Гість Вечірньої Свободи: голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній та голова Громадського комітету національної безпеки України Олексій Толкачов.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Ситуація в країні останнім часом є якоюсь, можна сказати, фантасмагоричною. І, зрозуміло, що після того, як сьогодні не відбувся круглий стіл за участю всіх парламентських фракцій та Президента, простішою вона не стала.
Наразі Регіони погрожують акціями протесту, прем’єр-міністром, якого вже давно мала затвердити Верховна Рада, досі залишається Юрій Єхануров, керівництва парламент не має. Та яке там керівництво, він взагалі не працює.
Утім, і про його розпуск начебто теж не йдеться. Принаймні, якихось грізних попереджувальних заяв від Президента, яких можна було б очікувати в цій ситуації, не було.
Тож куди рухається країна, і хто очолює її владу через три місяці після виборів?
Спочатку, можливо, пане Олексію, про те, хто наразі керує країною? Олексій Толкачов: Я вважаю, що на сьогодні в Україні є певне безвладдя в офіційних органах державної влади, оскільки, як зрозуміло, Кабмін виконуючий обов’язки, парламент не працює, КСУ вже півроку немає, а Президент на сьогодні існує з обмеженими повноваженнями, відповідно до змін до Конституції.
Отже, на сьогодні, на мій погляд, владу у державі перебрала група керівників депутатських фракцій і певні напівполітичні олігархічні угруповання, які мають певний вплив на політику через органи державної влади, які ще й досі виконують свої повноваження.
Коли Ви кажете, що керівники депутатських фракцій, то Ви маєте на увазі фракцій коаліції, тобто більшості чи не лише, а й всіх п’ятьох?
Олексій Толкачов: Не всіх. Безумовно, що не всіх.
Я з обережністю ставився б до певних владних повноважень, скажімо так, або впливу на політику фракцій БЮТ або СПУ, але, на мій погляд, на сьогодні режисурою політики в Україні займається фракція “Нашої України” (я б не сказав, що вона це робить вміло) і Партія регіонів. Про комуністів взагалі щось не чутно останнім часом.
А Партія регіонів вміло це робить?
Олексій Толкачов: Партія регіонів, я сказав би, після того, як вона програла президентські вибори і пішла в опозицію, почала вчитися і приміряти на себе одяг демократичності.
А хіба ультиматум, блокування – це ознака демократичності, на Вашу думку?
Олексій Толкачов: Я би не сказав, що вона за змістом переслідує певні демократичні цілі, але воно добряче одягнене у форму демократичності, нібито опозиція для себе виборює демократичні права. Але це все не більше, ніж вовк в овечій шкірі. Ось, власне кажучи, і все.
А тепер друга частина запитання. Куди Україна рухається? Куди: до розпуску ВРУ, нових виборів, до вигідного опозиції компромісу в цій ситуації, до якогось трюку більшості, який все ж таки дозволить розпочати роботу і без опозиції, наприклад, в тому ж Українському домі, як були прецеденти в історії, чи якось ще...?
Олексій Толкачов: Прогнозувати на сьогодні щось в Україні дуже важко.
Я би міг сказати, що поки що події розвиваються за найгіршим варіантом, який тільки можна було б собі передбачити: одна парламентська криза замінюється іншою парламентською кризою, і конфлікт сидить на конфлікті.
Наскільки я бачу, конфлікт буде замінюватися конфліктом і надалі, до тих пір, доки загальна ситуація не буде загрожувати самознищенням для політичних сил.
Я вірив би, що можна вирішити ситуацію достатньо жорстко, можливо, навіть таким способом, як Ви сказали, тобто піти засідати більшості в Український дім. Але для всього цього потрібна політична воля у якогось органу державної влади. Не політичної партії, бо, наприклад, на сьогодні ультиматум ставить не фракція навіть Партії регіонів, а сама Партія регіонів. А потрібна політична воля органу державної влади.
Я би повірив в те, що це має бути Президент України, навіть з обмеженими повноваженнями, саме він повинен був би навести порядок в державі, але ні стратегічного планування у нього, ні будь-якої політичної волі я поки що не спостерігаю.
Тому очікування найпесимістичні, скажімо так, що очікую позитивного дива.
Олесь Доній: Хто владарює? В країні безвладдя.
А куди рухається країна? Країна рухається в прірву.
На жаль, стан українського політикуму не відповідає викликам часу, не відповідає необхідності просуванню України в Європу.
Ми змушені констатувати, що рівень продажності українських політичних списків під час виборів парламентських зашкалював. Цю проблему тепер пожинають усі політичні партії. Коли вони говорять про персоналії з того чи іншого політичного табору, які не підходять на конкретні кадрові пропозиції, то потрібно було думати раніше, коли вони цими персоналіями насичували свої виборчі списки. Тепер ці персони не уживаються в одному човні.
Ми вже бачимо, що, з одного боку, три місяці не може утворитися помаранчева коаліція, якої ми особисто, власне, всі прагнули і за якою вболівали.
На жаль, значній кількості осіб ця ситуація подобається, бо в процесі безвладдя найбільше процвітають тіньові схеми, напівлегальні схеми, і дуже багатьох влаштовує, щоб не було жодної коаліції, жодного легітимного уряду, ані з БЮТ, ані з Регіонами, а жив постійно діючий уряд вічних виконуючих обов’язки.
Отже, по останній думці, пане Олесю, пане Олексію.
Олесь Доній: Я скажу, що відчувається втома населення від усіх політиків: і помаранчевих, і біло-блакитних. І йде зневіра і зневага до цього політикуму.
Я особисто прихильник перевиборів: і парламентських, і президентських. Але, на жаль, поки що на цей момент я не бачу політичних сил, інших проектів, які з могли б прийти на зміну цьому політикуму.
Олексій Толкачов: Ви запитали на початку, в чиїх руках влада через 3 місяці? У нас поки що є Конституція, і нехай народ згадає, що народ є джерелом влади і бере цю владу у свої руки, розганяючи усіх політиків, які так набридли.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Ситуація в країні останнім часом є якоюсь, можна сказати, фантасмагоричною. І, зрозуміло, що після того, як сьогодні не відбувся круглий стіл за участю всіх парламентських фракцій та Президента, простішою вона не стала.
Утім, і про його розпуск начебто теж не йдеться. Принаймні, якихось грізних попереджувальних заяв від Президента, яких можна було б очікувати в цій ситуації, не було.
Тож куди рухається країна, і хто очолює її владу через три місяці після виборів?
Спочатку, можливо, пане Олексію, про те, хто наразі керує країною? Олексій Толкачов: Я вважаю, що на сьогодні в Україні є певне безвладдя в офіційних органах державної влади, оскільки, як зрозуміло, Кабмін виконуючий обов’язки, парламент не працює, КСУ вже півроку немає, а Президент на сьогодні існує з обмеженими повноваженнями, відповідно до змін до Конституції.
Отже, на сьогодні, на мій погляд, владу у державі перебрала група керівників депутатських фракцій і певні напівполітичні олігархічні угруповання, які мають певний вплив на політику через органи державної влади, які ще й досі виконують свої повноваження.
Коли Ви кажете, що керівники депутатських фракцій, то Ви маєте на увазі фракцій коаліції, тобто більшості чи не лише, а й всіх п’ятьох?
Олексій Толкачов: Не всіх. Безумовно, що не всіх.
Я з обережністю ставився б до певних владних повноважень, скажімо так, або впливу на політику фракцій БЮТ або СПУ, але, на мій погляд, на сьогодні режисурою політики в Україні займається фракція “Нашої України” (я б не сказав, що вона це робить вміло) і Партія регіонів. Про комуністів взагалі щось не чутно останнім часом.
А Партія регіонів вміло це робить?
Олексій Толкачов: Партія регіонів, я сказав би, після того, як вона програла президентські вибори і пішла в опозицію, почала вчитися і приміряти на себе одяг демократичності.
А хіба ультиматум, блокування – це ознака демократичності, на Вашу думку?
Олексій Толкачов: Я би не сказав, що вона за змістом переслідує певні демократичні цілі, але воно добряче одягнене у форму демократичності, нібито опозиція для себе виборює демократичні права. Але це все не більше, ніж вовк в овечій шкірі. Ось, власне кажучи, і все.
А тепер друга частина запитання. Куди Україна рухається? Куди: до розпуску ВРУ, нових виборів, до вигідного опозиції компромісу в цій ситуації, до якогось трюку більшості, який все ж таки дозволить розпочати роботу і без опозиції, наприклад, в тому ж Українському домі, як були прецеденти в історії, чи якось ще...?
Олексій Толкачов: Прогнозувати на сьогодні щось в Україні дуже важко.
Я би міг сказати, що поки що події розвиваються за найгіршим варіантом, який тільки можна було б собі передбачити: одна парламентська криза замінюється іншою парламентською кризою, і конфлікт сидить на конфлікті.
Наскільки я бачу, конфлікт буде замінюватися конфліктом і надалі, до тих пір, доки загальна ситуація не буде загрожувати самознищенням для політичних сил.
Я вірив би, що можна вирішити ситуацію достатньо жорстко, можливо, навіть таким способом, як Ви сказали, тобто піти засідати більшості в Український дім. Але для всього цього потрібна політична воля у якогось органу державної влади. Не політичної партії, бо, наприклад, на сьогодні ультиматум ставить не фракція навіть Партії регіонів, а сама Партія регіонів. А потрібна політична воля органу державної влади.
Я би повірив в те, що це має бути Президент України, навіть з обмеженими повноваженнями, саме він повинен був би навести порядок в державі, але ні стратегічного планування у нього, ні будь-якої політичної волі я поки що не спостерігаю.
Тому очікування найпесимістичні, скажімо так, що очікую позитивного дива.
Олесь Доній: Хто владарює? В країні безвладдя.
А куди рухається країна? Країна рухається в прірву.
На жаль, стан українського політикуму не відповідає викликам часу, не відповідає необхідності просуванню України в Європу.
Ми змушені констатувати, що рівень продажності українських політичних списків під час виборів парламентських зашкалював. Цю проблему тепер пожинають усі політичні партії. Коли вони говорять про персоналії з того чи іншого політичного табору, які не підходять на конкретні кадрові пропозиції, то потрібно було думати раніше, коли вони цими персоналіями насичували свої виборчі списки. Тепер ці персони не уживаються в одному човні.
Ми вже бачимо, що, з одного боку, три місяці не може утворитися помаранчева коаліція, якої ми особисто, власне, всі прагнули і за якою вболівали.
На жаль, значній кількості осіб ця ситуація подобається, бо в процесі безвладдя найбільше процвітають тіньові схеми, напівлегальні схеми, і дуже багатьох влаштовує, щоб не було жодної коаліції, жодного легітимного уряду, ані з БЮТ, ані з Регіонами, а жив постійно діючий уряд вічних виконуючих обов’язки.
Отже, по останній думці, пане Олесю, пане Олексію.
Олесь Доній: Я скажу, що відчувається втома населення від усіх політиків: і помаранчевих, і біло-блакитних. І йде зневіра і зневага до цього політикуму.
Я особисто прихильник перевиборів: і парламентських, і президентських. Але, на жаль, поки що на цей момент я не бачу політичних сил, інших проектів, які з могли б прийти на зміну цьому політикуму.
Олексій Толкачов: Ви запитали на початку, в чиїх руках влада через 3 місяці? У нас поки що є Конституція, і нехай народ згадає, що народ є джерелом влади і бере цю владу у свої руки, розганяючи усіх політиків, які так набридли.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
