У липні 2016 року древнє вірменське місто Ані, яке нині розташоване на сході Туреччини, було внесене до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вірмени – народ, що переніс масові вбивства та переслідування в Османській імперії, які вони вважають «першим геноцидом 20-го століття», – сподіваються, що рішення ЮНЕСКО захистить Ані, важливу частину їхньої історичної спадщини. Але візит до Ані дозволяє пересвідчитись, що залишки вірменської культури в Туреччині поза межами міста перебувають під загрозою повного зникнення.
Фоторепортаж: Зруйнована спадщина Вірменії
1
Монастир Дев Ріпсіме. Колись місто Ані було відоме як «Місто 1001 церкви». Позаду – ущелина, що відділяє Вірменію від Туреччини
2
Випалені сонцем рівнини та руїни кафедрального собору Ані. Комплекс, що був заснований більше ніж тисячу років тому, став свідком того, як Ані переходив з-під контролю Росії під контроль Османської імперії, потім – Вірменії, доки нарешті не був захоплений знову утвореною Турецькою Республікою у 1920 році. Ані був покинутий багато століть тому, але важливий для вірменів як символ колишньої пишності.
3
Церква Святого Георгія – Абугамренц – в Ані. В 1998 році три гробниці всередині церкви були розбиті та пограбовані
4
Руїни церкви Кізкале з виглядом на кордон, що розділяє Вірменію та Туреччину. В 1914 році більш ніж 2 мільйони вірмен жили на території сучасної східної Туреччини, тоді – Османської імперії. До 1922 року більш ніж три чверті вірменського населення загинули чи були змушені втекли.
5
Руїни Мавзолею царевичів в Ані. Трохи більше ніж століття тому, коли Османська імперія почала розпадатись, вірмени – християнська меншість у мусульманській імперії – розглядались як «п'ята колона», що співчуває одновірцям-християнам у Російській імперії.
6
Застарілий знак, що оголошує частину Ані військовою зоною. Турецька сторона кордону є демілітаризованою, але вхід до деяких районів Ані досі заборонено.
7
Ущелина, що розділяє Туреччину та Вірменію. У 1915 році, після того як оттоманська влада видала наказ, що закликає до «депортації» усього вірменського населення, масові вбивства почалися по всьому регіону, який сьогодні є східною частиною Туреччини.
8
Після настання темряви вогні вірменського прикордонного посту спалахують неподалік від розташованої в Ані церкви Святого Григорія Тіграна Хоненца. Вірмено-турецький кордон зачинений із 1993 року, коли Анкара розірвала дипломатичні стосунки з Єреваном. Причиною стала територіальна суперечка між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах.
9
Всередині церкви Святого Григорія Тіграна Хоненца. Багато фресок було зтерто. Шкоді, що її зазнає Ані, можливо, буде покладено кінець тепер, після рішення ЮНЕСКО. Але за межами захищеного ЮНЕСКО Ані вірменська спадщина залишена на милість турецької держави.
10
Мешканці Ані залишали місто протягом кількох століть, але земля навколо, як і більша частина сучасної східної Туреччини, була заселена вірменськими громадами аж до наказу про депортацію 1915 року та масових вбивств. Понад мільйон етнічних вірменів були вбиті під час подій, які Єреван та ще багато хто розцінюють як перший геноцид 20-го століття.
11
Карс – шумне місто недалеко від Ані (година їзди) – був колись на 85 відсотків заселений вірменами. Сьогодні мало хто з місцевих жителів намагається дізнатись щось про вірменське кладовище, яке лежить в руїнах на скелястому пагорбі над містом.
12
Місцевість всипана кам'яними надгробками, багато з них лежать лицьовою стороною донизу. Деякі з древніх могил, очевидно, були розкопані тими, кого місцевий гід називає «мисливцями за скарбами»
13
Будинок в Карсі, який, як вважається, є колишнім будинком шанованого вірменського поета Єгіше Чаренця.
14
Кафедральний собор Карса був головним місцем поклоніння вірменів до 1915 року. В 1993 році він був перетворений на мечеть.
15
Каплиця, яка колись була частиною монастиря Багнаїр у селі Козлуца, за кілька кілометрів від Ані. На вказівниках до вірменських споруд в Ані та селах навколо не використовується слово «вірменський»
16
Хачкар на місці нині зруйнованого монастиря в Козлуці. Хачкари – традиційні вірменські витвори мистецтва, вирізані з каменя. Ними помічають святі місця.
17
Церква Кізил Кілісе в селі Ягкесен. Село, розташоване за кілька кілометрів від Ані, було вірменським до 1920 року, коли вірмени були змушені втікати до радянської Вірменії.
18
Інтер'єр церкви Кізил Кілісе. Давня споруда зараз використовується як сарай для домашніх курей. Хрест над входом до церкви було сколото
19
Жива «горгулья» у вигляді кавказької вівчарки, прикутої ланцюгом до церкви
20
Рівнини навколо Ані, гора Арарат, до якої, за легендою, пристав Ноїв ковчег. Арарат зображений на гербі Вірменії, але нині він у межах кордонів Туреччини.
21
Церква в Огузлу, приблизно за 16 кілометрів від Ані. Церква залишалася в значній мірі недоторканою до 1936 року, коли споруда, як повідомляється, була зруйнована внаслідок землетрусу
22
Місцевий житель із села Огузлу показує хачкар, який використовується як стовп для паркану. Мешканці села кажуть, що знайшли два хачкари під час розкопок фундаменту дому в селі
