Натан ЩаранськийНатан Щаранський: Добре, що за всіх труднощів демократичного процесу у колишньому Радянському Союзі, включно і з Росією, єврейське життя явно відроджується, і єврейські громади вперше по багатьох роках можуть розвиватися й розбудовуватися. Це особливо справедливе щодо України, де загальне становище з демократією поліпшується і де євреї вільні розбудовувати свої громади. Правда й те, що антисемітизм виявився досить міцним. І новітній антисемітизм, типовий для Західної Європи, коли паплюження євреїв дуже часто замінюється на паплюження Ізраїлю, теж уже починає приходити до України. Але загалом є тенденція, що євреї, єврейська спільнота стає дійсно вільною, єврейські школи квітнуть, і єврейські підприємці підтримують і розбудовують життя єврейських громад — цього не було понад сто років.
Радіо Свобода: Але так само кажуть, що єврейське життя в Україні має російський характер — зокрема за мовою. Чому, на Вашу думку, серед українських євреїв переважає російська, а не українська мова?
Натан Щаранський: Бачите, за часів Радянського Союзу була дуже сильна політика асиміляції. Регіон, де я виростав в Україні, Донбас, був практично повністю поросійщений, так що євреї були найбільше дискриміновані. Але й ми не могли не зважати на те, що українська культура була підірвана. Тож багатьом було ясно, що головна мова, яка могла дати їм рівні можливості в житті, була російська. А ще для євреїв, які часто переїжджали, російська була єдиною мовою, за допомогою якої вони могли захиститися. Ось так. Мушу сказати, що водночас я зараз бачу чимало євреїв, переважно із Західної України, які навіть у єврейських школах розмовляють українською.
