Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 17 вересня 2005 року.
Ірина Халупа
Добрий вечір, Україно!
Ми продовжуємо свої вечірні програми.
На черзі передача “Вечірня Свобода”.
Вітаємо всіх, хто нас слухає.
Перед мікрофоном Ірина Халупа.
Тема на 17 березня 2004 року: Ще раз про Громадське чи суспільне телебачення, бути йому чи ні.
Гості: Олександр Зирін, незалежний продюсер ТБ, режисер; Віктор Понеділко, перший заступник голови Національної ради з питань радіомовлення і телебачення, народний депутат перших двох скликань (телефоном); Олександр Савенко, екс-президент Національної телекомпанії України (телефоном).
Після президентських виборів в Україні знову почалася дискусія про те, що потрібно створити громадське телебачення. Зацікавлені особи почали писати проекти, почали ті проекти обговорювати. Наступного місяця заплановані парламентські слухання з цього питання.
Колишній заступник голови Національної Ради з питань телебачення радіомовлення Віталій Шевченко сказав нашому радіо минулого місяця в інтерв’ю, що саме тепер треба діяти рішуче і швидко, треба ухвалити такі рішення, після яких буде просто неможливо повернутися назад, тим більше, що зараз створилися абсолютно реальні політичні умови для цього.
Тим паче, що новий Президент теж заявляв, що він готовий підтримати всіляко реформи в інформативній сфері, він добре зрозумів, що це таке, доки йшов до цього посту.
Оскільки всі повірили, що це справді реально, тому й важливо, принаймні тим групам, які сповідують різні підходи, домовитися і вийти на якесь рішення, після якого шлях назад просто буде відрубаний. Таку думку минулого місяця висловив в інтерв’ю з радіо “Свобода” Віталій Шевченко.
До парламентських слухань залишилося менше місяця, як розвивається дискусія і яка конкретна робота проводиться в цьому питанні? Про це ми сьогодні і поговоримо.
В Україні на сьогодні працюють 12 загальнонаціональних телемереж, 2 регіональні телемережі, які використовують 1793 телеканали. Місцеві компанії використовують 243 телеканали.
Крім цього зареєстровані телерадіоорганізації, що здійснюють супутникове мовлення. Але їхня аудиторія, за оцінками фахівців, не перевищує 2 млн. українців, які здебільшого дивляться телепрограми закордонних телеканалів. Крім цього є ще 600 кабельних телемереж, які охоплюють аудиторію 15 млн. осіб.
Здавалося б, український глядач не має проблем з вибором – що йому дивитися. Лише кияни мають змогу дивитися близько двох десятків телеканалів. Щоправда про якість їхніх телепрограм наразі не говоримо.
Зараз мова піде про те, коли в Україні нарешті з’явиться суспільне телебачення, на якій технічній базі воно буде створено, і чи є на нього попит суспільства. Власне, з відповіді на останнє запитання і розпочне свою розповідь Ірина Біла.
Ірина Біла
Суспільне телебачення в Україні ще не є затребуване самим суспільством, а відтак люди не будуть викладати з власної кишені кошти на його утримання.
На цій думці зійшлося більшість учасників круглого столу, які за ініціативою Української телевізійної спілки зібралися для обговорення проблеми телерадіоінформаційного простору держави загалом і створення суспільного мовлення, зокрема.
Про те, що ж змусило зібратися поважних знавців в інформаційній галузі, розповідає президент телевізійної спілки Володимир Цендровський.
Володимир Цендровський
Була проблема номер один, що саме суспільство сьогодні не замовило цю інформаційну інституцію. Чому тоді фахівці починають це питання підіймати? Тому що всі розуміють, що після 15 років вакханалій, які робилися в цьому господарстві, ми стали над прірвою.
Ще трохи, і ми втратимо останнє, чим ми сьогодні володіємо як нація, як держава, як суспільство. Будь то державна, муніципальна власність.
Саме сьогодні, якщо ми не запустимо інструмент суспільного мовлення, який замовить нові програми, нові підходи, то завтра можна буде на цьому питанні поставити хрест.
Ірина Біла
З чого потрібно розпочинати роботу зі створення Суспільного телерадіомовлення, і на чиїй технічній базі - продовжує Володимир Цендровський.
Володимир Цендровський
Ми вважаємо, що перший крок – це щоб запрацювала громадська рада Суспільного мовлення, як це визначає закон. І вона має представити ту малу концепцію суспільного мовлення, затвердженого парламентом законодавчо, і почати перші кроки.
Перше, що ми можемо взяти – це державні обласні телерадіомовні компанії, вони мають потужніший частотний людський потенціал.
Далі, малу спільноту недержавних мовників у усіх містах та городах, і вкінці кінців, це може в останню чергу, це національна теле і радіомовна компанія, якщо її до тих пір демонтують.
Ірина Біла
Втім, в технічних можливостях Держтелерадіо дещо сумнівається начальник управління технічного забезпечення Держкомтелерадіо Анатолій Костюченко.
Анатолій Костюченко
Будувати абсолютно новий канал, мова йде не тільки про один канал, а два-три канали телевізійних та два-три радійних на старій технічній інфраструктурі, на мій погляд, це абсолютний нонсенс.
Тому що всі європейські країни, не тільки європейські країни, вони суттєвим чином освоїли цифрові технології не тільки виготовлення телерадіопрограм, а й поширення.
І звичайно, вкладати кошти в громади, в створення застарілої аналогової мережі або будувати концепцію на створення на тій технологічній базі, яка зараз існує у національній телерадіокомпанії України, я вважаю це абсолютно недоцільним.
Ірина Біла
Де ж тоді було б оптимально розмістити великий проект суспільного мовлення? Своїми міркуваннями ділиться член Нацради з питань телебачення і радіомовлення України Віктор Лазоренко.
Віктор Лазаренко
На мою думку, це є обласні державні радіокомпанії, які при допомозі, при сприянні Національної ради особливо бурхливо розвивалися за останній рік.
Я готовий вам доповісти, що середній відсоток покриття території України досягає 72 відсотків. Це означає, якщо перейти мовлення цих мереж у відповідний до державного замовлення на рівні 4-5 годин, а все інше розмістити на конкурсних засадах чи цільовим призначення для громадського Суспільного телебачення, то ми відразу ж отримаємо, правда, без певних протиріч з боку тих кампаній, які вже використовують ці мережі, 72 відсотки території каналом суспільного мовлення. Це при мінімальних витратах та мінімальних конфліктності в розбудові проекту.
Ірина Біла
Щодо того, коли ж таки в Україні буде створене суспільне мовлення прогнози різні.
Ірина Халупа
На думку президента Академії Української Преси Валерія Іванова український громадянин ще досить довго чекатиме доти, доки до його домівки завітає громадське телебачення.
Валерій Іванов
Щодо громадського або суспільного телебачення, у нас зараз ці слова вже використовуються як синоніми, я, відверто кажучи, думаю, що найближчим часом воно створене не буде. Найближчим – я включаю найближчі 4-5 років. А якщо і буде, то це буде квазісуспільне телебачення, тобто воно буде таким по суті державний або комерційний проекти.
На жаль, суспільству жоден: ні державний, ні комерційний нічого не дасть. Так що шкода, але українські громадяни як не отримували якісної інформації в попередні роки, так і не отримують зараз. За включенням може грудня минулого року.
Ірина Халупа
А ось новий керівник української Національної телекомпанії Тарас Стецьків дещо оптимістичніше дивиться на перспективи громадського телебачення. Хоча воно не станеться в найближчому часі, воно все ж таки станеться.
Тарас Стецьків
Я вважаю, що суспільне телебачення буде створене в Україні впродовж року, максимум – двох. Власне, в тому році мають бути відкриті основні підвалини законодавчі у вигляді рішень уряду, у вигляді напрацювання інших документів, підвалини створення суспільного телебачення.
Я вважаю, що політична воля у вищого керівництва держави і тих людей, які можуть це здійснити, існує. А раз існує політична воля, то створення суспільного телебачення - лише питання найближчого часу.
Марина Пирожук
Чи будете створюватися на базі українського національного телебачення, як воно виглядатиме, хто фінансуватиме? Чи розглядає такий варіант керівництво УНТК?
Тарас Стецьків
Є, до речі, кілька варіантів створення суспільного телебачення. Один з найбільш ймовірних варіантів - це перетворення першого національного каналу, який зараз є державним, у суспільне телебачення. Власне, трансформація.
І це один з таких варіантів, який проробляється, в тому числі експертами національного компанії і експертами, які діють в громадському секторі. І якщо ми побачимо, що цей шлях є оптимальним, можливо, ми підемо і тим шляхом. Але ще раз повторюю, зараз є кілька варіантів.
Що стосується схеми фінансування, то світова практика, світовий досвід має кілька схем фінансування. Я думаю, ми вже їх вивчили, і ми знайдемо якусь компромісну схему, візьмемо комбінований варіант, оскільки класична схема фінансування суспільного телебачення у вигляді абонентської плати в Україні сьогодні не працює.
Вона поки не працює в Польщі, там рівень проплат населенням ледве сягає 50 відсотків, а в Україні їх буде ще менше. Тому схема фінансування буде комбінована. Існує щонайменше 5 джерел фінансування, ми будемо вибирати, який із них в Україні справді може працювати...
Марина Пирожук
Раніше мовилося про те, що доцільно створювати громадське телебачення протягом трьох місяців, інакше потім буде сама ідея знівельована...
Тарас Стецьків
За три місяці навіть діти не родяться... 13 квітня – парламентське слухання, там має бути прийняті концептуальні рішення, до кінця першого півріччя, дай Бог, щоб ми прийняли закон, дай Бог.
І це означає, що лише з другого півріччя, а то з осені, ми можемо поступово розпочати перехід, трансформацію структурну та іншу. І вона займе час, ми заліземо на 2006 рік, і не можна відкидати ще й того, що йде виборча кампанія, вона не прискорить, а може навіть сповільнити нам той перехід.
Тому я кажу, що рік, максимум – два.
Ірина Халупа
Отже, перше питання до Вас, пане Понеділко, чи взагалі потрібне Україні громадське телебачення?
Віктор Понеділко
В Україні громадське телебачення було потрібне і 10, 15 років тому, актуальним це питання було і під час переходу від загальнодержавного до можливості дуальної системи, коли приватного телебачення як такого ще не було.
Було державне, його треба було трансформувати у суспільне, тобто роздержавити інформаційну функцію цього телебачення, залишаючи телебачення власністю його величності українського народу, а роздержавити інформаційну функцію і поряд створювати комерційні.
Всі ці дискусії, які зараз відбуваються, вони 10 років тому відбувалися і закінчилися прийняттям закону про систему суспільного телебачення і радіомовлення. Про систему! Не про те, на базі чого, кого буде створюватися це телебачення.
Зараз, я дивуюся - нова хвиля дискусій після майже 10-річної паузи, і знову ми виходимо на прийняття закону.
Люди добрі, ще 5-7 років і у світі класичне телебачення взагалі зникне, ми не будемо обговорювати проблему абонентської плати чи ще чогось іншого.
Навіщо мені це телебачення, якщо я по інтернету замовлю будь-яку інформаційну послугу, включаючи будь-яке кіно. Вже зараз в Україні є такі технології у певних місцях. А ми до цього часу обговорюємо! Час нас закреслить і забуде.
Якщо зараз не починати створювати на базі існуючого закону, то це довго балакатимемо і нічого не вирішимо.
Ірина Халупа
Пан Стецьків сказав, що за три місяці навіть діти не родяться. Отже, час летить, а ми дискутуємо одне і те ж саме.
Пане Савенко, Ви керували державним телебаченням, як Ви розумієте саме поняття “громадське телебачення”? Чим воно відрізняється від державного, на Вашу думку?
Олександр Савенко
На моє глибоке переконання, до того часу, допоки буде хоча б одна бюджетна копійка у цьому громадському телебаченні, то у наших політичних і економічних умовах – це буде просто фетиш. Це означатиме зміну вивіски.
Тут просто треба застановитися на іншому. Що ми хочемо від цього громадського телебачення? Якщо ми хочемо отримати щось на кшталт “Російського общєствєнного тєлєвідінія” імені Березовського, то це один варіант. Вірмени теж просто змінили вивіску на вході до свого державного телебачення, написали, що це громадське, але фактично нічого не змінилося.
У чому проблема? Як би це не виглядало дивним, але я теж прихильник створення громадського телебачення в Україні...
Ірина Халупа
Справді?
Олександр Савенко
...але не на взамін і не на базі державного.
Тут може бути кілька аргументів.
По-перше, чому ми так дуже прагнемо все сьогодні роздержавити? Давайте зупинимося на такому питанні: хто знає, скільки на сьогодні у телевізійному секторі займає державне телебачення? Це менше 3%. Якщо у нас 1 300 зареєстровано телерадіокомпаній, то і НТКУ, і Національна радіокомпанія займають цей малесенький відсоток.
У той же час в Італії, у Франції... ВВС, на яке у нас дуже люблять посилатися, кому належить? Воно належить державі. Невже у США немає державних інституцій інформаційних?
Ірина Халупа
Немає. Є “Голос Америки”. І все.
Олександр Савенко
“Голос Америки”, USIA і так далі.
Ірина Халупа
Пане Савенко, USIA вже кілька років не існує.
Олександр Савенко
Вибачайте, але “Голос Америки”, слава Богу, існує.
Ірина Халупа
Але американці його не слухають. Це для вас. Розумієте?
Олександр Савенко
Слухають – не слухають, американці – не американці, але все рівно це є...
Ірина Халупа
“Голос Америки” немає англомовних програм. Він не обслуговує американських споживачів.
Олександр Савенко
Я думаю, що на сьогодні, коли у нас ще в Україні не створене громадянське суспільство... Так що Тарас Стецьків правильно сказав, що за три місяці нічого не можна народити, але як можна створити громадське телебачення, не маючи громадянського суспільства?
Ірина Халупа
Пане Савенко, я трошки з Вами посперечаюся.
Напевне, немає приладу, яким можна виміряти, чи є громадянське суспільство, але є певні прилади, які зможуть зміряти це, чи є громадське телебачення.
Олександр Савенко
Але знову ж таки сьогодні функції громадського телебачення – це культурологічні програми, освітні програми, дитячі програми. Добре це чи погано, але це виконувала НТКУ.
На наших екранах не могло з’явитися такого прекрасного витвору, як “Вікна” Нагієва, які йдуть на комерційних каналах, і сьогодні ті люди, які завозили Нагієва в Україну, претендують на роль “батьків” громадського телебачення України.
У нас тільки дитячі програми займають близько 4 % загального обсягу мовлення. Хто, окрім НТКУ, розповідає діточкам вечірню казку? Це розповідає НТКУ. У нас сила-силенна була дитячих передач.
Інша справа, що якість цих програм, можливо, недостатня, але держава на сьогоднішній день веде подвійну бухгалтерію. Якщо бюджетний запит НТКУ на минулий рік складав 225 мільйонів гривень, то з бюджету ми отримали всього на всього 43%. І ми говоримо при цьому про те, що телебачення повинно досягати рівня світових зразків, але фінансують НТКУ абсолютно, як задерепупкинську телекомпанію сільську.
Ірина Халупа
Чомусь всі питання в Україні раніше чи пізніше зводяться до грошей.
Пане Зирін, Ви автор одного із проектів про громадське телебачення. Як взагалі розвивається дискусія у цьому напрямку, і яким Ви собі представляєте громадське телебачення?
Олександр Зирін
Дискусія зараз у нас розвивається. Якщо ми будемо судити з тих повідомлень, які є у наших ЗМІ, абсолютно однобоко. Наших читачів, слухачів, глядачів примушують обговорювати те, що їм нав’язують абсолютно певні сили. Це дуже прикро.
Я мало коли погоджуюся з паном Савенком, але тут вимушений погодитися у тому, що в нашій країні навчати створювати громадське телебачення беруться люди, які завезли на ці простори абсолютно жахливі антиукраїнські програми, а тепер вони кинулися створювати громадське телебачення.
Ще один нюанс – це те, що громадське телебачення у нашій країні раптово почали створювати всі принципові конкуренти НТКУ. Вони вирішили, що на базі НТКУ всі комерційні конкуренти НТКУ раптом будуть створювати, закреслюючи потужність НТКУ, громадське телебачення.
З приводу грошей, то я скажу, що як би ми не хотіли відвернути увагу від грошей, то, на жаль, ми завжди будемо про це говорити, тому що всі про це прекрасно знають, що телебачення – це одна із найбільш грошовоємких людських сфер діяльності.
Я погоджуюся тут з паном Савенком у зв’язку з тим, що цілеспрямовано багато років Державну телекомпанію України примушували знаходитися в абсолютно незрозумілому фінансовому стані. Держава заборгувала їй шалену кількість грошей.
Олександр Савенко
Якщо бути точним, то 68 мільйонів за п’ять років.
Олександр Зирін
Це офіційний борг, держава не виконала державний бюджет. А ви ж чули, що пан Савенко сказав, що реалістично запити професіоналів для виготовлення продукту значно більші.
Тут прозвучала сума 200 мільйонів. Ми якраз виходили з того, коли створювали концепцію, що для створення громадського телебачення на рівному місці якраз потрібно на п’ять років мільярд. Це дійсні цифри.
Олександр Савенко
Пане Олександре, я думаю, що у Вас ця цифра трішки занижена. Розумієте, ласий шматок – саме приміщення НТКУ, там 84 тисячі квадратних метрів.
Олександр Зирін
Я про це якраз хотів сказати.
Щоби не витрачати мільйон, що треба зробити? Треба забрати ласий шматок, який за багато років начебто перетворився невідомо на що, забрати НТКУ.
До чого це може призвести? Ми прекрасно знаємо, у якому стані зараз аудіовізуальний простір України. Українська держава, не українські чиновники, фактично втрачає власний аудіовізуальний простір. Якщо ми зараз одним рухом закреслимо НТКУ, то ми втратимо інформаційний суверенітет.
Та система, яку ми пропонуємо з нашими колегами, вибудовується на тому, що ми поступово, високопрофесійно вибудовуємо чотири загальнонаціональних канали мовлення, залишаємо в державній власності канал УТ-1, створюємо громадське телебачення на базі УТ-1 за допомогою певних фінансових механізмів, у тому числі через декілька років переходимо на абонентську плату, створюємо канал “Культура”, підсилюємо канал “Всесвітня служба іномовлення в Україні”.
Олександр Савенко
Пане Олександре, чому Ви говорите, що створюємо? Воно ж вже створене, але річ в тому, що цей телеканал “Культура”, який створений і діє вже впродовж кількох років на папері, то це такий маленький телевізійний “байстрючок”.
Не маючи коштів бодай на одного національного каналу, створили ще телеканал “Культура”, на який всього на всього минулого року було 8 мільйонів гривень. Що за ці гроші, не маючи приміщення, не маючи техніки, можна було зробити?
Олександр Зирін
Нічого. Саме у такому жалюгідному стані він і є.
Але ми хочемо, якщо наша система державного і громадського телебачення буде прийнята, спокійно і поетапно вийти на високоефективну роботу. Зрозуміло, що не зараз.
Ірина Халупа
Пане Понеділко, інформація це все ж таки дуже важлива річ і цей, хто володіє інформацією, в принципі, володіє усім. І ми вже не раз чули від багатьох аналітиків, політиків й тому подібне, що інформаційна безпека України, а це дуже важлива річ, але Україна все ж таки немає сильної позиції у цьому інформаційному просторі? Чому це так склалося?
Віктор Понеділко
А чому Ви вважаєте, що Україна немає сильної позиці в цьому просторі?
Ірина Халупа
Може тому, що, по-перше, важко зловити якусь україномовну передачу і важко знайти щось якісно?
Віктор Понеділко
А уявіть собі тільки я почув цифру, яка культивується в умах всіх державних діячів багато років про те, що державна компанія має 3% часу чи потужності. То пан Савенко мусить добре знати, що 70% всіх передавачів, які задіяні в сфері телебачення і радіомовлення – це знаходиться в користуванні державних компаній.
Чому він забув, що тихенько поки питання йшло про суверенітет і таке інше поряд з потужним загальнонаціональним каналом найбільшим “УТ-1” (національна телекомпанія) створився конгломерат з обласних мереж, обласних компаній з кількістю, який перевищує уже 300 телевізійних передавачів. Це дуже надзвичайно цікавий ще один державний канал.
Проблема полягає в тому, що зараз дискусія зайшла далі, а ніж двополюсна система телебачення і радіо. Зараз мова йде вже про створення 3-х полюсної системи, де будуть приватні кампанії, класичні державні в сьогоднішньому розумінні. Тобто це ті, хто буде за бюджет утримуватися і буде ще створюватися громадське або ж публічне правове. Ось тут ця дитина помре ще не народженою, якщо з, одного боку, буде комерсант, з іншого боку, звичайно бюджет, держава. А хто ж віддасть такий пиріг? Чуєте, ось про кілька мільярдів, віддайте ми вам щось натворимо. І ще й публічно правове з’явиться, суспільне, бо громадське за нашим законодавством трошки інакше.
Мова ж не тільки в тому, що держава чогось не хоче можливо ті, хто працюють на цьому телебаченні і не можуть цього зробити. Чомусь ми не говоримо про те, що у нас вже не існує і державного класичного цього телебачення і радіо. Не маючи права на комерційну діяльність Національна телекомпанія, я не помиляюся пане Савенко, 40 мільйонів заробила коштів?
Олександр Савенко
Помиляєтесь. А що значить не маючи права на комерційну діяльність?
Ірина Халупа
Заробили Ви 40 мільйонів пане Савенко чи ні?
Олександр Савенко
Ми заробили більше, ми заробили 41 мільйон в той час, як держава замість потреб наших 225 спромоглася дати тільки (слово не розбірливе).
Віктор Понеділко
Чудово.
Олександр Савенко
Так чому Ви говорите не маючи права, тобто заборонив в державній інституції рекламу?
Віктор Понеділко
Пане Савенко, я просто звертаю Вашу увагу, як президента в минулому. Ви б мабуть могли відкрити статут власної кампанії, а в статуті Вашої кампанії пунктом 3-м чи 4-м написано, що це бюджетна установа некомерційна, яка не здійснює цю комерційну прибуткову діяльність. Все. Тож про що ми будемо говорити.
Олександр Савенко
Я був би радий, якби скажімо вся реклама пішла до колег, які працюють у комерційних і приватних телерадіокомпаніях. Але за однією умовою, щоб держава, якщо вона хоче отримати і утримувати державне телебачення, не прикривалася тим, що в неї нема достатньо коштів, а на 100% так, як у “ББС” не отримувала...
Віктор Понеділко
Фінансувала...
Ірина Халупа
Панове, по-перше, “ББС” фінансується ліцензіями, а не державою.
Олександр Савенко
А яким чином пояснити, що на державному телебаченні люди отримують середню заробітну плату у два рази меншу, ніж в середньому по Києву.
Ірина Халупа
А що з тими заробленими 41-м мільйоном?
Олександр Савенко
Якщо потреби 225, а в нас 43 плюс 41 виходить, аж 84, вони всі пішли на розвиток, на підняття зарплати, вони пішли на те оновлення частково техніки і так далі. Можна перевірити фінансові документи, я думаю, що мої колеги зараз відзвітуються за кожну копійку.
Я б хотів повернути нашу розмову трошки в інший бік.
Віктор Понеділко
До того чи можна починати, чи ні, так?
Олександр Савенко
Ні, ну починати... Ви розумієте річ у тім, що тут не можна наламати дров. У нас сьогодні принцип, який? Так давайте і назвемо його суспільним телебаченням. Ну назвали, привели інших людей. Далі, що від цього буде? Буде фінансування з бюджету, щоб у наших політичних умовах, у наших економічних, коли у будь-якої влади була, є і буде спокуса тиснути на телебачення, яке є державне.
Ірина Халупа
Так що Ви не вірите, що громадське телебачення має майбутнє в Україні?
Олександр Савенко
Я вірю в майбутнє громадського телебачення, але тільки тоді, коли ця копійка, яка буде в бюджеті громадського телебачення, буде заснована виключно на копійці людини, виключно абонентська плата. До того часу знаючи повадки наших державних чиновників...
Ірина Халупа
Пане Савенко, отже українські реалії створюють зачароване коло, бо й сьогодні не кожний може собі позволити оплачувати це телебачення, а другий може сказати це телебачення неякісне, я не буду за нього платити?
Олександр Савенко
Дивіться, 250 мільйонів на рік. Візьмемо навіть за кількістю... нехай їх буде 20 мільйонів, то це вийде, аж 12 гривень на рік. Якщо сьогодні людина платить 50 копійок, а на громадське телебачення, що не зможе дати одну гривню? Не смішіть мене.
Ірина Халупа
Пане Зирін
Олександр Зирін
Це навіть багато. Річ у тім, що ми намагаємося нашим слухачам ще раз довести, що ми знаходимося у віртуальних якихось речах, які не правдиві. Я хочу відразу сказати, що є декілька неправдивих речей. Перше, стан нашого державного національного “УТ” каналу не зовсім такий поганий, як його малюють ті, хто вимірює рейтинги цього каналу.
Друге, не потрібно буде стільки багато грошей платити людям за громадське телебачення, як це нам намагається...
Олександр Савенко
Одна гривня.
Олександр Зирін
Навіть 40 копійок вистачить, але мова не про це. Третє, громадське телебачення в країні можна створити лише тільки в тому випадку, якщо державне телебачення підставить свою спину. І четвертий нюанс, я чомусь весь час пан Севенко говорить про це, а я не бачу різниці між абонентською платою і бюджетом, тому що це гроші мої, ваші, моїх людей. Це наші гроші.
Тому тут не можна говорити, що з бюджету не можна фінансувати, тому що це те саме, це мої гроші.
Олександр Савенко
Пане Олександре, Ви знаєте в чому різниця, коли ці гроші приходять до Національної телекомпанії через КМ, тоді Кабмін говорить, що це ми даємо, вони визначають скільки дати грошей.
Ірина Халупа
Але ж вони ті гроші в когось взяли?
Олександр Зирін
В нас взяли, це зрозуміло.
Олександр Савченко
А тут, якщо людина заплатила гривню і ці гроші прямим каналом пішли в Національну телекомпанію. Причому, я думаю, що у людини повинно бути право, що платити, що не платити. Маленькі електронні пристрої із кодуванням поставити, то вже не така велика штука. Якщо воно так і буде, що людина вирішуючи платити чи не платити цю гривню, тоді менеджери цього громадського телебачення, коли вони будуть мати менший бюджет і вони будуть знати значить ми тоді робимо щось не те. Не тому, що передзвонять із Кабміну чи з Адміністрації, чи з державного Секретаріату, а тому, що людина своєю копійкою буде голосувати і визначати якість тих програм.
Але, я думаю, тут виникає ще одна дуже цікава проблема.
Ірина Халупа
Пане Савенко, ця цікава проблема мусить почекати до наступного ефіру.
Олександр Савенко
Що ми так швидко це проговорили?
Ірина Халупа
Так Ви це так швидко проговорили.
Олександр Савенко
Чому все таки, чому? Парламент сьогодні розвиває своє телебачення, законодавча гілка влади цілеспрямовано розвиваю в той час, як хтось в Україні...
Віктор Понеділко
Пригальмуйте...
Ірина Халупа
Панове, давайте домовимося з вами, що наступного тижня ми ще раз зійдемося і поговоримо про це, бо ви так розгорілися, а в нас немає більше часу.
Я вам дуже дякую і на цьому всіх обриваю, бо справді залишається 15 секунд, щоб попрощатися.
Це була передача “Вечірня Свобода”. Про громадське телебачення сьогодні з нами дискутували продюсер і режисер Олександр Зирін; Перший заступник голови Національної ради, радіомовлення і телебачення Віктор Понеділко та колишній президент Національної телекомпанії України Олександр Савенко.
Слухайте “Свободу” дорогі слухачі і шануймося!
