Симон ВізентальСоратники Симона Візенталя переконані: він увійде в історію як сумління Голокосту. Завдяки його зусиллям постали перед судом понад тисяча сто нацистів. Симон Візенталь помер у своїй квартирі в столиці Австрії, а ховатимуть його у п`ятницю в Ізраїлі. Речник міністерства закордонних справ Ізраїлю Марк Реґев так говорить про значення доробку Візенталя:
"Смерть Симона Візенталя засмучує нас усіх. Він вів перед у боротьбі за те, щоб перед правосуддям у 20-му столітті постали найбільші злочинці, які уникали відповідальності. З огляду на це Візенталь здобув повагу і визнання держави Ізраїль, єврейського народу, і, гадаю, всіх, хто підтримує боротьбу з расизмом і несправедливістю".
Симон Візенталь народився 31 грудня 1908 року у Бучачі, нині це Тернопільщина. Після того, як батько Симона загинув під час Першої світової війни, мати перевезла родину до Відня, але потім знову повернулася в Бучач, коли вдруге вийшла заміж. Симон Візенталь подав заявку на вступ до львівської політехніки, але йому відмовили через квоти для студентів-євреїв. Тоді хлопець подався до Технічного університету в Празі, який закінчив у 1932-му році, здобувши ступінь інженера. Невдовзі Симон Візенталь одружився і працював у Львові в архітектурній фірмі.
Трагедія для родини почалася, коли Сталін і Гітлер підписали сумнозвісний пакт Молотова-Ріббентропа. Сили НКВД, які прийшли до Львова, заарештували вітчима Симона Візенталя, який згодом загинув у в`язниці. Симон зміг вберегти родину від депортації до Сибіру, бо дав хабаря енкаведисту. Коли у 1941-му році радянські війська замінили німецькі, життя Візенталя та його рідних врятував його колишній співробітник-українець, який служив у німецькій допоміжній поліції. Про це йдеться у біографії Візенталя, яку оприлюднив Центр його імені.
Симон Візенталь вижив, але не зміг уникнути ув`язнення. Спершу це був Янівський концентраційний табір під Львовом, потім ще 11 інших концтаборів. Після війни Візенталь покинув архітектуру і взявся за справу свого життя – боротьбу з нацистами. Візенталь був переконаний: Голокост не можна порівнювати з іншими злочинами, адже кожен єврей мав смертний вирок без терміну виконання. Під час війни у Симона Візенталя та його дружини загинуло 89 родичів.
Найвідоміша справа цього мисливця за нацистами – полювання за Адольфом Айхманом, колишнім лідером СС, який був організатором знищення євреїв. Айхмана знайшли в Аргентині, викрали ізраїльські спецслужби у 1960-му році, а згодом судили і повісили.
Співпрацею з правоохоронними органами України Візенталь був невдоволений. Про це розповів радіо "Свобода" голова Асоціації єврейських громад та організацій України Йосип Зісельс:
"Симона Візенталя не цікавило ідеологічне наповнення, чому людина вбивала євреїв під час війни. Він розшукував злочинця і коли знаходив, передавав матеріали у ті чи інші державні органи. Це були Сполучені Штати Америки, Південна Америка чи якась країна Європи. Заідеологізованість українських спецслужб комуністичною ідеологією призводила до того, що, як мені здається, декого виводили на судові процеси в радянський час, а декого приховували. Причому приховування відбувалося не з відомими злочинцями, бо з цього міг вийти скандал. Але мені здається, що частина колишніх нацистських злочинців, яка була на території Радянського Союзу , просто використовувалася спецслужбами для співпраці".
У своєму звіті за травень цього року експерти Центру імені Симона Візенталя різко критикують уже нинішню українську владу. Україна, поруч з Норвегією, Швецією та Сирією, опинилася в категорії F, тобто держав, які відмовляються карати нацистів. Йосип Зісельс каже, що йому невідомі прізвища можливих злочинців. А такий конфлікт він пояснює інерцією радянських часів. Водночас один з лідерів єврейської громади України звертає увагу на операцію "Останній шанс," яка розпочалася кілька років тому в Східній Європі і має на меті знайти й покарати ще живих нацистів. Свій шанс має використати й Україна, переконаний Йосип Зісельс:
"Минулого року влітку мені якраз запропонували з Центру Візенталя взяти участь в операції "Останній шанс" для України. Зважаючи на політичні обставини і наближення виборів, я просив перенести на рік це. І ось цього року я намагався вийти на різні державні органи України, для того, щоб все ж таки зрозуміти, чи можлива співпраця по цій операції. І зараз зміна уряду привела до того, що мої спроби на нульовій відмітці.
Мене багато хто відмовляє від участі в цій операції. Але я впевнений, що це потрібно. Це буде дуже нелегко і викличе дуже багато скандальних висловлювань, критики в пресі. Але мені здається, що треба це довести до кінця. Тим більше, що я впевнений (хоча в мене немає доказів, я не займався цим оперативно,) що дехто з нацистських злочинців, які робили злочини на території України, зробили немало лиха і проти українців, але вже в радянські часи".
