Прага, 5 березня 2005 року.
Аудіозапис програми:
Василь Зілгалов
Говорить “Радіо Свобода”!
В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Міхал Шульц.
Минулого тижня у Києві зібрали Синод і церковну раду Української православної церкви Київського патріархату. На цьому спільному зібранні обговорювалися питання богослужіння у нових суспільно – політичних умовах в Україні. А також було ухвалено звернення до православних церков автокефальної та Московського патріархату. Саме ці звернення і стали найбільш значущими подіями церковного і громадського життя України останніх тижнів. Про це у коментарі Віктора Єленського.
Віктор Єленський
Отже керівництво Київського патріархату звертається до єпископату, духовенства і вірних УПЦ МП із заклик оком створити в Україні єдину помісну, тобто автокефальну, православну церкву. Підставою для такого утворення мають стати як церковні канони так і сам факт існування Української держави. Адже згідно канонічному праву церковні межі мають йти за кордонами цивільними. Київський патріархат пропонує вірним Московського патріархату розпочати діалог на всіх рівнях – від загальноукраїнського до парафіяльного. Також пропонується припинити релігійні ворожнечі і не розділяти українців на канонічних і неканонічних, благодатних і не благодатних, православних і розкольників. Українській же автокефальній православній церкві Київський патріархат нагадує про умови і домовленості 2000 – 2001 р.р., які так і не призвели до об’єднання церков, і пропонує відновити діалог про єдність на всіх рівнях. Що нового у цих закликах порівняно із тими, що ми їх чули чимало в останні роки, які завжди були радше імітацією об’єднавчого процесу, ніж дійсно таким процесом? Передовсім, позиція Київського патріархату виглядає підкреслено миролюбно. Супереч очікуванню його речники після перемоги помаранчевої революції утрималися від критики УПЦ МП і навіть наголошували на необхідності полишити взаємні звинувачення і шукати спільних шляхів служіння суспільству. Головне – це те, що змінилися країна і її громадяни у т.ч. православні.
Василь Зілгалов
Перериваючи на хвилину коментар Віктора Єленського, хочемо поінформувати вас про становище в Українській православній церкві. Зокрема архієпископ Ігор Ісиченко заявив про намір скласти свої повноваження керуючого справами Патріархії Української автокефальної православної церкви. Про це йдеться у пастирському посланні архієпископа Харківського і Полтавського цієї церкви Ігоря Ісиченка до учасників ювілейного святкування 15 – річчя утворення Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозданного, яке проходило минулої суботи у Львові. “Перше, що я зроблю на майбутньому помісному соборі, це запропонує собору прийняти мою відставку і знайти іншого кандидата на невдячну посаду керуючого справами Патріархії у Києві”, - сказано у документі. Далі архієпископ підкреслює, цитую: “ Мене не цікавить влада у церкві, а свій архієпископський хрест я відчуваю як непосильний тягар. Ще 30 березня 2001 року я на Єпархіальному соборі я перед Євангелієм пообіцяв, що в разі рішення Вселенського патріарха про доречність мого відходу від архіпастирського служіння, я готовий з покорою прийняти волю канонічної церковної влади”, - зазначив архієпископ Ігор. Серед мотивів, які спонукали його погодитися на пропозицію керувати адміністративним центром УАПЦ владика Ігор назвав пошану до покійного Патріарха Дмитрія Єреми та важку ситуацію у церкві. У згаданому документі також зазначено, що Патріархія та Полтавсько – Харківська єпархія готові співпрацювати з іншими єпархіями УАПЦ для скликання помісного собору. Нагадаємо, що раніше із закликом Помісного собору як засобу подолання існуючої кризи до УАПЦ звернулися архієпископ Ігор, народний депутат України ( фракція “Наша Україна”), священик УАПЦ Юрій Бойко, голова Всеукраїнського братства Апостола Андрія Первозванного Валентин Чешков та головний редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк. Повний текст послання архієпископа Ігоря Ісиченка можна прочитати на сайті релігійно – інформаційної служби України в Інтернеті. І Віктор Єленський завершує свій коментар про перспективи створення промісної церкви в Україні.
Віктор Єленський
Не менше 2/3 парафій Московського патріархату знаходяться у тих областях України, де на минулорічних президентських виборах переміг Віктор Ющенко. Тим, що для дуже багатьох вірних цієї церкви, особливо молодих, дуже позиція ієрархії стала великим розчаруванням вже багато сказано. Очевидно, Київський патріархат розраховує на ці настрої , на підтримку суспільства, яке мало змогу бачити, як церква перетворюється на підтримку Кремлівського впливу, а також на допомогу державу, хоча держава вже дала зрозуміти, що вона не хоче втручатися у церковні справи. На що Київському патріархату не слід розраховувати, так це на розуміння УПЦ МП. Вона вже повідомила, що в позиції церковноначалля жодних змін щодо діалогу з розкольниками не відбулося. Їм і надалі пропонується покаятися, і побоююся, що в Київському патріархаті ця пропозиція навряд чи викличе розуміння. До того ж на сході і півдні УПЦ МП і надалі розглядається як дієвий ресурс мобілізації всіх анти помаранчевих сил і в цій якості церква теж знадобиться вже на парламентських виборах. На жаль, не дуже багатообіцяючою виглядає і пропозиція об’єднання з Української автокефальною церквою, хоча це об’єднання могло б мати серйозне символічне значення. Але в кожному разі Київський патріархат не може не виступати з серйозними об’єднавчими ініціативами. Від нього цього очікують і власні вірні і ті в інших православних церквах, які вірять, що любов є вищою за канонічні передостороги, що розділення – це скандалю, що саме нині настала для об’єднання повнота часу. Для радіо “Свобода”. Віктор Єленський . Київ.
Василь Зілгалов
«Злуку в одну Церкву уважаю можливою тільки колись після довгих обосторонніх зусиль до єдности. Ми, греко-католики, не маємо ніякої волі старшувати і накидатися нашим братам, але навпаки, ми готові навіть з власною стратою їм підчинитися, так що й повна злука двох українських віросповідань виглядала би так, що радше треба б говорити про підчинення греко-католиків під власть київського патріярха. Очевидно, до такого приєднання ми ставимо умову, щоби будучий київський патріярхат прийняв Вселенську Віру, себто православ»я перших Вселенських Соборів доповнив рішеннями Вселенських Соборів від Х століття до найновіших часів».
Так писав у 1942 році митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький українській православній інтелігенції, відповідаючи на питання про можливість об»єднання українських церков. Митрополит Андрей вів активну переписку з православними архиєреями в справі церковного порозуміння і наближення православних і греко-католицького віросповідань, наголошував, що тут потрібна дискусія бодай мінімальна, яка прямувала б до мира, не до війни. Митрополит мислив як церковний діяч виходячи із життя власного народу, який він розумів і любив. Його думки немов випереджували і нині є актуальні. Хоча ситуація з часів митрополита змінилась.
Сьогодні Україна переживає новий відповідальний етап у житті держави, сьогодні кожен українець думає як відбудувати власну державу сильною і незалежною. Але у цій ситуацію природно виникає запитання про можливість об»єднання українських церков, і православ»я зокрема. Якою є роль Української Греко- Католицької Церкви у процесі об»єднання православ»я в Україні моя колега Галина Терещук розпитувала отця –доктора Святослава Шевчука, віце - ректора Львівської духовної семінарії Святого Духа. Послухаймо матеріал.
Галина Терещук
Отче Святославе останніми днями пішли чутки розмову дискусії про те, наскільки можливо сьогодні в Україні об’єднання православ’я. І якщо згадати історію, то таке враження, що митрополит Шептицький ще в 40 - их роках це передбачив в своїх листах і посланнях, оскільки він тоді листувався з православними архієреями. Але тоді вже митрополит Андрей говорив про ці небезпеки і про те, що унеможливить це об’єднання. І власне йшлось про мову літургії, про традиції, про вплив Греції і Московської церкви. Скажіть, будь ласка, наскільки сьогодні змінилася ситуація і наскільки виглядає реальним обєднання православ’я?
Святослав Шевчук
Тут Андрій Шептицький бачив це в такий спосіб : по – перше, він розумів, що в одного народу має бути єдина помісна церква, і тут немає нічого такого злого, навпаки він розумів, що занепад Київського християнства як такого був пов’язаний із занепадом Київської держави. І є багато спадкоємців Київського християнства, очевидно, що Українська греко – католицька церква є спадкоємицею, так само церква, яка сьогодні перебуває в юрисдикції патріархату Московського, так само церква, яка сьогодні є автокефальна, але втім тяжіть до Константинополя і там шукає якусь підтримку для свого існування. Отже сьогодні настав час, коли всі сини і дочки мають реальну можливість відродити свою матірну церкву або об’єднатися в одне єдине. Про це дуже цікаво пише Андрей Шептицький, кажучи, що це одвічне прагнення українців, яків з одного боку є православними, з іншого боку є католиками, але сама історія стосунків між однією і другою церквою – це є історія шукання порозумінь. І вже не один раз в історії цих стосунків виникала ідея спільного патріархату, який би об’єднав дочок Київського християнства, таким би чином у Києві постала не тільки сильна держава, а сильний, могутній, дуже плідний центр християнства.
Галина Терещук
Скажіть, будь ласка, а в цій ситуації, що зараз, оскільки Патріарх Філарет виступив з пропозицією об’єднання православ’я, якою має бути тут діяльність греко – католицької церкви, як отут будуть розвиватися стосунки?
Святослав Шевчук
Такі спроби чи навіть відчуття потреби єдиної помісної церкви в Україні вони є дуже важливими. Але треба відчувати, як це зробити. Очевидно, що сьогодні, якщо так дійсно слідувати цим загальноприйнятим у світі канонам, та держава, яка є незалежною повинна мати єдину незалежну церкву. І це ступінь незалежності або скажімо дійсність кордонів, які існують між Україною і Росією. Вони також впливають на ступінь незалежності і автономію, яка сьогодні є за традицією Московського патріархату.
Василь Зілгалов
Серце східнослов’янського православ’я – древні собори Києва провинні перебувати у віданні визнаної всіма канонічної української православної церкви. У Московському патріархаті також переконані, що об’єднання православних громад України можливо лише довкола Української православної церкви Московського патріархату. Таку думку висловили у Російській православній церкві 1 березня: “Десятинна церква і інші храми були створені в період Київської Русі. Тоді ніякого поділу між церквою, що знаходиться в межах України, і церквою, що знаходиться в межах нинішньої Росії, не існувало,” – нагадав секретар з міжправославних відносин відділу Зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протоієрей Микола Балашов. З цього, на його думку ясно випливає, що ці храми повинні перебувати у віданні Української православної церкви, що знаходиться у канонічному спілкуванні з Московським патріархатом і з усім всесвітнім православ’ям. Представник Московської церкви заявив: “ Надзвичайно важлива задача – відновлення в Україні православної церковної єдності, яка постраждала в результаті розколів, але здійснення цієї задачі можливе тільки на підставі дотримання канонів. В Московському патріархаті переконані, що об’єднання православних громад можливе тільки довкола церкви, визнаної всесвітнім православ’ям”. І слухайте завершення розмови з отцем – доктором Шевчуком.
Святослав Шевчук
Тому об’єднання православ’я – це справа дуже, я би сказав, цікава і важлива, яку відчувають всі віруючі. Тому що розбите православ’я – це є перш за все проблема для самого православ’я. І тому ця ініціатива є дуже позитивною. Якщо мова йде про роль греко – католицької церкви, то в процесі об’єднання православ’я ми не можемо займати якоїсь активної позиції, ми можемо тільки молитися. Але з нашого боку є цілий ряд ідей для того, щоб відбудувати рідну хату за заповітом митрополита Андрея. Я думаю. Що весь християнський світ і три його центри – Рим, Константинополь і Москва – мають звикнути, що у Києві є центр християнства, який не менш гідний, ніж вони.
Галина Терещук
Якому не потрібно посередника...
Святослав Шевчук
Якому не тільки потрібно посередника, а якому не потрібно бути в чиємось підчиненні. Бо ми сьогодні розуміємо, що українська ситуація часто є розмінною картою в стосунках, переговорах, поборюванні між цими трьома центрами християнств. Щоб Україна була не об’єктом, а суб’єктом релігійних стосунків. Це саме стосується і церковного співжиття – ми мусимо бути суб’єктом церковного спілкування на рівні з іншими патріархатами. Це єд ля всіх не просто, не просто це є для Москви, оскільки якщо в Києві робиться новий патріархат, то київське коріння тієї церкви може бути у певній мірі загрожене. А нам треба наново передумати стосунки, адже саме так в історії було, адже саме так в історії було: Московська церква є дочірньою церквою церкви Києва, яка потім стала мачухою своєї матері. Я думаю, це щось, що можна по – новому і по – християнськи осмислити. З другого боку Константинополь має зрозуміти, що сьогодні Україна має всі можливості для того, щоб бути церквою, яка незалежна не від кого. Хоча патріарх Константинопольський є одиноким патріархом, який має право надавати автокефалію. Очевидно, що коли він сам не має багато вірних у Константинополі так легко визнати незалежність такої території, яка була потенційно у його юрисдикції. Те саме з Римом, католицька церква розуміє, що вона є помісною церквою, церквою церков, помісною церквою. Але це питання помісності церкви ще не повністю вирішене, ще є потреба певного дозрівання. Тому ми бачимо, що питання помісності в Україні викликає дуже позитивний еволютивний процес у цілому вселенському християнстві, чи на сході, чи на заході. Тому думаю, що такий патріархат має мати вимір і східний, і західний, і він є дуже потрібний у цій церкві.
Галина Терещук
Виглядає, що боротьба йде між особливостями православ’я, а справжня особистість мала ще тільки народитися, це справа майбутнього.
Святослав Шевчук
Коли ми говоримо про особистості, то кожна особистість є даром Божим, чи то для народу чи то для держави. Ми мусимо просити Бога, щоб така особистість була, яка довкола себе, яка потім навколо себе може об’єднати розсіяних братів. Але з другого боку, якщо ми хочемо виховати таку особистість, то ті особистості, які сьогодні претендують на таку роль, мусять зрозуміти, що справжньою рисою в особі, яка об’єднує, є здатність слухати, розуміти і прощати, коли хтось починає боронитися за роль в православ’ї того, що він поборює рідного брата, то це нищить його особистість, не дає йому можливості дійсно об’єднати всіх.
Галина Терещук
Це був отець – доктор Святослав Шевчук, віце – ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа. З ним розмовляла Галина Терещук, для радіо “Свобода”, Львів.
Василь Зілгалов
Ми вже згадували на початку програми про звернення Священного Синоду та Вищої Церковної Ради Української православної церкви Московського патріархату щодо створення єдиної помісної церкви в Україні. Наш колега Тарас Марусик провів на цю тему розмову з доктором історичних наук, провідним науковим працівником Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Арсеном Зінченком. Ми пропонуємо вам цю розмову.
Тарас Марусик
Пане Зінченко, днями Синод Української православної церкви Київського патріархату звернувся до церков сестер, до Української автокефальної православної церкви і до Української православної церкви Московського патріархату, суть цих звернень зводиться до того, щоб почати зараз активно створювати, не чекаючи не на кого помісну церкву. З вашого погляду, як швидко може реалізуватися ця ініціатива?
Святослав Шевчук
Я почав би з того, що всяка справа спрямована на єднання заслуговує найтеплішого сприйняття, бо справді українське суспільство потребує єднання, але не на під колоніальній основі, а на основі власних суверенних структур. Тільки в українському суспільстві, відразу зазначимо, поліконфесійному, найбільша церковна громада – громада православних, то єднання саме цієї громади забезпечить становлення українського суспільства, як духовного суверенного феномену.
Тарас Марусик
Все таки про постколоніальний статус, можете розшифрувати, що ви маєте на увазі?
Святослав Шевчук
Я маю на увазі, що ще здавна Московська імперія являє собою таку будівлю, в центрі якої фасад – цар або президент, а з боків підпирають опричники або спецслужби, КГБ, ЧК, ФСБ, а з іншого – церковна спецслужба, яка називається Московська патріархія, яка поширює свій вплив на багато сусідніх регіонів, формуючи, як кажуть, “единое церковное пространство”. Доказом цього є політика Московської церкви на пострадянських теренах в Естонії, в Латвії, в Україні, в Казахстані та в інших країнах.
Тарас Марусик
То ви думаєте, що в лоні цієї церкви немає священиків, які би хотіли створення єдиної помісної церкви.
Арсен Зінченко
Я переконаний, що є. І навіть в надрах оцієї церкви, яку ви чомусь називаєте Українською православною церквою, але не визнає не існування, не українського народу, не українських традицій, не української мови, називаючи її не благодатною, і в цьому ключі виконувала мирян і нижче духівництво, на противагу цьому благородному спрямуванню стануть московські ієрархи, призначені Московським Синодом і московським ФСБ.
Тарас Марусик
А були безпосередні спроби звернення до митрополита Сабо дана з тим, щоб він сприяв цьому процесові.
Арсен Зінченко
Я би наголосив, що тоді на початку 90 – их років московські ієрархи запевняли, що “вот – вот, Московський Собор разсмотрит вопрос об автокефалии”, а потім це відклалось на 5 років, а потім Московський Собор сказав, що в Україні не буде автокефалії. Мені, очолювану Ради у справах релігії, свого часу за погодженням з митрополитом Філаретом і Антонієм випало піти на переговори до Сабодана. І я сам казав: “ Владико, очолюйте українську православну церкву, будьте Патріархом. Філарет не претендує, Філарет тільки хоче, щоб в Україні була єдина помісна церква”. Сабодан тоді відмовивися, сказав : “ Ну, я ж сам не можу, мені треба звернутися...” Звичайно, знову ж таки до одного з тих московських фасадів. А там звичайно ніякого дозволу не було. Як Кучма казав у переговорах з Варфоломієм: це питання важливе, але треба спитати дозволу у Путіна.
Василь Зілгалов
Нагадаю, що ви слухаєте розмову з доктором історичних наук Арсеном Зінченком, яку провів Тарас Марусин. Пропонуємо вам завершення цього інтерв’ю.
Тарас Марусик
Повертаючись знову до нашого першого запитання, я хотів би, щоб ви дуже коротко уточнили, це, що ви сказали, означає, що останнім часом ця ідея залишиться ідеєю і помісна церква не буде створена?
Арсен Зінченко
Ні, я так не сказав. Пробуджене українське суспільство і в тому числі громади УПЦ МП мають самі зрозуміти, що потрібно формувати незалежну українську церкву, не зважаючи на волю московського начальства. Тим більше, що їхні ієрархи так себе забруднили останнім часом, що з ними треба нарешті попрощатися. Ну, хай там буде в Україні структура цієї церкви, хто там дуже вже хоче, але хай вона так називається - Російська православна церква. До речі, так її назвав і Путін. Ніяка це не українська церква.
Тарас Марусик
А тепер я хотів би поставити запитання про ще одну конфесію, яка є потужною в Україні. Я маю на увазі греко – католиків. І тим більш, згадаємо таку не дуже давню ініціативу греко – католиків створити свій патріархат і навіть перенести свою столицю духовну до Києва. Відомо, що ще колись митрополит Шептицький казав, що, якщо буде створена єдина помісна церква в Україні, то греко – католики стануть частиною цієї церкви. Як з вашого погляду можуть розвиватися події в цьому ключі?
Арсен Зінченко
Ви знаєте, це дуже складне питання, давайте до того першого його не додавати. Я наголосив би ще раз на тому, що в Україні справді дуже важлива справа – відродження православ’я на наших національних традиціях. Хотів би нагадати, що саме в Україні в добу Петра Могили Ісаія Козловський розробив основи православного віровизнання. Ви чуєте? Саме в Україні це було, в Києво – Могилянському середовищі. І Собор православних патріархів, символ православної віри прийняв. Згадаймо українську апостольську традицію, Андрея згадаймо. І Українська православна церква, з волі громади української православної, якій допоможуть українські патріархи – патріоти, які шанують українське слово, українські традиції, за підтримки держави, звичайно, ця справа буде вирішена.
Тарас Марусик
Власне, я би хотів запитати вас про роль і вплив нової української влади в ситуації, яка склалася в українському православ’ї.
Арсен Зінченко
Я би наголосив, що держава не має заважати, вона повинна цю ініціативу підтримати, оскільки вона справді претендує на суверенний статус. Роками в областях Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій – в сфері впливу промосковських сил колишніх парторгів, там роками не регіструються громади Київського патріархату. Не передаються будівлі Київському патріархату, чиняться всілякі перешкоди. Це ознака того, що колоніальний режим - це перш за все колоніальна структура. Це все треба припинити, на словах втілити позиції рівності, припинити антиукраїнську пропаганду, яка лунає з амвонів, з уст Агатангела, Йонофана, Братиславського митрополита, Кіровоградського митрополита і інших церквоначальників, так би мовити, оскільки навіть не можна назвати їх церковними особами, вони зневажають паству, вони зневажають навіть чудо п’ятидесятниці. Пам’ятаєте я такий ключовий епізод в Євангеліє, коли Христос каже до своїх учнів : “Ідіть і благовістіть!” І вони заговорили різними мовами. ЦЕ Бог створив різні мови, а вони кажуть, що українська мова не благодатна і не канонічна. Це єресь по суті. Нехай духовенство повернеться обличчям до народу. І тоді в Україні утвориться міцна православна громада до речі відкрита до спілкування з іншими віровизнаннями – так завжди було в українській традиції. І тоді питання помісної церкви вирішиться, але все таки ініціатива Синоду Української православної церкви Київського патріархату має велике значення. Вона каже, що УПЦ Київського патріархату відкрита до діалогу.
Тарас Марусик
І на закінчення скажіть, будь ласка, ви сьогодні порадили, якби мали таку можливість Президенту Віктору Ющенко звернутися до Варфоломія з підтримкою тієї ініціативи, чи порадили б зовсім не втручатися.
Арсен Зінченко
Ні, так не може бути зовсім. Він, як гарант незалежності в різних аспектах, як людина великого авторитету України, має підтримати цю ідею, бодай загалом, і звернутися до Константинопольського, щоб він пошвидше наважився визнати найбільшу православну церкву за кількістю громад, за кількістю вірних. Українська церква – церква Андреєвих традицій апостольських, це буде його союзник у спробах Московської патріархії підпорядкувати Константинополь.
Тарас Марусик
Це був доктор історичних наук, провідний науковий працівник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Арсен Зінченко. Розмовляв з ним Тарас Марусин. Радіо “Свобода”. Київ.
Василь Зілгалов
Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.
Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом звукооператор Міхал Шульц.
Аудіозапис програми:
Василь Зілгалов
Говорить “Радіо Свобода”!
В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Міхал Шульц.
Минулого тижня у Києві зібрали Синод і церковну раду Української православної церкви Київського патріархату. На цьому спільному зібранні обговорювалися питання богослужіння у нових суспільно – політичних умовах в Україні. А також було ухвалено звернення до православних церков автокефальної та Московського патріархату. Саме ці звернення і стали найбільш значущими подіями церковного і громадського життя України останніх тижнів. Про це у коментарі Віктора Єленського.
Віктор Єленський
Отже керівництво Київського патріархату звертається до єпископату, духовенства і вірних УПЦ МП із заклик оком створити в Україні єдину помісну, тобто автокефальну, православну церкву. Підставою для такого утворення мають стати як церковні канони так і сам факт існування Української держави. Адже згідно канонічному праву церковні межі мають йти за кордонами цивільними. Київський патріархат пропонує вірним Московського патріархату розпочати діалог на всіх рівнях – від загальноукраїнського до парафіяльного. Також пропонується припинити релігійні ворожнечі і не розділяти українців на канонічних і неканонічних, благодатних і не благодатних, православних і розкольників. Українській же автокефальній православній церкві Київський патріархат нагадує про умови і домовленості 2000 – 2001 р.р., які так і не призвели до об’єднання церков, і пропонує відновити діалог про єдність на всіх рівнях. Що нового у цих закликах порівняно із тими, що ми їх чули чимало в останні роки, які завжди були радше імітацією об’єднавчого процесу, ніж дійсно таким процесом? Передовсім, позиція Київського патріархату виглядає підкреслено миролюбно. Супереч очікуванню його речники після перемоги помаранчевої революції утрималися від критики УПЦ МП і навіть наголошували на необхідності полишити взаємні звинувачення і шукати спільних шляхів служіння суспільству. Головне – це те, що змінилися країна і її громадяни у т.ч. православні.
Василь Зілгалов
Перериваючи на хвилину коментар Віктора Єленського, хочемо поінформувати вас про становище в Українській православній церкві. Зокрема архієпископ Ігор Ісиченко заявив про намір скласти свої повноваження керуючого справами Патріархії Української автокефальної православної церкви. Про це йдеться у пастирському посланні архієпископа Харківського і Полтавського цієї церкви Ігоря Ісиченка до учасників ювілейного святкування 15 – річчя утворення Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозданного, яке проходило минулої суботи у Львові. “Перше, що я зроблю на майбутньому помісному соборі, це запропонує собору прийняти мою відставку і знайти іншого кандидата на невдячну посаду керуючого справами Патріархії у Києві”, - сказано у документі. Далі архієпископ підкреслює, цитую: “ Мене не цікавить влада у церкві, а свій архієпископський хрест я відчуваю як непосильний тягар. Ще 30 березня 2001 року я на Єпархіальному соборі я перед Євангелієм пообіцяв, що в разі рішення Вселенського патріарха про доречність мого відходу від архіпастирського служіння, я готовий з покорою прийняти волю канонічної церковної влади”, - зазначив архієпископ Ігор. Серед мотивів, які спонукали його погодитися на пропозицію керувати адміністративним центром УАПЦ владика Ігор назвав пошану до покійного Патріарха Дмитрія Єреми та важку ситуацію у церкві. У згаданому документі також зазначено, що Патріархія та Полтавсько – Харківська єпархія готові співпрацювати з іншими єпархіями УАПЦ для скликання помісного собору. Нагадаємо, що раніше із закликом Помісного собору як засобу подолання існуючої кризи до УАПЦ звернулися архієпископ Ігор, народний депутат України ( фракція “Наша Україна”), священик УАПЦ Юрій Бойко, голова Всеукраїнського братства Апостола Андрія Первозванного Валентин Чешков та головний редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк. Повний текст послання архієпископа Ігоря Ісиченка можна прочитати на сайті релігійно – інформаційної служби України в Інтернеті. І Віктор Єленський завершує свій коментар про перспективи створення промісної церкви в Україні.
Віктор Єленський
Не менше 2/3 парафій Московського патріархату знаходяться у тих областях України, де на минулорічних президентських виборах переміг Віктор Ющенко. Тим, що для дуже багатьох вірних цієї церкви, особливо молодих, дуже позиція ієрархії стала великим розчаруванням вже багато сказано. Очевидно, Київський патріархат розраховує на ці настрої , на підтримку суспільства, яке мало змогу бачити, як церква перетворюється на підтримку Кремлівського впливу, а також на допомогу державу, хоча держава вже дала зрозуміти, що вона не хоче втручатися у церковні справи. На що Київському патріархату не слід розраховувати, так це на розуміння УПЦ МП. Вона вже повідомила, що в позиції церковноначалля жодних змін щодо діалогу з розкольниками не відбулося. Їм і надалі пропонується покаятися, і побоююся, що в Київському патріархаті ця пропозиція навряд чи викличе розуміння. До того ж на сході і півдні УПЦ МП і надалі розглядається як дієвий ресурс мобілізації всіх анти помаранчевих сил і в цій якості церква теж знадобиться вже на парламентських виборах. На жаль, не дуже багатообіцяючою виглядає і пропозиція об’єднання з Української автокефальною церквою, хоча це об’єднання могло б мати серйозне символічне значення. Але в кожному разі Київський патріархат не може не виступати з серйозними об’єднавчими ініціативами. Від нього цього очікують і власні вірні і ті в інших православних церквах, які вірять, що любов є вищою за канонічні передостороги, що розділення – це скандалю, що саме нині настала для об’єднання повнота часу. Для радіо “Свобода”. Віктор Єленський . Київ.
Василь Зілгалов
«Злуку в одну Церкву уважаю можливою тільки колись після довгих обосторонніх зусиль до єдности. Ми, греко-католики, не маємо ніякої волі старшувати і накидатися нашим братам, але навпаки, ми готові навіть з власною стратою їм підчинитися, так що й повна злука двох українських віросповідань виглядала би так, що радше треба б говорити про підчинення греко-католиків під власть київського патріярха. Очевидно, до такого приєднання ми ставимо умову, щоби будучий київський патріярхат прийняв Вселенську Віру, себто православ»я перших Вселенських Соборів доповнив рішеннями Вселенських Соборів від Х століття до найновіших часів».
Так писав у 1942 році митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький українській православній інтелігенції, відповідаючи на питання про можливість об»єднання українських церков. Митрополит Андрей вів активну переписку з православними архиєреями в справі церковного порозуміння і наближення православних і греко-католицького віросповідань, наголошував, що тут потрібна дискусія бодай мінімальна, яка прямувала б до мира, не до війни. Митрополит мислив як церковний діяч виходячи із життя власного народу, який він розумів і любив. Його думки немов випереджували і нині є актуальні. Хоча ситуація з часів митрополита змінилась.
Сьогодні Україна переживає новий відповідальний етап у житті держави, сьогодні кожен українець думає як відбудувати власну державу сильною і незалежною. Але у цій ситуацію природно виникає запитання про можливість об»єднання українських церков, і православ»я зокрема. Якою є роль Української Греко- Католицької Церкви у процесі об»єднання православ»я в Україні моя колега Галина Терещук розпитувала отця –доктора Святослава Шевчука, віце - ректора Львівської духовної семінарії Святого Духа. Послухаймо матеріал.
Галина Терещук
Отче Святославе останніми днями пішли чутки розмову дискусії про те, наскільки можливо сьогодні в Україні об’єднання православ’я. І якщо згадати історію, то таке враження, що митрополит Шептицький ще в 40 - их роках це передбачив в своїх листах і посланнях, оскільки він тоді листувався з православними архієреями. Але тоді вже митрополит Андрей говорив про ці небезпеки і про те, що унеможливить це об’єднання. І власне йшлось про мову літургії, про традиції, про вплив Греції і Московської церкви. Скажіть, будь ласка, наскільки сьогодні змінилася ситуація і наскільки виглядає реальним обєднання православ’я?
Святослав Шевчук
Тут Андрій Шептицький бачив це в такий спосіб : по – перше, він розумів, що в одного народу має бути єдина помісна церква, і тут немає нічого такого злого, навпаки він розумів, що занепад Київського християнства як такого був пов’язаний із занепадом Київської держави. І є багато спадкоємців Київського християнства, очевидно, що Українська греко – католицька церква є спадкоємицею, так само церква, яка сьогодні перебуває в юрисдикції патріархату Московського, так само церква, яка сьогодні є автокефальна, але втім тяжіть до Константинополя і там шукає якусь підтримку для свого існування. Отже сьогодні настав час, коли всі сини і дочки мають реальну можливість відродити свою матірну церкву або об’єднатися в одне єдине. Про це дуже цікаво пише Андрей Шептицький, кажучи, що це одвічне прагнення українців, яків з одного боку є православними, з іншого боку є католиками, але сама історія стосунків між однією і другою церквою – це є історія шукання порозумінь. І вже не один раз в історії цих стосунків виникала ідея спільного патріархату, який би об’єднав дочок Київського християнства, таким би чином у Києві постала не тільки сильна держава, а сильний, могутній, дуже плідний центр християнства.
Галина Терещук
Скажіть, будь ласка, а в цій ситуації, що зараз, оскільки Патріарх Філарет виступив з пропозицією об’єднання православ’я, якою має бути тут діяльність греко – католицької церкви, як отут будуть розвиватися стосунки?
Святослав Шевчук
Такі спроби чи навіть відчуття потреби єдиної помісної церкви в Україні вони є дуже важливими. Але треба відчувати, як це зробити. Очевидно, що сьогодні, якщо так дійсно слідувати цим загальноприйнятим у світі канонам, та держава, яка є незалежною повинна мати єдину незалежну церкву. І це ступінь незалежності або скажімо дійсність кордонів, які існують між Україною і Росією. Вони також впливають на ступінь незалежності і автономію, яка сьогодні є за традицією Московського патріархату.
Василь Зілгалов
Серце східнослов’янського православ’я – древні собори Києва провинні перебувати у віданні визнаної всіма канонічної української православної церкви. У Московському патріархаті також переконані, що об’єднання православних громад України можливо лише довкола Української православної церкви Московського патріархату. Таку думку висловили у Російській православній церкві 1 березня: “Десятинна церква і інші храми були створені в період Київської Русі. Тоді ніякого поділу між церквою, що знаходиться в межах України, і церквою, що знаходиться в межах нинішньої Росії, не існувало,” – нагадав секретар з міжправославних відносин відділу Зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протоієрей Микола Балашов. З цього, на його думку ясно випливає, що ці храми повинні перебувати у віданні Української православної церкви, що знаходиться у канонічному спілкуванні з Московським патріархатом і з усім всесвітнім православ’ям. Представник Московської церкви заявив: “ Надзвичайно важлива задача – відновлення в Україні православної церковної єдності, яка постраждала в результаті розколів, але здійснення цієї задачі можливе тільки на підставі дотримання канонів. В Московському патріархаті переконані, що об’єднання православних громад можливе тільки довкола церкви, визнаної всесвітнім православ’ям”. І слухайте завершення розмови з отцем – доктором Шевчуком.
Святослав Шевчук
Тому об’єднання православ’я – це справа дуже, я би сказав, цікава і важлива, яку відчувають всі віруючі. Тому що розбите православ’я – це є перш за все проблема для самого православ’я. І тому ця ініціатива є дуже позитивною. Якщо мова йде про роль греко – католицької церкви, то в процесі об’єднання православ’я ми не можемо займати якоїсь активної позиції, ми можемо тільки молитися. Але з нашого боку є цілий ряд ідей для того, щоб відбудувати рідну хату за заповітом митрополита Андрея. Я думаю. Що весь християнський світ і три його центри – Рим, Константинополь і Москва – мають звикнути, що у Києві є центр християнства, який не менш гідний, ніж вони.
Галина Терещук
Якому не потрібно посередника...
Святослав Шевчук
Якому не тільки потрібно посередника, а якому не потрібно бути в чиємось підчиненні. Бо ми сьогодні розуміємо, що українська ситуація часто є розмінною картою в стосунках, переговорах, поборюванні між цими трьома центрами християнств. Щоб Україна була не об’єктом, а суб’єктом релігійних стосунків. Це саме стосується і церковного співжиття – ми мусимо бути суб’єктом церковного спілкування на рівні з іншими патріархатами. Це єд ля всіх не просто, не просто це є для Москви, оскільки якщо в Києві робиться новий патріархат, то київське коріння тієї церкви може бути у певній мірі загрожене. А нам треба наново передумати стосунки, адже саме так в історії було, адже саме так в історії було: Московська церква є дочірньою церквою церкви Києва, яка потім стала мачухою своєї матері. Я думаю, це щось, що можна по – новому і по – християнськи осмислити. З другого боку Константинополь має зрозуміти, що сьогодні Україна має всі можливості для того, щоб бути церквою, яка незалежна не від кого. Хоча патріарх Константинопольський є одиноким патріархом, який має право надавати автокефалію. Очевидно, що коли він сам не має багато вірних у Константинополі так легко визнати незалежність такої території, яка була потенційно у його юрисдикції. Те саме з Римом, католицька церква розуміє, що вона є помісною церквою, церквою церков, помісною церквою. Але це питання помісності церкви ще не повністю вирішене, ще є потреба певного дозрівання. Тому ми бачимо, що питання помісності в Україні викликає дуже позитивний еволютивний процес у цілому вселенському християнстві, чи на сході, чи на заході. Тому думаю, що такий патріархат має мати вимір і східний, і західний, і він є дуже потрібний у цій церкві.
Галина Терещук
Виглядає, що боротьба йде між особливостями православ’я, а справжня особистість мала ще тільки народитися, це справа майбутнього.
Святослав Шевчук
Коли ми говоримо про особистості, то кожна особистість є даром Божим, чи то для народу чи то для держави. Ми мусимо просити Бога, щоб така особистість була, яка довкола себе, яка потім навколо себе може об’єднати розсіяних братів. Але з другого боку, якщо ми хочемо виховати таку особистість, то ті особистості, які сьогодні претендують на таку роль, мусять зрозуміти, що справжньою рисою в особі, яка об’єднує, є здатність слухати, розуміти і прощати, коли хтось починає боронитися за роль в православ’ї того, що він поборює рідного брата, то це нищить його особистість, не дає йому можливості дійсно об’єднати всіх.
Галина Терещук
Це був отець – доктор Святослав Шевчук, віце – ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа. З ним розмовляла Галина Терещук, для радіо “Свобода”, Львів.
Василь Зілгалов
Ми вже згадували на початку програми про звернення Священного Синоду та Вищої Церковної Ради Української православної церкви Московського патріархату щодо створення єдиної помісної церкви в Україні. Наш колега Тарас Марусик провів на цю тему розмову з доктором історичних наук, провідним науковим працівником Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Арсеном Зінченком. Ми пропонуємо вам цю розмову.
Тарас Марусик
Пане Зінченко, днями Синод Української православної церкви Київського патріархату звернувся до церков сестер, до Української автокефальної православної церкви і до Української православної церкви Московського патріархату, суть цих звернень зводиться до того, щоб почати зараз активно створювати, не чекаючи не на кого помісну церкву. З вашого погляду, як швидко може реалізуватися ця ініціатива?
Святослав Шевчук
Я почав би з того, що всяка справа спрямована на єднання заслуговує найтеплішого сприйняття, бо справді українське суспільство потребує єднання, але не на під колоніальній основі, а на основі власних суверенних структур. Тільки в українському суспільстві, відразу зазначимо, поліконфесійному, найбільша церковна громада – громада православних, то єднання саме цієї громади забезпечить становлення українського суспільства, як духовного суверенного феномену.
Тарас Марусик
Все таки про постколоніальний статус, можете розшифрувати, що ви маєте на увазі?
Святослав Шевчук
Я маю на увазі, що ще здавна Московська імперія являє собою таку будівлю, в центрі якої фасад – цар або президент, а з боків підпирають опричники або спецслужби, КГБ, ЧК, ФСБ, а з іншого – церковна спецслужба, яка називається Московська патріархія, яка поширює свій вплив на багато сусідніх регіонів, формуючи, як кажуть, “единое церковное пространство”. Доказом цього є політика Московської церкви на пострадянських теренах в Естонії, в Латвії, в Україні, в Казахстані та в інших країнах.
Тарас Марусик
То ви думаєте, що в лоні цієї церкви немає священиків, які би хотіли створення єдиної помісної церкви.
Арсен Зінченко
Я переконаний, що є. І навіть в надрах оцієї церкви, яку ви чомусь називаєте Українською православною церквою, але не визнає не існування, не українського народу, не українських традицій, не української мови, називаючи її не благодатною, і в цьому ключі виконувала мирян і нижче духівництво, на противагу цьому благородному спрямуванню стануть московські ієрархи, призначені Московським Синодом і московським ФСБ.
Тарас Марусик
А були безпосередні спроби звернення до митрополита Сабо дана з тим, щоб він сприяв цьому процесові.
Арсен Зінченко
Я би наголосив, що тоді на початку 90 – их років московські ієрархи запевняли, що “вот – вот, Московський Собор разсмотрит вопрос об автокефалии”, а потім це відклалось на 5 років, а потім Московський Собор сказав, що в Україні не буде автокефалії. Мені, очолювану Ради у справах релігії, свого часу за погодженням з митрополитом Філаретом і Антонієм випало піти на переговори до Сабодана. І я сам казав: “ Владико, очолюйте українську православну церкву, будьте Патріархом. Філарет не претендує, Філарет тільки хоче, щоб в Україні була єдина помісна церква”. Сабодан тоді відмовивися, сказав : “ Ну, я ж сам не можу, мені треба звернутися...” Звичайно, знову ж таки до одного з тих московських фасадів. А там звичайно ніякого дозволу не було. Як Кучма казав у переговорах з Варфоломієм: це питання важливе, але треба спитати дозволу у Путіна.
Василь Зілгалов
Нагадаю, що ви слухаєте розмову з доктором історичних наук Арсеном Зінченком, яку провів Тарас Марусин. Пропонуємо вам завершення цього інтерв’ю.
Тарас Марусик
Повертаючись знову до нашого першого запитання, я хотів би, щоб ви дуже коротко уточнили, це, що ви сказали, означає, що останнім часом ця ідея залишиться ідеєю і помісна церква не буде створена?
Арсен Зінченко
Ні, я так не сказав. Пробуджене українське суспільство і в тому числі громади УПЦ МП мають самі зрозуміти, що потрібно формувати незалежну українську церкву, не зважаючи на волю московського начальства. Тим більше, що їхні ієрархи так себе забруднили останнім часом, що з ними треба нарешті попрощатися. Ну, хай там буде в Україні структура цієї церкви, хто там дуже вже хоче, але хай вона так називається - Російська православна церква. До речі, так її назвав і Путін. Ніяка це не українська церква.
Тарас Марусик
А тепер я хотів би поставити запитання про ще одну конфесію, яка є потужною в Україні. Я маю на увазі греко – католиків. І тим більш, згадаємо таку не дуже давню ініціативу греко – католиків створити свій патріархат і навіть перенести свою столицю духовну до Києва. Відомо, що ще колись митрополит Шептицький казав, що, якщо буде створена єдина помісна церква в Україні, то греко – католики стануть частиною цієї церкви. Як з вашого погляду можуть розвиватися події в цьому ключі?
Арсен Зінченко
Ви знаєте, це дуже складне питання, давайте до того першого його не додавати. Я наголосив би ще раз на тому, що в Україні справді дуже важлива справа – відродження православ’я на наших національних традиціях. Хотів би нагадати, що саме в Україні в добу Петра Могили Ісаія Козловський розробив основи православного віровизнання. Ви чуєте? Саме в Україні це було, в Києво – Могилянському середовищі. І Собор православних патріархів, символ православної віри прийняв. Згадаймо українську апостольську традицію, Андрея згадаймо. І Українська православна церква, з волі громади української православної, якій допоможуть українські патріархи – патріоти, які шанують українське слово, українські традиції, за підтримки держави, звичайно, ця справа буде вирішена.
Тарас Марусик
Власне, я би хотів запитати вас про роль і вплив нової української влади в ситуації, яка склалася в українському православ’ї.
Арсен Зінченко
Я би наголосив, що держава не має заважати, вона повинна цю ініціативу підтримати, оскільки вона справді претендує на суверенний статус. Роками в областях Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій – в сфері впливу промосковських сил колишніх парторгів, там роками не регіструються громади Київського патріархату. Не передаються будівлі Київському патріархату, чиняться всілякі перешкоди. Це ознака того, що колоніальний режим - це перш за все колоніальна структура. Це все треба припинити, на словах втілити позиції рівності, припинити антиукраїнську пропаганду, яка лунає з амвонів, з уст Агатангела, Йонофана, Братиславського митрополита, Кіровоградського митрополита і інших церквоначальників, так би мовити, оскільки навіть не можна назвати їх церковними особами, вони зневажають паству, вони зневажають навіть чудо п’ятидесятниці. Пам’ятаєте я такий ключовий епізод в Євангеліє, коли Христос каже до своїх учнів : “Ідіть і благовістіть!” І вони заговорили різними мовами. ЦЕ Бог створив різні мови, а вони кажуть, що українська мова не благодатна і не канонічна. Це єресь по суті. Нехай духовенство повернеться обличчям до народу. І тоді в Україні утвориться міцна православна громада до речі відкрита до спілкування з іншими віровизнаннями – так завжди було в українській традиції. І тоді питання помісної церкви вирішиться, але все таки ініціатива Синоду Української православної церкви Київського патріархату має велике значення. Вона каже, що УПЦ Київського патріархату відкрита до діалогу.
Тарас Марусик
І на закінчення скажіть, будь ласка, ви сьогодні порадили, якби мали таку можливість Президенту Віктору Ющенко звернутися до Варфоломія з підтримкою тієї ініціативи, чи порадили б зовсім не втручатися.
Арсен Зінченко
Ні, так не може бути зовсім. Він, як гарант незалежності в різних аспектах, як людина великого авторитету України, має підтримати цю ідею, бодай загалом, і звернутися до Константинопольського, щоб він пошвидше наважився визнати найбільшу православну церкву за кількістю громад, за кількістю вірних. Українська церква – церква Андреєвих традицій апостольських, це буде його союзник у спробах Московської патріархії підпорядкувати Константинополь.
Тарас Марусик
Це був доктор історичних наук, провідний науковий працівник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Арсен Зінченко. Розмовляв з ним Тарас Марусин. Радіо “Свобода”. Київ.
Василь Зілгалов
Шановні слухачі, на цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.
Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом звукооператор Міхал Шульц.
