Через 5 років по закритті Чорнобильської АЕС: віртуальні та реальні проблеми української ядерної енергетики.

Київ, 14 грудня 2005 року.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

Кирило Булкін

Ви слухаєте “Вечірню Свободу”. У студії ведучий Кирило Булкін. Вітаю вас!

Сьогодні наша тема така “Через 5 років по закритті Чорнобильської АЕС: віртуальні та реальні проблеми української ядерної енергетики”.

Гостями студії є голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради Геннадій Руденко та (телефоном) заступник голови цього ж комітету Юрій Ширко (фракція Української народної партії).

Дякую, шановні гості, за те, що зголосилися взяти участь у програмі.

Наш телефон 490-29-05. Чекаємо на ваші дзвінки, шановні слухачі!

Отже, завтра виповнюється 5 років від дня закриття Чорнобильської АЕС. Ця дата збіглася з акціями протесту проти побудови в Україні могильника для захоронення ядерних відходів.

Посадовці стверджують: протести не мають ґрунту, оскільки таких планів на сьогодні не існує.

Утім, чимало інших навколо чорнобильських питань залишаються гострими. Це і побудова нового укриття, і захист осіб, постраждалих від аварії, і проблеми ядерної безпеки загалом.

Неначе навмисне, сьогодні додаткової гостроти додало повідомлення про відключення четвертого реактору рівненської АЕС через негаразди в системі електропостачання.

Отже, тем для обговорення вистачає, і ми з нашими гостями спробуємо визначити загальну стан справ як навколо Чорнобильської станції, так і загалом в українській атомній енергетиці.

А на початку хочу поставити загальне питання, що стане немов би візитною карткою на подальшу розмову.

Перерахуйте коротко, будь ласка, проблеми, що є сьогодні найскладнішими у цій галузі. Поки що лише перерахуйте, говорити про шляхи розв’язання цих проблем будемо далі. Пане Руденко? Геннадій Руденко

Україна не відмовилася від розвитку атомної промисловості. Україна вже за часів незалежності відмовилася від своєї зброї, мала для того свої деякі зауваження, переваги, надії.

Я вважаю, що переговорний процес при відмові від ядерної зброї був погано проведений, ми мінімум отримали зиску з цього.

Що ж до закриття ЧАЕС, то це необхідно було зробити, але переговорний процес, який мав би супроводжувати політичне рішення, був проведений не досить фахово. Це був важіль впливу для того, щоб отримати більш серйозні, більш цікаві пропозиції, в тому числі від країн, які були зацікавлені в тому, щоб не вітала у повітрі загроза якихось повторних негараздів на ЧАЕС.

Юрій Ширко

Я, мабуть, сказав би про безпеку ядерної енергетики, оскільки я більше займаюся такою проблематикою, а це те, що відсутня в Україні база для того, щоб зробити певні накопичувальні фонди для захоронення відпрацьованого ядерного палива і його переробки.

Щодо ЧАЕС, то є певний план, коли доставати відпрацьоване ядерне паливо з першого, другого, третього блоку, є технологія, яким чином його зберігати.

Я вважав би проблемою те, що після того, як буде збудоване вже друге укриття над четвертим блоком, то просто розробити технологію, з допомогою якої можна було б дістати те ядерне паливо, тому що те, що від нього залишилося, є якраз із-під того саркофагу.

Щодо ядерної енергетики загалом, то, як на мене, майданчики, де розміщені атомні електростанції, потрібно було б підбирати з певними вимогами, як це існує в Європі.

Південноукраїнська АЕС, яка є в Миколаївській області, має певні геологічні проблеми, оскільки, як кажуть фахівці, там є стик певних геологічних щитів. Також певні недоліки є і на Запорізькій АЕС.

На Хмельницькій майданчик підібраний начебто більш-менш відповідно з тими стандартами, які існують в Європі і в світі до розміщення атомних станцій.

І ще. Все-таки треба довести вимоги безпеки до діючих блоків до рівня європейських стандартів.

Нагадаю, що була ратифікована угода про виділення кредиту 83 євро для того, щоб на ці кошти здійснити ряд заходів, щоб другий блок ХАЕС і четвертий блок РАЕС після здійснення цих заходів відповідали європейським вимогам безпеки.

Кирило Булкін

Тим часом резонанс від чи то справжніх, чи то уявних намірів українського керівництва розглянути питання про можливість захоронення європейських ядерних відходів на території України сягнув і закордону.

Організація “Ґрінпіс” виступила з заявою, в якій засуджує такі плани. Пропоную послухати в продовження теми репортаж моєї колеги Марії Щур.

Марія Щур

До перших заяв протесту проти самої можливості захоронення ядерних відходів з інших країн на території Чорнобиля вже долучилися і міжнародні організації.

Відома екологічна організація “Ґрінпіс” заявила, що вона засуджує “використання території України для створення європейського ядерного смітника”.

В інтерв''ю радіо “Свобода” експерт “Ґрінпіс” з ядерних питань Ян Ван Путте пояснив ці слова так:

Ян Ван Путте

Ця пропозиція засвідчує, що Європа, її ядерна індустрія, не мають рішення для своїх власних ядерних відходів та намагаються створити смітник у країні, яка вже постраждала від радіаційного забруднення. Ця пропозиція може створити ще більшу небезпеку. Тому ми виступаємо категорично проти.

Марія Щур

На переконання експерта “Ґрінпіс”, йдеться саме про Європу, адже Україна і ЄС на початку місяця підписали угоду про співпрацю у галузі ядерної безпеки, а ЄС як раз розробляє новий закон про експорт ядерних відходів до інших країн.

За словами Яна Ван Путте, через протести у власних країнах європейські електричні компанії шукають рішення для своїх проблем із ядерними відходами за кордоном.

За даними “Ґрінпіс”, переговори уже ведуться з Росією, Казахстаном і нині з’явилася можливість використати українські терени.

Але, як наголошує експерт “Ґрінпіс”, перш, ніж думати про завезення ядерних відходів з-за кордону, Україна мала б подбати про ті ядерні відходи, які досі лежать просто неба в Чорнобилі і отруюють навколишню землю і води.

Ян Ван Путте

Понад 2 мільйони кубометрів відходів, які раніше просто скинули в ями, нині починають просочуватися в Прип’ять, а з цієї ріки потрапляють до Дніпра, що є головним водним ресурсом України і її столиці.

Марія Щур

З іншого боку, екологи визнають, що уряд все ж таки намагається подбати про вирішення цієї головної проблеми, пов’язаної з Чорнобилем.

Минулої п’ятниці було підписано угоду з американською компанією Holtec, яка має збудувати сховище для ядерних відходів у Чорнобильській зоні. Йдеться про відпрацьоване ядерне паливо з Чорнобиля та сусідніх Хмельницька та Рівного.

Але чи будуть там же захоронені ті ядерні відходи, про які говорив експерт “Ґрінпіс”, нам так і не вдалося дізнатися від компанії, бо на наші наполегливі дзвінки так ніхто і не відповів.

А на закінчення розмови з експертом “Ґрінпіс” він попередив, що Україна вже мала поганий досвід із західними компаніями. Наприклад, французька фірма, якій контракт на очищення зони забруднення дістався раніше, його так і не виконала. І за словами Яна Ван Путте, цю роботу тепер доведеться переробляти.

На думку “Ґрінпіс”, Україна би мала ощадливіше ставитися до грошей, які їй дають країни Групи 8, і краще обирати підрядників. А на майбутнє більше думати про збереження енергії та її альтернативні джерела, а не про те, як завозити до себе чуже ядерне сміття.

Геннадій Руденко

На предмет того питання, що виникло у шановного панства, щоб Україна більш уважно придивлялася до підрядників, то я нагадаю, що це було не рішення України, а це було рішення групи управління, яка визначалася Європейським банком реконструкції через “вісімку”.

Фактично я можу стверджувати, що будь-які донорські кошти мають право, адже хто платить, той і замовляє музику.

Дуже довго Україна не могла перебороти той синдром “не родича”, і кошти нібито були, але ними управляла група управління.

Повірте, цей контракт і лобіювався, і підписувався не українськими ані урядовцями, ані виконавцями.

Кирило Булкін

Детальніше ще до об’єкту укриття хотілося б поговорити. Яким чином був визначений підрядник? Це теж принцип, що хто дає гроші, той і замовляє, чи там тендери якісь відбуваються?

Геннадій Руденко

Тендери відбувалися, досить серйозну мали критику. Навіть не так давно, десь 3 тижні назад, це питання виносилось на РНБОУ. Є вітчизняний консорціум з деякими іноземними компаніями, є американська компанія. Я вже отримав інформацію про те, що з ними підписаний контракт. Тому є відповідальні особи за цей проект, а саме: Енергоатом, Міністерство палива і енергетики. Будуть відповідати.

Кирило Булкін

Пане Ширко, як Ви оцінюєте стан робіт на об’єкті укриття і потенційну безпеку, після того, як ці роботи будуть завершені? Чи можна буде взагалі зіткнути з полегшенням, на який час це всі проблеми вирішить?

Юрій Ширко

Мені так само відомо, як і пану Руденку, про те, що підписаний контракт, є визначена фірма, яка має виконувати ці роботи. Навіть міністр нас інформував про те, що ці роботи мають бути завершені до 2010 року.

Стосовно подальшої долі, то я ще сказав на початку нашої розмови. Укриття потрібно, розроблялися технології для того, щоб всі радіоактивні рештки, які є під укриттям, щоб можна було їх дістати і більш надійно захоронити, щоб вони не були в такому хаотичному режимі, як вони є.

Тобто я все-таки не схиляюся до тієї думки, що краще було б забетонувати чи ще якимось чином його залишити, як воно є, те відпрацьоване паливо і рештки блоку, який потерпів катастрофу.

Я думаю, що після того, як буде завершено будівництво укриття в 2010 році, то необхідно вживати заходів для того, щоб робити наступні послідовні кроки. Тобто укриття – це є такий щит, щоб під час роботи нічого не потрапляло назовні, а далі потрібно робити послідовні кроки, знаходити технології і діставати звідти оці радіоактивні відходи.

Геннадій Руденко

Чому я наголошую на тому, що я не певний, що це був оптимальний проект? Тому що, знаючи досвід донорських коштів, наголошуючи, що той хто платить замовляє музику. Можна перевірити по контрактам, хто їх виконує.

Ми до кінця не маємо чіткої інформації скільки палива залишилось. Є цифри 200, 185, 20 тон. Чіткої експертизи з печаткою, відповідною комісією немає. Тому, вважаю, що не зробивши цього кроку і не отримавши повної інформації про кількість палива, яке там залишилося, перестрахуватись потрібно.

Кирило Булкін

Пропоную послухати головного інженера ЧАЕС Анатолія Білика, який змалював теперішню ситуацію на станції в інтерв’ю радіо “Свобода”.

Анатолій Білик (переклад)

Енергоблоки – перший, другий, третій – на етапі припинення експлуатації. На третьому енергоблоці 5-го грудня почато вивантаження відпрацьованого ядерного палива та перевезення його в сховище номер 1, що діє. Об’єкт “Укриття”: контрольовані параметри – в нормі, без відхилень. Стан системи обладнання – регламентний. Радіаційна обстановка на об’єкті “Укриття”, на енергоблоках та на проммайданчику Чорнобильської АЕС – в нормі, без відхилень. На об’єкті “Укриття” ведуться роботи зі стабілізації, це в рамках плану здійснення заходів. Тобто, це стабілізацій конструкцій, що нині діють. І наступне потім уже почнеться, але це буде далі – це вже безпосередньо спорудження арки.

Кирило Булкін

Пане Руденко, Ви згадали про ідеї, які ще тоді вітали щодо того, щоб союзний бюджет подоїти. Сьогодні союзного бюджету нема. Свого часу Росія проголосила себе наступницею СРСР. Якщо постало питання переходу з Росією на ринкові економічні стосунки в усіх сферах, то чому б не поставити це і у зв’язку з чорнобильською сферою, у зв’язку з тим правонаступництвом Росії стосовно СРСР, стосовно того, що Чорнобиль фактично був злочином СРСР відносно народів, в першу чергу білоруського, українського і російського теж? Чи можна ставити питання про відшкодування певні з боку Росії в такому контексті? Хоча б теоретично, про які б суми можна було говорити?

Геннадій Руденко

Ви знаєте, що теоретично можна все що завгодно робити, а практична площина немає перспектив. Я взагалі до цих сьогоднішніх перемовин “Газпрому” і “Нафтогазу”, коли вже проблема вийшла на рівень президентів, на рівень турботи всієї країни, то можу поставити оцінку “2” переговорщикам, хто веде ці переговори.

Мені здається, що переглядати вклади, які згоріли в Ощадбанку, то тем багато, за що можна чіплятися. Повірте, набагато делікатніше такі справи вирішуються.

Юрій Ширко

Якщо говорити відверто, то я також думаю, що перспектив майже немає, тому що мало б більше перспектив, коли б була виставлена претензія до жертв політичних репресій, громадян, які не належали до громадянства Союзу, які були вивезені в Росію, там працювали. Німецька ж сторона повернула певні кошти остарбайтерам, хоча фактично там інший устрій, просто збереглася назва держави.

В даному випадку абсолютно ніяких поглядів в цьому випадку. Тому, коли не сказано “Я” про “А” говорити якось некоректно. Тому перспектив, мабуть таких немає.

Хоча, якщо говорити про мої думки, то звичайно Росія повинна була нести певну відповідальність, адже проаналізувавши, де приймалося рішення щодо розміщення, щодо тих експериментів, які привели до катастрофи, то вони приймалися в Москві, в першу чергу керівною на той час Комуністичною партією.

Геннадій Руденко

Є такі речі, коли можна сказати, що продавили. Я скажу, що в часи будівництва ЧАЕС, дійсно була точка зору і науковців, про те, що не потрібно робити, але продавили, тому шансів ніяких немає. Є рішення УРСР. Перспектив взагалі ніяких немає.

Кирило Булкін

Дякую за участь у програмі!

До нових зустрічей!