Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 12 жовтня 2005 року.
Кирило Булкін
Ви слухаєте “Вечірню Свободу”, у студії ведучий Кирило Булкін, вітаю вас.
Наша сьогоднішня тема звучить так: українські громадяни проти української держави: розсудить Європейський суд з прав людини?
Гостями студії є головний редактор журналу “Практика Європейського суду з прав людини: рішення і коментарі” Юрій Зайцев та начальник відділу прецедентного права Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Ольга Давидчук. На телефонному зв’язку зі студією – адвокат з Донецька Сергій Салов.
Наш телефон 490-29-05, чекаємо на ваші дзвінки, шановні слухачі, після 20.30 год.
Сьогодні вранці інформаційні аґенції повідомили, що Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну сплатити 2 480 євро мешканцю Горловки Віктору Сичову.
Сичов скаржився на невідшкодування збитків, що їх спричинила затримка виплати йому суми, присудженої українським судом. Загалом кількість справ, розглянутих Європейським судом з прав людини стосовно громадян України, зростає щороку.
2002-го року було ухвалено одне рішення Європейського суду з прав людини проти України, 2003-го – 6, 2004-го – 13, з початку цього року ухвалено 33 рішення проти України.
З чим пов’язані ці справи? Чому громадянам не вдається знайти справедливості у себе на Батьківщині? Які механізми захисту прав громадян у суперечках з державою передбачені європейськими угодами і що треба знати, готуючись відстоювати свої права – про все це ми говоритимемо з гостями програми. А для початку – довідковий матеріал про Європейський суд з прав людини від Ольги Веснянки.
Ольга Веснянка
Веснянка проти України. Розгляд справи під такою назвою у Європейському суді з прав людини для громадянина України можливий з 1997 року. Адже саме 11 вересня 97-го року для України набула чинності Конвенція про захист прав і основних свобод людини.
У 1950 р. десять держав членів Ради Європи підписали Конвенцію про захист прав людини й основних свобод, яка набрала чинності 3 вересня І953р. А у 1959 році відбулась перша сесія Європейського суду. Визнано обов’язкову юрисдикцію Європейського суду щодо тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд розглядає суперечки поміж державами та громадянами, а не поміж громадянами та юридичними особами. Також цей суд не розглядає будь-які порушення наших з вами прав, а тільки ті, що передбачені Європейською Конвенцією з прав людини.
Суд не є апеляційним судом по відношенню до національних судових інстанцій, він не може ні скасовувати, ні змінювати їхні рішення. Європейський суд не може безпосередньо захищати Вас перед національною судовою інстанцією, проти якої спрямована Ваша заява.
Офіційних даних щодо точної кількості заяв про порушення Україною прав та свобод людини, які були подані до Європейського суду, немає. Втім, щороку кількість звернень збільшується.
На сьогодні кількість заяв проти України до суду може орієнтовно становити близько 15 тисяч. Європейський суд з прав людини дотепер констатував порушення у 58 справах проти України.
Серед держав-членів Ради Європи немає жодної, проти якої не подавали б заяви її громадяни. Тобто показник кількості звернень не є показником рівня дотримання прав людини в тій чи іншій державі. Прикладом може бути значна кількість звернень до Європейського суду проти Великобританії або Франції.
Нині суд, що міститься у Страсбурзі та існує в рамках Ради Європи, складається з 40 суддів, по одному від кожної держави-члена. Судді обираються Парламентською Асамблеєю зі строком повноважень від трьох до шести років. Суддею від України нині є Володимир Буткевич.
Відповідно до Конвенції, судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, чи бути юристами з визнаним авторитетом.
Кирило Булкін
Отже, шановні гості, спробуємо відповісти на запитання, згадані на початку програми. Перш за все, що означає збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини від українських громадян?
У матеріали Ольги Веснянки ми чули, що показник кількості звернень не є показником рівня дотримання прав людини в тій чи іншій державі. Але чи означає це, що варто радіти тому, що в наших співгромадян підвищується правова свідомість?
Ірина Шевчук
Я особисто вважаю, що так. Це, на мій погляд, дуже позитивна тенденція, це показує, що наші громадяни більш обізнані зараз щодо захисту їх власних прав, вони знають, що є певні установи, які можуть їм допомогти.
Якщо на національному рівні існують якісь прогалини або правозастосовуюча практика не є досконалою, то для декого є дійсно вихід - звернутися до Європейського суду з прав людини.
Кирило Булкін
Пане Юрію, Ви як громадський діяч і головний редактор журналу, що має безпосереднє відношення до нашої теми, як Ви прокоментуєте це збільшення звернень?
Юрій Зайцев
Я підтримую думку Ірини про те, що дійсно це є позитивний показник з точки зору того, що це своєрідний індикатор підвищення рівня правової свідомості наших громадян.
Однак, я думаю, що вже на цьому етапі, як вже зазначалося, отримали громадяни право звертатися до Європейського суду з 11 вересня 1997 року, зараз маємо десь 15 тисяч скарг, і на цьому етапі вже виникають певні підстави для занепокоєння.
Я маю на увазі повторюваність скарг. Тобто ми можемо говорити про те, що намічається певна системність у порушеннях, які, до речі, не усуваються. Скажімо, той же приклад з невиконанням рішень національних судів. Це загальна проблема, ми знаємо, що її держава намагається весь час вирішити, але, на жаль, цей потік все йде і йде.
Кирило Булкін
Власне, це у справі Сичова, про яку згадували на початку програми.
Юрій Зайцев
Абсолютно. І якщо не буде усунута підстава, то я думаю, що прогресивна роль Європейського суду з прав людини в цьому випадку буде, скажімо, обертатися реальними втратами для держбюджету.
Кирило Булкін
Пане Юрію, Ви внесли трохи таку застережливу нотку. Я все ж таки хочу її розвинути і згадати про те, що, крім звичайних позовів від пересічних громадян, які, можливо, і свідчать про те, що росте правосвідомість і ми стаємо більш європейською країною, існують позови від досить-таки відомих людей. Наприклад, Мирослава Ґонґадзе, Микола Мельниченко, Сергій Шолох.
А наразі я хочу звернутися ще до одного учасника нашої програми, який перебуває на телефонному зв’язку, адвокат з Донецька Сергій Салов. Пан Сергій має власний досвід звернення до Європейського суду з прав людини. Я думаю, що цю справу теж можна назвати досить резонансною. Отже, пане Сергію, будь ласка кілька слів про цю справу.
Сергій Салов
Щодо моєї справи. Проти мене була порушена кримінальна справа по статті 127 Кримінального кодексу України: перешкоджання здійсненню виборчих прав громадян.
Суть справи в тому, що я, діставши зі своєї поштової скриньки 5 екземплярів газети “Голос України”, яка зовні нічим не відрізнялася від справжньої газети, показав на кухні своєї квартири і біля дому своїм сусідам та товаришам, усього 5 чоловік. У Донецьку ця справа і називалася справою про 5 листівок.
Для прикладу я зараз можу процитувати, я поклав перед собою вирок свій, де слово в слово звинувачувальний вирок.
Перший епізод моєї злочинної діяльності (переклад з російської): “Здійснював свою злочинну діяльність в 21.50 год., знаходившись на кухні своєї квартири за адресою ... , показав не підозрювавшим у його злочинних намірах виборцям Балабанову та Бардодимову фальсифікованих статей газети “Голос України” за відома неправдивої інформації про смерть кандидата в президенти Леоніда Кучми з метою зриву виборів в Україні”. Ось так, не більше, не менше.
Кирило Булкін
Стиль вражає. Пане Сергію, оскільки ми говорили про резонансні справи, до яких і Ваша теж відноситься, як, на Вашу думку, такі справи шкодять іміджу України?
Тобто тут є різні нюанси. Ми дійсно долучаємося до Європейської Конвенції, Україна стає європейською державою, громадяни виграють навіть у Європейському суді, але, з іншого боку, сама така справа якимось чином шкодить іміджу України чи ні?
Сергій Салов
Ви знаєте, я вважаю, що дуже шкодить іміджу України, тому що ця справа була сфальсифікована. Але ці всі суди в Україні, і суд першої інстанції Апеляційний, а потім - Верховний, визнали мене злочинцем, і мені дуже прикро, що нова влада, яка прийшла в Україні у січні цього року, ніяких висновків не зробила.
Європейський суд ще в минулому році визнав прийнятною мою справу по трьох позиціях і зробив пропозицію уряду з умовою цю справу якось вирішити, але ніякої пропозиції не було.
Більше того, у березні цього року було призначене усне слухання по моїй справ. Я приїхав у Страсбург....
Кирило Булкін
Це досить такий не типовий випадок, тобто зазвичай письмово розглядають?
Сергій Салов
Так, це був перший випадок усного слухання справи в Україні за 8 років існування конвенції на території України. І, до речі, коли за півгодини до початку справи мене і пані Лутковську завели (пані Лутківська - замміністра юстиції, вона представляла уряд України, була моїм супротивником процесуальним) завели до кабінету президента судової палати, нам розповіли, яка процедура, хто буде перший виспати, хто другий, які будуть питання.
Коли питали, які будуть запитання, я в нього запитав, пане президенте, я знаю, що це перша справа по Україні, і взагалі дуже рідко суд виносить на усне слухання, раніше були письмові запитання і відповіді. Чому ви так вирішили?
І мені президент судової палати Жан Поль Коста сказав, що ви знаєте, усі судді, в тому числі і ваш, Володимир Буткевич, вирішили, що Ваша справа має дуже велике значення.
Кирило Булкін
Дякую, і я хотів би продовжити про резонансні справи і повернутися до згаданих імен: Мирославуа Гонгадзе, Миколи Мельниченка та Сергій Шолоха. Усі вони отримали статус біженців у Сполучених Штатах за минулої української влади.
Вдова журналіста протестує проти того, як в Україні розслідують вбивство її чоловіка. Колишній охоронець президента Кучми виграв справу в Європейському суді, який вирішив, що у 2002-му році Мельниченка незаконно вилучили з виборчого списку Соціалістичної партії.
Так само із 2002-го року позивається з Україною колишній директор радіо "Континент" Сергій Шолох. В інтерв''ю радіо "Свобода" він пояснив своє рішення звернутися до Страсбурга.
Сергій Шолох
Мабуть, слухачі пам’ятають радіо “Континент”, джазову музику, Бі Бі Сі, радіо “Свобода”, “Голос Америки”, інші служби, які лунали в ефірі. І тільки завдяки тому, що ми поширювали правдиву інформацію, і в нас виникла шалена купа проблем.
Я вважаю, що радіо “Континент” було покладено на вівтар революції, її внесок був зроблений. Тепер в Європейському суді ми добиваємося права відновити мовлення і знову служити нашим слухачам.
Я пройшов два повних круга всіх судових інстанцій України. І це було схоже на гру у футбол, тобто рішення не приймалися, деякі суди просто відверто вимагали хабара від 3 500 тисяч доларів до 20 тисяч доларів і то не за кінцеве рішення, а за якесь проміжне.
Це було зрозуміло, що ніякого позитивного рішення в Україні не добитися, тому що суди залежні були, я не знаю, як зараз, сподіваюся, що помінялося. Тому ми вирішили звернутися до Європейського суду з прав людини.
Там два пункти. Перший – неефективний розгляд судової справи в Україні, другий – позбавлення права доносити інформацію людям.
Кирило Булкін
Це був політичний біженець, колишній директор радіо “Континент” Сергій Шолох.
Шановні гості, моє запитання щодо цих резонансних справ та їхнього впливу на імідж України. Зокрема Шолох ще позивається. А от Мельниченко свою справу в Страсбурзі виграв, але досі не є народним депутатом. Більше того, нова українська влада подавала апеляцію до Європейського суду опротестувати рішення у січні намагалося міністерство юстиції на чолі з Романом Зваричем.
Що це означає, на Вашу думку? Чи є певна спадковість у негативному сенсі цього слова?
Ірина Шевчук
Те, що я тут почула, підтверджує мою думку про те, що для певних категорій заявників існування такої інституції загальновизнаної як Європейський суд з прав людини – це вихід із становища, яке склалося.
На жаль, якщо ця проблема не може бути вирішена на національному рівні, то дуже добре що людина має можливість звернутися до суду.
Кирило Булкін
Я про спадковість певних проблем минулої влади. Що справа Мельниченка чи справа Мирослави Ґонґадзе за минулої влади була, це нікого не дивує.
А от те, що, скажімо, уже нова влада, як ми чули пана Сергія Салова або у випадку з Мельниченком, продовжує виступати, продовжуючи ті апеляції, справи на боці колишньої влади, продовжує сперечатися, подавати апеляції, про що це свідчить?
Ірина Шевчук
Я так не думаю. Справа в тому, що в Європейському суді процес є змагальним. Тобто є дві сторони, і кожна із сторін висловлює свою думку, тобто суддя або судді вирішують, чи це правильна позиція чи ні.
Тобто ми виконуємо певні процесуальні дії, ми представляємо позицію нашого уряду. Але, наприклад, що стосується справи Салова проти України, звичайно, є винесене рішення, є певний термін, тобто уряд може оскаржити це рішення, попросити передати його на розгляд Великої палати.
Що стосується справи Мирослави Ґонґадзе, на даний час немає жодного рішення, тобто Європейський суд ще не висловив свою позицію, і я тут не можу давати жодних коментарів з цього приводу.
Кирило Булкін
Пане Юрію, як Ви вважаєте, чому нова влада продовжує цей змагальний процес, який починала стара влада? Чи новий уряд не міг би, скажімо, відмовитися, на якусь мирову піти, як пропонувалося?
Юрій Зайцев
Я думаю, що мабуть питання, якщо говорити термінологією Європейської Конвенції, то це не мирова угода, а це дружнє врегулювання.
Мабуть, найбільш ефективний шлях – це досягнення дружнього врегулювання, тому що прецедентна практика Європейського суду випрацювала вже певні усталені позиції, і вже з першого, другого чи навіть з третього погляду на справу, буває, видно, чи справа є перспективною, з точки зору того, що буде визначено, що таки так, держава порушила якісь положення Конвенції, чи ні.
Тут має бути певна гнучкість з боку держави для того, щоб досягати із заявником дружнього врегулювання. Це моя думка.
Але я попутно хотів би зачепити родин момент, мені здається, надзвичайно важливий. Я от спеціально занотував. Пан Шолох сказав, що він пройшов 2 повних кола судових в національних судових інстанціях. Мені здається, що ще більш перспективний шлях, щоб уважно подивитися п.1 ст.35 Конвенції, в якому вводиться категорія вичерпання національних засобів правового захисту.
Про що йдеться? Європейський суд з прав людини – це, науково кажучи, субсидіарний орган, тобто додатковий. Фактично відновити, якщо право порушене додержувати яке взяла на себе держава, підписуючи Конвенцію. Якщо воно порушене, то у держави є можливість через свою судову систему передовсім, а також інші правові інструменти або відновити це право, або надати особі належну компенсацію. Тобто, щоб питання про два круги, три круги в національній судовій системі не виникало.
Тому зараз оця трирівнева судова система, яка необхідна до звернення до Європейського суду з цих 15 тисяч, то досить багато буде визнано неприйнятними у зв’язку з тим, що особа зразу після першої інстанції надсилає.
Кирило Булкін
Це просто одна з речей, яку треба знати людям, які надсилають заяву?
Юрій Зайцев
Обов’язково. Формальні критерії і процедури надзвичайно жорстко працюють.
У держави є можливість відновити порушене право. Якщо є помилка на етапі першому, місцевий суд постановив рішення, яке не відповідає конвенції, то це може зробити апеляційний суд. Якщо апеляційний суд не виправить своєї помилки, то є можливість звернутися до касаційної інстанції. Але після цього особа має право впродовж півроку особа може звернутися до Європейського суду з прав людини. Ще одна помилка – півроку плюс 1 день є вже простроченням до Європейського суду з прав людини.
У держави є всі можливості абсолютно коректним методом, шляхом ефективності роботи судової системи, зокрема, шляхом використання судами практики Європейського суду напряму, фактично зменшити цей потік заяв.
Кирило Булкін
Пані Ірино, Ви згодні з цим? Наскільки варто працювати державі над тим, щоб зменшувався потік заяв? Це питання іміджеве, чи питання зручності, зменшення непотрібної юридичної тяганини? Чи є такий напрям діяльності держави, що вона зменшує кількість позовів і заяв до Європейського суду з прав людини?
Ірина Шевчук
Обов’язково. Ми над цим працюємо. Звичайно, ми отримуємо лише ті заяви, які надходять до нас на комунікацію. Тобто ми не знаємо змісту всіх 15 тисяч заяв.
Кирило Булкін
Розшифруйте, що таке комунікація.
Ірина Шевчук
На комунікацію надходять заяви. Європейський суд комунікує нам заяви, якщо він вважає, що в заяві можуть міститься викладення певних порушень прав. З цього часу нам пропонується висловитися щодо цієї заяви. Найчастіше це робиться за допомогою письмових зауважень.
Тобто на даний час у нас в національному бюро знаходиться 454 заяви, справи, які є на комунікації. Ми опрацьовуємо цю інформацію. Є певні відділи, які працюють над тим, щоб з’ясувати в чому проблема, що треба змінити в законодавстві, або чому правозастосовча практика не працює так, як це передбачалося. Ми можемо вживати і певних превентивних дій.
Кирило Булкін
Тобто ви можете не допустити далі до Європейського суду, якщо якимось чином владнаєте до того?
Ірина Шевчук
Так, тобто, звичайно, є така можливість як дружнє врегулювання. Я не можу сказати, що досить часто нам вдається домовитися і дійти згоди щодо дружнього врегулювання, але такі випадки бувають.
Кирило Булкін
Статистично, яка кількість цих випадків була врегульована?
Ірина Шевчук
Статистично на даний час я не можу вам дати статистику. Я хочу сказати, що процедура дружнього врегулювання є в принципі секретною. Якщо ми дійшли згоди, то заяву з реєстру суду викреслюють, ніде не фігурує, про що там йшлося, якою згоди ми дійшли.
Якщо ми згоди не дійшли, то суд розглядає заяву, виносить рішення. навіть в процесі після спроби дружнього врегулювання ми не можемо посилатися, що ми обговорювали це питання або якусь певну суму.
Кирило Булкін
Я хочу запропонувати до вашої уваги ще один погляд на роль і значення Європейського суду з прав людини для громадян України. Цей погляд доволі песимістичний, він належить відомому адвокату Тетяні Монтян. З нею розмовляв мій колега Андрій Охрімович.
Андрій Охрімович
Наскільки дієвим інструментом є Європейський суд з прав людини для пересічного українського громадянина?
Тетяна Монтян
Абсолютно не дієвим. Не дарма спершу казали напівжартома наші судді і прокурори, що для нормального юриста апелювати до Європейського суду – це дурний тон. Тепер після ратифікації Європейської конвенції стало зрозуміло, що це чиста правда і Європейський суд нам абсолютно нічим не доможе. Чим він допоміг Миколі Мельниченко? Добре, він виграв аж 5 тисяч євро, як не був депутатом, так ним і не є.
Андрій Охрімович
Яка ідеальна модель, на Вашу думку, була б?
Тетяна Монтян
В нашій країні вал “беспрєдєлу” настільки великий, що жоден Європейський суд нам не допоможе, доки наша власна країна не забажає стати хоча б умовно наближеною до правової держави.
Андрій Охрімович
З чого варто було би почати нинішній владі для того, щоб покращити цю справу?
Тетяна Монтян
Такого бажання в них не спостерігається. Я так думаю, що найближчі 100 років не спостерігається. Ці люди взагалі уяви не мають, що таке право, закон, що можна жити за законом, а не за поняттями.
Рецепти елементарні. Все дуже просто: реальна незалежність судів, відмова президента від своїх потуг призначати суддів на адмінпосади. Просто як аспірин.
Андрій Охрімович
Кому вигідно консервувати такий стан речей?
Тетяна Монтян
Нібито не повинно бути вигідно. Наші друзі СДПУ(О). Медведчук поклав під себе судову систему. Що він отримав? Судова система, як тільки запахло смаженим, його кинула і кинулася на бік помаранчевої революції. Люди вперто чіпляються за свої старі забаганки керувати судами.
Андрій Охрімович
Тим не менше, давайте повернемось до Європейського суду з прав людини. Якщо зі мною щось не так, то Ви мені не радили б звертатися?
Тетяна Монтян
Ви можете це зробити просто з любові до мистецтва, аби було. Те, що Вашу справу приймуть в Європейському суді, то шанси такі самі, як виграти в “Лото-мільйон”. Я не знаю скільки там повинно бути суддів, щоб вони адекватно розглядали всі скарги, які туди приходять.
Андрій Охрімович
Спробуємо знайти світло в кінці тунелю, щоб зняти флюор депресивності з нашого інтерв’ю.
Тетяна Монтян
Маючи прекрасного народного президента, який випорожняється в Конституцію з регулярністю, якому б позаздрив Кучма, то не бачу ніяких підстав для оптимізму.
Андрій Охрімович
Давайте штовхнемося від громадянського суспільства. Ми можемо апелювати до народу, який зумів хоча б раз на кілька століть заявити про себе?
Тетяна Монтян
Незрозуміло, хто переміг в цій революції, якщо тих, хто щиро стояв за революцію за перемогу всюди переслідують, вважають ідіотами, “типа розвели вас, помаранчеві лохи”. А всі “блакитні”, ті самі, хто не хотів працювати, а хотів тільки красти примазалися до нової влади.
Кирило Булкін
Як бачимо, шановні гості, моєму колезі не вдалося заохотити Тетяну Монтян до знаходження якогось оптимістичнішого погляду на стан справ – можливо, цьому зарадите ви. Чи є у вас коментарі до почутого? Пані Ірино Шевчук.
Ірина Шевчук
Мабуть, така дуже радикальна точка зору. Я вважаю, що треба прочитати Конвенцію, з’ясувати процедуру звернення до Європейського суду з прав людини. Мені здається, що якщо людина має бажання захистити свої власні права, які вона вважає порушеними, то це не так вже і тяжко зробити. По-перше, існує Інтернет-сайт Європейського суду з прав людини, де є всі прецеденти суду.
Звичайно, вони, на жаль, викладені лише англійською і французькою мовою, але досить велика кількість прецедентів перекладено зараз на українську мову. Можна купити ці видання.
Є, звичайно, якісь формальні процедурні вимоги до звернень. Але якщо людина вважає, що її права порушено, що вона вичерпала всі національні засоби захисту, якщо цей термін 6 місяців не перевищено, то людина може написати, не треба, щоб це було як оформлена заява. Вона пише до канцелярії Європейського суду, адресу дуже легко знайти. До речі, на сайті, вона так само є.
З суду вона отримує формуляр заяв і пояснювальні нотатки. В суді, в канцелярії працюють юристи з України. Вони жодного відношення не мають ні до судів, ні до органів Мінюсту, тобто це цілком незалежні особи, які можуть проконсультувати. Вони ведуть переписку з заявником.
Тобто мій власний досвід і кількість заяв, які ми отримали на комунікацію доводить, що деколи навіть людина, яка жодного відношення до юриспруденції не має, має дуже великий шанс виграти справу.
Рішення, які для України є негативними, тобто справи, які уряд програв, ми виконуємо. Не має жодного рішення, яке б ми на даний час не виконали.
Кирило Булкін
У нас на зв’язку є слухач пан Георгій з Макіївки. Будь ласка, Ви в ефірі.
Слухач
Добрий вечір!
Я хочу вас спитати одне. По відношенню до нас було порушено Конституцію та різні домовленості Міністерства палива і енергетики. Ми звернулися до суду. Нам не повністю платити зарплату. Суд першої інстанції відмовляє нам у задоволенні позову, апеляційний теж. Ми подаємо в Європейський суд по правам людини. Цей суд приймає нашу позовну заяву до розгляду. Тепер він вимагає від нас рішення ВСУ. ВСУ не розглядає нашу заяву по півтора року, по року і більше, незважаючи на те, що ми звертались для розгляду в короткий час.
Може Європейський суд розглянути нашу позовну заяву без рішення ВСУ?
Юрій Зайцев
Знову ми повертаємося до проблеми вичерпання національних засобів правового захисту, ординарною термінологією. Якщо говорити про звичайно процедуру, то це всі три інстанції.
Я не хочу коментувати ту проблему, яка була паном Георгієм описана, оскільки ми не знаємо достеменно матеріалів справи. Можливо, тут постане питання розумного строку провадження, доступу до суду. Ми не знаємо.
Із усіх правил бувають винятки. Є така справа Ксой проти Туреччини, не так багато, але є ще кількість справ, в яких Європейський суд визначив таку позицію, що попри те, що особа зобов’язана використовувати всі ефективні засоби правового захисту, то вона не зобов’язана використовувати неефективні.
Тобто якщо заявник під час провадження на національному рівні дійсно зможе довести в Європейському суді, що він або не мав доступу до суду, або судовий розгляд перевищував розумний строк, що втратив свою ефективність, то в цьому випадку він може, але це він має обґрунтувати, що всі засоби, до яких він вдався були ефективними, він їх вичерпав, всі інші засоби неефективні.
Кирило Булкін
Я хочу знову підключити до нашої розмови пана Сергія Салова. Крім того, що є справа Салов про України, все ж таки, пане Сергію, Ви і адвокат. Що Ви порадите в цьому випадку нашому слухачеві? Що робити в тому випадку, коли ВСУ не розглядає рік, півтора?
Сергій Салов
По-перше, я хочу висловити незгоду з думкою шановної Тетяни Монтян, моєї колеги, про те, що Європейський суд є абсолютно недієвим. Це не так. Я вважаю, що це не так.
Наприклад, рішення Європейського суду можуть бути знову відкритою обставиною для перегляду справи цивільної або кримінальної. Наприклад, по моїй справі це так і буде. ВСУ нічого не залишиться, як повністю мене виправдати вже на національному рівні.
Усе інше буде означати, що ВСУ просто не визнає конвенцію як частину законодавства України.
Відносно того, що ВСУ довго. Але це дійсно так: рік-два роки можна чекати відповіді з ВСУ. Я вважаю, що у такому разі громадянин має ставити ще одне питання до Євросуду про те, що порушена ще одна стаття конвенції, а саме, права на розумний строк судового розгляду його справи. Це буде ефективним у тому сенсі, що Євросуд може винести рішення, не чекаючи вердикту ВСУ.
Кирило Булкін
Шановні гості, що робиться нині в Україні щодо того, аби поширювати відомості про Євросуд з прав людини? Чи є на державному рівні якісь освітні програми щодо прав людини взагалі і щодо діяльності Євросуду?
Юрій Зайцев
На жаль, на сьогодні системно на державному рівні практики Євросуду не перекладається.
У повному обсязі рішення Євросуду системно друкувати і перекладати почала Українська правнича фундація, яка є засновником журналу Практика Європейського суду з прав людини: рішення і коментарі”. Виходить журнал, який видається щоквартально, починаючи з 1999-го року.
Я їжджу дуже багато по Україні, читаю лекції передовсім суддям, причому суддям всіх рівнів. До речі, зараз суди все частіше і частіше починають застосовувати цю практику. Це, до речі, стосовно несприйняття позиції пані Тетяни Монтян. Ефективність конвенції зараз вже потихеньку починає виявлятися у тому, що національні суди, в тому числі і суди першої інстанції, починають застосовувати.
Тут виникає патова ситуація. З одного боку, один державний орган, одна гілка державної влади, судова, виявляє все активніше бажання на національному рівні вирішувати ці питання, але з іншого боку, немає з боку держави до цього часу системного поінформування суддів передовсім.
Адвокати, до речі, швидше знаходять цю інформацію суддів передовсім стосовно практики Євросуду з прав людини.
Фактично наш журнал на сайті Мінюсту, я знаю, що окремі збірочки інколи видають, але це все. Єдиного державного проекту немає. Але він має бути, оскільки це пов’язано і з цінністю сприйняття самої юридичної матерії.
Дуже важливим є момент єдиного текстового оформлення. Є два варіанти офіційного перекладу Європейської конвенції. Ми зараз з Мінюстом працюємо над третім.
Перший варіант офіційного перекладу містив, скажімо, такі речі. Там, де визначається суб’єкт, носій прав, англійською мовою (а офіційні мови РЄ, відповідно і конвенції тексту – це французька і англійська) – це “евріван”, французькою – це “тут персон”, але ні там, ні там ми не побачимо елементу “людина”. Було перекладено “кожна людина має право”.
Тоді варто було перекладачеві глянути у статтю нинішню 34, де визначено, що суб’єктом звернення до суду, а значить, що носієм цих прав є не тільки людина, а ще й є група людей, осіб. Ми з вами хочемо створити партію, а значить, що ми з вами є носіями консолідованої ідеї, або неурядова організація, в тому числі і юридична особа. Скільки людей, послуговуючись цим перекладом, просто не знали про те, що вони можуть звернутися до Євросуду або в Національному суді апелювати до практики Євросуду, я не знаю.
Ці два переклади існують паралельно. Перший недолугий, скажімо так, був надрукований у №3 у 1998-му році офіційно у “Віснику України”, а другий 10-го січня 2001-го року у “Голосі України”.
Це питання глобальне, це питання стосується того, що в Україні немає закону про нормативно-правові акти, яким було б визначено, у тому числі і статус закону про ратифікацію, можливість внесення змін, оскільки зараз 14 протокол має бути ратифікований, але там має міститися назва, яка міститься у законі про ратифікацію ще самої конвенції, і вона не вірна.
Кирило Булкін
У нас є слухач, пан Сергій з Київської області.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
У мене таке питання. Є рішення українського суду, яке знаходиться на виконанні вже три роки. До цього часу воно не виконується, тому що виконавча служба повідомляє, що в юридичної особи відсутні кошти, матеріальні цінності і таке інше. Чи можу я звернутися до Євросуду, щоби мені допомогли виконати рішення в Україні?
Ірина Шевчук
Це випадки, які дуже часто трапляються на сьогодні, на жаль. У мене запитання до слухача, чи він оскаржував дії або бездіяльність виконавчої служби в даному випадку?
Слухач
Так, я звертався у виконавчу службу міста Києва. Це рішення у Печерському районі знаходиться.
Ірина Шевчук
А у суді Ви оскаржували дію?
Слухач
Ні.
Ірина Шевчук
Я Вам порадила б звернутися до суду, а потім вже до Євросуду з прав людини.
Юрій Зайцев
Пан Сергій сказав, чи може він звернутися до Євросуду з прав людини з тим, щоби було виконане судове рішення. Євросуд не може примусити виконати судове рішення на вашу користь, він може тільки постановити, що було порушено ст. 6 конвенції і все.
Але в цьому контексті постає дуже серйозна проблема подальшого виконання цих постановлених Євросудом рішень. Справа у тому, що тут дві площини. Перша – це індивідуальні заходи, виплата тієї справедливої сатисфакції, але є така, до речі, це питання зачіпала і Т.Монтян, рекомендація, як Р-2002 КМ РЄ, якою було визначено, що держави, крім того, що вони виплачують сатисфакцію, повинні ще вживати заходів на здійснення такої процедури, як поновлення особи у становище, яке передувало порушенню права, зокрема шляхом або перегляду рішення, або поновлення провадження у справі.
Це стосується, до речі, і Мельниченка. Коли адміністративний орган, ЦВК, просто мав виконати це рішення. Якщо це у рамках судової системи, то відповідно суд має переглянути, У нас, як пан Салов зазначив, є така процедура, як “за винятковими обставинами”, тобто рішення Євросуду на вашу користь надає у першому наближенні вам справедливу сатисфакцію, як правило, у грошовій формі, або сам факт постановляння його може бути визнаний справедливою сатисфакцією, але на національному рівні для того, аби відновити, скажемо так, той адмінорган, державна виконавча служба, повинна все це рішення виконати на підставі рішення Євросуду.
Кирило Булкін
Мельниченко і досі не є депутатом. А скільки це може тривати?
Юрій Зайцев
Зараз переді мною є рішення ВСУ, де за скаргою Головатого С.П., який був представником Мельниченка, де зазначено, що постанову ЦВК скасувати і зобов’язувати ЦВК розглянути заяву відповідно до зазначених вище норм міжнародного та національного права.
В принципі в ідеалі адмінорган має сам, оскільки це такий же орган держави...
Кирило Булкін
А взагалі термін є? Скільки років вони будуть це розглядати?
Юрій Зайцев
Цей термін має бути встановлений законом. Зараз нинішнім вже міністром юстиції в період, коли він ще був депутатом, внесено проект закону про виконання рішень і про застосування практики Євросуду з прав людини, який, до речі, у співпраці з Національним бюро готувався, то там вже передбачені конкретні механізми.
Це позитивний обов’язок держави, запровадити, в даному випадку на законодавчому рівні, конкретні механізми, які зобов’язували б відповідний суб’єкт, чи то буде адмінорган, чи то буде судовий орган, вживати заходів для виконання у повному обсязі рішень Євросуду з прав людини.
Тут немає значення прізвище заявника, тут йдеться про загальну процедуру.
Кирило Булкін
Ми говорили про трирівневіть, тобто про те, що потрібно пройти три інстанції в українському судді, про термін, що це має бути не більше, ніж півроку. Пані Ірино, є ще якісь підводні камені, про які треба знати, чи це два основних?
Ірина Шевчук
Євросуд може констатувати порушення лише тих прав, які захищаються Європейською конвенцією з прав людини. Необхідно вичерпати усі національні засоби захисту. Це щоразу залежить від конкретних обставин, які є у заявника. Необхідно, щоб останнє рішення по справі було датоване не більше, ніж шість місяців.
Заява може бути написана у вільній формі, потім канцелярія суду надсилає заяву, яку треба заповнити і відправити. Щоразу, як йдеться переписка з Євросудом, канцелярія встановлює певні терміни, які треба дотримуватися, тому що якщо заявник вчасно не відповідає, то це може призвести до того, що заяву буде викреслено з реєстру справ і її не буде розглянуто.
Суд може попросити подати певну якусь додаткову інформацію. Але я хочу зазначити, що не є необхідним надсилати оригінали рішень судових або ще якихось документів, тобто це можуть бути копії.
В принципі, якщо якихось документів не вистачає, і вимагає їх Євросуд, то якщо справа приходить до нас на комунікацію або ще раніше пише нам Євросуд і просить нас передати ті чи інші документи.
Кирило Булкін
Як, на вашу думку, шановні гості, далі змінюватиметься статистика звернень до Євросуду з прав людини? І ваш прогноз стану прав людини на майбутнє в Україні.
Сергій Салов
Я оптиміст. Я вважаю, що надалі громадяни України добиватимуться правди і правосуддя у своїй рідній державі, а не за тисячу кілометрів від України. Я вірю в це.
Вважаю, що уряд держави зробить необхідні висновки і з практики Євросуду по розгляду справ громадян України.
Юрій Зайцев
Я напівотиміст чи напівпесиміст. Я думаю, що, може динаміка зменшиться, але наростання буде за умови якщо у судах і надалі не будуть належної уваги приділяти при розгляді справ практиці Євросуду з прав людини; якщо невідповідність конвенції не буде забезпечена система перевірки законопроектів, чинного, вже існуючого, законодавства і адміністративної практики щодо відповідності вимогам Європейської конвенції з прав людини.
І наостанок я хотів би закцентувати таке. Якщо потенційні заявники, ті, хто зараз йде, хто завтра піде до суду, звернеться вже у суді, апелюючи до практики Євросуду і до Європейської конвенції, то тим самим він виставляє відповідну планку для вирішення справи, оскільки рішення Національного суду не може суперечити міжнародним зобов’язанням України.
Ірина Шевчук
Я побажала б нашим слухачам бути більш активними. Якщо ви вважаєте, що ваші права порушуються, то без вашої активної участі це порушення виправити неможливо, тобто якщо ви вважаєте за необхідне, то, будь ласка, звертайтеся до Євросуду.
Кирило Булкін
Мені залишається лише нагадати, що сьогоднішню тему “Вечірньої Свободи” обговорювали ведучий К.Булкін і гості програми: директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини І.Шевчук, головний редактор журналу “Практика Європейського суду з прав людини: рішення і коментарі” Ю.Зайцев та адвокат С.Салов.
Дякую за участь в програмі.
Дякую вам, шановні слухачі.
До нових зустрічей!
Говорить радіо “Свобода”!
