Чеслав Райца є автором понад 90 наукових праць, однак, сказав він Радіо Свобода, найемоційніше пережив роботу над однією з останніх своїх книжок - «Голод в Україні».
- Скажіть, як сталося, що Ви, поляк за походженням, зацікавилися справою голоду в Україні у 20-х і 30-х роках?
- Я поїхав в Україну на початку 90-их років. Поїхав я в складі делегації Музею Майданек. Мені передали тоді книжку спогадів про голод в Україні. Я прочитав ці спогади і вони потрясли мене.
Відтоді Чеслав Райца часто їздив в Україну і досліджував історичні джерела. Результатом його багаторічної роботи є книжка «Голод в Україні», що рік тому вийшла в люблінському видавництві.
- На Вашу думку, Україна сьогодні слушно домагається визнання голодомору злочином проти людства?
- Це був один із найбільших голодоморів. Якщо йдеться про українське село, то загинула четверта частина його мешканців . Невже це не був голодомор ? Чи це не був голокост ? Це був голокост. Масові вбивства. Це справа очевидна.
- Який, на Вашу думку, стан історичної свідомості про український голодомор серед поляків, польських істориків?
- У довоєнній Польщі жило багато українців. Було організовано комітети допомоги голодуючим. Але наприкінці 1933 року заборонили розповсюджувати будь -які повідомлення про голод. Тодішня Польща не реагувала на це. Сьогодні трішки краще з тим. Це, в основному, завдяки статтям в газетах. Книжок багато не вийшло.
Автором післямови до книжки доктора Чеслава Райци "Голод в Україні" був відомий польський україніст, професор Люблінського університету, українець за походженням Михайло Лесів. Ось що він сказав про значення твору Чеслава Райци.
Михайло Лесів:
- Він досліджував справу концтабору Майданек. Там зустрівся з такими жахливими речами! Він це порівняв із тим, що діялось в Україні. Цю книжку може прочитати кожен, не тільки історик. Вона має популяризаторське значення.
- Скажіть, як сталося, що Ви, поляк за походженням, зацікавилися справою голоду в Україні у 20-х і 30-х роках?
- Я поїхав в Україну на початку 90-их років. Поїхав я в складі делегації Музею Майданек. Мені передали тоді книжку спогадів про голод в Україні. Я прочитав ці спогади і вони потрясли мене.
Відтоді Чеслав Райца часто їздив в Україну і досліджував історичні джерела. Результатом його багаторічної роботи є книжка «Голод в Україні», що рік тому вийшла в люблінському видавництві.
- На Вашу думку, Україна сьогодні слушно домагається визнання голодомору злочином проти людства?
- Це був один із найбільших голодоморів. Якщо йдеться про українське село, то загинула четверта частина його мешканців . Невже це не був голодомор ? Чи це не був голокост ? Це був голокост. Масові вбивства. Це справа очевидна.
- Який, на Вашу думку, стан історичної свідомості про український голодомор серед поляків, польських істориків?
- У довоєнній Польщі жило багато українців. Було організовано комітети допомоги голодуючим. Але наприкінці 1933 року заборонили розповсюджувати будь -які повідомлення про голод. Тодішня Польща не реагувала на це. Сьогодні трішки краще з тим. Це, в основному, завдяки статтям в газетах. Книжок багато не вийшло.
Автором післямови до книжки доктора Чеслава Райци "Голод в Україні" був відомий польський україніст, професор Люблінського університету, українець за походженням Михайло Лесів. Ось що він сказав про значення твору Чеслава Райци.
Михайло Лесів:
- Він досліджував справу концтабору Майданек. Там зустрівся з такими жахливими речами! Він це порівняв із тим, що діялось в Україні. Цю книжку може прочитати кожен, не тільки історик. Вона має популяризаторське значення.
