За нафтогоном Одеса –Броди, з часу його завершення у 2001 році, завжди стежили як за відповіддю на залежність Східної Європи від російських енергетичних ресурсів. Але навіть після готовності 674-кілометрового нафтогону і нафтового терміналу Південний поблизу Одеси мрія незалежного від Росії його використання так і залишилася нею. Чому так сталося, розмірковує і аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський.
Оригінальність ідеї полягала у використанні для магістралі Одеса-Броди казахської та азербайджанської нафти, яка мала дістатися через Чорне море до терміналу Південний біля Одеси і йти далі на Захід до Європи. Але Казахстан та Азербайджан ніколи навіть не гарантували наближення до використання такої можливості. А Київ, пов’язаний необхідністю живих грошей, не міг переконати Європу у потрібності будівництва продовження нафтогону до Плоцька і далі на європейські ринки.
З Одеса Броди поки що все вийшло навпаки
Західні експерти, як зауважує аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський, називали ще у 2003 році нафтогін Одеса-Броди «білим слоном», який іржавів і завдавав головного болю Києву, що робити з ним далі. І у 2004 році українська влада віддала нафтогін Росії для перекачки її нафти до Південного і далі до Босфору. Тобто, все вийшло поки-що навпаки – не в обхід Росії, а в угоду Москві.
Той же Роман Купчинський запитує, чи в змозі п’ять країн, учасників Вільнюського самміту, який відбувся 10 жовтня і породив декларацію про розширення нафтогону Одеса-Броди, реанімувати стару ідею? Президенти Польщі, України, Литви, Азербайджану і Грузії погодилися у Вільнюсі віднайти 700 мільйонів для 500-кілометрового продовження нафтогону від українських Бродів до польського Плоцька. Планується також, що після техніко-економічного обґрунтування концерну під назвою «Сарматія» його здійснення могло б бути реальним до 2012 року. Але, як зауважує Роман Купчинський, старі «болячки» на перешкоді цього проекту все ж залишаються.
Все одно каспійська нафта потрібна
Ні Азербайджан, ні Казахстан ще не підтвердили долю своєї можливої участі в проекті «Сарматія». Міністр енергетики і природних ресурсів Казахстану Сауат Минбаєв, який був присутній 10-11 жовтня у Вільнюсі, заявив що його країна продовжує виконувати зобов’язання Астани щодо транспортування своєї нафти лише через Росію. Казахська нафта у своїй більшості тече до російського Новоросійська і далі через Чорне море до світових ринків.
Азербайджанської ж нафти не вистачає для великого, вже діючого, нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан. Не дивно, що азербайджанські енергетичні чільники заявили 15 жовтня, що вони ще не вирішили чи в змозі вони брати участь у проекті «Сарматія».
До того ж, як пише аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський, є чимало й інших «підводних рифів» для здійснення ідеї концерну «Сарматія». Наприклад, пропозиція Грузії щодо перевезення нафти танкерами з Батумі до Одеси комерційно нездійсненна. Також важка для виконання ідея будівництва нафтогону з Грузії до Одеси, бо вона пересікається з вже діючим по дну Чорного моря російським газогоном «Ґолубім потоком», що прямує до Туреччини й інших країн Балкан.
У підсумку, на думку Романа Купчинського, гарна ідея - продемонструвати Києвом європейськість нафтогону Одеса- Броди може таки і залишатися ідеєю в обмін на живі російські гроші.
Оригінальність ідеї полягала у використанні для магістралі Одеса-Броди казахської та азербайджанської нафти, яка мала дістатися через Чорне море до терміналу Південний біля Одеси і йти далі на Захід до Європи. Але Казахстан та Азербайджан ніколи навіть не гарантували наближення до використання такої можливості. А Київ, пов’язаний необхідністю живих грошей, не міг переконати Європу у потрібності будівництва продовження нафтогону до Плоцька і далі на європейські ринки.
З Одеса Броди поки що все вийшло навпаки
Західні експерти, як зауважує аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський, називали ще у 2003 році нафтогін Одеса-Броди «білим слоном», який іржавів і завдавав головного болю Києву, що робити з ним далі. І у 2004 році українська влада віддала нафтогін Росії для перекачки її нафти до Південного і далі до Босфору. Тобто, все вийшло поки-що навпаки – не в обхід Росії, а в угоду Москві.
Той же Роман Купчинський запитує, чи в змозі п’ять країн, учасників Вільнюського самміту, який відбувся 10 жовтня і породив декларацію про розширення нафтогону Одеса-Броди, реанімувати стару ідею? Президенти Польщі, України, Литви, Азербайджану і Грузії погодилися у Вільнюсі віднайти 700 мільйонів для 500-кілометрового продовження нафтогону від українських Бродів до польського Плоцька. Планується також, що після техніко-економічного обґрунтування концерну під назвою «Сарматія» його здійснення могло б бути реальним до 2012 року. Але, як зауважує Роман Купчинський, старі «болячки» на перешкоді цього проекту все ж залишаються.
Все одно каспійська нафта потрібна
Ні Азербайджан, ні Казахстан ще не підтвердили долю своєї можливої участі в проекті «Сарматія». Міністр енергетики і природних ресурсів Казахстану Сауат Минбаєв, який був присутній 10-11 жовтня у Вільнюсі, заявив що його країна продовжує виконувати зобов’язання Астани щодо транспортування своєї нафти лише через Росію. Казахська нафта у своїй більшості тече до російського Новоросійська і далі через Чорне море до світових ринків.
Азербайджанської ж нафти не вистачає для великого, вже діючого, нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан. Не дивно, що азербайджанські енергетичні чільники заявили 15 жовтня, що вони ще не вирішили чи в змозі вони брати участь у проекті «Сарматія».
До того ж, як пише аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський, є чимало й інших «підводних рифів» для здійснення ідеї концерну «Сарматія». Наприклад, пропозиція Грузії щодо перевезення нафти танкерами з Батумі до Одеси комерційно нездійсненна. Також важка для виконання ідея будівництва нафтогону з Грузії до Одеси, бо вона пересікається з вже діючим по дну Чорного моря російським газогоном «Ґолубім потоком», що прямує до Туреччини й інших країн Балкан.
У підсумку, на думку Романа Купчинського, гарна ідея - продемонструвати Києвом європейськість нафтогону Одеса- Броди може таки і залишатися ідеєю в обмін на живі російські гроші.
