Аудіозапис програми:
Київ, 7 березня 2005 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас!
В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор і ведучий програми Андрій Охрімович.
Тиждень потряс Україну катаклізмами. Спочатку погодними. Повзаючи між снігових заметів та б’ючись п’ятою точкою об грішну землю, громадяни знову матюкають та клянуть мерів українських міст та містечок.
В культурній сфері матюків теж не меншає. Катаклізми там поруйнували пісенні виробничі комплекси кучмівського періоду. Мешканці Павутини завірюху цю охрестили процесом “реприватизації попси”.
Потім катаклізми перекочували у політичну площину. Жирну крапку в переліку крупних змін новітнього часу поставила загибель генерала Кравченка.
Крапка, втім, не забарилась стати зловісною комою. Складнопідрядне речення, яке намагається передати зміст справи Гонгадзе, ще не сформульовано. На це наштовхують підозріло непрофесійні збіги у діях професіоналів. Особливо незграбно виглядають судження про ті дві кулі, якими начебто застрілився колишній голова МВС.
Інтернет-відвідувачі форумів гадають, чи існує така фізична можливість: лупонувши себе у підборіддя, тут же послати другу кулю у скроню?
Життя, тим часом, прискорює свій біг, викидаючи на поверхню каламутних вод все, що лежало на дні, аби мешканці віртуальної “Палати № 6” мали в чому порпатись.
Ну, а наглядає за усім тим незмінний санітар рубрики Віктор Недоступ. Все це чесно, мудро та на високому ідейному рівні.
Віктор Недоступ
Користувач «Живого журналу» Перкалаба Реал пише у своєму щоденнику: «Ґринджоли” проти Лорак. Ще з ранку дєвушка Лорак казала: “Не дзюрайте. Я победю”.
Прийшов вечір і прийшло покарання. Томенко жжот – Лорак нервово курить на балконі. Називається «Раптом звідки не візьмись…» побєдіу ансамбль горада Станіслау “Ґринджоли”. Все це відбулося під лозунгом «Нєфіг за Януковича співати»…
Згадаєте мої слова. Пацани ще з цією піснею переможуть. Чим вони гірші Руслани чи Дани Інтернейшьонал?
“Революція продовжує сі! Шоу маст гоу он!» - проголошує Перкалаба Реал і пропонує англомовний варіант тексту «Разом нас багато».
Між тим прокотилася хвиля чуток та версій стосовно того, навіщо Янукович зустрічався з послом Сполучених штатів Гербстом.
“Американці вирішили ліпити нову опозицію?” – запитались у спільноті «Вибори-2004».
Для чого? Такий собі Ту1ст4ю розповідає: «У Штатах пройшов процес. Судили мужика за те, що він посадив хамелеона на стос кольорових папірців і висмикував по листочку. Дев’ятнадцять разів хамелеон міняв колір, а потім здох. Про що це я? А, про ходіння Януковича до опозиції».
На форумі «Українського порталу» до опозитора поставилися не менш скептично: «Ну от, активний противник американських валянків. Перші кроки у протилежному напрямку.
“Дарма, що спочатку до Росії хотів прибитися…» - зловтішається такий собі Лір. І, охолонувши, додає: «А не слабо на вибори грошей навитрачався Яник…»
Тим часом дописувачі форуму «Української правди» невідступно стежили за перебігом справи Гонгадзе.
Ще у понеділок такий собі Іст невпевнено запитав: «Піскун що герой?» Такою була реакція на те, що президент похвалив Генпрокурора, а заразом інших працівників прокуратури, СБУ та МВС, людей честі, які так оперативно та професійно працювали протягом останніх днів.
«Піскун швидше – геморой,» – не погодився дописувач Андрик.
«Мені здається, що основні деталі вони знали ще до помаранчевої революції, - припускає автор за підписом НОН, - просто не хотіли спугнути головних виконавців».
Однак п’ятниця шарахнула дошкою по голові. Смерть генерала Кравченка на дачі у Кончі-Заспі від двох кульових поранень в голову.
У відвідувачів форумів, на відміну від мас-медіа, версія «самогубство» не викликала жодної довіри.
Ще вчора Григорій Омельченко казав: «Дайте Кравченкові охорону, його ж уб’ють!»
Такий собі Кагор пише у своєму “Інтернет-журналі”: «Кажуть наступним буде Рижий – несподівано втопиться у мінеральних водах…»
Така собі Віка 1-2 вважає, що «по-хорошому треба було б Піскуна сьогодні ж звільнити від обов’язків і одразу взяти під варту, не даючи йому поїхати на дачу та вбитися. Призначити нормального Генпрокурора і розслідувати всі ці події, включаючи і так зване самогубство Кирпи. Хоча… Піскун вчора заявляв, що ніхто його не може викинути з посади мінімум п’ять років. Сподіваюся, що це не може бути правдою…»
А такий собі Кано Содзабуро розмістив фото загиблого з підписом: «Прекрасний труп, на якого тепер можна повісити всіх собак».
Андрій Охрімович
Одні політичні сили в Україні визнають свято 8-го березня, інші його заперечують. При цьому вододіл тут не проходить по лінії “ліві-праві” чи “комуністи-націоналісти”.
Скажімо, святкують 8-ме березня “Батьківщина” та “Молодь – надія України”, котрі аж ніяк не можуть бути запідозрені в комунізмі.
Натомість деякі публіцисти з правого політичного табору заявляють, що негоже українцям відзначати день народження Клари Цеткін чи взагалі юдейське свято Пурім, котре, на їх думку, проштовхують під псевдо Міжнародного жіночого дня.
Звідки ж насправді ростуть ноги у цього свята, якому тепер, до речі, виповнюється аж 95 років? Рівно стільки часу минуло з дня проголошення його в Копенгагені у 1910-му році на Міжнародній жіночій соц-конференції?
Відповідь на це жіноче питання в надрах Павутини намагався відшукати мій колега Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Найперше з‘ясувалося, що Клара Цеткін з‘явилася на світ 5 липня 1857-го року. Отже, жіноче свято влаштоване не на честь її дня народження.
А далі я наштовхнувся на текст знаного борця із світовим сіонізмом, американським імперіалізмом і малоросійським сепаратизмом, диякона Російської православної Церкви Андрія Кураєва під назвою “Чи можна не святкувати Восьме березня”.
Отже, цитата: “Клара Цеткін – єврейка. І тому, коли партія поставила задачу придумати жіноче свято, Клара Цеткін згадала про Есфір... Есфірі присвячене щорічне і найвеселіше свято єврейського народу – Пурім... Для Клари Цеткін Пурім не був просто книжковим спогадом. Це те, що з дитинства входить у свідомість юдея...
То ж чи є безпідставним припущення, що у свідомості єврейських лідерів Інтернаціоналу жіночий революційний рух асоціювався з іменем Есфірі, а 8-ме березня було обране ними у силу звички святкувати у ці дні сімейне свято Пурім?”
І далі богослов Кураєв веде мову про те, що святкуючи Восьме березня, народи світу з подачі євреїв-інтернаціоналістів відзначають Пурім, навіть не усвідомлюючи це.
І все б нічого, якби не маленька деталь. У чистоті арійської крові Клари Цеткін не сумнівався навіть такий кваліфікований експерт, як Адольф Гітлер.
Ця діячка міжнародного жіночого соціалістичного руху народилася у саксонському селі Відерау. Прізвище “Цеткін” – це прізвище її чоловіка, російського народовольця одесита Осипа Цеткіна, котрий утік до Німеччини від царської охранки. А батьком Клари був учитель Готфрід Ейснер, котрий, крім усього іншого, викладав дітям закон Божий, а також грав у місцевій кірсі на органі. Маленька Клара йому допомагала, і непогано оволоділа цим складним інструментом.
На схилі років, коли вона відвідала рідне село, то попросила відкрити їй кірху і більше години просиділа на самоті біля органу. Ось такими були її справжні дитячі спогади.
Отож і виходить, що чимала кількість українських юзерів, котрі у ці дні знову ведуть мову про Пурім та підступи Клари Цеткін, просто повторюють базграння російських чорносотенців – таких, як диякон Андрій Кураєв, який заперечує, до речі, саму можливість церковних служб українською мовою.
Не є Восьме березня і комуністичним святом: 1910-го року більшовики були маргіналами ІІ Інтернаціоналу. На відміну від 23-го лютого, свята, встановленого Левом Троцьким, яке у незалежній Україні чомусь вважається “Днем захисника Вітчизни”.
Андрій Охрімович
Нова доба прийшла в Україну під розкотисті акорди Майдану. Попереду огром роботи, що докорінно мусить змінити долю 50-ти мільйонної нації. А стара епоха відходить під звуки самогубчих пострілів та жалобні марші. Так кінчається монструозне урядування, де “не спрацювала національна ідея”, зате буйно квітли інші чинники: корупція, брехня, сірість...
В такі слова складається заспів до рубрики Павла Вольвача “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Хтозна, чи постріли і смерть Юрія Кравченка стануть останнім акордом у фіналі дійства під умовною назвою “осінь президента”. Але епоха правління Президента Кучми, напевно, тільки чимось подібним і запам’ятається. Розкриттям страхітливих речей. Саморозвінчуваннями. Викриттями. Замітанням слідів. І асоціюватиметься з гігантським гнійником, в якому бродять стафілококи державних злочинів, корупції, брехні та зневіри.
Втім, це не завадило екс-президенту в інтерв’ю телеканалу “1 плюс 1” заявити позавчора, що “я перед Богом, перед народом, перед Гонгадзе, якщо хочете, чистий”.
Леонід Данилович повернувся з відпочинку на Батьківщину і, попри очікування багатьох політиків та журналістів, його не арештували в аеропорту.
Як пізніше зазначав прес-секретар пана Кучми, екс-президент зосередиться на роботі свого благодійного фонду “Україна”. Ну, як водиться... Може, ще й в рекламі піци, наслідуючи Михайла Горбачова, зніметься.
Одначе натхненну фондівську роботу доведеться таки трохи переривати хоча б для візитів до Генеральної прокуратури, де, як зазначає “Кореспондент.нет”, пан Кучма мусить розповідати про вбивство Георгія Гонгадзе та самовбивство Юрія Кравченка.
До речі, в суботу нинішній глава МВС Юрій Луценко зачитав пресі передсмертну записку свого попередника. За версією Луценка, Кравченко звинуватив у всьому саме Кучму та його оточення.
У чому, “ у всьому”? То вже, як мовиться, справа компетентних органів. Правдоподібним видається одне: під судорожне збирання манаток, під постріли в гаражах і саунах, відходить епоха. Сіра й безбарвна. Як і сам чоловічок, про чиє ім’я вже завтра нагадуватиме хіба найбільше досягнення доби, славнозвісний “кучмовоз”, в якого трансформувалася не менш легендарна “кравчучка”.
Та ще, дивлячись на характерний, роздвоєний на кінчику ніс Жерара Депардьє, хтось пригадає главу чи то держави, чи закритого акціонерного товариства “Україна”, яке колись було, але все вийшло. І вщипне себе за носа.
Андрій Охрімович Більшість користувачів Світової мережі, блукаючи інформаційними лабіринтами, скоріше всього не замислюються над тим, що для багатьох людей з фізичними вадами Глобальна павутина чи не єдина можливість відчути себе причетними до великого світу.
Для багатьох інвалідів Інтернет – це зв’язок з іншими людьми та джерело праці. Недарма провідні університети світу особливу увагу приділяють розробці науково-популярних та освітніх програм для людей з поганим зором чи обмеженою рухомістю.
В Україні ситуація дещо інша. Прикладів тому, моя колега Богдана Костюк знайшла достатньо. Ясна річ, пірнувши перед тим в Інтернет.
Богдана Костюк
На сайті “Світло.ком.юей”, сайті для тих, хто не бачить, можна знайти і скачати літературу, розроблену і втілену студентом факультету кібернетики Національного університету імені Шевченка Сергієм Шешмінцевим.
Сергій погано бачить, погано чує і створення програми – спроба допомогти товаришам по нещастю.
Як каже її автор, сутність програми наступна: у звуковому варіанті ознайомитися з класикою української світової літератури, створеною у жанрі детективу, фентезі, з літературою на історичну тематику.
Коротко кажучи, Сергій Шешмінцев, створив звукові книги, які безкоштовно скачують з “світлівського” сайту в Україні, в Росії, Ізраїлі, багатьох державах Центральної і Західної Європи, а компакт-диски зі шкільною програмою можна придбати у багатьох українських містах просто на розкладках.
Як мовиться на сайті газети “По-києвськи”, Сергієві 23 роки, він не почуває себе ні генієм, ні героєм. Для нього комп’ютер – це справжній промінчик сонця у темному царстві, можливість забути про окуляри з товстелезними лінзами, сканер для того, щоб озвучити друкований матеріал, необхідна складова для функціонування його програми: сканер читає, а комп’ютер озвучує текст.
Зупинятися на досягнутому Сергій не збирається, мріє допомогти людям, які мають проблеми із зором.
Лише у Києві діють три інтернати для сліпих дітей і таких, які погано бачать. А ще 23 інтернати розкидані по цілій Україні. Всі учні цих учбових закладів потребують програм подібних до створеної Сергієм Шешмінцевим.
Андрій Охрімович
І на завершення кілька слів од Сергія Набоки.
«Я позичаю, але не сподівайтеся, Я не поверну богів. Себто я помилився, я хотів скзати – боргів, а втім, можливо, і богів я не поверну. Я позичаю з метою не повертати. Я не питаю вашого дозволу, я нічого не прошу, я не зазираю благально в очі й не простягаю руку. Я беру усе сам: усе, що мені заманеться, усе, що я знайду за потрібне, все. Я позичаю на невизначений термін. Можете зазначити: вічність. І трохи довше. Проте, заспокойтеся. Я заставляю себе”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Київ, 7 березня 2005 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас!
В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор і ведучий програми Андрій Охрімович.
Тиждень потряс Україну катаклізмами. Спочатку погодними. Повзаючи між снігових заметів та б’ючись п’ятою точкою об грішну землю, громадяни знову матюкають та клянуть мерів українських міст та містечок.
В культурній сфері матюків теж не меншає. Катаклізми там поруйнували пісенні виробничі комплекси кучмівського періоду. Мешканці Павутини завірюху цю охрестили процесом “реприватизації попси”.
Потім катаклізми перекочували у політичну площину. Жирну крапку в переліку крупних змін новітнього часу поставила загибель генерала Кравченка.
Крапка, втім, не забарилась стати зловісною комою. Складнопідрядне речення, яке намагається передати зміст справи Гонгадзе, ще не сформульовано. На це наштовхують підозріло непрофесійні збіги у діях професіоналів. Особливо незграбно виглядають судження про ті дві кулі, якими начебто застрілився колишній голова МВС.
Інтернет-відвідувачі форумів гадають, чи існує така фізична можливість: лупонувши себе у підборіддя, тут же послати другу кулю у скроню?
Життя, тим часом, прискорює свій біг, викидаючи на поверхню каламутних вод все, що лежало на дні, аби мешканці віртуальної “Палати № 6” мали в чому порпатись.
Ну, а наглядає за усім тим незмінний санітар рубрики Віктор Недоступ. Все це чесно, мудро та на високому ідейному рівні.
Віктор Недоступ
Користувач «Живого журналу» Перкалаба Реал пише у своєму щоденнику: «Ґринджоли” проти Лорак. Ще з ранку дєвушка Лорак казала: “Не дзюрайте. Я победю”.
Прийшов вечір і прийшло покарання. Томенко жжот – Лорак нервово курить на балконі. Називається «Раптом звідки не візьмись…» побєдіу ансамбль горада Станіслау “Ґринджоли”. Все це відбулося під лозунгом «Нєфіг за Януковича співати»…
Згадаєте мої слова. Пацани ще з цією піснею переможуть. Чим вони гірші Руслани чи Дани Інтернейшьонал?
“Революція продовжує сі! Шоу маст гоу он!» - проголошує Перкалаба Реал і пропонує англомовний варіант тексту «Разом нас багато».
Між тим прокотилася хвиля чуток та версій стосовно того, навіщо Янукович зустрічався з послом Сполучених штатів Гербстом.
“Американці вирішили ліпити нову опозицію?” – запитались у спільноті «Вибори-2004».
Для чого? Такий собі Ту1ст4ю розповідає: «У Штатах пройшов процес. Судили мужика за те, що він посадив хамелеона на стос кольорових папірців і висмикував по листочку. Дев’ятнадцять разів хамелеон міняв колір, а потім здох. Про що це я? А, про ходіння Януковича до опозиції».
На форумі «Українського порталу» до опозитора поставилися не менш скептично: «Ну от, активний противник американських валянків. Перші кроки у протилежному напрямку.
“Дарма, що спочатку до Росії хотів прибитися…» - зловтішається такий собі Лір. І, охолонувши, додає: «А не слабо на вибори грошей навитрачався Яник…»
Тим часом дописувачі форуму «Української правди» невідступно стежили за перебігом справи Гонгадзе.
Ще у понеділок такий собі Іст невпевнено запитав: «Піскун що герой?» Такою була реакція на те, що президент похвалив Генпрокурора, а заразом інших працівників прокуратури, СБУ та МВС, людей честі, які так оперативно та професійно працювали протягом останніх днів.
«Піскун швидше – геморой,» – не погодився дописувач Андрик.
«Мені здається, що основні деталі вони знали ще до помаранчевої революції, - припускає автор за підписом НОН, - просто не хотіли спугнути головних виконавців».
Однак п’ятниця шарахнула дошкою по голові. Смерть генерала Кравченка на дачі у Кончі-Заспі від двох кульових поранень в голову.
У відвідувачів форумів, на відміну від мас-медіа, версія «самогубство» не викликала жодної довіри.
Ще вчора Григорій Омельченко казав: «Дайте Кравченкові охорону, його ж уб’ють!»
Такий собі Кагор пише у своєму “Інтернет-журналі”: «Кажуть наступним буде Рижий – несподівано втопиться у мінеральних водах…»
Така собі Віка 1-2 вважає, що «по-хорошому треба було б Піскуна сьогодні ж звільнити від обов’язків і одразу взяти під варту, не даючи йому поїхати на дачу та вбитися. Призначити нормального Генпрокурора і розслідувати всі ці події, включаючи і так зване самогубство Кирпи. Хоча… Піскун вчора заявляв, що ніхто його не може викинути з посади мінімум п’ять років. Сподіваюся, що це не може бути правдою…»
А такий собі Кано Содзабуро розмістив фото загиблого з підписом: «Прекрасний труп, на якого тепер можна повісити всіх собак».
Андрій Охрімович
Одні політичні сили в Україні визнають свято 8-го березня, інші його заперечують. При цьому вододіл тут не проходить по лінії “ліві-праві” чи “комуністи-націоналісти”.
Скажімо, святкують 8-ме березня “Батьківщина” та “Молодь – надія України”, котрі аж ніяк не можуть бути запідозрені в комунізмі.
Натомість деякі публіцисти з правого політичного табору заявляють, що негоже українцям відзначати день народження Клари Цеткін чи взагалі юдейське свято Пурім, котре, на їх думку, проштовхують під псевдо Міжнародного жіночого дня.
Звідки ж насправді ростуть ноги у цього свята, якому тепер, до речі, виповнюється аж 95 років? Рівно стільки часу минуло з дня проголошення його в Копенгагені у 1910-му році на Міжнародній жіночій соц-конференції?
Відповідь на це жіноче питання в надрах Павутини намагався відшукати мій колега Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Найперше з‘ясувалося, що Клара Цеткін з‘явилася на світ 5 липня 1857-го року. Отже, жіноче свято влаштоване не на честь її дня народження.
А далі я наштовхнувся на текст знаного борця із світовим сіонізмом, американським імперіалізмом і малоросійським сепаратизмом, диякона Російської православної Церкви Андрія Кураєва під назвою “Чи можна не святкувати Восьме березня”.
Отже, цитата: “Клара Цеткін – єврейка. І тому, коли партія поставила задачу придумати жіноче свято, Клара Цеткін згадала про Есфір... Есфірі присвячене щорічне і найвеселіше свято єврейського народу – Пурім... Для Клари Цеткін Пурім не був просто книжковим спогадом. Це те, що з дитинства входить у свідомість юдея...
То ж чи є безпідставним припущення, що у свідомості єврейських лідерів Інтернаціоналу жіночий революційний рух асоціювався з іменем Есфірі, а 8-ме березня було обране ними у силу звички святкувати у ці дні сімейне свято Пурім?”
І далі богослов Кураєв веде мову про те, що святкуючи Восьме березня, народи світу з подачі євреїв-інтернаціоналістів відзначають Пурім, навіть не усвідомлюючи це.
І все б нічого, якби не маленька деталь. У чистоті арійської крові Клари Цеткін не сумнівався навіть такий кваліфікований експерт, як Адольф Гітлер.
Ця діячка міжнародного жіночого соціалістичного руху народилася у саксонському селі Відерау. Прізвище “Цеткін” – це прізвище її чоловіка, російського народовольця одесита Осипа Цеткіна, котрий утік до Німеччини від царської охранки. А батьком Клари був учитель Готфрід Ейснер, котрий, крім усього іншого, викладав дітям закон Божий, а також грав у місцевій кірсі на органі. Маленька Клара йому допомагала, і непогано оволоділа цим складним інструментом.
На схилі років, коли вона відвідала рідне село, то попросила відкрити їй кірху і більше години просиділа на самоті біля органу. Ось такими були її справжні дитячі спогади.
Отож і виходить, що чимала кількість українських юзерів, котрі у ці дні знову ведуть мову про Пурім та підступи Клари Цеткін, просто повторюють базграння російських чорносотенців – таких, як диякон Андрій Кураєв, який заперечує, до речі, саму можливість церковних служб українською мовою.
Не є Восьме березня і комуністичним святом: 1910-го року більшовики були маргіналами ІІ Інтернаціоналу. На відміну від 23-го лютого, свята, встановленого Левом Троцьким, яке у незалежній Україні чомусь вважається “Днем захисника Вітчизни”.
Андрій Охрімович
Нова доба прийшла в Україну під розкотисті акорди Майдану. Попереду огром роботи, що докорінно мусить змінити долю 50-ти мільйонної нації. А стара епоха відходить під звуки самогубчих пострілів та жалобні марші. Так кінчається монструозне урядування, де “не спрацювала національна ідея”, зате буйно квітли інші чинники: корупція, брехня, сірість...
В такі слова складається заспів до рубрики Павла Вольвача “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Хтозна, чи постріли і смерть Юрія Кравченка стануть останнім акордом у фіналі дійства під умовною назвою “осінь президента”. Але епоха правління Президента Кучми, напевно, тільки чимось подібним і запам’ятається. Розкриттям страхітливих речей. Саморозвінчуваннями. Викриттями. Замітанням слідів. І асоціюватиметься з гігантським гнійником, в якому бродять стафілококи державних злочинів, корупції, брехні та зневіри.
Втім, це не завадило екс-президенту в інтерв’ю телеканалу “1 плюс 1” заявити позавчора, що “я перед Богом, перед народом, перед Гонгадзе, якщо хочете, чистий”.
Леонід Данилович повернувся з відпочинку на Батьківщину і, попри очікування багатьох політиків та журналістів, його не арештували в аеропорту.
Як пізніше зазначав прес-секретар пана Кучми, екс-президент зосередиться на роботі свого благодійного фонду “Україна”. Ну, як водиться... Може, ще й в рекламі піци, наслідуючи Михайла Горбачова, зніметься.
Одначе натхненну фондівську роботу доведеться таки трохи переривати хоча б для візитів до Генеральної прокуратури, де, як зазначає “Кореспондент.нет”, пан Кучма мусить розповідати про вбивство Георгія Гонгадзе та самовбивство Юрія Кравченка.
До речі, в суботу нинішній глава МВС Юрій Луценко зачитав пресі передсмертну записку свого попередника. За версією Луценка, Кравченко звинуватив у всьому саме Кучму та його оточення.
У чому, “ у всьому”? То вже, як мовиться, справа компетентних органів. Правдоподібним видається одне: під судорожне збирання манаток, під постріли в гаражах і саунах, відходить епоха. Сіра й безбарвна. Як і сам чоловічок, про чиє ім’я вже завтра нагадуватиме хіба найбільше досягнення доби, славнозвісний “кучмовоз”, в якого трансформувалася не менш легендарна “кравчучка”.
Та ще, дивлячись на характерний, роздвоєний на кінчику ніс Жерара Депардьє, хтось пригадає главу чи то держави, чи закритого акціонерного товариства “Україна”, яке колись було, але все вийшло. І вщипне себе за носа.
Андрій Охрімович Більшість користувачів Світової мережі, блукаючи інформаційними лабіринтами, скоріше всього не замислюються над тим, що для багатьох людей з фізичними вадами Глобальна павутина чи не єдина можливість відчути себе причетними до великого світу.
Для багатьох інвалідів Інтернет – це зв’язок з іншими людьми та джерело праці. Недарма провідні університети світу особливу увагу приділяють розробці науково-популярних та освітніх програм для людей з поганим зором чи обмеженою рухомістю.
В Україні ситуація дещо інша. Прикладів тому, моя колега Богдана Костюк знайшла достатньо. Ясна річ, пірнувши перед тим в Інтернет.
Богдана Костюк
На сайті “Світло.ком.юей”, сайті для тих, хто не бачить, можна знайти і скачати літературу, розроблену і втілену студентом факультету кібернетики Національного університету імені Шевченка Сергієм Шешмінцевим.
Сергій погано бачить, погано чує і створення програми – спроба допомогти товаришам по нещастю.
Як каже її автор, сутність програми наступна: у звуковому варіанті ознайомитися з класикою української світової літератури, створеною у жанрі детективу, фентезі, з літературою на історичну тематику.
Коротко кажучи, Сергій Шешмінцев, створив звукові книги, які безкоштовно скачують з “світлівського” сайту в Україні, в Росії, Ізраїлі, багатьох державах Центральної і Західної Європи, а компакт-диски зі шкільною програмою можна придбати у багатьох українських містах просто на розкладках.
Як мовиться на сайті газети “По-києвськи”, Сергієві 23 роки, він не почуває себе ні генієм, ні героєм. Для нього комп’ютер – це справжній промінчик сонця у темному царстві, можливість забути про окуляри з товстелезними лінзами, сканер для того, щоб озвучити друкований матеріал, необхідна складова для функціонування його програми: сканер читає, а комп’ютер озвучує текст.
Зупинятися на досягнутому Сергій не збирається, мріє допомогти людям, які мають проблеми із зором.
Лише у Києві діють три інтернати для сліпих дітей і таких, які погано бачать. А ще 23 інтернати розкидані по цілій Україні. Всі учні цих учбових закладів потребують програм подібних до створеної Сергієм Шешмінцевим.
Андрій Охрімович
І на завершення кілька слів од Сергія Набоки.
«Я позичаю, але не сподівайтеся, Я не поверну богів. Себто я помилився, я хотів скзати – боргів, а втім, можливо, і богів я не поверну. Я позичаю з метою не повертати. Я не питаю вашого дозволу, я нічого не прошу, я не зазираю благально в очі й не простягаю руку. Я беру усе сам: усе, що мені заманеться, усе, що я знайду за потрібне, все. Я позичаю на невизначений термін. Можете зазначити: вічність. І трохи довше. Проте, заспокойтеся. Я заставляю себе”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
