«Хотілося заспівати «Раша Гудбай». Артист Андрій Данилко, якого знають завдяки сценічному образу «Вєрки Сердючки», поділився, що на відкритті фіналу «Євробачення-23» хотів би заспівати інший текст його відомої пісні «Dancing Lasha tumbai».
В інтерв'ю Радіо Свобода в ефірі програми «Свобода.Ранок» Андрій Данилко розповів:
- про свій виступ на відкритті пісенного конкурсу «Євробачення-23» цього року в Ліверпулі;
- про своє ставлення до мови та перехід на українську;
- про нові україномовні пісні;
- про благодійні концерти в Європі;
- та про те, що для нього війна з Росією розпочалася ще задовго до 2014 року.
Між репетиціями та виступами в Ліверпулі Андрій Данилко, народний артист України, композитор, відомий завдяки образу «Вєрки Сердючки» все ж знайшов час для інтерв'ю. Домовлялися про онлайн участь в ефірі довго, але це компенсувалося відвертістю розмови.
Данилко сказав, що наразі не стежить за конкурсантами пісенного конкурсу «Євробачення-23». У Ліверпулі він був, щоб виступити на відкритті, презентувати Україну та – подарувати «класні емоції фанатам».
Раніше на попередніх конкурсах Сердючка з мамою (акторка Інна Белоконь) розважали публіку і поза конкурсом. Гуляли містом та давали можливість європейським фанатам побешкетувати з ними. Цього разу настрою для цього не було.
Андрій Данилко каже: добре, що про Україну знають на такому рівні, але шкода, що через війну конкурс не зміг відбутися саме в Україні.
Про «Євробачення-2023»
– Ви ж чули, що Зеленському відмовили виступити з промовою на конкурсі «Євробачення-2023». Як ви до цього ставитеся?
– Ви ж бачите, як було і з «Оскаром». Вони ж не те, що не підтримують. Я розумію, що у них своя програма.
Люди приїжджають на цей конкурс відпочивати, розважатися
Це фестиваль, де вони намагаються об’єднувати людей і не піднімати якісь теми. Люди приїжджають на цей конкурс відпочивати, розважатися.
Я не знаю, чи правильно це чи неправильно, але такий час. Я ж кажу, вони нас дуже люблять, але кажуть: «Андрію, прохання, щоб був той текст, який був в 2007 році…».
– Тобто хотілося заспівати «Раша, гудбай!»?
– Звичайно! Але це не мій сольний концерт. Розумієте? На своєму сольному концерті я весь час кажу... Це ж частіше за все у Європі. То ми кажемо, що «люди, які люблять політику Путіна, на наш концерт не приходьте, бо вам не сподобається».
Чому українці продовжують слухати російську музику?
– Ви відмовилися від російського глядача, та ще є частина українців, яка ще не відмовилася від російської музики. І це дуже видно в ютуб-трендах, приміром. Як ви до цього ставитеся?
– Це буде поступово. Я за те, що слухати талановите. Дуже багато музичного матеріалу зараз, який українською мовою, але його слухати не можна. Це все не талановите. Я за те, щоб слухали люди талановите.
Про українську мову: «Не треба тиснути на людей»
– От так само, як і з мовою. Не треба нам... Це ж все поступово. Всі ж все розуміють. Так? І мені теж, я звик. Це така звичка давати інтерв’ю російською. Ти себе вже знаєш. І це практика. І я зараз намагаюся... Мені буває важкувато. Але йду для себе на деяких цей сором... Бачите, підшукую (слова). Але я намагаюся. І воно поступово-поступово все краще і краще.
Я і звертаюся до всіх: не треба тиснути на людей
У 90-х, коли ми тільки починали, я ж розмовляв винятково українською мовою. Я лише українською мовою спілкувався. Але на якийсь час мене настільки почали «давити за цей суржик…». І я думаю, що в мене був комплекс щодо цього.
Я і звертаюся до всіх: не треба тиснути на людей! І мені дуже хотілося закликати вас послухати нові пісні Сердючки українською мовою.
Як в Росії ставилися до Андрія Данилка?
– Вас же дуже любили в Росії…
– У мене були гастрольні тури. Я дуже добре заробляв там. І нас любили. Правда! У мене ніколи не було комплексу ніякої меншовартості. Я відчував інтерес і відчував ось цю популярність і думав: це ж треба таке! Щоб у нас були якісь закриті двері або нас кудись там не пускали – такого не було. Розумієте?
Але з моментом цієї популярності з’явилася така заздрість.
Їх дуже дратувала наша свобода
«Перший канал»… Їх дуже дратувала наша свобода. Хочемо – знімаємося, а хочемо – не знімаємося, хочемо – беремо участь, хочемо – не беремо участі.
І тому ці конфлікти з Ернстом (Костянтин Ернст, телепродюсер – ред.) , ось ця злоба вилилася у те, що в 2007 році був шанс у них злити мене з російського ринку.
– Бачите, як ви сказали: дратує свобода. Дуже цікава фраза.
– І вони накопичували цю злість. І цей випадок з цим «Євробаченням-2007» – думають: «О, ми тебе тут зараз і закопаємо!». Для мене війна почалася не в 2014 році. Для мене особисто. У той момент мені було дуже важко.
Чи підтримує Данилко контакти з колегами по російській сцені?
– Чи є у вас ще знайомі з Росії з якими ви деколи підтримуєте контакт, які співчувають, можливо, які якось підтримують, особливо після повномасштабного вторгнення?
– Ну, звичайно, є. І 24-го (лютого – ред.) вдень мені телефонувала і Лайма Вайкуле, і Макс Галкін, і Ніно Катамадзе. Звичайно, ми спілкувалися. Це була підтримка.
Ми сиділи у цьому бомбосховищі на Хрещатику, а там дуже поганий зв'язок і поганий інтернет. Я бачу, що вони щось пишуть, а воно не доходить.
– Чи немає у вас відчуття, що якби більше відомих росіян виступили би проти війни, то, можливо, це могло би на щось вплинути?
– Я в це не вірю. Вони дуже бояться. І воно нічого не вирішило би. Воно дає тільки проблему тій людині, яка щось скаже.
Вони дуже бояться
Є ж такі показові речі: як там дівчинка намалювала малюнок «За мир», вчителька написала заяву в поліцію, арештували батька.
Це ж все для того, щоб показувати: «Ребята, закройте рот!». І всі дуже бояться.
Андрій Данилко про благодійні концерти за кордоном
– Зараз ви маєте дуже активний графік, у вас багато благодійних концертів в Європі. Плануються концерти в США.
– Я повинен був знайти ту тональність, яка потрібна людям. Люди в основному так хочуть додому!
Ми згадуємо минуле, ми сміємося.
Звичайно, є ці кричалки про Путіна: «Путін, щоб ти здох!». Я, буває, їх вигадую при хорошому настрої.
І ці 1,5 години, які ми працюємо на сцені – це для того, щоб люди забули. Така психотерапія, щоб всі посміхнулися, посміялися, потанцювали, попідспівували.