Агресивніші кольори - менше свободи
слова.Крім цього, «Репортери без кордонів» звертають увагу на випадки самоцензури в демократичних країнах. Організація констатує, що демократичні уряди мало що зробили, щоб захистити журналістів, яким погрожували минулого року через публікації карикатур пророка Магомета в данській газеті.
Радіо Свобода запросило до розмови керівника європейського відділу "Репортерів без кордонів" Ельзу Відал.
Р.С.: На основі яких фактів Ви попереджаєте про напади на журналістів в Україні?
Е.В.: Минулого року було кілька нападів на журналістів, так, зокрема, було підпалено домівку редактора тижневика «Первая Кримская» Лілії Буджурової. Вона опублікувала список кандидатів, пов’язаних з криміналітетом, які йшли на березневі парламентські вибори у Криму. Крім цього, у квітні побили редактора газети «Столічние новості» Володимира Кацмана. Через кілька днів його колеги отримали погрози поштою з попередженням припинити роботу, інакше їх також поб‘ють. Інший випадок стався з Маргаритою Закорою, редактором тижневика «Дзержинець» у Дніпродзержинську. Її не били. Вона стала дуже популярною завдяки своїй антикорупційній кампанії у регіоні. Після того як вона опублікувала статтю про бізнесмена Олександра Спектора, її квартиру обстріляли. А після другої критичної публікації цей бізнесмен надрукував порнографічні листівки із журналісткою та її 20 річною донькою, включно з їхніми адресами. Закора звернулася за захистом до міліції і прокуратури, але ті не відреагували.
І ще один приклад. У Криму редактора тижневика «Євпаторійская неделя» Володимира Лутьєва у липні засудили до 8-ми років ув’язнення за звинуваченнями у корупції. За даними його адвоката, суд відмовився заслухати свідків захисту, які могли вказати на те, що журналіст викривав корупцію серед місцевих чиновників. Нам було дуже прикро почути про це, адже 8 років – це дуже довгий термін.
Р.С.: «Репортери без кордонів» критикують українську владу і за розслідування та перебіг судового процесу у справі Гонгадзе. Чим саме Ви занепокоєні?
Е.В.: Хоча було багато декларацій з боку влади, що справа Гонгадзе є справою національної гідності, виглядає так, ніби неможливо, щоб перед правосуддям постали всі, хто наказав здійснити вбивство. Також лунають заклики покарати Генерального прокурора Олександра Медведька за те, що він намагався сповільнити слідство і вплинути на його результат. Це жахливо, бо відколи Георгій Гонгадзе помер, він став символом опору владі, але навіть після зміни влади в Україні є реальний опір пошукам убивць, і це кидає тінь на державу.
Р.С.: Тепер про сусідів України. «Репортери без кордонів» наголошують, що після вбивства Анни Політковської становище зі свободою слова в Росії є невтішним. А в Білорусі посилився тиск на ЗМІ, які дають слово опозиції, чи просто навіть про неї згадують. Як змінилося становище в цих державах, порівняно з попередніми роками?
Е.В.: У Росії та Білорусі посилюють тиск на ЗМІ за допомогою адміністративних та фінансових важелів. Також у Росії був сплеск насильства проти журналістів, звісно, включно зі вбивством Анни Політковської. Але в Росії ми найбільше стривожені зростанням насильства у суспільстві загалом – тенденція, яка впливає на безпеку всіх журналістів. І в Білорусі, і в Росії минулого року ми були свідками спроб установити контроль над усіма засобами виробництва і розповсюдження газет та всієї вільної преси.
Матеріали до теми:
Офіційний сайт "Репортери без кордонів". Ситуація в українських ЗМІ: чи ведуть політичні зміни до згортання свободи слова? Права людини на пострадянському просторі під тиском. Рік 2006. Репортери без кордонів: Свобода ЗМІ в Україні поліпшилася від Помаранчевої революції.
