«Ми відбиваємо їхні навали, а все одно постійно підходять нові люди», – так коротко характеризує ситуацію на Бахмуті командир 127-ї окремої бригади Сил територіальної оборони (127 ОБр СТрО) Роман Грищенко. Його підрозділ зараз відбиває атаки в самому місті.
Як оборонці утримують Бахмут, про ставлення військових до російських заяв про нібито захоплення міста та скільки мирних мешканців досі не виїхали – розповів Донбас.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Роман Грищенко.
– Яка зараз динаміка ситуації в Бахмуті?
– Ворог практично не змінює своєї тактики, намагається тиснути великою кількістю особового складу, використовує авіацію, ракетні удари, РСЗВ (реактивні системи залпового вогню – ред.), ствольну артилерію і стрілецьке озброєння. Він всіляко намагається просунутися вглибину оборони. Але наші хлопці стримують його гідно і цілодобово ведуть бої.
– Чи відчувається, що до російських військ прибуває підкріплення: збільшується у них кількість техніки та живої сили?
– У Бахмуті більше йде робота не технікою. З їхнього боку – артилерією і іншими засобами, які я вже назвав. А жива сила… У них не велика армія, у них вона просто дуже довга. Ми відбиваємо їхні навали, а все одно постійно підходять нові люди.
– В яких умовах ви зараз виконуєте задачі?
– Самі умови вимагають того, щоб було належне забезпечення всіх військовослужбовців і боєприпасами, і продовольством. Постачання на сьогодні забезпечено, воно є. Розповіді про те, що весь Бахмут оточений – неправдиві. Так, певні загрози від артилерійських обстрілів є, але це війна. Тримаємося, працюємо.
– Наскільки важко воювати в місті, коли там залишаються цивільні?
– Евакуацію місцевого населення проведено. Так, поодинокі випадки є, десь люди ще залишилися. Ми допроводимо цю евакуацію. Уже чимало людей перевезли з тих, які залишалися з різних причин і відмовлялися виїжджати. Щодня 1-2 людини, десь більше, десь менше, евакуюємо.
Ворог застосовує тактику випаленої землі. Поки він просувається, знищує все перед собою. Місто палає. Будинки рівняються з землею. Саме така тактика ворога. І там, де він проходить, місцевого населення не може просто залишатися апріорі. Саме тому ми намагаємося якомога швидше повивозити людей. Місцевого населення, яке ще не виїхало, залишилося небагато в Бахмуті.
– Завдяки чому Силам оборони вдається стримувати російські війська так довго?
– Це заслуга кожного конкретного солдата. Кожен робить свою роботу і саме від нього залежить, наскільки може ворог просунутися чи не може. Це героїчний український народ, це героїчна українська армія. Це наші солдати.
– Вдається хоча б трохи відпочити?
– У зв’язку з тим, що дії з боку противника проводяться цілодобово, відпочинок – це вже діло третє. Реального відпочинку на війні не буває, в принципі. Якось перепочити намагаємося, знайти на це час. Але все залежить від інтенсивності бойових дій.
– Чого чекати у разі, якщо війська РФ витіснять сили оборони з міста?
– Це вже стратегічні задуми. Я ж можу сказати за свої підрозділи: ми виконуємо ті завдання, які нам доручило командування. І наші завдання сьогодні у місті Бахмут.
– Чи дійшло вже західне озброєння, чи вдалося перевірити його ефективність?
– Скажу так: щось дійшло і щось перевірили. Більше нічого не скажу (посміхається – авт.).
– Що важливого не беруть до уваги українські ЗМІ? Що би ви хотіли донести про Бахмут?
– Мені здається, що все доводиться саме в тому обсязі, в якому необхідно доводити. Основне: Бахмут – це українське місто. А далі – в обсязі, в якому надається [інформація] від Генштабу [ЗСУ] та відповідних органів, щоб не нашкодити обороні.
– Як ви та ваші побратими ставитесь до заяв російських «воєнкорів», засновника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина тощо про їхні «успіхи» у Бахмуті, аж до тверджень про нібито захоплення міста?
– Щодо Бахмуту Росія бреше постійно. З їхніх слів, вони його взяли ще місяці три тому. Усі розуміють, що Бахмут вже на сьогодні свою основну ціль – сама фортеця – виконала, і продовжує виконувати.
Кожен день оборони Бахмуту – це ще один день для забезпечення сил оборони України, для підготовки відповідних дій щодо ворога на інших напрямках.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
