Протягом останніх місяців з’являється чимало публікацій про те, що політика одного північного сусіда України – Росії – може змінитися щодо іншого північного сусіда – Білорусі і може стати більш агресивною і наступальною. Спочатку про це говорили відразу після президентських виборів в Росії, потім – після Чемпіонату світу з футболу, який проходив у тій країні. В останні дні такі міркування особливо загострилися на інформаційному тлі призначення нового посла Росії в Білорусі.
Чи є стратегічні підстави для припущень, що Росія буде проводити твердішу щодо Мінська політику? Журналіст Білоруської служби Радіо Свобода Віталій Циганков запитав про це керівника аналітичного проекту Belarus Security Blog Андрія Поротникова.
Андрій Поротников: Те, що такі погляди мають підстави, – це факт. Російська сторона навіть особливо не приховує, що політика щодо Білорусі буде змінюватися. У довколакремлівській тусовці досить відкрито говорять, що основне завдання Москви – зберегти і посилити контроль за ситуацією в Білорусі, але робити це треба, мовляв, дешевшими засобами. Адже Олександр Лукашенко – відомий і зрозумілий для Москви клієнт, але занадто дорогий. Тепер вони цього собі просто не можуть дозволити.
– Ситуація з майбутнім послом Росії в Білорусі Михайлом Бабичем – чи дійсно це якийсь серйозний знак від Москви, як про це пишуть?
– Це знак, але не настільки значний і серйозний. У Білорусі фактично немає жодного фахівця з російської політики. Тому точно сказати, що буде означати призначення саме цієї людини, поки складно. Треба буде подивитися на його конкретні заяви і дії. Але те, що російський посол в Білорусі – це важлива особа, за якою треба спостерігати (бо вона відображає погляди і стратегію, які є в російської верхівки), – це факт очевидний.
– Ви сказали, що Лукашенко «занадто дорогий» для Росії. І ось зараз багато говорять про швидке закінчення «податкового маневру», в результаті чого білоруський бюджет втратить надходження від переробки і реекспорту російської нафти. Чи вдасться Мінську вигадати якусь схему, чи ж цей прибутковий бізнес загубиться назавжди?
– Офіційний Мінськ дуже винахідливий і може вигадати найрізноманітніші схеми. Питання полягає в тому, чи буде заплющувати на них очі Москва. Мені здається, що цей нафтовий маневр для російського уряду – вимушений крок, і навряд чи вони дозволять, щоб Білорусь тут зберегла свої привілеї і можливості і далі користувалася наслідками старої політики «поцілунки в обмін на нафту».
– А ця політика тепер уже не працює тільки з тієї причини, що, як сказав Дмитро Медведєв (російський прем’єр – ред.), «грошей немає, але ви тримайтеся»? Чи ж причини не тільки в економіці? А Москва навмисно ставить економічні питання, щоб змінити весь алгоритм відносин – адже зараз Мінськ не рівний союзник, а слухняний (більш-менш) васал?
У Росії дуже небагато людей, які сприймають білоруську незалежність як доконаний фактАндрій Поротников
– Відверто кажучи, в Росії (принаймні, у владних колах) дуже небагато людей, які сприймають білоруську незалежність як доконаний факт. Для них Білорусь – це така дивна Росія, яка якимось чином отримала якийсь особливий статус поза Росією, але все це можна відіграти назад.
Я гадаю, що економіка тут відіграє роль третього порядку. Першу роль відіграють геополітичні амбіції Кремля, які за своїми розмірами перевершують можливості і потенціал країни, і вимагають мобілізаційного розвитку, щоб отримати ресурси і кошти для агресивної зовнішньої політики.
Другий момент – приватні, особисті відносини Путіна і Лукашенка. На жаль, це політики не 21-го століття за своїм ментальним складом. Це політики, в кращому разі, 16–17-го століття, коли міждержавні відносини не були відносинами між націями і державами, а були відносинами між королями, князями. І якщо в цих керівників останнім часом відносини зіпсувалися – то це безпосередньо впливає і на міждержавні відносини, незалежно від об’єктивних інтересів держав і народів.
І тільки на третьому місці економічна складова («грошей немає, але ви тримайтеся»). Вона присутня, але не визначальна.
– Імперське ставлення і геополітичні амбіції Росії були завжди. Але при цьому в білорусько-російських відносинах були відносно мирні часи. Що змінилося зараз, коли, як ви кажете, Росія починає більш активний наступ на білоруський суверенітет? Що сталося?
– Сталася конфронтація Росії зі Заходом. Російські відносини зі Заходом раніше були принаймні партнерськими. Зараз ми бачимо відносини конфронтаційні, і є потенціал для загострення, яке може статися в будь-який момент із будь-якого приводу.
Лукашенко був потрібен як вітрина інтеграції та консолідації пострадянського простору навколо Росії. І ця вітрина була спрямована насамперед на УкраїнуАндрій Поротников
Інший момент – те, що тоді Лукашенко був потрібен як вітрина інтеграції та консолідації пострадянського простору навколо Росії. І ця вітрина була спрямована насамперед на Україну. Тобто: «дивіться, як добре можна жити, якщо будете мати дружні відносини з Росією». А тепер потреби в такій вітрині немає, бо ж російсько-українське протистояння – це на десятиліття.
Наступний момент – це розчарування Кремля від того, яку позицію зайняв Мінськ щодо російських геополітичних інтересів. Російська влада була впевнена, що влада Білорусі буде поводити себе більш лояльно щодо Москви. Але ситуація виглядає зовсім по-іншому. І тепер з урахуванням тієї шовіністичної істерії, яка спостерігається в Москві (той випадок, коли хвіст уже управляє собакою), – там відкрито говорять про білоруську владу як про зрадників. Мовляв, ми вам допомагали – і що отримали в результаті?
