«Аушвіц», найбільший із нацистських концтаборів, став символом жахів масового винищення євреїв за часів нацизму, відомого як Голокост англійською мовою чи Шоа івритом. 70 років тому, з наближенням Червоної армії, нацистські охоронники змусили 60 тисяч в’язнів, які лишалися живими, рушити геть «маршем смерті». Чверть їх загинула. Коли радянські війська визволили табір 27 січня 1945 року, там лишалися тільки ті, кого нацисти визнали надто слабким для маршу. Нацистам також довелося полишити намагання знищити будівлі, газові камери й печі через швидкість радянського наступу. Тож і сьогодні майже досконало збереглися значні частини системи таборів «Аушвіц» – місця злочину, де скоїли понад мільйон убивств.
Головні ворота. Знімок праворуч зроблений у січні 1945 року, після визволення табору. Сьогодні це місце виглядає майже так само. Кран усередині встановлює подіум для відзначення 70-річчя визволення.
На фото праворуч єврейські матері й діти йдуть до газових камер у травні 1944 року. Позаду видно дерев’яні кошари для в’язнів допоміжного табору «Аушвіц-II – Біркенау», створеного на розширення основного. Ці будівлі після війни розібрали, зараз там лишаються тільки цегляні димарі.
Головні ворота основного табору «Аушвіц-I» із сумно відомим написом «Праця робить вільним». І сьогодні це місце майже не змінилося порівняно з виглядом відразу після війни.
Туристи йдуть повз 15-й блок у січні 2015 року. Нацисти ставили перед цією будівлею табору смерті різдвяну ялинку.
Крематорій-I в «Аушвіці», один із чотирьох, у яких спалювали тіла. Другий і третій знищили есесівці перед приходом Червоної армії, четвертий був зруйнований іще під час повстання в’язнів 1944 року.
У дворику 11-го блоку, спеціально створеного для тортур, стоїть «стіна смерті», де в’язнів розстрілювали. Після війни стіну реконструювали. На фото праворуч ця стіна ще до реконструкції.