Про це свідчать нові дослідження щодо індексу економічної свободи. У списку зі 157 держав, який вже вчотирнадцяте склали Heritage Foundation і Wall Street Journal, Україна посідає 133-ю позицію.
Серед найгірших також Лесото, В’єтнам, Гвінея, Зімбабве, Куба і Північна Корея.
У першій п’ятірці найкращих – Гонконґ, Сінґапур, Ірландія, Австралія і Сполучені Штати Америки.
Із колишніх пострадянських і посткомуністичних країн найбільше економічної свободи в Естонії – 12 місце у рейтингу. Загалом, Європа є найвільнішою в сенсі економічних прав і свобод.
Головними показниками економічної свободи є рівень захисту прав власності, пільгових податків, втручання уряду в економіку, монетарної, фіскальної і торговельної політики, а також рівень свободи бізнесу.
На думку експертів, останнє дослідження зайвий раз підтверджує, що економіки тих країн, які планують у центрі, не можуть бути успішними.
Директор Інстититуту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський в спеціальному коментарі для Радіо Свобода про місце України в дослідженні індексу економічної свободи заявив:
«Ми мамо справу з традиційним дослідженням, яке проводить Heritage Foundation і Wall Street Journal.
Головна ідея – оцінити рівень економічної свободи за декількома компонентами. Тобто, мова йде про декілька свобод, скажімо: зовнішньо-економічних операцій, свобода підприємницької діяльності (те, що пов’язане з регуляторним кліматом).
Є декілька, умовно кажучи, свобод, які вважаються базовими чинниками економічної політики, чи, краще сказати, базовими засадами, на яких має будуватися економічна політика державаи.
Що стосується України, то тут ми спостерігаємо надзвичайно цікаву ситуацію, тому, що з одного боку, справді, якщо формально проаналізувати масив українського законодавства, то тут є велика кількість недоліків, є багато речей, які, в принципі, треба вже давно скасувати. Але вони якось так традиційно вже існують у нас.
Існують дуже часті намагання держави втручатися в ті чи інші економічні процеси, скажімо, дуже часто країна обмежує, причому дуже швидко запроваджує обмеження, наприклад, на експорт того ж держзерна, деяких інших товарів, намагається регулювати ціни, які, фактично, встановлюються приватними підприємцями і багато-багато чого іншого.
В цьому сенсі справді, якщо ми формально подивимося на український регуляторний клімат, то тут ми бачимо дуже, я б сказав, велику формальну присутність держави і, в принципі, досить широкі можливості для інтервенції, або втручання держави в економічні процеси».
Серед найгірших також Лесото, В’єтнам, Гвінея, Зімбабве, Куба і Північна Корея.
У першій п’ятірці найкращих – Гонконґ, Сінґапур, Ірландія, Австралія і Сполучені Штати Америки.
Із колишніх пострадянських і посткомуністичних країн найбільше економічної свободи в Естонії – 12 місце у рейтингу. Загалом, Європа є найвільнішою в сенсі економічних прав і свобод.
Головними показниками економічної свободи є рівень захисту прав власності, пільгових податків, втручання уряду в економіку, монетарної, фіскальної і торговельної політики, а також рівень свободи бізнесу.
На думку експертів, останнє дослідження зайвий раз підтверджує, що економіки тих країн, які планують у центрі, не можуть бути успішними.
Директор Інстититуту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський в спеціальному коментарі для Радіо Свобода про місце України в дослідженні індексу економічної свободи заявив:
«Ми мамо справу з традиційним дослідженням, яке проводить Heritage Foundation і Wall Street Journal.
Головна ідея – оцінити рівень економічної свободи за декількома компонентами. Тобто, мова йде про декілька свобод, скажімо: зовнішньо-економічних операцій, свобода підприємницької діяльності (те, що пов’язане з регуляторним кліматом).
Є декілька, умовно кажучи, свобод, які вважаються базовими чинниками економічної політики, чи, краще сказати, базовими засадами, на яких має будуватися економічна політика державаи.
Що стосується України, то тут ми спостерігаємо надзвичайно цікаву ситуацію, тому, що з одного боку, справді, якщо формально проаналізувати масив українського законодавства, то тут є велика кількість недоліків, є багато речей, які, в принципі, треба вже давно скасувати. Але вони якось так традиційно вже існують у нас.
Існують дуже часті намагання держави втручатися в ті чи інші економічні процеси, скажімо, дуже часто країна обмежує, причому дуже швидко запроваджує обмеження, наприклад, на експорт того ж держзерна, деяких інших товарів, намагається регулювати ціни, які, фактично, встановлюються приватними підприємцями і багато-багато чого іншого.
В цьому сенсі справді, якщо ми формально подивимося на український регуляторний клімат, то тут ми бачимо дуже, я б сказав, велику формальну присутність держави і, в принципі, досить широкі можливості для інтервенції, або втручання держави в економічні процеси».
