Між Україною та Польщею намітився прогрес у питанні ексгумації останків жертв Волинської трагедії — одного з найскладніших аспектів двосторонніх відносин. Український інститут національної пам'яті (УІНП) планує розпочати роботи з пошуку та ексгумації останків поляків у Рівненській області у 2025 році. Цей крок викликав значну увагу в Польщі, де політики наголошують на необхідності вирішення питання ексгумацій для вступу України до ЄС.
Про що свідчить такий прогрес, і як це вплине на євроінтеграцію України? Цю тему Радіо Свобода обговорили із головою УІНП Антоном Дробовичем.
– Чим було викликане рішення все ж надати дозвіл на розкопки і проведення ексгумаційних робіт у Рівненській області конкретно зараз?
– Ми насправді ще місяць тому отримали запит. Одна з польських громадянок написала нам листа, тому що польські інституції, які цим займаються роками, не дають ніякого прогресу.
Я так розумію, що польські громадяни втратили надію на свої профільні інституції і вже пишуть нам напряму. Ми проаналізували ситуацію, вивчили ті дані, які написала нам польська громадянка, чи вона зможе конкретизувати геолокації і так далі. Ми зрозуміли, що треба тут допомогти і сприяти. Хоча польська сторона не виконує своїх угод.
Із 2015 року українські могили вандалізовано в Польщі і не відновлено, всупереч домовленостям, ну доводиться йти на зустріч конкретним полякам, конкретним польським громадянам, хай би там як неефективно не працювали їхні інституції.
– Від офіційних державних польських інститутів не було звернень до України з проханням дозволити ексгумаційні роботи?
– Я написав два тижні тому листа на польські Міністерство культури і Польський інститут національної пам'яті із запитом: де саме, в яких місцях вони потребують пошукових робіт або ексгумаційних робіт.
Але і також нагадав що оскільки досі могилу Монастир вандалізовано (мова про братську могилу воїнів УПА на горі Монастир – ред.) і списку імен нема – то там хтось кувалдою ламає, викидає, потім якісь невстановлені особи встановлюють якісь інші намогильні споруди. Поки такий бардак буде… Відповідно, ми чекаємо від Польщі наведення порядку і виконання угоди 1994 року. І ми ці сигнали надіслали польській стороні і сподіваємося отримати від них список: що вони саме хочуть, де, які роботи потрібно провести. З одного боку.
А з іншого боку, ми отримали цей польський запит від конкретної громадянки, яка вже, я так розумію, не змогла знайти якихось дієвих інструментів у Польщі і звернулася до нас напряму.
Ну і попри цю ситуацію, в план роботи на 2025 рік, ми дамо це. План роботи – це конкретний юридичний документ. І плюс я попросив уряд, щоб уряд створив окрему бюджетну програму на наступний рік. Щоб хоча б мільйон гривень був, щоб можна було проводити в таких екстрених випадках пошукові роботи, бо у нас є свої потреби, які пов'язані з Другою світовою війною, пошуковими роботами визвольного руху, але якщо будуть такі випадки як цей, то будемо так допомагати громадянам Польщі.
– Тож звернень від державних інститутів не було? Було звернення від вас, відповіді ви не отримали, але от ініціатива все одно йде від вас? Ми поки тільки від польських політиків і державних там діячів чуємо лише політичні заяви про це?
Протягом останнього часу ніяких конкретних звернень не було
– Протягом останнього часу ніяких конкретних звернень не було від польських офіційних інституцій. Більше того, в 2020-му ми домовились про робочу групу на рівні інститутів національної пам'яті – польського і нашого.
Польські колеги з 21-го року досі не затвердили регламент. В 2022 році міністри Глінський і Ткаченко підписали меморандум про створення робочої групи. Українська частина групи сформована і очікує якоїсь інформації. Про польську нічого не відомо: чи сформована вона, ніяких слідів активності.
Я думаю на тлі того що ці інструменти не працюють, тому польські громадяни почали напряму звертатись. Що стосується гори Монастир, то ця ситуація взагалі абсурдна. Навіть колишній міністр закордонних справ Польщі пише, що це якийсь абсурд: там таблиця в лісі, чому її не відновити? Я не розумію, польські політики не розуміють. Чому її не відновить новий демократичний уряд Польщі, абсолютно законну, легальну могилу, яку самі поляки за свої ж гроші встановили, для мене загадка.
– А у вас є якісь догадки, чому?
– Є гіпотеза, якою зі мною поділився один із депутатів польського парламенту. Він сказав: ну а навіщо робити нашим чиновникам щось, якщо вони з 2015 року нічого не роблять по цьому треку? А все одно раз в якийсь час якісь дозволи Україна все одно надасть, як жест доброї волі. Тому що Україна добре ставиться до польських громадян, до Польщі.
Левів, наприклад, на Личаківському цвинтарі, там де польський сектор – дозволили встановити, хоча вони не погоджені були, роками були закриті. Він каже, якщо поляки і так мають прогрес, нащо їм виконувати свої обов'язки? І далі будуть потроху чекати.
Ця тема, виходить, зручна в політичному плані. Можна гратися в борців за історичну пам'ять, при тому ігнорувати тему того, що українські могили лежать вандалізовані в Польщі.
Я сподіваюся, що, все-таки, це якесь глибоке непорозуміння, але воно вже триває майже 10 років. Тому тут для мене велика загадка, яка там мотивація у цих людей.
Більшість тих заяв, про які ми говоримо, вони ж не фахові. Оці заяви, що давайте ексгумувати, ну це просто смішно. Тому що перш ніж щось ексгумувати, треба спочатку провести дослідницькі роботи, пошукові земляні роботи, зрозуміти, яке місце, в якому стані останки, чи є потреба в ексгумаціях і так далі.
А тут ми чуємо від міністрів, від прем'єра, від президентів заяви про ексгумації. Тобто не про попередні етапи. Може, там і не треба ексгумації, може, там можна меморіалізацію на місці зробити. Це виглядає як чиста політизація, а не предметна розмова. Це фахова тема. Оці комісії, які роками не створюють, вони якраз мають у всьому розібратися: яка там ситуація на цих місцях, які результати пошукових робіт, може там судмедексперт потрібен? Десь потрібна ця ексгумація, десь потрібен меморіал. Це складна комплексна тема якою мають займатися фахівці, а не політики кидатися заявами, десятками на тиждень.
– Польські офіційні представники нещодавно пов'язали питання євроінтеграції України із питанням Волинської трагедії. І тут я ще раз нагадаю, що Польща головуватиме в ЄС у першому півріччі 2025 року. Як це непорозуміння, зокрема в питанні початку ексгумації, впливає на євроінтеграцію? Чи це може стати якимось двигуном для знаходження порозуміння?
– Дивіться, для мене це все ще залишається загадкою. Коли говорять про один з етапів, пов'язаних зі збереженням пам'яті, бо ексгумація – це тільки один з етапів.
Чому висмикується з загального процесу якийсь один термін? Може тому, що він етично звучить голосно?
Є і архівне дослідження, пошукові земляні роботи, за результатами звітів пошукових робіт відбувається ексгумація. Відповідно, чому висмикується з загального процесу якийсь один термін? Може, тому що він етично звучить голосно? Я не знаю. Тому насправді тут ніякої проблеми немає.
Якщо польська сторона хоче підіймати питання виконання зобов'язань за міжнародними угодами, відповідно до принципів і засад ЄС, і цінностей ЄС, то нема проблеми. Хай виставлять конкретні запитання.
Я пам'ятаю, коли в 2019-му, здається, попередній керівник польського інституту національної пам'яті прислав список місць пам'яті, щодо яких у польської сторони є пропозиції, бачення і так далі. Ну, окей, це нормальний список, давайте розбиратися, в чому там проблема, чому там по тих чи інших місцях десь не будуються меморіали, чому там не проведені пошуки. Це конкретна предметна розмова.
А тут, коли ми кажемо: друзі, давайте зберуться робочі групи, напрацюють конкретний список, висувайте його. Але розумієте, в чому проблема? Перше питання буде: чому ви не виконуєте угоду 1994 року? Чому досі з 2015 року декілька разів вандалізований Монастир лежить розбитий? Чому? І це питання, я думаю, змусить йорзати» будь-яку делегацію.
Форум