Наріман Джелял
Арсена Ібраїмова затримали 6 квітня 2022 року співробітники ФСБ на в'їзді до анексованого Криму. Російська влада звинуватила його в участі в діяльності кримськотатарського добровольчого батальйону ім. Номана Челебіджихана», визнаного у Росії терористичною організацією. Ібраїмов свій зв'язок із батальйоном заперечує і своєї «вини» не визнав. Правозахисна організація «КримSOS» стверджує, що до нього застосовувалися тортури.
Підконтрольний Росії Київський районний суд 25 серпня 2022 року засудив Арсена Ібраїмова до 10 років колонії суворого режиму з відбуванням першого року у в'язниці. Пізніше, 6 грудня 2022 року, підконтрольний Росії Верховний суд Криму розглянув апеляційну скаргу захисника та залишив її без задоволення. Наразі на нього чекає етапування до сусідньої з Кримом Росії для відбування покарання.
– Як ви оцінюєте рішення апеляційного суду? Чи була надія, що суд хоч пом'якшить покарання?
– Я не здивований. Такого рішення слід було очікувати. Хоча, звісно, десь у глибині надія була. Але мене навіть не вивезли до суду. Засідання відбувалося через відеозв'язок із СІЗО. За поведінкою судді я одразу зрозумів, що рішення вже ухвалене. Мої слова ніхто не слухав, а тільки вдавали, що вершиться правосуддя.
– Як ви ставитеся до дій російської влади, яка провадить кримінальне переслідування стосовно громадян України?
Судді просто роблять те, що вказує ФСБ
– У російських судах, як і в слідчих органах, сьогодні працюють безпринципні, безчесні люди. На окупованих територіях України людей затримують і саджають ні за що. Справи фабрикуються просто на коліні, слідство не шукає реальних доказів. Судді ж ігнорують порушення процесуального законодавства. Судді просто роблять те, що вказує ФСБ. Усі, хто не згоден із таким становищем, потрапляють до групи ризику. Будь-якої миті до них прийдуть, підкинуть наркотики, вибухівку, заборонену літературу і все – людині гарантовано 10-20 років позбавлення волі.
– Чи багато громадян України утримують у сімферопольському СІЗО за схожим із вашим звинуваченням?
У всіх схожі за своєю суттю сфабриковані справи, що базуються на брехливих свідченнях свідків
– Я знаю чимало ув'язнених-громадян України, яких незаконно тримають у СІЗО за звинуваченням в участі у «незаконних збройних формуваннях». Серед них є такі, хто брав участь у діяльності українських добробатів. Деякі зізнаються та їх засуджують на менші терміни. Є такі, хто допомагає ФСБ переслідувати інших, фабрикувати проти них справи. Наприклад, Сергій Гудим. Зокрема, він свідчив проти Олексія Кисельова (капітана першого рангу Військово-морських сил України в запасі, екскомандира українського розвідувального корабля «Славутич», активіста і волонтера – ред.). За це йому надали менший термін. За аналогічними звинуваченнями отримали або незабаром отримають вироки 63-річний Насрулла Сейдалієв, 51-річний Рустем Гугурік, 26-річний Ігор Халілов та інші. Я особисто знайомий і з іншими політв'язнями: Наріманом Джелялом, Асаном та Азізом Ахтемовими, Бекіром Муртазаєвим, Мамутом Бєляловим. Декого, як і мене, тримають в особливій ізоляції на спецпосту. У всіх схожі за своєю суттю сфабриковані справи, що базуються на брехливих свідченнях свідків. Наприклад, проти мене, Насрулла-аг'а, Рустем-аг'а на судах давав свідчення якийсь Зайтуллаєв Сеят Ібрам Ескендерович, якого я ніколи раніше не зустрічав.
– Які умови тримання у СІЗО?
Мої рідні борються за мене, але їм потрібна допомога всієї моєї країни
– Умови дуже складні. Отримати нормальну медичну допомогу практично неможливо. Добре, якщо рідні мають змогу передати необхідні ліки. Домогтися діагностики дуже складно. На хворих реагують, коли вони вже у критичному стані. До спецблоку, де мене тримають, і муха не залетить. Ми дуже щільно відрізані від зовнішнього світу. Всі дії – вихід, їжа тощо – здійснюються лише у присутності чергового інспектора, що призводить до додаткового психологічного тиску.
Я дев'ять місяців не бачив, не чув батька, який лишився вдома і пережив окупацію. Давно не бачив дружину, з якою навіть не встиг розписатися, бо прийшли «рятівники» та обірвали наше сімейне життя. Мати змушена жити в Криму в рідних, щоб бути поряд зі мною, робити передачі, мати можливість прийти на побачення та розповісти, як там «зовні». Мої рідні борються за мене, але їм потрібна допомога всієї моєї країни.
– Чи чинився на вас тиск під час слідства, з боку співробітників СІЗО?
Я вірю, що цілісність нашої країни – України – буде відновлена
– Після затримання співробітники ФСБ запропонували у всьому зізнатися та співпрацювати з ними. Зокрема, розповісти про знайомих мені співробітників СБУ, інших зрадників української влади. Коли я відмовився, зайшли інші люди і завдали мені ударів по голові та ребрах. Після цього мені пояснили, у чому мене звинувачують. Вони проігнорували мої слова, що я не маю стосунку до будь-яких незаконних збройних формувань. І ось я засуджений до 10 років позбавлення волі. Незаконно, ні за що.
Співробітники СІЗО як такого тиску не чинили. Просто саме перебування в ув'язненні невинного є принизливим, і це серйозне випробування. Мені до камери в листопаді принесли папірець, у якому пропонувалося визнати, що окуповані Росією території України є частиною Росії. Я відмовився. Більше того, написав заяву про відмову від російського громадянства.
– Чи сподіваєтеся ви на те, що Україна домагатиметься вашого звільнення?
– Я дуже радий, що наші воїни звільняють окуповані території. Мій рідний та прекрасний Херсон уже звільнений від окупантів. І там на мене чекає батько. Я радий, що відбуваються обміни військовополоненими і дуже сподіваюся, що відбудеться обмін чи визволення і політв'язнів. Адже ми також боремося проти окупації, за нашу країну, за нашу свободу.
Я вірю, що цілісність нашої країни – України – буде відновлена. Слава Україні! Слава героям!
Інтерв'ю з Арсеном Ібраїмовим в умовах СІЗО провів Наріман Джелял (за документами Джелялов), кримськотатарський активіст, політик і журналіст, засуджений російським судом у Криму до 17 років колонії. Вирок Джелялу засудили МЗС України, представництво президента України в АРК, Меджліс кримськотатарського народу та правозахисники
(Текст підготував Андрій Гевко)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
