Повернімося до подій 7-го березня, коли в Туркменістані без пред’явлення звинувачень було заарештовано двох кореспондентів радіо Свобода – Мерета Хаммадова і Ямадурди Овезова. Того дня вони телефоном мали передати свої матеріали до Празького офісу радіо Свобода. Працівники туркменської редакції зателефонували з Праги до Мерета Хамадова. Далі розповідає директор редакції Олександр Народецький:
«Трубку взяла мама. Довго плакала, не можна було з’ясувати, що і як, потім вона, нарешті, сказала, що Мерета забрали. Потім вже пізніше родичі повідомили нам, що забрали не тільки його, а й іншого кореспондента - Джумадурди Овезова, який живе там же, в тому ж місті. Ïх забрали разом, відвели в міліцейську дільницю, а потім звідти їх забрали, а родичам не говорили - куди. Отож 7-го березня вони щезли. До цієї справи підключилося багато Міжнародних організацій: Амнесті Інтернешенал, Репортери без кордонів, Гельсінська федерація людських прав, підключилося посольство Сполучених Штатів у Ашгабаді, Вони намагаються довідатися за що і чому заарештованіо наших кореспондентів».
У вівторок, 14-го березня, низка Міжнародних правозахисних організацій висловила свою стурбованість з приводу арешту двох туркменських журналістів. Рашель Денбер, заступник директора Європейського і Центральноазійського відділення організації Гюмен Райтс Вотч вважає:
«На жаль, цей арешт є ще одним підтвердженням того, що туркменська влада абсолютно ігнорує свободу слова в Туркменистані».
Свою заяву з приводу арешту туркменських журналістів зробила також організація «Репортери без кордонів» з осередком у Парижі. У ній зазначено /цитую/: «повна відсутність інформації про причини і обставини арешту цих журналістів є яскравою ілюстрацією відсутності прозорості в Туркменістані» – к.ц.
Не лишилися осторонь і працівники Міжнародного Інституту преси, що у Відні. Говорить Дарія Орлова:
«Ми думаємо, що ситуація дуже тривожна і вважаємо, що їм, Хаммадову і Овезову, мали б дозволити продовжити їхню роботу, і вони мали б бути звільнені і причина їхнього арешту мусить бути пояснена, тому, що ми не поінформовані, чому цих людей було заарештовано».
На сам кінець я запитала у директора туркменської редакції радіо Свобода пана Народецького, чим, на його думку, може скінчитися справа арешту двох його співробітників. Олександр Народецький: «Я сподіваюсь, що їх скоро випустять, потрібна лише якась належна подія. От буде у 20-тих числах березня день народження матері президента Туркменістану. Я сподіваюся, що під цей день народження їх, можливо, і випустять», - вважає директор туркменської редакції радіо Свобода Олександр Народецький.
«Трубку взяла мама. Довго плакала, не можна було з’ясувати, що і як, потім вона, нарешті, сказала, що Мерета забрали. Потім вже пізніше родичі повідомили нам, що забрали не тільки його, а й іншого кореспондента - Джумадурди Овезова, який живе там же, в тому ж місті. Ïх забрали разом, відвели в міліцейську дільницю, а потім звідти їх забрали, а родичам не говорили - куди. Отож 7-го березня вони щезли. До цієї справи підключилося багато Міжнародних організацій: Амнесті Інтернешенал, Репортери без кордонів, Гельсінська федерація людських прав, підключилося посольство Сполучених Штатів у Ашгабаді, Вони намагаються довідатися за що і чому заарештованіо наших кореспондентів».
У вівторок, 14-го березня, низка Міжнародних правозахисних організацій висловила свою стурбованість з приводу арешту двох туркменських журналістів. Рашель Денбер, заступник директора Європейського і Центральноазійського відділення організації Гюмен Райтс Вотч вважає:
«На жаль, цей арешт є ще одним підтвердженням того, що туркменська влада абсолютно ігнорує свободу слова в Туркменистані».
Свою заяву з приводу арешту туркменських журналістів зробила також організація «Репортери без кордонів» з осередком у Парижі. У ній зазначено /цитую/: «повна відсутність інформації про причини і обставини арешту цих журналістів є яскравою ілюстрацією відсутності прозорості в Туркменістані» – к.ц.
Не лишилися осторонь і працівники Міжнародного Інституту преси, що у Відні. Говорить Дарія Орлова:
«Ми думаємо, що ситуація дуже тривожна і вважаємо, що їм, Хаммадову і Овезову, мали б дозволити продовжити їхню роботу, і вони мали б бути звільнені і причина їхнього арешту мусить бути пояснена, тому, що ми не поінформовані, чому цих людей було заарештовано».
На сам кінець я запитала у директора туркменської редакції радіо Свобода пана Народецького, чим, на його думку, може скінчитися справа арешту двох його співробітників. Олександр Народецький: «Я сподіваюсь, що їх скоро випустять, потрібна лише якась належна подія. От буде у 20-тих числах березня день народження матері президента Туркменістану. Я сподіваюся, що під цей день народження їх, можливо, і випустять», - вважає директор туркменської редакції радіо Свобода Олександр Народецький.
