Тимошенко – Прем’єр-міністр, Янукович – в опозиції. Що це дає Україні?

Гості Свободи: Валерій Писаренко – народний депутат (Блок Юлії Тимошенко); Дмитро Святаш – народний депутат (Партія Регіонів)

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Юлія Жмакіна: Кажуть, що в ріку двічі не увійти. Українські політики це активно і творчо спростовують. От сьогодні двічі Прем’єр-міністр Віктор Янукович вдруге передав прем’єрський портфель (це так віртуально, образно) Юлії Тимошенко.

226 голосів, 226 разів пролунало «за». Пане Писаренко, важка це була робота?

Валерій Писаренко: Я не знаю навіть, як відповісти.

Це була, напевне, неважка робота, якщо її порівнювати з тим, що розвантажувати вагони. Але це була важка психологічна робота, тому що до останнього голосу ми не знали, чи будуть ті 226 чи 227 голосів, які є.

Ви знаєте, що сьогодні один наш колега не зміг приїхати за станом здоров’я. Це депутат з «НУ» Сподаренко. На жаль, стан здоров’я йому сьогодні не дозволяє прибути до ВР. Тому у нас дійсно були обмежені можливості щодо голосування. І пан Плющ, який все ж таки проголосував за уряд... За уряд — так, а за Тимошенко він утримався. Ну, і взагалі, я так розумію, наскільки напруга в глядачів телеканалу «Рада», наприклад...

Валерій Писаренко: Я Вам хочу сказати, що сьогодні, напевне, найбільш рейтинговий канал – це канал «Рада». Мені зателефонували майже з усіх кінців України, що сьогодні вся країна дивилися телеканал «Рада».

Тобто, Ви не погоджуєтеся зі своєю лідеркою, з пані Тимошенко, яка сьогодні сказала, що от що значить, коли робота йде, коли немає стресів.

Все-таки були стреси?

Валерій Писаренко: Знаєте, ми кожної хвилини очікували, що нам знову десь вставлять палки в колеса, як це було нещодавно, коли ми також вважали, що в нас є 227 голосів, що зараз ми проголосуємо — і все буде прекрасно. Але коли система «Рада» показала 225 голосів, то, повірте мені, ніхто не вірив, що це могло відбутися.

Пане Писаренко, через який все-таки термін ви будете покладатися на електронну систему «Рада»? Чи ось це ручне голосування, а відтак трошки затягування процесу роботи Ради буде і далі відбуватися?

Валерій Писаренко: Ми вже виправили систему «Рада». Минулої п’ятниці, коли ми затверджували порядок денний на вівторок, всі 227 карток нормально спрацювали в режимі роботи. Тому я думаю, що ми зараз будемо працювати на системі «Рада» як це зазвичай ми робили. Якщо не буде ніяких збоїв, то ми будемо продовжувати голосувати в нормальному режимі.

А от хто сьогодні не працював, мається на увазі руками, то це наш другий гість Дмитро Святаш.

Пане Святаш, як Вам сьогоднішній день?

Дмитро Святаш: Сьогодні нормальний день. Сьогодні день, з моєї точки зору, є логічним закінченням виборчої кампанії.

Але, на жаль, український народ, українські виборці, які голосували за моїх політичних опонентів, чекали цього більше місяця, хоча це мало відбутися на другий день, як було обіцяно. Бо попередня угода про створення коаліції була підгрунттям того, що йшли на вибори з цією угодою дві політичні сили.

Тобто, сьогодні день справедливості, каже «регіонал». Ні?

Дмитро Святаш: Я кажу, що це не день справедливості. Ви знаєте, я не хотів би говорити такими сентенціями: «справедливість»...

Я хочу сказати, що це є нормальний демократичний процес, коли політичні сили, які створили коаліцію, формують уряд. Я не бачу тут нічого надзвичайного.

А те, що тут не втрутилися сторонні сили, що у всіх піднялася рука – у когось невралгія могла статися, то це така ситуація.

Пане Святаш, але ж є в Партії регіонів люди, для яких цей день «чорний»?

Дмитро Святаш: Я не знаю. Для мене це не «чорний» день, бо опозиція — це саме така ж частина влади, але тільки та частина, яка владу контролює. Бо ми сьогодні, її частина, не залишили законодавчого органу України. І велика частина, майже 50%, за винятком двох голосів.

Пане Писаренко, всі такі конструктивні в Партії регіонів?

Валерій Писаренко: Ви знаєте, от я саме тільки що дійшов до такої думки, що якби дійсно в Партії регіонів більшість була таких депутатів, як пан Святаш, то, напевне, в нашій країні вже давно б панувала демократія.

Насправді всі ми очікуємо, щоб процеси передачі влади в нашій країні були дійсно день в день. Тобто, якщо результати виборів дають умови для того, щоб інша політична сила зайняла крісло Прем’єра, Президента або інше крісло, то, напевне, інші повинні признати це і піти.

Ось ця конструктивна тільки що думка пана Святаша, то я її повністю підтримую. Дійсно, я переконаний, це повинно відбутися було відразу після того, як були оголошені результати.

Пане Коваль, сьогодні заполітизована частина українців фізіономістикою займалася, стежили буквально кожного «нашоукраїнця» і «самооборонця», котрий голосував за кандидатуру Тимошенко.

Вам важко далося це голосування?

В’ячеслав Коваль: Важко мені особисто чи нашій фракції?

Ну, я не про фракцію, а скоріше про одну з політичних сил, яка є у фракції.

В’ячеслав Коваль: Народний Рух України, до якого я належу, інакше й не міг голосувати взагалі, бо це рішення ми прийняли дуже давно, що якщо ми будемо голосувати, ми будемо голосувати за Тимошенко. Тому мені було легко голосувати. Я голосував з радістю.

Сьогодні я чотири рази як народний депутат України довів, що демократична коаліція існує. Чотири рази ми набрали від 226 до 227 голосів. І це є дуже добре.

Одночасно з тим я теж хотів би з Дмитром Святашем погодитися, що не можна вважати, що та частина парламенту, яка зараз не входить у більшість, це якісь є вороги наші. Це є частина влади, яка називає себе опозицією...

Професійний склад уряду Тимошенко, який ви сьогодні почули? Як його можна оцінити, пане Писаренко?

Валерій Писаренко: Ми оцінювали представників, яких ми подавали від нашої фракції, на засіданні фракції. Я хочу сказати, що всі особи, які зараз там перераховані, вони були більшістю голосів ухвалені на засіданні нашої фракції.

Зараз їх професійно все ж таки, відповідність своїм посадам ми будемо аналізувати після того, як вони вже попрацюють хоча б там 100 днів.

Але ми можемо оцінити міни закладені, як було в минулому уряді Тимошенко.

Пане Святаш, багато мін такої уповільненої дії закладено в цьому уряді? Хто ці люди? Мається на увазі для Тимошенко.

Дмитро Святаш: Ви знаєте, я не знаю, хто для Тимошенко, бо я ж не брав участі у формуванні цього списку.

Є люди, які у мене викликають нормальне сприяння. Є вже й озвучене.... Я не певний в тому, що призначення пана Луценка – це не є виплата політичних дивідендів. Я думаю, що саме так.

Є люди, які близькі до Президента, навіть родинними якимись зв’язками. Також вони існують тут. Це і пан Павленко, це і Шандра. Але, знаєте, які стосунки родинні – професійні, то це покаже тільки час.

Тобто, я погоджуюся зі своїм колегою, що за 100 днів подивимося, як буде працювати цей оркестр.

От мій колега Роман Скрипін сьогодні використав таке слово щодо голосування сьогоднішнього, він назвав це «півфіналом» для Тимошенко, який вона виграла, на шляху до президентства.

Ви погоджуєтеся з цим, пане Писаренко?

Валерій Писаренко: Я погоджуюся лише з одним, що Тимошенко довела, що вона є, напевне, єдиним в Україні принциповим політиком, яка до сьогодні не змінила всім своїм баченням і розвитку країни, і своїй програмі, з якою вона йде вже не перший рік.

Не хочете Ви відповідати в ракурсі президентства майбутнього.

Тоді, пане Дмитре, чи (давайте застосуємо футбольну термінологію) був це виграний Тимошенко півфінал до 2009 року?

Дмитро Святаш: Я не вболівальник футболу. Але можу сказати відверто, що Тимошенко ще вкотре заявила себе як кандидат в Президенти, бо я переконаний, що її особиста мета – це Президент України. І грати вона буде на полі пана Ющенка.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)