На третій рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну армії РФ та України активно використовують безпілотники. І це не просто буденність, а потреба. Але якщо повітряні БПЛА давно і міцно зайняли свою нішу у цій війні, то наземні дрони на фронті почали масово застосовувати відносно нещодавно. Чому саме зараз і які завдання вони виконують на передовій? Про це дізнавались журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
«Жодна людина на собі не понесе до 250 кілограмів, розумієте»?
В маленькому підвалі, куди ледве влізають троє людей, починають операцію з доставлення важливого вантажу на передову. Наземний дрон стартує з визначеної точки у напрямку лінії зіткнення. Везе цінні «подарунки» українській піхоті.
«Вантажопідйомність цього дрону до 250 кілограмів. Це суттєво. Зараз він везе 190 кілограмів вантажу. Снаряди, патрони, харчі та воду на наші передові позиції» – розповідає нам боєць 13 бригади НГУ «Хартія» на псевдо «Бабуля».
Дроном на відносно безпечній дистанції керує оператор. Плюс поруч постійно перебуває пілот «Мавіка», який виконує функцію ретранслятора. За місією спостерігають і на командному пункті. Цей вантаж дуже важливий для тих, хто зараз на передовій.
«Якщо в нас є спроможність заїхати на дальні позиції таким дроном, щоб не наражати на небезпеку автомобілі або техніку – ми це робимо. Він досить легкий в обслуговуванні і відносно дешевий. І в нього пілота немає. Пілот керує ним з умовно безпечної відстані», – пояснює «Бабуля».
Керувати таким безпілотником непросто. До того ж буквально за пів години до початку бойового завдання пройшов дощ. Ґрунтова дорога розмита.
«Він може їхати як по асфальту, так і по важкодоступній місцевості. Кліренс 22 см, тобто ми спокійно їдемо тією дорогою, якою зараз їздить важка техніка. Як броня, так і «гусянка» – тобто він досить прохідний», – зазначає «Бабуля».
Роботу дрона ускладнює не тільки в'язкий ґрунт. Після боїв дорога завалена уламками снарядів, зруйнованих будівель, підбитою технікою. Оператор наземного дрона і оператор дрона-ретранслятора підбадьорюють один одного.
«Він в автономному режимі може стояти декілька діб»
– Ти переїхав шину! Красава! Давай направо, бо зліва звалище.
– Оце там шин! Ємайо!
Через певну кількість часу в «Мавіка» сідає батарея. Наземний дрон повинен сховатись, поки борт-ретранслятор відлетів на перезаряджання.
«Так, зараз, мабуть, будемо шукати гарне місце, де нам свою дупу приткнути. Протягни далі. Їдь-їдь, я дивлюсь. Тут просто власне ані дерев, ані схованок. Мабуть, там на воротах станемо біля зруйнованого будинку», – каже один з операторів.
«У тепловізор наш дрон можна побачити, але його розмір і висота вдвічі менші за звичайний пікап. Вчора, наприклад, був випадок – ми засікли ворожий ФПВ і він теж побачив нашого малюка. Але поки він розвертався, ми заїхали в кущі і все.
Його вже не побачиш і не знайдеш, він гарно замаскований і в нього забарвлення кольору хакі. Він може заїхати під дерево, на камені» – зазначає «Бабуля».
«Мавік» повертається і дрон продовжує свій шлях. Чим ближче до точки призначення, тим важче доводиться оператору. Якоїсь миті здається, що все. Приїхали. Місія нездійсненна і дрон втрачений.
– Ти закопався! І закопався гарно!
– Ну це ґрунтовка розмита. Даю газу!
– Ні! Спробуй вперед-назад!
– Джентльмени, я зараз спробую покрутитись. Ні. Все, закопався.
Хвилюються і на КСП підрозділу.
– Що, застряв там?
– Блін, так. Буксує.
15 хвилин спроб і наземний дрон таки зміг вибратись зі снарядної вирви. За кілька годин він нарешті під'їжджає до точки призначення. Прямо до бліндажа, де піхотинці в потрібний момент зможуть вибігти і за пару хвилин забрати вантаж, зайвий раз не наражаючи себе на небезпеку.
«Ми його привели, він заїхав, ми очікуємо – чи будуть обстріли, чи не будуть. Побачили його, чи не побачили. Він в автономному режимі може стояти декілька діб. Боєкомплект, який він везе – замаскований. Якщо буде ворожий наліт – «Мавіки» кружлятимуть – вони нічого не виявлять. Хіба що побачать маленьку коробочку.
Та навіть якщо й побачать – ціна цього дрона не порівняна з ціною людських життів. Жодна людина на собі не понесе до 250 кілограмів, розумієте? Щоб пройти ці декілька кілометрів з таким вантажем по нерівній місцевості, нам треба мінімум 6-8 людей, яких постійно шукають з неба» – розмірковує «Бабуля».
«Зараз ми на тому етапі, на якому FPV-шники були два роки тому, коли в них ніхто не вірив»
У майстерні 13 бригади НГУ «Хартія» чимало різних наземних дронів для різних завдань. Але більшість із них використовують саме для логістичних цілей. А значить, техніка повинна бути прохідною, швидкою, мати велику вантажопідйомність та міцність.
«Багато виробників, багато різного типу дронів, і в кожного свої переваги і недоліки в плані прохідності. Є гусеничні платформи, є колісні. У гусеничних платформ перевага в тому, що вони ефективніше працюють по болотистій місцевості. Зате колісні платформи набагато швидші.
Водночас в них є свої недоліки. Наприклад, підрив колеса на мінах. Хоча зараз виробники удосконалюють цей момент, і навіть після підриву більшість платформ продовжують рух, хоча і значно повільніше» – розповідає боєць з позивним «Хеппі».
«Зараз ми на тому етапі, на якому FPV-шники були два роки тому, коли в них ніхто не вірив, але зараз це зброя, яка вплинула на хід війни. Отак зараз і наземні дрони починають розвиватися, щоб потім суттєво вплинути на хід війни. Постійно щось вигадуємо. В основному – в керуванні.
В нас навіть вже є певні рішення, які ми хочемо перевірити. В основному проблема зараз в керуванні. А найслабший бік – колеса. Звичайні дуже сильно страждають від уламків. Сподіваємось, виробники працюватимуть в цьому напрямку», – пояснює боєць з позивним «Рест».
Одні з найпоширеніших українських наземних дронів – «Таргани». Вони універсальні і можуть залежно від модифікації застосовуватись для замінування, логістики або знищення цілей.
«Є на 20 кілограмів, на 50. Це маленький логіст, який водночас може виступати як камікадзе. Це вже за нашим вибором. Заїхати в бліндаж, стати, скажімо, на засідку, щоб чекати, наприклад, біля точки спішування піхоти ворога.
Стояти в засідці і чекати, поки вони там спішаться, і, наприклад, встановити на нього МОН-90 направленої дії. Для знищення людей і техніки. Звичайно якщо до техніки вдасться під'їхати. Адже на ній, зазвичай, багато РЕБу», – ділиться «Хеппі».
«До речі, в плані мінування теж є такі зони, куди людина просто не зайде, тому що одразу на неї починають полювати. Скиди, «мавіки». А дрон може кататись, поки в нього не влучать. А це важко, бо він маленький – це повинен бути досвідчений оператор» – зазначає «Рест».
«По-перше, можна сказати, що повітряні дрони простіше збирати та виготовляти. Ми всі бачимо приклади, коли навіть пенсіонери можуть зібрати якийсь FPV. Наземні дрони – це вже повноцінний виріб з моторами, платформою, рамами, керуванням – вдома його не збереш.
Це обмеження. Бо має бути повноцінне виробництво таких дронів з усіма комплектуючими та сервісом. Однозначно керувати наземними роботами з погляду пілота простіше.
Банально тому, що, на відміну від FPV, який повинен перебувати весь час у русі, в якого є обмежений запас акумуляторів, який визначається польотним часом і так далі – наземний дрон може собі дозволити зробити зупинку, якщо, звичайно, ми не говоримо про активну фазу бойових дій.
Наземний дрон – він більш стабільний у просторі, він має точки опори, і, відповідно – якесь право на помилки. Те, що, наприклад, FPV не має» – роз'яснює нам військовий експерт по зв'язку Сергій Флеш.
«Його перевага в тому, що ним може керувати будь-хто»
Бійці 5 окремої штурмової київської бригади показують нам дрон, повністю розроблений та сконструйований ними. На основі готових комплектуючих. Так званий «Мул». Його може використовувати лише оператор безпосередньо у зоні видимості. До 500 метрів. Камери на ньому немає. Все це зроблено для того, щоб максимально спростити використання.
«У нього мінімальна кількість деталей, які можуть зламатися чи вийти з ладу. Ми саме били на те, щоб він був надійний і максимально простий. Тому він може виконувати завдання доставки вантажів на передній край.
Тобто якщо десь рухається група, велика відстань, важкий рельєф, важкі умови – цей дрон створений саме для таких умов. Ним дуже легко керувати. Його перевага в тому, що ним може керувати будь-хто. Для цього не потрібно спеціально навчатись.
Тобто якщо людина хоч раз в житті тримала в руках будь-який пульт, грала в ігри і розуміє, як реагують кнопки чи джойстик – даєш їй пульт, який керується однією рукою, ба більше – одним пальцем, і вона вже через кілька хвилин повністю розуміє, як дрон реагує на команди, як рухається.
І вона може супроводжувати його біля себе, в пішій ході і при легкому бігу», – нахвалює свій виріб боєць Сергій.
У США виробництво таких дронів почали розвивати як допомогу піхоті, яка, наприклад, йде в патруль на далекі відстані. Тобто такий дрон їде поруч із бійцями та везе на собі боєприпаси і важке озброєння.
«Є просто банальний варіант – або ти все це на своїх двох несеш, або поряд з тобою йде роботизована платформа – як мул, як віслюк. І несе за тебе всі ці речі.
І у випадку вогневого протистояння ти розвертаєш свою групу і береш все потрібне з платформи, яка перевозила для тебе все важке озброєння, відповідний запас боєприпасів, відповідний запас провізії замість того, щоб нести це на плечах», – коментує головний редактор військового порталу Defence Express Олег Катков.
«Ворог думав, що по них працює БМП»
Бійці показують нам ще один наземний дрон, який у тому числі призначений для евакуації поранених. І це дуже гарна альтернатива броньованому автомобілю або «медеваку», на які на передовій цілодобово полюють ФПВ.
«Пораненого ми кладемо сюди, щоб він не пошкодив себе. Перед цим робимо підкладки, тобто, підкладаємо щось м'яке. Потім хлопці завантажують сюди пораненого і його вивозять. Тобто, оператор сидить десь далеко, в повністю захищеному місці і керує до самої евакуації цим роботом», – показує Сергій.
В Україні дрони для евакуації поранених почали розробляти та використовувати ще за часів АТО та ООС. Наприклад «Кентавр» та «Фантом».
«Поточна ситуація на полі бою диктує те, що такі платформи необхідні, тому що ці задачі дрон може виконати. Об'єктивно навіть в автономному режимі, враховуючи вже наступну інтеграцію технологій з машинним зором – він це може взагалі виконувати без участі людини. Просто від точки А до точки Б. Автівки ж вже мають автопілоти?» – наголошує Олег Катков.
«На цей час у нас в Україні існує понад 50 виробників наземних дронів, які пройшли сертифікацію, первинні тести та зафіксовані у Міністерстві оборони як виробники, у тому числі й у Мінцифри. З них приблизно 17 чи 20 сертифіковано за стандартами НАТО. Тобто ми говоримо про те, що у нас сформувався чіткий прошарок виробників, які готові виробляти ці наземні дрони.
Ми зрозуміли, що наземні дрони можуть виконувати найрізноманітніші завдання, і завдань там дуже багато. У нас як мінімум зараз 2 або 3 виробники, які дрібно, серійно їх роблять для потреб збройних сил, і ці дрони вже надходять на озброєння та застосовуються», – зазначає Сергій Флеш.
Безпосередньо бойові наземні дрони українські військові наразі застосовують точково. Це скоріше поодинокі випадки. Один такий дрон має 5 окрема київська штурмова бригада. Наразі його модернізують, щоб використовувати більш ефективно.
«Він був озброєний крупнокаліберним кулеметом «Браунінг» 12,7. Наведення здійснювалось за допомогою оптичного модуля. Ми мали можливість до 2 км вести прицільний вогонь. На ньому наявний балістичний калькулятор, тобто ми, знаючи відстань до цілі, просто виставляємо цю відстань в балістичний калькулятор, прицілюємось і ведемо вогонь.
Тобто все автоматично. Він дуже точно працював. Навіть під час кількох наших бойових виїздів були зафіксовані радіоперехоплення під час перемовин ворога, де він говорив, що як йому здавалось, по ньому працює БМП.
Ми застосовували тоді багатоцільові набої, які вибухають, і ворог думав, що по них працює БМП з дуже великої відстані, тому що її не чути. А ми були до ворога насправді на відстані 800 метрів» – розповідає Сергій.
«Наземний дрон придушити важче, але й керувати ним важче»
Експерти зазначають, що встановити на вантажну платформу бойовий модуль з кулеметом чи гранатометом не важко. Але про масштабне застосування подібних платформ наразі поки що не йдеться.
«Ще до повномасштабки, десь за пів року-рік були комплексні випробування найкращих подібних зразків, які є в Україні, за експертизою ДШВ і безпосередньо командування десантно-штурмових військ.
Треба просто розуміти, що різниця між поодинокими, зразками, які можуть виконувати окремі бойові завдання на кшталт виїхати, просто постріляти по посадці з кулемета, це одна річ.
Інша, коли мова йде про створення саме загальної системи з цими наземними дронами, які будуть виконувати комплексні задачі. Стояти на забезпеченні безпосередньо підрозділів і мати місце в строю. Різниця між першим та другим, це як скиди з «Мавіків» у 2016 році, і силами безпілотних систем Збройних сил України зараз» – зазначає Олег Катков.
Важливий момент у використанні наземних дронів – протидія РЕБу, який зараз серйозно заважає роботі повітряних безпілотників. Це питання поки що залишається дискусійним
«До повітряного дрона, який перебуває в повітряному просторі, сигнал зазвичай проходить без жодних перешкод, тому що він високо. І його видно, грубо кажучи, антенна направлена на нього, є прямий зв'язок. У наземного дрона навіть в умовах відсутності будь-якого засобу радіоелектронної боротьби з цим вже є проблеми, бо він може ховатися за рельєфом місцевості.
Обходити, наприклад, РЕБ за допомогою дротового зв'язку наземному дрону складніше. Створити, використовувати, експлуатувати повітряні дрони, FPV-дрони на оптоволокні – варіант непоганий.
Тому що є певні нюанси, але, тим не менш, котушка розташована на самому дроні, він її розмотує, дрон одноразовий, котушка також. Звісно, ніхто його змотувати в цей же оптоволоконний дріб не буде. А у випадку з наземним дроном якраз можуть бути складності стосовно обриву», – пояснює Катков.
Водночас повітряний дрон перебуває високо і його видно з усіх боків. Відповідно – можна ефективніше запеленгувати та придушити. Наземний дрон придушити важче, але й керувати ним важче.
«Якщо ми говоримо про управління наземними дронами, це можна робити або в прямій видимості, піднявши щоглу, або якщо поганий або складний рельєф, або відстань велика – потрібно підіймати в повітря ретранслятори.
Це теж робиться за допомогою тих самих дронів DJI. Підіймаються ретранслятори, щоб наземний дрон міг їздити на більшу відстань, відповідно цей ретранслятор, який підіймається в повітря, теж можна буде придушити.
Тому тут постійно потрібен баланс – як це краще зробити. Але в чому плюс наземного дрона? На відміну від повітряного, передавачі відео можуть бути потужні, тому що у наземного дрона ресурс акумуляторів більший, ми можемо собі дозволити тут експериментувати з антенами, можемо дозволити собі експериментувати і з вихідною потужністю передавачів» – зазначає Флеш.
«Ми можемо закладати умовно необмежену вантажопідйомність»
Перспективи застосування у наземних дронів великі. Адже вони мають певні переваги над повітряними. Наприклад, навіть, якщо рухаються під дією РЕБ – не впадуть, не розіб’ються, не загубляться. А враховуючи що РЕБ не може працювати в одному місці постійно – зможуть таки повернутися. І це не єдина перевага – кажуть військові.
«Ми можемо закладати умовно необмежену вантажопідйомність у порівнянні з повітряними дронами. У повітряних дронах ми рахуємо грами по навантаженнях – на батареї, на все, там все дуже впритул. Тут ми маємо куди розгулятись.
Можемо закладати величезні запаси ходу, встановивши великі батареї, можемо доставляти однією ходкою великі вантажі, можемо евакуйовувати поранених, загиблих», – підкреслює боєць 5 окремої штурмової київської бригади Сергій.
Але наразі в Україні існує проблема з фінансуванням розробки та вироблення наземних дронів. І її потрібно вирішувати швидко, кажуть експерти.
«Якщо ми почитаємо скарги та думки, зворотний зв'язок виробників дронів – усім би хотілось контрактів на великі суми, всім би хотілось більшого проникнення цих самих дронів до армії.
Тобто всі вважають, що для цього недостатньо робиться. Але ми повинні розуміти, що наш фінансовий бюджет не є нескінченним. Ми собі ставимо завдання в міру пріоритетів.
Для нас зараз пріоритет – далекі ударні БПЛА, тут намагаємось зрівнятись з Росією і досягти паритету. Це ФПВ, тому що тут нам теж дуже важливий паритет. Тобто ми займаємось все-таки важливішими питаннями.
Наземні дрони у плані фінансування ніби відходять на другий план, бо є обмеження щодо фінансових коштів. Ми розуміємо, що фінансуватимуться насамперед пріоритетніші завдання» – зазначає Флеш.
І військові, і аналітики зараз постійно говорять про те, що війна перемістилась під землю – у бліндажі та укриття. З появою величезної кількості ФПВ-дронів виконання завдань з логістики, евакуації поранених, мінування стало великою проблемою. І її зараз успішно вирішують наземні дрони.
Їх розвиток – очевидне рішення у війні технологій, яка багато в чому визначає перебіг бойових дій. Але головне тут – це можливість зберегти життя бійців. Адже ризик втратити залізо не можна порівняти з ризиком втратити людей.
Форум