Надія Степула: «Сміються, плачуть» українські солов’ї, оспівані Олександром Олесем. Чи вони нагадують вам, дорогі слухачі, щось про зарошені трави, колосисті поля, розкішні дубові гаї та чисті води невтомних рік?
У червні відзначають і Всесвітній день охорони навколишнього середовища, і день боротьби з опустелюванням та засухами, і ще кілька дат, які стосуються екології, діяльності людини у світлі нових цивілізаційних викликів.
Під цим кутом зору варто розглянути, які з проблем, котрими переймається світ, стоять і перед людьми в Україні.
Захист природи від бездумного винищення, заради «вічності українських солов’їв» та на благо нових поколінь, які б тішилися «з роси і води», - головна тема нового випуску «Вимірів життя».
Сьогодні почуємо голоси фахівців і думки людей «з вулиці» про те, якою їм бачиться роль культури у привертанні уваги до проблем екології.
Нещодавно «Велика вісімка» на своєму саміті в німецькому містечку Гайліґендамм досягла домовленостей щодо питань боротьби зі змінами клімату.
Заявляючи про це, канцлер Німеччини Ангела Меркель, повідомила, що подальше обговорення заходів щодо боротьби зі зміною клімату відбуватиметься у рамках ООН.
Лідери країн Великої вісімки погодилися внести у текст комюніке за підсумками саміту пункт щодо необхідності зменшення обсягів викидів парникових газів. Для того, щоб погодити параметри обсягів зниження викидів, слід, за словами учасників, залучати такі найбільші з країн, що розвиваються, як Індія і Китай.
Проблеми екології хвилюють сьогодні всіх людей, на якому б вони континенті не жили.
Симптоми глобального потепління та його вплив на розвиток цивілізації аналізує кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський: Льодовики Ґренландії тануть з кожним роком дедалі швидше. Число ураганів, тайфунів та торнадо зростає. Тропічні тварини швидко вимирають. Середньорічна температура в Європі підвищується. А торік довелося скорочувати виробництво електроенергії на атомних станціях Старого Світу, бо вода в річках улітку нагрілася так, що не здатна була вже охолоджувати реактори.
Усе це симптоми того, що зветься глобальним потеплінням, і дедалі більше впливає на життя цивілізації.
Поки науковці аналізують його причини і пропонують шляхи бодай пом‘якшення впливу стрімких змін клімату на екосферу Землі, політики продовжують відбиватися від ухвалення конкретних, обов‘язкових для всіх країн заходів.
Не надто допоміг у цьому плані і черговий звіт Міжнародної групи експертів з питань зміни клімату ООН, випущений напередодні самміту Великої вісімки світових лідерів.
Але, принаймні, науковці продовжують привертати увагу громадськості до нагальних проблем глобального потепління і не дають спати політикам.
Спершу щодо танення льодовиків Ґренландії. За останні 15 років ці льодовики безперервно зменшуються, а це значить, що неминучим стає підіймання рівня Світового океану, наслідком якого може стати затоплення територій, де живуть сотні мільйонів людей.
А у невеликій латиноамериканській країні Коста-Рика вимерли 17 видів амфібій, причиною чого науковці вважають грибкові хвороби. У свою чергу поширення грибків стало наслідком загального підвищення температури. Це підвищення впливає також на тропічні рослини й уповільнює їхній ріст, що зменшує кількість їжі для тварин.
На думку дослідників, руйнація ланцюгів живлення мала, зокрема, наслідком зменшення популяції мавп у Коста-Риці на 30%.
Здається, чим загрожує людству вимирання мавп у якійсь країні Латинської Америки? Але якщо зважити, що кожної години з тих чи інших причин назавжди зникають три види флори і фауни, то слід прямо називати загрозу, яка постала перед екосферою: скорочення розмаїття біологічних видів, зменшення багатства генофонду Землі, тобто руйнація екологічних систем, в які включені люди.
А якщо зауважити, що в період 1970-2004 років зросли на 70% викиди парникових газів, в основному за рахунок використання енергії викопного палива та вирубки лісів (а це якраз і посилює глобальне потепління), то ситуація набуває просто-таки загрозливих рис.
Утім, знаний британський учений Джеймс Лавлок вважає, що вже пізно намагатися протистояти глобальному потеплінню – змінилася екосистема Землі, і вона тепер працює проти людини. Дослідник вважає, що людям залишається тільки намагатися пристосуватися до катастрофічних умов.
Так це чи ні, але навіть оптимістичні прогнози говорять про появу екологічних біженців і про знелюднення цілих країн.
Надія Степула: Мистецтво і література, культура загалом ніколи не стояли осторонь від будь-яких проблем, котрі поставали перед людьми. Не виняток і проблеми екології.
Існує цілий ряд книг, у яких письменники виносять на обговорення гострі питання збереження землі, води і чистого неба над землями та водами.
Поетичними і пісенними творами, художніми картинами та всіма іншими засобами, доступними культурі, її представники намагаються долучитися до загальної справи збереження природи. І співають, як Віктор Морозов, про «вечірній» мед, якого може колись не бути, про чисті ріки та небеса
Звучить фрагмент пісні «Вечірній мед» у виконанні В.Морозова
Надія Степула: Наскільки міцно пов‘язане з природою українське традиційне мистецтво, яке надихає ця ж розкішна природа? На це питання шукає відповіді етнограф, майстриня Олена Журавська.
Олена Журавська: Мабуть, усі українці такі талановиті. І та краса, яку роблять ці люди своїми руками, вона кожен раз вражає. Це і флористи, і різьбярі, і вишиванки такі, що не можна очей відірвати. Традиційні методи застосовують, якісь нові...
Але все одно це якісь візерунки, природні матеріали, наші, українські. І, може бути, на це надихає наша природа, наш спосіб буття.
Надія Степула: Чи здатне мистецтво, чи може очистити душу людську і врятувати живу природу від знищення? Над цим міркує поетеса Анна Багряна.
Анна Багряна: Ну, звичайно, може, тому що, власне, через очищення душі відбувається вже очищення і природи, і всього іншого. Бо коли людина дивиться на гарну картину, коли читає вірш і проймається цим, коли слухає гарну музику і пропускає через свою душу, то, ясна річ, відбувається якщо не катарсис, то, принаймні, наповнення позитивними емоціями.
Ці емоції у свою чергу позитивно впливають на, можливо, навіть збільшення рівня духовності людини і вже змінює ставлення до свого довкілля. І людина вже подумає, чи варто кидати папірець на асфальт, чи там на квітник, чи таки варто дійти до смітника і викинути?
Надія Степула: Захист природи – це один із головних викликів нинішнього часу і в світі, і в Україні. Людство починає розуміти, що бурхлива тисячолітня діяльність «царя природи» стає небезпекою для самого цього «царя», так ще недавно називали людину, котра «проходить як господар» по планеті.
Господарювання не було ідеальним, як тепер виявляється. Забруднені води, бездумне вирубування лісів, нещадна експлуатація природних ресурсів – усе це дається взнаки та відбивається на здоров’ї цілих народів. Шкідливі викиди у повітря, відпрацьоване паливо з атомних станцій, наслідки Чорнобильської катастрофи – усе це залишається як велика пересторога і клубок проблем, котрі необхідно розв’язувати негайно.
Культура України, література охопила тему Чорнобиля, звичайно ж, не всебічно, однак досить потужно. Письменники першими вдарили на сполох, зуміли наголосити на головному: не змиритися з катастрофою. Тодішні письменники поставили безліч запитань, відповіді на які й досі не знаходять і їхні послідовники. Зрештою, що ще могли зробити поети і прозаїки, особливо ті, найперші, які взялися писати про Чорнобиль відразу ж після аварії? На той час їм доводилося вдаватися мало не до езопівських іносказань, щоб донести до читача бодай розуміння трагічності того, що для всіх є Чорнобилем.
Саме трагізм як вияв непогамовного болю характеризує загалом усе те, що написане на тему Чорнобиля, особливо в поезії, як у вірші Оксани Пахльовської “Чорнобильські села”.
Звучить поетичний твір Оксани Пахльовської «Чорнобильські села»
Надія Степула: До теми Чорнобиля зверталися не тільки поети. За останні роки з’явилося багато прозових творів, у яких по-різному викладені погляди кожного з авторів на проблеми виживання української природи, українського народу після катастрофи, ліквідації наслідків її, деяких моральних та інших проблем, пов’язаних з переселенням людей із зони відчуження, приживання їх у нових місцях та багато чого ще. Адже Чорнобиль – це і покинуті оселі, і вирвані з серця рідні місця, і безнадійно хворі, і ненароджені діти.
Вчені та фахівці різних галузей невтомно працюють над пошуками альтернативних видів палива. Передбачається, що невдовзі людство має перейти на енергію сонця, вітру та водню. Коли це насправді станеться? Чим тоді буде займатися численна армія спеціалістів нафтової, вугільної та інших галузей? Поки що наукова таємниця.
А ми тим часом ідемо далі, осмислюючи минуле, омріюючи майбутнє, в пошуках альтернатив і нових проектів щодо того, як змінити світ на краще.
Звучить фрагмент пісні «Ми йдемо» у виконанні Марії Бурмаки
У червні відзначають і Всесвітній день охорони навколишнього середовища, і день боротьби з опустелюванням та засухами, і ще кілька дат, які стосуються екології, діяльності людини у світлі нових цивілізаційних викликів.
Під цим кутом зору варто розглянути, які з проблем, котрими переймається світ, стоять і перед людьми в Україні.
Захист природи від бездумного винищення, заради «вічності українських солов’їв» та на благо нових поколінь, які б тішилися «з роси і води», - головна тема нового випуску «Вимірів життя».
Сьогодні почуємо голоси фахівців і думки людей «з вулиці» про те, якою їм бачиться роль культури у привертанні уваги до проблем екології.
Нещодавно «Велика вісімка» на своєму саміті в німецькому містечку Гайліґендамм досягла домовленостей щодо питань боротьби зі змінами клімату.
Заявляючи про це, канцлер Німеччини Ангела Меркель, повідомила, що подальше обговорення заходів щодо боротьби зі зміною клімату відбуватиметься у рамках ООН.
Лідери країн Великої вісімки погодилися внести у текст комюніке за підсумками саміту пункт щодо необхідності зменшення обсягів викидів парникових газів. Для того, щоб погодити параметри обсягів зниження викидів, слід, за словами учасників, залучати такі найбільші з країн, що розвиваються, як Індія і Китай.
Проблеми екології хвилюють сьогодні всіх людей, на якому б вони континенті не жили.
Симптоми глобального потепління та його вплив на розвиток цивілізації аналізує кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський: Льодовики Ґренландії тануть з кожним роком дедалі швидше. Число ураганів, тайфунів та торнадо зростає. Тропічні тварини швидко вимирають. Середньорічна температура в Європі підвищується. А торік довелося скорочувати виробництво електроенергії на атомних станціях Старого Світу, бо вода в річках улітку нагрілася так, що не здатна була вже охолоджувати реактори.
Усе це симптоми того, що зветься глобальним потеплінням, і дедалі більше впливає на життя цивілізації.
Поки науковці аналізують його причини і пропонують шляхи бодай пом‘якшення впливу стрімких змін клімату на екосферу Землі, політики продовжують відбиватися від ухвалення конкретних, обов‘язкових для всіх країн заходів.
Не надто допоміг у цьому плані і черговий звіт Міжнародної групи експертів з питань зміни клімату ООН, випущений напередодні самміту Великої вісімки світових лідерів.
Але, принаймні, науковці продовжують привертати увагу громадськості до нагальних проблем глобального потепління і не дають спати політикам.
Спершу щодо танення льодовиків Ґренландії. За останні 15 років ці льодовики безперервно зменшуються, а це значить, що неминучим стає підіймання рівня Світового океану, наслідком якого може стати затоплення територій, де живуть сотні мільйонів людей.
А у невеликій латиноамериканській країні Коста-Рика вимерли 17 видів амфібій, причиною чого науковці вважають грибкові хвороби. У свою чергу поширення грибків стало наслідком загального підвищення температури. Це підвищення впливає також на тропічні рослини й уповільнює їхній ріст, що зменшує кількість їжі для тварин.
На думку дослідників, руйнація ланцюгів живлення мала, зокрема, наслідком зменшення популяції мавп у Коста-Риці на 30%.
Здається, чим загрожує людству вимирання мавп у якійсь країні Латинської Америки? Але якщо зважити, що кожної години з тих чи інших причин назавжди зникають три види флори і фауни, то слід прямо називати загрозу, яка постала перед екосферою: скорочення розмаїття біологічних видів, зменшення багатства генофонду Землі, тобто руйнація екологічних систем, в які включені люди.
А якщо зауважити, що в період 1970-2004 років зросли на 70% викиди парникових газів, в основному за рахунок використання енергії викопного палива та вирубки лісів (а це якраз і посилює глобальне потепління), то ситуація набуває просто-таки загрозливих рис.
Утім, знаний британський учений Джеймс Лавлок вважає, що вже пізно намагатися протистояти глобальному потеплінню – змінилася екосистема Землі, і вона тепер працює проти людини. Дослідник вважає, що людям залишається тільки намагатися пристосуватися до катастрофічних умов.
Так це чи ні, але навіть оптимістичні прогнози говорять про появу екологічних біженців і про знелюднення цілих країн.
Надія Степула: Мистецтво і література, культура загалом ніколи не стояли осторонь від будь-яких проблем, котрі поставали перед людьми. Не виняток і проблеми екології.
Існує цілий ряд книг, у яких письменники виносять на обговорення гострі питання збереження землі, води і чистого неба над землями та водами.
Поетичними і пісенними творами, художніми картинами та всіма іншими засобами, доступними культурі, її представники намагаються долучитися до загальної справи збереження природи. І співають, як Віктор Морозов, про «вечірній» мед, якого може колись не бути, про чисті ріки та небеса
Звучить фрагмент пісні «Вечірній мед» у виконанні В.Морозова
Надія Степула: Наскільки міцно пов‘язане з природою українське традиційне мистецтво, яке надихає ця ж розкішна природа? На це питання шукає відповіді етнограф, майстриня Олена Журавська.
Олена Журавська: Мабуть, усі українці такі талановиті. І та краса, яку роблять ці люди своїми руками, вона кожен раз вражає. Це і флористи, і різьбярі, і вишиванки такі, що не можна очей відірвати. Традиційні методи застосовують, якісь нові...
Але все одно це якісь візерунки, природні матеріали, наші, українські. І, може бути, на це надихає наша природа, наш спосіб буття.
Надія Степула: Чи здатне мистецтво, чи може очистити душу людську і врятувати живу природу від знищення? Над цим міркує поетеса Анна Багряна.
Анна Багряна: Ну, звичайно, може, тому що, власне, через очищення душі відбувається вже очищення і природи, і всього іншого. Бо коли людина дивиться на гарну картину, коли читає вірш і проймається цим, коли слухає гарну музику і пропускає через свою душу, то, ясна річ, відбувається якщо не катарсис, то, принаймні, наповнення позитивними емоціями.
Ці емоції у свою чергу позитивно впливають на, можливо, навіть збільшення рівня духовності людини і вже змінює ставлення до свого довкілля. І людина вже подумає, чи варто кидати папірець на асфальт, чи там на квітник, чи таки варто дійти до смітника і викинути?
Надія Степула: Захист природи – це один із головних викликів нинішнього часу і в світі, і в Україні. Людство починає розуміти, що бурхлива тисячолітня діяльність «царя природи» стає небезпекою для самого цього «царя», так ще недавно називали людину, котра «проходить як господар» по планеті.
Господарювання не було ідеальним, як тепер виявляється. Забруднені води, бездумне вирубування лісів, нещадна експлуатація природних ресурсів – усе це дається взнаки та відбивається на здоров’ї цілих народів. Шкідливі викиди у повітря, відпрацьоване паливо з атомних станцій, наслідки Чорнобильської катастрофи – усе це залишається як велика пересторога і клубок проблем, котрі необхідно розв’язувати негайно.
Культура України, література охопила тему Чорнобиля, звичайно ж, не всебічно, однак досить потужно. Письменники першими вдарили на сполох, зуміли наголосити на головному: не змиритися з катастрофою. Тодішні письменники поставили безліч запитань, відповіді на які й досі не знаходять і їхні послідовники. Зрештою, що ще могли зробити поети і прозаїки, особливо ті, найперші, які взялися писати про Чорнобиль відразу ж після аварії? На той час їм доводилося вдаватися мало не до езопівських іносказань, щоб донести до читача бодай розуміння трагічності того, що для всіх є Чорнобилем.
Саме трагізм як вияв непогамовного болю характеризує загалом усе те, що написане на тему Чорнобиля, особливо в поезії, як у вірші Оксани Пахльовської “Чорнобильські села”.
Звучить поетичний твір Оксани Пахльовської «Чорнобильські села»
Надія Степула: До теми Чорнобиля зверталися не тільки поети. За останні роки з’явилося багато прозових творів, у яких по-різному викладені погляди кожного з авторів на проблеми виживання української природи, українського народу після катастрофи, ліквідації наслідків її, деяких моральних та інших проблем, пов’язаних з переселенням людей із зони відчуження, приживання їх у нових місцях та багато чого ще. Адже Чорнобиль – це і покинуті оселі, і вирвані з серця рідні місця, і безнадійно хворі, і ненароджені діти.
Вчені та фахівці різних галузей невтомно працюють над пошуками альтернативних видів палива. Передбачається, що невдовзі людство має перейти на енергію сонця, вітру та водню. Коли це насправді станеться? Чим тоді буде займатися численна армія спеціалістів нафтової, вугільної та інших галузей? Поки що наукова таємниця.
А ми тим часом ідемо далі, осмислюючи минуле, омріюючи майбутнє, в пошуках альтернатив і нових проектів щодо того, як змінити світ на краще.
Звучить фрагмент пісні «Ми йдемо» у виконанні Марії Бурмаки
