Ведучий: Віталій Портников(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Віталій Портников: Пане Максиме, УРП “Собор” виступила вчора з досить таким серйозним зауваженням з приводу принципів формування коаліції НУНС і БЮТ. Там говориться про те, що фактично це все відбувається келійно.
Чи дійсно можна сказати, що тексту проекту коаліційної угоди не існує як такої константи, з якою може ознайомитися кожен представник партій, які увійшли до цього блоку, і врешті-решт кожний виборець? Що вас лякає? Максим Стріха: Чому? Ця константа існує, з нею може ознайомитися зараз кожен виборець на декількох сайтах. Скажімо, на сайті “Майдан”.
Біда тільки в тому, що на цю константу справді не можуть вплинути навіть партії, які входять до блоку “НУ”. Оскільки утворилася досить цікава ситуація, коли, з одного боку, справді є досить дисциплінований БЮТ, коли, з іншого боку, є люди з “НУ”, які вже в силу свого прагматизму добре зрозуміли, що саме за цим блоком майбутнє, які воліють говорити про своє місце в цьому майбутньому, а не про якісь програмові тези. Від бодай скасування призову в армію і відшкодування вкладів колишнього “Ощадбанку” до імперативного мандату і фактичної федералізації України — все це є в цій програмі.
УРП “Собор”, яка все ж таки на цьому партійному тлі (якби я говорив по-інакшому, то я не був би заступником голови партії) ну, трошки краще і справді об’єднує, принаймні, певні прошарки української інтелігенції і не гіршої, яка все ще у нас лишається, замислилася, чи можна допускати до такої програми?
Звичайно, дехто вважає, що програма – це загалом дурня і давайте зараз утворимо уряд, всіх призначимо, а потім будемо вирішувати. Я не думаю, що це є добрий крок, оскільки те, що написано, все-таки має деяке значення.
Для нас зараз те, що написане, є фатальним. Скажімо, я не можу підписатися (я розумію, що для когось тема федералізації є дуже симпатичною) під тим, щоб області України жили за власними статутами, щоб фактично було сформоване поняття громад областей, себто, умовно кажучи, народ Львівщини чи народ Донбасу, який живе за своєю міні-конституцією, оскільки тоді цій державі кінець.
Я все-таки вірю в те, що ця держава може існувати...
А в Німеччині так землі живуть...
Максим Стріха: І в Швейцарії живуть, і в США, але ми не є ні тим, ні тим, ні тим.
Для нас міг би бути аналог Бельгії, де вони перейшли до федеральної системи і, очевидно, зараз переходять до цілковитого розпаду держави.
Я не хочу цього щодо України. Можливо, хтось вважає, що це вихід, я не вважаю, що це так.
Відтак ми зараз пробуємо вплинути на цей процес. Я не переконаний, що ми зможемо на нього вплинути.
Це романтичне намагання, пане Костю?
Кость Матвієнко: Безумовно. Бачите, наскільки були романтичними ті міноритарні партії, які ввійшли в НСНУ до виборів, взяли там свої нещасні якісь мандати, а тепер виходять до виборців і говорять, що ви знаєте, шановні виборці, а насправді ми не впливаємо жодним чином на те, що відбувається в цьому об’єднанні дуже аморфному. І виявляється вже, як сказав шановний пан Максим, що з цього об’єднання ті, хто вже поставили на президентство Юлії Тимошенко, поступово починають перебігати. Таким чином, шановні виборці, ви за нас голосували, але, даруйте, ми неспроможні.
От що сказав пан Максим.
Виходить фактично так, що сьогодні НСНУ є об’єднанням тих політичних сил, інтереси яких уже зараз, ще до того, як зібрався парламент, розходяться.
Але чи зможе тоді такий парламент працювати ефективно?
Максим Стріха: Парламент міг би працювати ефективно, якби було все ж таки вироблено систему розумних компромісів. Зараз, очевидно, немає бажання виробляти систему компромісів. Так сталося, що....
От мені здається, що Юлія Тимошенко – азартний гравець, очевидно, за природою і поки що їй вдається. Зараз вона поставила на те, щоб все-таки зламати всіх об коліно.
Я не можу прогнозувати, чи цього разу вдасться їй чи ні, може й не вдасться, але якщо вдасться, то, очевидно, ми матимемо цілком іншу систему.
Я б тут не посміхався, а, скажімо, призвичаївся до того, що нам довший час доведеться жити в умовах “перонійської” хтось скаже, а хтось скаже по-інакшому, держави з зовсім іншою системою гри, аніж ми звикли досі.
Кость Матвієнко: Максиме, це якщо переможе Юлія Тимошенко і справді зламає всіх об коліно, але якщо цього не відбудеться, то ми матимемо взагалі дуже аморфний, безвідповідальний політикум, який в принципі буде займатися подальшим дерибаном і взагалі забуде про існування держави і країни як таких.
Тому ми, на жаль, перед таким вибором: або Тимошенко все ж таки построїть цей політикум у такий спосіб, щоб він працював хоч частково на країну, або, як ти сам констатував неспроможність Ющенка, відповідно будемо мати цей аморфний, бездіяльний політикум.
Максим Стріха: Пане Костю, я боюся, що тут виглядатиму ще більшим циніком, аніж Ви, але я скажу (фраза незрозуміла), що я переконаний, що вона вишикує цей політикум, я не переконаний в тому, що вона це зробить в інтересах держави і суспільства, а не власного...
Так, я переконаний, що на Київщині донецьких не буде, оскільки всі землі візьме Губський. Це я переконаний.
Кость Матвієнко: І на Черкащині.
Максим Стріха: І на Черкащині так само.
І на Чернігівщині.
Максим Стріха: Але наскільки це буде добре для селян Київщини, що всі виходи до Київського моря зараз одібрав олігарх Губський і не дав це зробити олігарху Ахметову? Я не знаю.
Кость Матвієнко: Ні, на дамбі забудовується Ахметов якраз. Мається на увазі Київського водосховища.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
