Право слова: чи дотримується в Україні свобода слова?

СПРАВА ГОНГАДЗЕ ТРИВАЛІСТЮ У 7 РОКІВ

Розслідування Генпрокуратурою України справи Георгія Гонгадзе “абсолютно не просувається”, заявила вдова загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода. При цьому вона стверджує – розслідування гальмується через багато причин: “Я не вірю нікому і нічому. Я роблю те, що можу робити в ці справі. Я все ж таки сподіваюсь, що міжнародна спільнота не залишить цю справу аж до її завершення”.

У вбивстві журналіста звинувачують трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС. За ці сім років, що минули після загибелі Георгія, пролунало багато коментарів і заяв з приводу цієї справи. Одна з них належить Президенту Віктору Ющенку: “У нас сьогодні є підстави стверджувати, що вбивство Гії Гонгазде розкрито”.

Більшість оглядачів констатує – свободи слова в Україні стало більше, ніж, наприклад, при Президентові Кучмі. А чи неможливе повторення в сучасній Україні того, що сталося з Гонгадзе, Александровим, Бойком? Відповідає медіаексперт, шеф-редактор журналу «Телекритика», Наталія Лігачова: “Важко собі уявити, щоб хтось при владі міг би говорити у такому тоні про журналістів, як це було за часів Кучми. Віддавати якісь накази про напад на журналістів. Але на регіональному рівні для захисту журналістів влада не зробила перепон”.

“СМЕРТЬ ПОЛІТКОВСЬКОЇ – ВЕРХІВКА АЙСБЕРГУ...”

У сусідній Росії, починаючи від 1992 року загинули 220 журналістів. Менш, ніж через місяць, 7-го жовтня, мине рік після одного з найбільш резонансних таких убивств журналістів – загибелі Анни Політковської. Будь-який російський журналіст, що займається розслідуваннями складних тем, наражається на проблеми, зазначає московський кореспондент Радіо Свобода Віталій Портников: “Смерть – це лише верхівка айсбергу, яка демонструє, наскільки складно сьогодні в Росії займатися професійною журналістикою – журналістикою розслідувань, журналістикою, яка дозволяє говорити про корумпованість влади”.

Нині в Україні бракує розуміння того, що свобода слова, чесна, неупереджена інформація потрібна суспільству, вважає фоторепортер Міла Тішаєва. За її спостереженнями, люди, у тому числі чиновники навчилися говорити, але досі бояться потрапити в об’єктив, бути об’єктом уваги журналістів: “Фото – це пряме документальне підтвердження. За роки радянського режиму у людей склалося уявлення, що фотографувати можна лише те, що добре. Є страх перед фотокамерою у всіх – від прибиральниці і до політиків”.

СВОБОДА СЛОВА – ЦЕ ЛИШЕ НАЗВА ТЕЛЕПРОГРАМИ?

Партія Регіонів перед виборами заявляє: «Ми захищаємо свободу слова і поширення інформації». Однак ворогом преси № 2 за рейтингом ІМІ та Незалежної медіа-профспілки було визнано регіонала Калашникова за побиття журналістів СТБ. Щоправда, у новий виборчий список Партії регіонів його не внесли. Водночас із самої партії не виключили. Якщо справді виборець бажає мати повну, об’єктивну інформацію про події у країні, тоді все залежить від нього. Просто слід відсіювати на виборах тих діячів, котрі тиснуть, маніпулюють, не поважають журналістів, зазначає ведучий “5-го каналу” Роман Чайка: “Скільки не було критики з боку журналістів на найзакритіших політиків – це не допомагає. Максимум , що можемо зробити – це раз на рік оприлюднити список ворогів преси”.

Опоненти Партії регіонів – Блок Юлії Тимошенко - єдина серед парламентських сил 5 скликання обіцяє створити заради розвитку свободи слова «якісне суспільне телебачення та радіомовлення». Член виборчого спису БЮТ, відомий телеведучий, а нині політик – Андрій Шевченко - вже намагався два роки тому втілити на українському телебаченні громадське мовлення. Зрештою це йому так і не вдалося зробити. Пояснює Андрій Шевченко: “У нас досі немає суспільного телебачення з тієї ж причини, з якої у нас досі не пройшла пенсійна реформа, досі залишаються совкові жеки... Суспільне мовлення – це не лише журналістські стандарти, це також незалежна система управління, система громадського контролю за продуктом, незалежність фінансування. Жодних з трьох речей немає”.

На тлі меншої передвиборчої уваги політиків до проблем свободи слова, в Україні дуже популярними є телевізійні суспільно-політичні ток-шоу. За рейтингами вони змагаються із найвідомішими серіалами. Чи не підміняє при цьому видовище, риторика справжню свободу слова? Ведучий ток-шоу “Свобода слова” на телеканалі ICTV Андрій Куликов з цим категорично не погоджується: “Свобода слова, на мою думку, існує. Ринок ЗМІ потерпає від того, що він надмірно роздутий. Коли на деяких каналах представлено по одній, по дві точки зору”.

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина: