряд перетворив його на таку собі «пастку перед виборами».
«Виявляється, що національні та стратегічні інтереси Гареджі та Грузії повинні бути принесені в жертву заради параноїчної боротьби Бідзіни Іванішвілі та Міхеїла Саакашвілі», – сказала вона.
Чихрадзе переконана: зважаючи на нинішню складну ситуацію на Південному Кавказі, єдиною країною, яка виграє від виникнення цього типу напруги, є Росія. «Я боюся, що така шкідлива поведінка нашого уряду завдасть серйозної шкоди як Гареджі, так і національним інтересам Грузії, [Грузинському] патріархату і [Православній] церкві», – сказала вона.
Андрія Джагмайдзе, керівник відділу зв’язків з громадськістю Грузинського патріархату, заявив 7 жовтня, що «рішення, ухвалені комісією [з демаркації], йдуть на шкоду Грузії». 9 жовтня він зазначив, що патріархат думає над цим питанням лише в тому сенсі, що Гереджійський комплекс повинен залишатися повністю в межах Грузії, і не тільки під час виборів.
Бека Міндіашвілі, засновник Інституту толерантності та різноманітності, вважає прагнення патріархату мати цілий монастирський комплекс у межах Грузії абсолютно природним, але «гра, в яку зараз вступив уряд, надзвичайно небезпечна і може стати надзвичайно шкідливою для держави».
