Віктор Єленський: На початку листопада група людей (за різними відомостями, від 29 до 37 осіб) буквально зарилися у землю поблизу села Нікольськоє Пензенської області в Росії.
Серед цих людей громадяни Росії, України і Білорусі. Чоловіки і жінки, молоді й літні, підлітки і навіть малі діти.
Відлюдники викопали під землею келії, завезли їжу, а коли міліціонери спробували витягти їх звідти, замурували вхід зсередини.
Вони мають намір протриматися до весни. А весною зустріти тут кінець світу.
Чого хочуть пензенські відлюдники? Яка їхня, сказати б, програма? Один катакомбник, який назвався Віталієм з Новочеркаська і який перебуває під землею разом з трьома дітьми, розповідає.
Віталій: Ми не розкольники, не сектанти. Ми російські люди, православні християни, які не бажають блудити. От ми хочемо тут бути і чекати, коли Господь прийде у славі своїй і всім цим беззаконням покладе край.
Ми, до речі, ні в чому не знаємо потреби. Господь нам усе благословив: і їжу, і питво.
Як Господь благословить? Нам не відомо. Чи то ми до весни доживемо, чи, якщо нас звідси захочуть силою висмикнути (вже усі повідомлені), ми тоді самопідрив вчиняємо і до сонму мучеників будемо долучені. А це ще краще - сам знаєш: через митарства пройдуть наші душеньки безперешкодно.
Віктор Єленський: Отже, до Царства Небесного через самопідрив, раніше були самоспалення, самоотруєння...
Говорить релігієзнавець і священик Яків Кротов.
Якій Кротов: Це традиційне для Росії і, до речі, для України, релігійне явище...
От на початку ХХ століття Розанов про це цілу книгу написав, бо був випадок, коли кілька людей на якомусь з українських хуторів подібним чином закопались і загинули. Тож це аж ніяк не виняткове щось. Їх двадцять дев‘ять осіб, включно з дітьми. Але у принципі це справді достатньо традиційне явище.
Віктор Єленський: Насправді напружене очікування останніх днів, близького кінця світу є стрижнем цілої історії християнства.
Перші християни буквально витлумачували слова Ісуса про те, що деякі з тих, хто бачив Його, не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.
Кінець світу призначали і на 90-й рік, і на 365-й. 500-го року антипапа Іполит і мудрець Сикст Юлій Африканус твердо обіцяли кінець саме цього року.
Між 500-им і 1000-им роками пророцтва множилися, поява антихриста очікувалася трохи не щороку.
Тисячного року лише неписьменність більшості європейців, які просто не відали, що настав рік із трьома нулями, врятувала тоді ще не Старий Континент від масової паніки.
Далі кінець пов’язували із жахливим голодом, потім із 1000-ю річницею Голгофської смерті і Воскресіння Ісуса, з парадами планет і премудрими розрахунками середньовічних вчених.
Папа Інокентій III додав число звіра до дати заснування ісламу. Вийшло 1284. На цей рік і очікувався кінець.
Пророкували астрологи і математики, старообрядці і квакери, обіцяли потоп, подібний до Великого Біблійного і зіткнення планет.
Наближення кінця вбачали у епідеміях, війнах, неврожаях, примудрялися витлумачувати у фінальному сенсі екуменічний рух, розрядку міжнародної напруженості і створення держави Ізраїль.
Шотландський астроном Сміт оголосив, що таємницю кінця треба шукати у вимірах стародавніх пірамід. Сміт започаткував своєрідну пірамідологію, яка має своє коло фанів по всьому світі, але його особистий розрахунок провалився – кінець світу 1960 року не настав.
Згадаймо ще заради справедливості Вільяма Міллера. Він пророкував кінець світу на 1833 рік, потім переніс його на 1843 і помер, так кінця і не дочекавшись. Вільям Міллер стояв біля витоків нині потужної і цілком респектабельної Церкви адвентистів сьомого дня. Власне, «адвент» у перекладі з латини і означає пришестя.
Офіційну позицію Церкви щодо другого пришестя Ісуса в інтерв’ю Радіо Свобода повідомив лідер Церкви християн-адвентистів сьомого дня в Україні Володимир Крупський.
Володимир Крупський: Церква адвентистів сьомого дня вірить у те, що пришестя Ісуса Христа обов’язково буде. І це буде не як якийсь фатальний кінець, а як результат того плану, який Бог складає для людства. З повернення Христа ми пов’язуємо обновлення землі і початок нової ери для всього людства.
Розмови про те, що це ось зараз може бути, воно не має під собою біблійної основи, воно побудовано на людських фантазіях і на якихось домислах.
У Біблії написано дуже відверто і конкретно, що дня і часу пришестя Ісуса Христа не знає ніхто, тільки один Бог. Але ознаки другого приходу Христа, який Він виклав у 24 розділ Євангелія від Матвія, вони зараз виконуються. Ми говоримо, що живемо в останній час, але коли це буде, скільки Бог дасть цього часу: чи це буде рік, чи це буде п’ять років, чи це буде менше, чи буде більше.
Сьогодні адвентистська церква про це не проповідує. Ми говоримо, що в любий час людина повинна бути готова. Віра повинна бути такою, щоб вона зробила людину готовою до зустрічі з Ісусом Христом в любий час. Як це буде? Ми не знаємо.
Віктор Єленський: З недавніх пророкувань згадаємо 1999 рік, 11 серпня. Тоді Європа, у тому числі й Україна, спостерігала сонячне затемнення, а чимало християн теж говорили про кінець.
Культовий французький модельєр Пако Рабана проголосив тоді, що на Париж впаде російська космічна станція «Мир».
Предстоятель Української православної церкви Київський патріархат, патріарх Філарет каже, що з богословської перспективи усі спроби встановлення дати кінця світу – це нісенітниця і блюзнірство.
Патріарх Філарет: Про день і про час, як сказано у Євангелії, ніхто не знає. І тому говорити про час другого пришестя ніхто не може. Але у Євангелії є ознаки другого пришестя. Про ознаки говорити можна, а от про день пришестя знає тільки один Бог.
Такою ознакою найближчою до другого пришестя є пришестя антихриста, але антихрист – це противник Христа, але це буде людина, яка буде володіти всім світом.
Але ось пришестя цієї особи, антихриста, теж пов’язано тільки з ознаками, тому що ніхто не знає день і рік пришестя антихриста.
У святих отців, які тлумачать євангельські тексти, стосовно антихриста йдеться про те, що він не може царювати довше, ніж проповідував Ісус Христос на Землі, тобто не більше трьох з половиною років, а далі наступить друге пришестя.
Так ось, якщо відраховувати від другого пришестя три з половиною роки, то це буде пришестя антихриста. Це головна ознака другого пришестя.
Але сама дата пришестя антихриста невідома, про час пришестя антихриста можна говорити по якихось ознаках.
І Христос казав: “Коли бруньки розпускаються, то ви говорите, що наступає весна”. Так ось, коли ознаки другого пришестя будуть збуватися, то тоді настане час другого пришестя.
Ознаками є відступлення, про яке говорить апостол Павло, відступлення в християнському середовищі. Це відступлення буде означати відступлення від християнської віри. Бо Христос сказав, що коли він прийде вдруге, то навряд чи знайде віру на землі. І друге, що ослабне любов між людьми.
Віктор Єленський: Священнослужителі одностайні, але як тоді пояснити поведінку тих, хто замуровував себе у підземеллі і напружено чекає кінця? Що рухає ними?
Ректор київських духовних шкіл Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом владика Антоній є категоричним.
Владика Антоній: Вони відійшли від тих норм Євангелія, які проповідує Церква. Є такий термін у нашому богослов‘ї “прєлєсть”. А людина, яка все організувала, вона просто хвора, шизофреник. Ніякого відношення до Церкви людина не має.
Якщо людина хвора і їй вдається організувати довкола себе людей таких же хворих, можливо, чи обманутих, то випадки такі бувають. Зло без злота не буває.
Віктор Єленський: Ще більш категоричний найстарший в Україні православний архієрей, митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак). Це в його єпархії кілька років тому ціле чернече згромадження зірвалося з місця в очікуванні кінця днів.
От що він говорить про пензенських катакомбників:
Архієрей Никодим (Руснак): Вони уже, попросту кажучи, поспішають обікрасти Таїни Божиї. Бо Христос сказав апостолам, коли ті питали його, коли настануть ці страшні дні: «Іссякне любов поміж людьми і будуть війни, грабежі, але це ще не страшно. У той день вогненна лава на землю впаде».
І ще сказав Христос, що ніхто не знає і передбачити не може, навіть і Його син єдинородний, тільки Отець (Небесний). І ті, хто наважується гадалками бути, про них можна сказати: це злодії, які наважились Тайну Божу відкрити, яка і синові Ісусу Христу невідома, тільки Отцю Небесному.
Віктор Єленський: Поки богослови соціологи і психологи ламають списи у прагненні пояснити поведінку тих, хто, покинувши домівки, усамітнюються під землею, чи не найоригінальніше пояснення запропонував відомий православний публіцист диякон Андрій Кураєв.
“Блискуча” концепція отця Андрія полягає в тому, що пензенська історія – це ланка в ретельно спланованому сценарії Помаранчевої революції, спрямованої проти Московської патріархії. Ким це сплановано? Диякон пояснити не утруднюється.
Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип з дияконом Кураєвим категорично не згодний.
Архієпископ Филип: Те, що отець Андрій Кураєв пов’язує це з Помаранчевою революцією, то це його особиста думка. Я ніякого зв’язку взагалі тут не бачу. Це речі не взаємопов’язані, між ними не можна провести жодного зв’язку. Це перше.
По-друге, чому це? По-перше, це не є типова ситуація, тому що таких випадків, якщо вони відбуваються, вони відбуваються нечасто, це такий неординарний випадок, можна сказати.
А чому так? Мені здається, що тут треба, щоб держава і російська, і українська, і інша більш ретельно ставилися до цих питань тоді, коли вони дають дозвіл або реєстрацію на діяльність тих чи інших конфесій.
А це якась звичайна секта з якимось психічно хворим керівником, яка привела до таких негативних і сумних наслідків.
Знаєте, багато віруючих людей пов’язували революцію 1917 року з приходом ери антихриста. Як почали нищити храми, монастирі і розстрілювати, винищувати духовенство, то всі теж чекали, що тут ось зараз наступить кінець світу. Але його не наступило.
Хоча, наприклад, Свідки Єгови вже декілька разів говорили, що в тому чи іншому році наступає кінець світу. Цього не відбувається, бо про це сказано в Писанні. Про те, коли наступить кінець світу, ніхто не може знати, навіть ангели небесні. Це перше.
По-друге, знаєте, кінець світу кінцем світу, а те, що релігійний фактор у свідомості деякі гравці від релігії використовують собі на користь (я маю на увазі різноманітні секти і релігійні напрямки), або цим користуються люди психічно неадекватні – оце вже результати. І пензенські події – це саме така і є ситуація.
Віктор Єленський: Але і таке пояснення не розкриває сутності пензенської спільноти. Адже її члени вважають себе православними. Необхідно погодитися: подібні групи існують і, очевидно, існуватимуть у різних церквах. Причому апокаліпсичні очікування в них не зводяться до прагнення спастися після фінальної битви, яку вестиме Бог із силами зла, а передбачають активну участь в ній “людей з плоті”.
Члени руху покликані бути солдатами армії свого небесного суверена або звільняються від очікуваних жахів і рушають у «кращий світ».
Харизматичний лідер (диктатор) виразно зловживає своєю владою, норми, якими він керується в повсякденному житті, радикально відрізняються від тих, що застосовуються до рядових членів.
Наразі керівник «пензенців», такий собі Петро, у схрон не поліз. Групова ізоляція в таких спільнотах досягає високого і дуже високого ступеня, соціальне оточення демонізується, весь світ приречений, врятується лише купка обраних.
Часто такі групи намагаються досягти максимальної фізичної ізоляції, переїжджають у безлюдні місця, на віддалені ферми, острови, в групах заохочуються подвійні стандарти і істини — вводити в оману зовнішніх вважається нормальної практикою.
Тут постійно підтримується атмосфера страху і загрози, що насувається ззовні. Така атмосфера підсилюється безперервними молитовними практиками, обмеженнями в сні та їжі, сплесками екзальтації і бурхливими формами висловлення відданості лідерові.
І апелювати тут треба не до держави, а до Церкви. Якщо вона не пояснює вірним есхатологічну перспективу, за справу беруться різноманітні гуру, старці й пророки.
Серед цих людей громадяни Росії, України і Білорусі. Чоловіки і жінки, молоді й літні, підлітки і навіть малі діти.
Відлюдники викопали під землею келії, завезли їжу, а коли міліціонери спробували витягти їх звідти, замурували вхід зсередини.
Вони мають намір протриматися до весни. А весною зустріти тут кінець світу.
Чого хочуть пензенські відлюдники? Яка їхня, сказати б, програма? Один катакомбник, який назвався Віталієм з Новочеркаська і який перебуває під землею разом з трьома дітьми, розповідає.
Віталій: Ми не розкольники, не сектанти. Ми російські люди, православні християни, які не бажають блудити. От ми хочемо тут бути і чекати, коли Господь прийде у славі своїй і всім цим беззаконням покладе край.
Ми, до речі, ні в чому не знаємо потреби. Господь нам усе благословив: і їжу, і питво.
Як Господь благословить? Нам не відомо. Чи то ми до весни доживемо, чи, якщо нас звідси захочуть силою висмикнути (вже усі повідомлені), ми тоді самопідрив вчиняємо і до сонму мучеників будемо долучені. А це ще краще - сам знаєш: через митарства пройдуть наші душеньки безперешкодно.
Віктор Єленський: Отже, до Царства Небесного через самопідрив, раніше були самоспалення, самоотруєння...
Говорить релігієзнавець і священик Яків Кротов.
Якій Кротов: Це традиційне для Росії і, до речі, для України, релігійне явище...
От на початку ХХ століття Розанов про це цілу книгу написав, бо був випадок, коли кілька людей на якомусь з українських хуторів подібним чином закопались і загинули. Тож це аж ніяк не виняткове щось. Їх двадцять дев‘ять осіб, включно з дітьми. Але у принципі це справді достатньо традиційне явище.
Віктор Єленський: Насправді напружене очікування останніх днів, близького кінця світу є стрижнем цілої історії християнства.
Перші християни буквально витлумачували слова Ісуса про те, що деякі з тих, хто бачив Його, не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.
Кінець світу призначали і на 90-й рік, і на 365-й. 500-го року антипапа Іполит і мудрець Сикст Юлій Африканус твердо обіцяли кінець саме цього року.
Між 500-им і 1000-им роками пророцтва множилися, поява антихриста очікувалася трохи не щороку.
Тисячного року лише неписьменність більшості європейців, які просто не відали, що настав рік із трьома нулями, врятувала тоді ще не Старий Континент від масової паніки.
Далі кінець пов’язували із жахливим голодом, потім із 1000-ю річницею Голгофської смерті і Воскресіння Ісуса, з парадами планет і премудрими розрахунками середньовічних вчених.
Папа Інокентій III додав число звіра до дати заснування ісламу. Вийшло 1284. На цей рік і очікувався кінець.
Пророкували астрологи і математики, старообрядці і квакери, обіцяли потоп, подібний до Великого Біблійного і зіткнення планет.
Наближення кінця вбачали у епідеміях, війнах, неврожаях, примудрялися витлумачувати у фінальному сенсі екуменічний рух, розрядку міжнародної напруженості і створення держави Ізраїль.
Шотландський астроном Сміт оголосив, що таємницю кінця треба шукати у вимірах стародавніх пірамід. Сміт започаткував своєрідну пірамідологію, яка має своє коло фанів по всьому світі, але його особистий розрахунок провалився – кінець світу 1960 року не настав.
Згадаймо ще заради справедливості Вільяма Міллера. Він пророкував кінець світу на 1833 рік, потім переніс його на 1843 і помер, так кінця і не дочекавшись. Вільям Міллер стояв біля витоків нині потужної і цілком респектабельної Церкви адвентистів сьомого дня. Власне, «адвент» у перекладі з латини і означає пришестя.
Офіційну позицію Церкви щодо другого пришестя Ісуса в інтерв’ю Радіо Свобода повідомив лідер Церкви християн-адвентистів сьомого дня в Україні Володимир Крупський.
Володимир Крупський: Церква адвентистів сьомого дня вірить у те, що пришестя Ісуса Христа обов’язково буде. І це буде не як якийсь фатальний кінець, а як результат того плану, який Бог складає для людства. З повернення Христа ми пов’язуємо обновлення землі і початок нової ери для всього людства.
Розмови про те, що це ось зараз може бути, воно не має під собою біблійної основи, воно побудовано на людських фантазіях і на якихось домислах.
У Біблії написано дуже відверто і конкретно, що дня і часу пришестя Ісуса Христа не знає ніхто, тільки один Бог. Але ознаки другого приходу Христа, який Він виклав у 24 розділ Євангелія від Матвія, вони зараз виконуються. Ми говоримо, що живемо в останній час, але коли це буде, скільки Бог дасть цього часу: чи це буде рік, чи це буде п’ять років, чи це буде менше, чи буде більше.
Сьогодні адвентистська церква про це не проповідує. Ми говоримо, що в любий час людина повинна бути готова. Віра повинна бути такою, щоб вона зробила людину готовою до зустрічі з Ісусом Христом в любий час. Як це буде? Ми не знаємо.
Віктор Єленський: З недавніх пророкувань згадаємо 1999 рік, 11 серпня. Тоді Європа, у тому числі й Україна, спостерігала сонячне затемнення, а чимало християн теж говорили про кінець.
Культовий французький модельєр Пако Рабана проголосив тоді, що на Париж впаде російська космічна станція «Мир».
Предстоятель Української православної церкви Київський патріархат, патріарх Філарет каже, що з богословської перспективи усі спроби встановлення дати кінця світу – це нісенітниця і блюзнірство.
Патріарх Філарет: Про день і про час, як сказано у Євангелії, ніхто не знає. І тому говорити про час другого пришестя ніхто не може. Але у Євангелії є ознаки другого пришестя. Про ознаки говорити можна, а от про день пришестя знає тільки один Бог.
Такою ознакою найближчою до другого пришестя є пришестя антихриста, але антихрист – це противник Христа, але це буде людина, яка буде володіти всім світом.
Але ось пришестя цієї особи, антихриста, теж пов’язано тільки з ознаками, тому що ніхто не знає день і рік пришестя антихриста.
У святих отців, які тлумачать євангельські тексти, стосовно антихриста йдеться про те, що він не може царювати довше, ніж проповідував Ісус Христос на Землі, тобто не більше трьох з половиною років, а далі наступить друге пришестя.
Так ось, якщо відраховувати від другого пришестя три з половиною роки, то це буде пришестя антихриста. Це головна ознака другого пришестя.
Але сама дата пришестя антихриста невідома, про час пришестя антихриста можна говорити по якихось ознаках.
І Христос казав: “Коли бруньки розпускаються, то ви говорите, що наступає весна”. Так ось, коли ознаки другого пришестя будуть збуватися, то тоді настане час другого пришестя.
Ознаками є відступлення, про яке говорить апостол Павло, відступлення в християнському середовищі. Це відступлення буде означати відступлення від християнської віри. Бо Христос сказав, що коли він прийде вдруге, то навряд чи знайде віру на землі. І друге, що ослабне любов між людьми.
Віктор Єленський: Священнослужителі одностайні, але як тоді пояснити поведінку тих, хто замуровував себе у підземеллі і напружено чекає кінця? Що рухає ними?
Ректор київських духовних шкіл Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом владика Антоній є категоричним.
Владика Антоній: Вони відійшли від тих норм Євангелія, які проповідує Церква. Є такий термін у нашому богослов‘ї “прєлєсть”. А людина, яка все організувала, вона просто хвора, шизофреник. Ніякого відношення до Церкви людина не має.
Якщо людина хвора і їй вдається організувати довкола себе людей таких же хворих, можливо, чи обманутих, то випадки такі бувають. Зло без злота не буває.
Віктор Єленський: Ще більш категоричний найстарший в Україні православний архієрей, митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак). Це в його єпархії кілька років тому ціле чернече згромадження зірвалося з місця в очікуванні кінця днів.
От що він говорить про пензенських катакомбників:
Архієрей Никодим (Руснак): Вони уже, попросту кажучи, поспішають обікрасти Таїни Божиї. Бо Христос сказав апостолам, коли ті питали його, коли настануть ці страшні дні: «Іссякне любов поміж людьми і будуть війни, грабежі, але це ще не страшно. У той день вогненна лава на землю впаде».
І ще сказав Христос, що ніхто не знає і передбачити не може, навіть і Його син єдинородний, тільки Отець (Небесний). І ті, хто наважується гадалками бути, про них можна сказати: це злодії, які наважились Тайну Божу відкрити, яка і синові Ісусу Христу невідома, тільки Отцю Небесному.
Віктор Єленський: Поки богослови соціологи і психологи ламають списи у прагненні пояснити поведінку тих, хто, покинувши домівки, усамітнюються під землею, чи не найоригінальніше пояснення запропонував відомий православний публіцист диякон Андрій Кураєв.
“Блискуча” концепція отця Андрія полягає в тому, що пензенська історія – це ланка в ретельно спланованому сценарії Помаранчевої революції, спрямованої проти Московської патріархії. Ким це сплановано? Диякон пояснити не утруднюється.
Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип з дияконом Кураєвим категорично не згодний.
Архієпископ Филип: Те, що отець Андрій Кураєв пов’язує це з Помаранчевою революцією, то це його особиста думка. Я ніякого зв’язку взагалі тут не бачу. Це речі не взаємопов’язані, між ними не можна провести жодного зв’язку. Це перше.
По-друге, чому це? По-перше, це не є типова ситуація, тому що таких випадків, якщо вони відбуваються, вони відбуваються нечасто, це такий неординарний випадок, можна сказати.
А чому так? Мені здається, що тут треба, щоб держава і російська, і українська, і інша більш ретельно ставилися до цих питань тоді, коли вони дають дозвіл або реєстрацію на діяльність тих чи інших конфесій.
А це якась звичайна секта з якимось психічно хворим керівником, яка привела до таких негативних і сумних наслідків.
Знаєте, багато віруючих людей пов’язували революцію 1917 року з приходом ери антихриста. Як почали нищити храми, монастирі і розстрілювати, винищувати духовенство, то всі теж чекали, що тут ось зараз наступить кінець світу. Але його не наступило.
Хоча, наприклад, Свідки Єгови вже декілька разів говорили, що в тому чи іншому році наступає кінець світу. Цього не відбувається, бо про це сказано в Писанні. Про те, коли наступить кінець світу, ніхто не може знати, навіть ангели небесні. Це перше.
По-друге, знаєте, кінець світу кінцем світу, а те, що релігійний фактор у свідомості деякі гравці від релігії використовують собі на користь (я маю на увазі різноманітні секти і релігійні напрямки), або цим користуються люди психічно неадекватні – оце вже результати. І пензенські події – це саме така і є ситуація.
Віктор Єленський: Але і таке пояснення не розкриває сутності пензенської спільноти. Адже її члени вважають себе православними. Необхідно погодитися: подібні групи існують і, очевидно, існуватимуть у різних церквах. Причому апокаліпсичні очікування в них не зводяться до прагнення спастися після фінальної битви, яку вестиме Бог із силами зла, а передбачають активну участь в ній “людей з плоті”.
Члени руху покликані бути солдатами армії свого небесного суверена або звільняються від очікуваних жахів і рушають у «кращий світ».
Харизматичний лідер (диктатор) виразно зловживає своєю владою, норми, якими він керується в повсякденному житті, радикально відрізняються від тих, що застосовуються до рядових членів.
Наразі керівник «пензенців», такий собі Петро, у схрон не поліз. Групова ізоляція в таких спільнотах досягає високого і дуже високого ступеня, соціальне оточення демонізується, весь світ приречений, врятується лише купка обраних.
Часто такі групи намагаються досягти максимальної фізичної ізоляції, переїжджають у безлюдні місця, на віддалені ферми, острови, в групах заохочуються подвійні стандарти і істини — вводити в оману зовнішніх вважається нормальної практикою.
Тут постійно підтримується атмосфера страху і загрози, що насувається ззовні. Така атмосфера підсилюється безперервними молитовними практиками, обмеженнями в сні та їжі, сплесками екзальтації і бурхливими формами висловлення відданості лідерові.
І апелювати тут треба не до держави, а до Церкви. Якщо вона не пояснює вірним есхатологічну перспективу, за справу беруться різноманітні гуру, старці й пророки.
