Ведуча: Юлія ЖмакінаЮлія Жмакіна: КСУ розглядає конституційній указу Президента про розпуск парламенту, депутати самознищуються, ПАРЄ радує буквально усіх в Україні резолюцією, на сьогодні скликає майдан опозиція під назвою “Заколоту – ні! Виборам –так!”. Ось це останні події в Україні.
Пане Луценко, Ви скликаєте майдан і говорите до самих виборів. Тобто, ви до осені збираєтеся тримати людей? Чи Ви все-таки інший погляд маєте на дострокові вибори?
Юрій Луценко: Ми не є прихильниками того, аби люди жили на вулицях, бо ми не маємо наміру повторювати Майдан-2004 року.
Найперше ті події, листопада-грудня 2004 року, я б характеризував, як справді народне повстання, люди тоді повставали проти цілої влади, цілої репресивної машини, цілої системи фальсифікацій. Сьогодні в результаті того народного повстання і перемоги ми маємо свого українського Президента. Тому, власне, всі майдани відбуваються сьогодні в режимі спілкування громади і влади.
Влада в Кабміні і більшість ВР, хоч і розпущена, але більшість депутатів сьогодні чудернацьким чином захищають себе порожніми наметами і штучними, такими синтетичними “а-ля майдан” зібраннями людей.
А ми хочемо зібрати вільних громадян вільної країни, аби наш Президент В.А.Ющенко почув бажання людей отримати своє законне право обрати ВР так, як це скаже джерело влади. Віктор Єленський: Юрію Віталійовичу, коли Ви зрозуміли, що КСУ визнає указ Президента неконституційним?
Юрій Луценко: У мене немає такого відчуття. Якщо чесно сказати, я до цих пір не знаю, як повернеться справа в КСУ. Я не боюся будь-якого рішення. Я боюся рішення, яке буде прийняте не через параграф закону, а через мільйон “баксів”.
Мова йде про морально неприйнятне будь-яке рішення, тобто чи на користь Президента чи проти Президента. Якщо це робить людина, яка підозрюється в отриманні багатомільйонного хабара, якщо це роблять люди, які при Кучмі вважали його третій термін насправді першим, якщо це роблять люди, які туди делеговані партійними організаціями більшості ВРУ.... В цьому проблема КСУ! Не в тому, яке він прийме рішення.
Я не є великим фахівцем конституційного права, але відразу скажу, що наші опоненти постійно апелюють, що, мовляв, Президент неправильно підписав указ, бо є стаття 90, яка чітко описує три причини розпуску парламенту, якщо він не функціонує. Це правда. Але Президент у своєму указі опирається на зовсім іншу статтю, яка дає йому право реагувати на злочинну діяльність ВРУ по узурпації влади, по фальсифікації народного волевиявлення.
Це дуже просто пояснити. Партія регіонів взяла 30% на минулих парламентських виборах. Разом зі своїми дивними союзниками: комуністами і соціалістами, вони сформували більшість у 240 депутатів, а сьогодні йдеться про 300. То скажіть мені, ці 60 – це є фальсифікація народного волевиявлення? Є! Президент має на це право реагувати? Має! От, по-моєму, елементарні запитання.
Юлія Жмакіна: Але йдеться про підозри щодо одного судді, а те, що нині, намагаючись блокувати КСУ, чим займається зараз опозиція, фактично нівелюється ціла інституція, фактично усувається рефері.
Юрій Луценко: Насправді мені не дуже подобається ця ситуація. Але європейці насправді не знають системи формування КСУ.
Віктор Єленський: Тобто, йдеться про те, що ви будете перешкоджати роботі КСУ?
Юрій Луценко: “Народна самооборона” висловлює свою незгоду з продовженням роботи КСУ до тих пір, допоки з судді-доповідача не зняті звинувачення у хабарництві в особливо крупних розмірах.
Віктор Єленський: ГПУ сказала своє слово, вона не бачить ніяких...
Юрій Луценко: А як вона могла побачити – вона навіть матеріали ще з СБУ не отримала, а вже нічого не бачить. Знову ж таки, хто цього не бачить? Пан Медведько терміново захворів, бо це людина, в якої ще є рештки совісті, принаймні, юридичні. А туди пішла права рука, пан Пшонка, людина, яка разом з Януковичем 20 років працювала відповідно прокурором і губернатором, які святкують дні народження, нові роки і інші свята разом, то, звичайно, нічого не побачить.
Віктор Єленський: Але знов-таки ми все можемо тоді поставити під сумнів. От пан Бродський говорить, що пані Тимошенко щось там побудувала, щось там брала, брала гроші за список...
Юлія Жмакіна: Пан Видрін заявляє, що Тимошенко збирає картки. Тобто, фактично все від судових рішень, судової гілки влади, майже все... зараз іде деструкція.
Юрій Луценко: Насправді в спадок від СРСР Україна отримала владу, як монополію. Ніхто не розглядає владу, як засіб для реалізації своїх обіцянок виборцям або самореалізацію врешті-решт. Всі розглядають її як самоціль для конструювання власної піраміди. Наприклад, якщо ти суддя, то ти маєш бути в піраміді, або вона тебе роздушить, знищить або знайде іншого суддю. Те ж саме стосується прокурора, міліціонера, депутата, губернатора. Всі мають бути в піраміді. І боротьба між різними політичними течіями йде на знищення, не на те, що хтось при владі, а хтось в опозиції, а будь-хто, хто має іншу точку зору, не має право функціонувати в цій країні.
Це радянська тоталітарна система, яка до цих пір діє в Україні. Вона поширюється і на лідерів опозиції, не сумнівайтеся. Саме тому кажу, що в парламенті всі політичні сили в певній мірі є людьми вчорашнього дня, не дивлячись по віку, я кажу, по методі.
Віктор Єленський: Юрію Віталійовичу, хто буде перетворювати і втілювати всі ці ідеї? В парламент приходять всі ті самі особи, всі ті самі люди...
Юрій Луценко: Тут також дуже важливе запитання, бо якщо парламент просто перебирається для того, щоб лише позбавитися перших зрадників і почекати, коли вони народяться знову, то сенсу в цьому дійсно немає.
Саме тому “Народна самооборона” заявила про необхідність формування нової команди, нових людей з новими ідеями. Було б навіть найкраще не починати з розпуску парламенту, а починати з прийняття нової Конституції, яку вже всі будуть читати однаково. Нова Конституція, новий виборчий закон, в яких не буде “чорних котів” за великі гроші, які зраджують першими, скасування депутатської недоторканності, виконкоми, а не адміністрації на місцях, а потім навколо цього нову команду з новими об’єднуючими ідеями.
От “Народна самооборона” може гордитися – ми зібрали людей, яких мало хто знає на загальнодержавному рівні, жодного “грошового мішка”, який не поділяє нашої ідеології, в нас немає продажних місць.
Юлія Жмакіна: Юрію Віталійовичу, ваш список для багатьох оглядачів – це так само зараз страшна загадка.
Юрій Луценко: Яка тут загадка? По-моєму все логічно.
М.Катеринчук – це молодий політик з новими європейськими ідеями.
О.Доній – це людина, яка починала ще студентську революцію проти комуністичної системи і залишилася дуже розумним, одним з найкращих...
Юлія Жмакіна: Іван Сподаренко, який підписав звернення до Президента припинити злочинні дії організованого єврейства.
Юрій Луценко: Іван Сподаренко, який був ініціатором голосування СПУ по Голодомору ще 2002 року. Іван Сподаренко, який захищав українську мову від будь-яких зазіхань, в тому числі і в парламенті, який зберіг найбільшу газету після радянського часу, яка сьогодні зберігає українське (підкреслюю це слово!) село. Я його за це щиро поважаю.
А стосовно єврейства, то у мене з ним є великі дискусії з цього приводу, проте багато чого в цьому питанні не можна розглядати чорно-білим, там дуже багато речей, які мають напіввідтінки.
Віктор Єленський: Тобто, Ви поділяєте його погляди, які він виклав у цьому листі?
Юрій Луценко: Чесно кажучи, я того листа вже не пам’ятаю. Але з Іваном Васильовичем у мене є великі розходження щодо такої аж надуманої великої ролі сіонізму, які надають юдофоби в своїй риториці.
Юлія Жмакіна: Але часто “Сільські вісті” ставали їхнім рупором.
Юрій Луценко: Так, так були статті, за які мені, наприклад, було прикро і навіть соромно.
Юлія Жмакіна: А чи можна це трактувати, що просто ваша політична сила підгортає під себе такий шалений дійсно медіа-ресурс, як “Сільські вісті”?
Юрій Луценко: В тому числі. Але ще раз скажу, Івана Васильовича я щиро шаную, бо без його б голосу не було б рішення СПУ, а, отже, рішення українського парламенту 2002 року визнати Голодомор геноцидом українського народу.
Юлія Жмакіна: Давид Жванія – це єдиний, як прийнято зараз казати, “грошовий мішок” вашої політичної сили?
Юрій Луценко: Так, це єдиний спонсор нашого руху. Хочу підкреслити, що горджуся тим, що наш спонсор ідеологічно вмотивований, бо він з самого початку підтримував ідеологію “Народної самооборони” як об’єднання вільних громадян вільної країни. Ми не беремо жодної людини, яка хоче “кинути” гроші за прохідне місце у списку.
Віктор Єленський: Чи варто заради перерозподілу 3-4%, може, 7% від однієї політичної сили до іншої, заради покарання, можливо, одного-двох, можливо, 10 перебіжчиків ввернути країну в нове таке протистояння, яке, зрозуміло, буде дуже непростим, можливо, воно позначиться і дуже серйозно на економічному стані країни, ввернути протистояння Схід-Захід? Чи варті ці вибори такої ціни?
Юрій Луценко: Давайте задамо собі запитання, що є ключем нормальної країни вільних людей? Це коли вони можуть обирати собі владу. Так от, люди обрали собі владу.
Якщо навіть вважати, що зрадництво Мороза є лише політичним і неприємним тільки мені одному, а не всім виборцям СПУ, тоді вони мали б 240 голосів. При цьому баланс був би. Президент міг накладати на рішення такого парламенту вето.
Вони відверто заявили: ми зберемо 300. Що значить “зберемо”? Це називається “політична корупція”. Тому треба зробити “перезавантаження” парламенту, щоб він відповідав народній волі.
Юлія Жмакіна: Чи будуть зроблені кроки, необхідні для того, щоб “перезавантаження” було якісним? Хтось використав аналогію “перезавантаження комп’ютера”, що буде той же самий комп’ютер, з тими самими програмами і з тими самими “глюками”.
Юрій Луценко: Коли “глюки”, то якраз і відбувається “перезавантаження”, щоб комп’ютер працював. Нинішній парламент не працює.
Юлія Жмакіна: За вашою версією, парламенту не існує зараз. Як будуть внесені зміни для того, щоб перевибори здійснилися в якісно новий спосіб?
Юрій Луценко: Насправді парламент не потрібен для того, щоб відбулися вибори. Треба тільки прийняти рішення про участь у них всім політичним силам.
Президент України, поступаючи мудро, державницьки, вважає за необхідне долучити до виборів найкрупніші парламентські партії, першою з яких є Партія регіонів. Саме тому пропонує їм перенести термін виборів.
Як це зробити? Наприклад, збираються збори депутатів, які приходять під купол ВР разом з Президентом. Президент призупиняє дію свого Указу, парламент голосує за декілька законів, які допоможуть виборчому процесу (хоча можна і без них проводити, але вони покращать його якість), проголосували, призначили дату, закрили засідання і розійшлися на вибори.
Юлія Жмакіна: А чому не відбувся мегаблок?
Юрій Луценко: Мегаблок сьогодні не відбувся по дуже багатьох причинах. В першу чергу, крупні партії, якими є БЮТ і “НУ”, домовилися ще задовго до виборів про те, що вони йдуть окремо, про те, що незалежно від результатів ділять владу навпіл. Це влаштовує як Юлію Володимирівну, яка не хоче мати в списку “любих друзів” з іншої партії, так і “НУ”, яка не хоче співпрацювати з тими, кого називають “любі мої” з іншого списку. Але розраховують, що навіть в 50% результатів отримають 50% посад. Це те, про що ми казали перед цим. Це монополізм, але вже опозиціонерів. Вони всі радянські...
Юлія Жмакіна: А от Юлій Луценко наче на Місяці...
От Ви зараз говорите, в мене враження, що Ви сидите втрьох на прес-конференції: Кириленко, Тимошенко і Луценко, а Ви зараз відповідаєте, наче Ви все-таки з Місяця разом з ними за столом сидите.
Юрій Луценко: Я не з Місяця, я з України. Справа в тому, що допоки вони сиділи тут за столами і “протакали”...
Юлія Жмакіна: Тобто, немає єдності все-таки монолітної якоїсь?
Юрій Луценко: Монолітної не повинно бути, бо монополізм завжди призводить до загнивання і до поразки.
Поки наші парламентські колеги “протакали” Україну в парламенті, я з січня місяця їздив по всі Україні, піднімав людей на те, щоб вони почали знову вірити в свої сили.
Мені і Юлія Володимирівна, і Р.П.Безсмертний з “НУ” казали тоді, що це непотрібно, що це нічого не дасть, що люди настільки зневірені, що нас не підтримають.
А я вірив саме в людей. І от звідти я маю духовне право говорити їм: об’єднуйтеся і йдіть у наступ, бо ми можемо перемогти – люди нас підтримають.
Ми маємо проблеми між собою, але набагато більше маємо те, що нас об’єднує. Мене, наприклад, об’єднує не спротив Партії регіонів, мене об’єднує разом з Юлією Володимирівною і з В’ячеславом те, що ми хочемо відновити європейські демократичний курс України.
Віктор Єленський: А які головні розбіжності між вами?
Юрій Луценко: Мені не до вподоби деякі прізвища у їхніх списках, які символізують вчорашній кучмізм, але кожна людина має власне право на переродження, на відродження.
Але питання не в тому. Ці люди не змінилися, вони залишають за собою ті ж самі монопольні і інколи дуже небезпечні, з точки зору суспільства, дії в економіці. Ми знаємо про такі дії і представників БЮТ, і “НУ”, які хотіли підгребти під себе цілі галузі економіки, в результаті чого пересварилися між собою. Ці люди знову зберігаються в списках.
Я не хочу, щоб депутати займалися бізнесом. Це ключове питання, яке нас ділить. Я не хочу, щоб влада розглядалася, як джерело досягнення власності. Це азійщина.
Віктор Єленський: І от ці люди йдуть у парламент. Якщо їм вдасться навіть здобути більшість, то що вони будуть далі робити?
Юрій Луценко: Тут якраз і є мій розрахунок на те, що там серед них буде “Народна самооборона”, яка буде їм задавати об’єктивний тон. Там, де будуть неправі наші колеги, ми будемо спочатку між собою, а якщо треба, то і публічно попереджувати про неможливість відновлення монопольних тенденцій, які призведуть до чергового краху. Я впевнений, що якщо будуть такі морально повноважені на це колективи, то це можливо.
На сьогоднішній день не Луценко, а ті люди, які прийдуть з регіонів, які ніколи не займалися високою політикою і не пов’язані в корупційних діяннях, але представляють всі регіони цілої України, мають право сказати своїм сусідам: слухайте, вас не для цього обирали!
Віктор Єленський: Хто у вас є такий, щоб Ви могли сказати, що це “совість нації”, перед яким Тимошенко і Кириленку буде соромно в парламенті?
Юрій Луценко: “Совість нації” в парламент не ходять, на щастя. Вони знаходяться поза ним, але голос їх дедалі відчутніший. Я таких людей знаю.
Для мене, наприклад, дуже принципово почути точку зору Івана Дзюби, як на мене найбільшого....
Віктор Єленський: Ви кажете, що буде перед кимсь їм соромно. Перед ким їм може бути соромно?
Юрій Луценко: Перед тими людьми, які, не маючи ніякого бізнесу, ніяких великих політичних амбіцій, тим не менше задають свою позицію в парламенті, озвучують, і не підтримати її людям завжди соромно.
Так от, я хочу, щоб там сиділа третя сила, кришталево чиста перед своїми виборцями за демократичний європейський шлях.
Віктор Єленський: От сидить у парламенті Іван Сподаренко, який писав про 400 тисяч “есесівців”-євреїв у своїй газеті...
Юрій Луценко: Він не писав, він друкував, але також і друкував відповідь на цю статтю, що також дуже важливо.
Віктор Єленський: Перед ним буде соромно?
Юрій Луценко: Можливо, в питаннях антисемітизму ми знайдемо іншого спеціаліста. Так? Але перед ним буде соромно, якщо раптом хтось не проголосує за побудову меморіалу жертвам Голодомору, бо нинішній київський голова похоронив цю справу свідомо.
Соромно перед Катеринчуком, який вийшов з “НУ” в знак протесту проти недемократичного формування нового керівництва.
Тим “нашоукраїнцям”, які раптом, можливо, захочуть зайнятися кулуарними ігрищами з широкою так званою коаліцією, з Партією регіонів.
Тобто, ми зразу кажемо своїм партнерам: ми не будемо зраджувати і брехати своїм виборцям. Навіть таких 5% достатньо для нової якості парламенту.
Скажіть мені, після цього можна буде йти і тихенько пошептатися з паном Ахметовим двом нашим колегам? Якщо вони собі це допустять, то ми публічно про це заявимо.
Юлія Жмакіна: Юрію Віталійовичу, а будете обіцяти “Бандитам тюрми!” після “перезавантаження”?
Юрій Луценко: Думаю, що це одне з ключових питань української сучасної історії і боротьба з корупцією, в тому числі і з політичною корупцією, найважливіше питання.
Ми говоримо наступне, коли запитують, чи не розсваряться знову три помаранчевих сили чи три демократичних сили (так вірніше), то я сказав би так: ми знаємо точно, хто серед нас є прем’єр-міністр, ми знаємо точно, яка політична сила претендує на голову ВРУ.
“Народна самооборона” хотіла б взятися за відповідальність за законну діяльність Генпрокуратури України і МВС. У нас є кандидати у нашому списку на ці посади. Ці кандидати перевірені діяльністю.
Юлія Жмакіна: Може, справедливо люди дратуються, що опозиція нічим не відмінна від влади, коли ділить посади, владу, власне, ще до виборів... Люди дратуються.
Юрій Луценко: Ні, я не думаю, що це правильно, бо, наприклад, Ви мене питаєте, чи будуть бандитам тюрми, то я Вам скажу, що при нинішньому Генпрокурорі будь-який міністр цього не досягне, бо, згідно наших законів, всі ці справи йдуть у Генпрокуратуру, яка вже давно називається “генеральним могильником України”, де справи лежать, по моїх, наприклад, справах, то 1800 кримінальних справ проти високопосадовців на загальну суму збитків, якщо не помиляюся, 30 мільярдів гривень.
Ми повинні змінити Генпрокурора. Це міністерство справедливості в усьому світі. Ми маємо кандидата, який буде це робити.
Віктор Єленський: Пане Юрію, чому помаранчевий проект не відбувся?
Юрій Луценко: Бо це були політики з БЮТ та з “НУ”, які хотіли монопольної влади і монопольного впливу на розвиток країни...
Юлія Жмакіна: І продовжують хотіти...
Юрій Луценко: Мені здається, величезні уроки зробила “НУ” і достатньо великі - БЮТ. Мені здається, що вони зрозуміли...
Юлія Жмакіна: От Вам чудова коаліція з Партією регіонів, до речі. У них наміри в цьому сенсі (те, що Ви зараз говорите) дуже схожі, принаймні.
Юрій Луценко: Мені здається, що БЮТ попри те, що це найпотужніша політична сила в опозиції, зрозуміла, що це так, але вона не самодостатня. Без колег з “НУ” і “Самооборони” вона не зможе досягнути мети. Тобто, може функціонувати, може прекрасно бути в опозиції, але не зможе реалізувати свою ціль, свою мету, європейський шлях.
От тепер нарешті прокинулося розуміння, що монопольної представленої опозиції не буде, монопольного помаранча не буває. Бувають різні відтінки і треба уживатися, співпрацювати на благо виборців.
Віктор Єленський: А Ви розглядаєте можливість бути в опозиції в наступному парламенті шостого скликання?
Юрій Луценко: Між іншим в опозиції завжди легше бути, аніж при владі. Я цього не боюся, але хотів би впливати на формування влади, не персонально, а впливати на формування влади, бо, вибачте, нам жити сьогодні, а не колись.
Віктор Єленський: З чим би Ви погодилися в резолюції ПАРЄ, а на що не пристали б?
Юрій Луценко: Мені здається, що це достатньо декларативний документ, який враховує так багато точок зору, що не є цілісним.
Мені подобаються там розмови про те, що Україна є частиною Європи і мусить підпорядковуватися європейським стандартам, про те, що вибори є необхідними, але для нього політики мають сісти і домовитися, а КСУ має бути арбітром... Мені це не подобається, тому що вони не знають, як він формувався. Але теоретично так і буде.
Імперативний мандат? Я завжди казав, що це неправильно. Хіба на рік-два, як сьогодні, необхідна річ. Але я проти цього, бо це називається “колючий дріт” навколо депутатів, яких специфічно набрали у список, а тепер вимагають від них дисципліни. От мені непотрібний імперативний мандат фракції. Мало того, якщо ми будемо в парламенті, то я не буду вилучати картки у депутатів і не буду їх примушувати голосувати кожного разу одностайно. У кожного депутата має бути право на сумніви, на свою окрему позицію. Але, звичайно, в рамках єдиної стратегії, в принципових питаннях ми маємо діяти разом.
Юлія Жмакіна: Скликання майдану і пікетування КСУ – це якась нова тактика опозиції. Відкликання депутатів – це теж нова тактика. Що ще притримується?
Юрій Луценко: Та нічого в нас не притримується. Насправді ми вважаємо, що цей парламент не має права на життя, бо він сформував більшість на основі брехні, зради і підкупу, а жити ще чотири роки при таким чином сформованій владі неправильно, це продає майбутнє.
Віктор Єленський: Якщо буде прийняте таке рішення: Президент відкликає свій Указ, коаліція приймає закон про Кабмін у більш-менш толерантній редакції, не бере більше перебіжчиків, входить у свої рамки і йде ще на якісь...
Юрій Луценко: Ага. І перебіжчики, які вже давно проплачені, сидять всередині наших фракцій і голосують в один не чудовий день за вступ України в ЄЕП, передачу газової труби у власність неукраїнського консорціуму, введення другої державної мови, приєднання до ще якогось наднаціонального азійського товариства і на тому ставиться крапка.
Тому цей манер неприйнятний, бо він зберігає 300 людей, які викривляють волевиявлення людей.
Ще раз кажу: немає іншого виходу, як позачергові парламентські вибори. Люди мають сказати правду, чи ми є жменька авантюристів, тоді, значить, ми не попадемо в парламент, всі помаранчеві сили. Тоді, можливо, дійсно дві третіх голосів віддадуть “синім” і це буде народовладдя. Оце те, що готує опозиція. Майдани – це лише стимул для того...
Віктор Єленський: Що ви будете робити, якщо Президент домовиться зараз з Януковичем, як його зараз багато хто закликає?
Юрій Луценко: Якщо він домовиться по темі дострокових виборів, то я буду вітати рішення пана Президента і пана Прем’єра.
Юлія Жмакіна: А якщо про нульовий варіант?
Юрій Луценко: Якщо буде йтися про збереження нинішнього парламенту, та ще й про, не дай Бог, створення широкої коаліції “НУ” і Партії регіонів, то я буду до цього радикально...
Віктор Єленський: А що, є така можливість?
Юрій Луценко: Теоретично така можливість є. Не тільки ідеї, але й їхні носії також існують.
Юлія Жмакіна: Хто з ким?
Юрій Луценко: Класичне поняття “любі друзі” сьогодні, наприклад, ще до сих пір не прийняло рішення про складання з себе депутатських повноважень. Як, між іншим, і “любі мої” у фракції БЮТ. Є люди, для яких цей білет в депутатство є білетом майбутнього, вони знають, що вони іншого не отримають, і вони чіпляються за будь-які можливості залишитися при владі, а ще бажаніше - наростити свої посади.
Є такі люди. Я цього не виключаю, що вони будуть впливати на Президента для цього негативного сценарію. Але ще раз кажу, що якщо так буде, то буду в радикальній опозиції. Мені до цього не привикати, не перший раз.
Але вірю в інше. От я свято вірю, бо з Президентом, на щастя, зустрічаюся зараз набагато частіше, ніж коли був міністром МВС...
Юлія Жмакіна: До речі, Ви казали, що Ви є людиною Президента, будучи на посаді міністра внутрішніх справ. Ви не розчаровані?
Юрій Луценко: Так, на посаді міністра внутрішніх справ я був людиною Президента, цього не відкидаю і робив все, що міг для того, аби виконати його гасла, за які його зробив Президентом український народ.
На цей момент можу сказати так. Звичайно, я маю також багато і запитань, і розчарувань у діяльності пана Президента, знаю про величезні перемоги і досягнення, яку ця діяльність також принесла Україні. Але на цей момент, момент повної кульмінації реваншу неокучмістів, я переконаний, що на задній план відходять плюси і мінуси персональної людини В.А.Ющенка, головним стає те, що це символ українства, яке перемогло брехню і фальсифікацію, і насилля в 2004 році. Він сьогодні єдиний об’єднуючий символ тих, хто вважає себе вільними громадянами вільної країни.
Тому я сьогодні знову буду тримати цей прапор максимально, на що мені дає Бог здоров’я, а суспільство активності.
Юлія Жмакіна: А цей символ не шантажують Ваші партнери по опозиції так само, як імпічментом друга політична сила?
Юрій Луценко: Ні, ніколи не чув. Ми останнім часом з Президентом зустрічалися достатньо часто в рамках опозиційної трійки, і кожен раз я чув тільки слова про співпрацю, про кооперацію, про взаємопідтримку. За цим наступали відповідні дії.
Так що на цей момент, мені здається, помаранчеві сили винесли максимальні уроки зі свого безплідного, а навіть програшного взаємопоборювання. Мені здається, що це всі вияснили.
Матеріали до теми:
Молодь на Майданах. Хто? За кого? Чому? ФОТОРЕПОРТАЖ, 20.04.2007: Українські кольори в об''єктиві «Свободи»
Юрій Луценко: Совість нації в парламент не ходить... “Двійка всім”: чи вплине на українських політиків резолюція ПАРЄ? ПАРЄ закликала Україну вирішити конфлікт через вибори або через компроміс Все крутиться довкола Конституційного суду; Мішель Платіні: «Польща і Україна заслужили цей чемпіонат» (європейська преса) «…Верховна Рада буде неповноважною» — адвокат Сергій Власенко Мандатом по парламенту
