Нині собор Святої Софії неможливо уявити без дивовижних фресок, датованих 11-м століттям. Але за часів митрополита Петра Могили унікальні творіння були поховані під шаром вапна. Про їхнє існування науковці дізналися лише 50 років тому.
Коли у соборі знайшли перші фрески – це стало науковою сенсацією. А технології, застосовані для їхнього відновлення, досі є зразком для реставраторів із усього світу, зазначає головний художник-реставратор корпорації «Укрреставрація» Інна Дорофієнко.
«Реставрація, як наука, виникла зовсім недавно. Важко собі уявити, що іще у 60-х роках про фрески Софії та інших українських храмів людство не знало. Проте досі реставратори змушені виборювати право на належне місце у суспільстві. Коли українські церковні мозаїки виставлялися у 1991 році в «Метрополітен-музеї» Нью Йорку, іноземці говорили: «Ваші мозаїки зробили більше для визнання української незалежності, ніж увесь дипломатичний корпус країни разом!» – пригадує Інна Дорофієнко.
«Був землетрус, риштування падало, а я вхопився за вікно собору»
Як відновлювали мозаїки собору Святої Софії, розповів член-кореспондент Української академії архітектури Леонід Тоцький: «Уся Софія була заставлена громіздким дерев'яним риштуванням. Лише центральна частина лишалася відкритою для екскурсій. Виглядало все жахливо: олійний живопис коржами звисав, мозаїка була закіптюжена. Лише світилися очі Оранти, і з докором дивився на нас Златоуст. Все це мало бути відновлено. У перші роки усі цінні фрески та мозаїки ми закріпили. А згодом стався землетрус, такий, що падало риштування, а я висів, вчепившись у вікно собору. Але відновлені нами мозаїки витримали. Сьогодні знову підіймався на риштування, і пригадав ті часи. Більшість із моїх тодішніх колег вже неживі...»
Були моменти, коли дивовижні мозаїки могли бути назавжди втрачені, стверджує директор Національного історико-культурного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Але на сьогодні їм вже нічого не загрожує.
Стан «Софії», її фресок контролюють за допомогою сучасних технологій
«Зараз – новий етап реставрації. Обстежили та закріпили усі фрески та мозаїки. Ми бачили місця, особливо на Марії Оранті, де на площі 18 квадратних метрів було відшарування, до 6 сантиметрів завширшки. Тобто, зображення могли впасти, і ми б назавжди їх втратили. На щастя, ми вчасно все закріпили, і зараз ні мозаїкам, ні собору загалом нічого не загрожує. В нас є так звана «напружена модель» собору, яка дає змогу контролювати всі просідання, відхилення від вертикалі, зміни температури й вологи. Для контролю застосовуються найновіші європейські технології», – зазначає Неля Куковальська.
Вона запевняє, що відновлені фрески та мозаїки стоятимуть ще не менше тисячі років. Високу якість реставраційних робіт визнала і комісія ЮНЕСКО, яка обстежувала собор місяць тому.
(Київ – Прага)
Коли у соборі знайшли перші фрески – це стало науковою сенсацією. А технології, застосовані для їхнього відновлення, досі є зразком для реставраторів із усього світу, зазначає головний художник-реставратор корпорації «Укрреставрація» Інна Дорофієнко.
«Реставрація, як наука, виникла зовсім недавно. Важко собі уявити, що іще у 60-х роках про фрески Софії та інших українських храмів людство не знало. Проте досі реставратори змушені виборювати право на належне місце у суспільстві. Коли українські церковні мозаїки виставлялися у 1991 році в «Метрополітен-музеї» Нью Йорку, іноземці говорили: «Ваші мозаїки зробили більше для визнання української незалежності, ніж увесь дипломатичний корпус країни разом!» – пригадує Інна Дорофієнко.
«Був землетрус, риштування падало, а я вхопився за вікно собору»
Як відновлювали мозаїки собору Святої Софії, розповів член-кореспондент Української академії архітектури Леонід Тоцький: «Уся Софія була заставлена громіздким дерев'яним риштуванням. Лише центральна частина лишалася відкритою для екскурсій. Виглядало все жахливо: олійний живопис коржами звисав, мозаїка була закіптюжена. Лише світилися очі Оранти, і з докором дивився на нас Златоуст. Все це мало бути відновлено. У перші роки усі цінні фрески та мозаїки ми закріпили. А згодом стався землетрус, такий, що падало риштування, а я висів, вчепившись у вікно собору. Але відновлені нами мозаїки витримали. Сьогодні знову підіймався на риштування, і пригадав ті часи. Більшість із моїх тодішніх колег вже неживі...»
Були моменти, коли дивовижні мозаїки могли бути назавжди втрачені, стверджує директор Національного історико-культурного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Але на сьогодні їм вже нічого не загрожує.
Стан «Софії», її фресок контролюють за допомогою сучасних технологій
«Зараз – новий етап реставрації. Обстежили та закріпили усі фрески та мозаїки. Ми бачили місця, особливо на Марії Оранті, де на площі 18 квадратних метрів було відшарування, до 6 сантиметрів завширшки. Тобто, зображення могли впасти, і ми б назавжди їх втратили. На щастя, ми вчасно все закріпили, і зараз ні мозаїкам, ні собору загалом нічого не загрожує. В нас є так звана «напружена модель» собору, яка дає змогу контролювати всі просідання, відхилення від вертикалі, зміни температури й вологи. Для контролю застосовуються найновіші європейські технології», – зазначає Неля Куковальська.
Вона запевняє, що відновлені фрески та мозаїки стоятимуть ще не менше тисячі років. Високу якість реставраційних робіт визнала і комісія ЮНЕСКО, яка обстежувала собор місяць тому.
(Київ – Прага)
