Аудіозапис програми:
Київ, 21 лютого 2005 року
Павло Вольвач
Вітаю Вас, шановні радіослухачі! Як завжди в цей час – в ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Все йде по колу. І коли ми, абсолютно не претендуючи на ексклюзивність, кажемо “нове”, ми, звісно, маємо на увазі добре забуте старе. Бо все відтворюється і повторюється. Навіть у “новому житті”. Бо колообіг...
Від обрядових рухів і співів до традиційного вертепу. Від Різдвяного вертепу і білозубих дзвінких колядок до багатоголосся весняних щедрівок. Від традиційних українських обрядових дійств, музичних композицій і народних поезій до сучасного літературного театру.
Такий шлях має “театр одного актора і співака”, відомий в Європі як кабаре, який на основі сучасної української поезії та музики виплеснув у вир мистецького життя Києва актор, режисер і музикант Олександр Ігнатуша.
Про презентацію його пісенно-драматичного альбому “Білий вовк” розповідає наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
“Білий вовк” – це символ, яким скористався Олександр Ігнатуша для передачі слухачам особистих настроїв, почуттів, філософії творчості.
Олександр Ігнатугша
“Білий вовк” – це назва однієї з центральних пісень альбому на вірші моєї улюбленої поетеси Ірини Жиленко. Історія “Білого вовка” – це історія кожного з нас, в якісь хвилини людина виходить зі зграї, хоче побути не сірим, а білим, хоче побути тим, ким народив її Господь Бог.
Богдана Костюк
Власне, на думку колег, сам Олександр завжди був таким собі “білим вовком” спершу в акторській “зграї”, потім – у середовищі режисерському.
Від акторських робіт у Київському Академічному театрі імені Лесі Українки - до режисури низки ігрових і документальних фільмів на Одеській кіностудії та студії “Укркінохроніка”. Від стажування у США - до редакторської роботи на телеканалі “ІНТЕР”.
Життєвий і професійний досвід, помножені на пошану до сучасної української поезії, стали підґрунтям до роботи над музично-літературним диском “Білий вовк”. Як каже Олександр Ігнатуша, до створення цього альбому його спонукало наступне.
По-перше, відсутність “чогось подібного” у нашому інформаційно-мистецькому просторі. По-друге, щире бажання передати свою любов до української поезії. По-третє, напівзабута юнацька любов до бардівської пісні і тверде переконання, що український народ – перший у світі за музичністю.
Олександр Ігнатуша впевнений, що поява його першого альбому не пройде не помітною. І якщо не маєш можливості зняти повноцінний фільм, варто записати хоча би саундтрек до нього. Що, власне, Олександр і зробив.
Справа за малим – зафільмувати історію білого вовка, який покинув сіру зграю і пішов блукати широкими світами, сповненими поезії та музики.
(Звучить уривок пісні “Білий вовк”)
Павло Вольвач
Вовк, зграя... Символічно, погодьтеся. Зрештою, все наше життя виповнене символів. Символами стають люди, міста, вулиці. У Києві серед таких – вулиця Трьохсвятительська, історичне осердя древнього міста.
Вона пролягла неподалік трьох святих і водночас дорогих нам місць: Андріївської церкви, пам’ятника Святому Володимиру і нещодавно відродженого Михайлівського Золотоверхого собору.
Невдовзі Трьохсвятительська переживе подію, що наповнить її історичну пам’ять новим і глибоким змістом. За порадою Президента Віктора Ющенка, тут відкриють Музей пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років, а поряд посадять калиново-горобиновий гай.
Розповідає Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Нового Президента України давно і прикро непокоїть безпам’ятство найвищих українських владців. Це проявляється у багато чому: неповазі до українських святинь, куцому пошанівку пам’яті героїв, які полягли за свободу рідного народу, у сумній долі українських музеїв, скарби яких десятиліттями припадають порохом у запасниках, бо виставкових залів обмаль.
Торік у травні Віктор Ющенко побував у Биківні під Києвом, де товариство “Меморіал” щороку вшановує пам’ять закатованих у Київських підвалах НКВС тисяч і тисяч невинних людей, патріотів України.
Архіви засвідчили, що часто єдиною їхньою провиною було необережно сказане слово правди про антилюдський сталінський режим. Слова Віктора Ющенка, сказані на тому мітингу у Биківні, були виповнені бою і смутку.
Віктор Ющенко
Чи не є щось показове в тому, коли мова йде про якусь українську трагічну сторінку, я щось дуже часто не бачу там влади. Чи мова йде Батурин, де влада? Немає... Чи мова йде про Крути, де влада? Немає.
Були переконані в тому, що ті, хто хочуть забрати майбутнє, у нас забирають пам’ять. Якщо в людей буде забрана пам’ять, ніхто не побудує майбутнє. Ми всі будемо, як перекотиполе, без роду, без племені, без своєї землі. У нас немає своєї ні мови, ні території, ні історії, ні цінностей у нашій свідомості.
Володимир Ляшко Тоді ж, на тому мітингу-реквіємі у Биківні народний депутат Андрій Шкіль, мов провидець, розповів нам, якими будуть восени президентські вибори в Україні.
Андрій Шкіль
Ці вибори, які чекають нас в цьому році, це не просто звичайний громадянський акт, це насправді буде боротьба між добром і злом, між тими, хто втратили пам’ять і хочуть її відібрати у нас, і тими, хто хоче повернути народові, нації їхню пам’ять.
Я переконаний, що наступне вшанування Биківнянської трагедії тут буде президент України, я в це вірю. Я хочу, щоб на цьому місті ми всі, кожен всередині повірив і знали, бо без нашої віри в це нічого не здійсниться.
Володимир Ляшко
Все так і сталося...
А тепер повернемося до наших днів. Під час недавньої зустрічі з головою Київської міськадміністрації Олександром Омельченком, Президент Віктор Ющенко запропонував міській владі гідно пошанувати пам’ять мільйонів українців, котрі померли від голоду 1932-1933 років, влаштованого сталінським режимом в Україні.
Тоді ж, під час зустрічі з міським головою, Віктор Ющенко порадив посадити поряд з музеєм і калиново-горобиновий гай.
Працівники Київської міськадміністрації, з якими мав розмову на цю тему, розповіли мені, що для музею по вулиці Трьохсвятительській уже дібрано приміщення, в якому проведуть переобладнання і ремонт. А калиново-горобиновий гай розташується поряд, у районі Володимирської гірки. Посадять його весною.
Проект цей у стадії розробки. Архітектори та спеціалісти з ландшафтного озеленення уточнюють, де все ж таки краще розбити цей незвичайний і глибокосимволічний для України гай.
Горобина - дерево древнє, витривале, і прийшло до нас з часів, коли в цих краях водилися ще мамонти і динозаври. З давніх-давен в народі горобину вважали “пречистим” деревом, бо її плоди - “вогнисті”.
Глибокосимволічною є й калина. Історики стверджують, що у жодного народу на землі у його самосвідомості, пісенності, культурі калина не займає такого змістовного і почесного місця, а тим більше не підноситься до рівня символу своєї рідної землі, народу, країни, як це має місце в Україні.
То ж горобиново-калиновий гай у центрі Києва стане, безперечно, яскравим символом духовного відродження народу. Володимир Ляшко, радіо “Свобода”, Київ.
Павло Вольвач
Духовне відродження – річ непогана. Більше того – важлива річ. Ось тільки хто очолить процес?.. Дехто із в’їдливих журналістів та занадто розумних політологів вважають, що...
Втім, послухаймо розмову із культурологом, поетом, журналістом та громадським діячем Сашком Хоменком. Вона якраз за темою. А тема, певно, гаряча, про що засвідчив навіть сам схвильований вигляд пана Хоменка.
Олександр Хоменко
Як зазвичай у світобудові завжди щось не влаштовує інтелігентів. Йдеться за той момент, який був одним з центральних, стрижневих на Майдані. Це є необхідність радикального кадрового очищення.
Вона полягає не в тому, що одна група еліт буде змінювати іншу групу еліт. Вона полягає в тому, щоб вперше в пострадянській історії України правляча група повинна відчути її відповідальність, і відчути її не абстрактно, не на словах, а в конкретному своєму матеріальному щоденному бутті.
Наприклад, не мати змоги купити другий мерседес. Власне, що стосується цього моменту, моменту радикально-кадрового оновлення, то тут в повітрі малюється якийсь такий величезний знак питання, який не тільки не розсмоктується, а з часом бубнявіє, розростається.
Павло Вольвач
А якщо більш конкретно звести до персонального виміру цей знак питання?
Олександр Хоменко
Я просто зупинюсь на одній проблемі, яку я трохи зачепив краєм. Йдеться про призначення Василя Григоровича Кременя на посаду заступника Державного Секретаря України.
Це призначення вже хвилювало громадськість, але воно якось і зачепило моїх друзів, зачепило по-особливому, бо ми дуже добре пам’ятаємо один маленький епізод, який може широкій громадськості невідомо, може.
Це було 5 липня минулого року, коли сумські вузи ліквідовували, студенти зганялися в один колгосп під назвою сумський національний університет, на ректора якого ставили, зрозуміло, об’єднаного соціал-демократа Царенка.
Тоді група громадських активістів, я був у їхньому числі, організувала пікетування міністерства освіти з протестом проти цього брутального насильства студентами.
До пікетуючи вийшов Василь Григорович Кремінь, і в нас відбулася така цікава балачка, в ході якої з’ясувалося, що, на його переконання, сумські студенти навчалися б тихо, мирно і спокійно, якби не провокатори з “Нашої України”, які їх підбурюють.
А коли розмова зайшла за соціал-демократичну партію, і запитання про те, що ректорами вузів призначають тільки членів цієї шанованої суспільством організації, Василь Григорович якось так злісно та різко обірвав балачку, сказавши буквально такі фрази: “Все, тепер можете іти і сказати своєму керівництву, що свої гроші ви відробили”.
Він мав на увазі безсумнівно “Нашу Україну”, хоч це був повний абсурд, кожен з учасників пікетування репрезентував лише самих себе.
Павло Вольвач
Пане Хоменко, а Ви не думаєте, що це був такий епізод, миттєвість, настрій був поганий у пана Кременя...
Олександр Хоменко
Можна це трактувати, що це епізод, миттєвість, але ми розмовляли з сумськими студентами. Один, наприклад, розповів таку цікаву ситуацію. Коли вони страйкували, у них було правило: не розмовляти в стінах ВУЗу, бо всі аудиторії були радіофіковані. Тобто в кожній аудиторії стояв жучок, і не можливо було приховати якусь інформацію, якщо вона обговорювалася будь-де.
Павло Вольвач
Але ж до чого тут пан Кремінь?
Олександр Хоменко
Пан Кремінь був міністром освіти, він не тільки не протестував проти цього, він це всіляко схвалював. Правда тепер нам завіряє, що насправді Кремінь таємно приходив у штаб “Нашої України” і давав якісь поради.
Я думаю, що скоро ми дізнаємось, що це був не Штірліц, а радянський полковник Максим Максимович Ісаєв, представлений до звання героя Радянського Союзу і так далі.
Павло Вольвач
Такий замаскований тихий карбонарій, так?
Олександр Хоменко
Так, безсумнівно. Тут треба вирішити дві проблеми, якщо він дійсно був агентом сил демократії на службі антинародного режиму, його треба відповідно відзначити, надавши йому звання героя України, наприклад.
Бо дійсно перебування на керівних посадах в СДПУ(О) людини, яка було агентом, розвідником демократичних сил, це пов’язано з смертельною небезпекою. Якби його викрили, я думаю, що його б довго били ногами Суркіс та Медвечук.
Павло Вольвач
Пане Хоменко, чи не вважаєте Ви, що тут основну роль в призначенні зіграло, можливо, я не знаю, я не стверджую, його професіоналізм?
Олександр Хоменко
Професіоналізм Василя Кременя дійсно реалізовувався в багатьох ситуаціях, він засвідчений багатьма ситуаціями.
Що стосується незаконного виключення студентів з ВУЗів за політичні переконання, що стосується шантажу викладачів, інших чарівних речей, якими займалося Міністерство освіти, яким керував чинний посадовець СДПУ(О) на замовлення цієї ж СДПУ(О), яка була державою в державі і керувала всім, то тут кращого професіонала за Василя Кременя дійсно не знайти.
Коли ж ми говоримо про публічну політику, про політику прозору, то звичайно, можна припустити, що, скажімо, Кивалов-Підрахуй буде демократичним головою ЦВК. Або там Азаров знову демократично очолить податкову адміністрацію і буде вже по чесному грабувати дрібний бізнес.
Весь досвід їхньої попередньої діяльності свідчить про щось зовсім інше, можливо це були герої-розвідники, тоді про це треба оголосити публічно.
Павло Вольвач
Справді, пане Хоменко, якщо прийде сюди Василь Григорович Кремінь і продемонструє посвідчення учасника помаранчевої революції за номером 3 чи 4, то вам доведеться напевно що, вибачатися, чи як?
Олександр Хоменко
Посвідчення учасника помаранчевої революції, в принципі, можна купити, здається, за 28 чи 30 гривень. Якщо він прийде з якимось документом, який свідчить, що це був ніби Кім Фільбер, а насправді це радянський розвідник такий-то, який врятував радистку Кет і вивіз її...
Павло Вольвач
...і печатка картоплиною...
Але на завершення, якщо серйозно, про що свідчить це призначення?
Олександр Хоменко
Це призначення, свідчить про те, що громадськість і те, що називається поняттям “майдан”, воно має бути пильним, має дуже активно реагувати на ці речі.
Бо зараз ситуація, коли, як сказав пан Євген Пашковський, у влади ще шкіра не затверділа, на владу ще можна діяти, і влада може піти в напрямку демократії і того оновлення і виходу з тієї жахливої ситуації, в яку ми вповзали протягом цього радянського десятиліття.
Якщо ж ми будемо радісно плескати в долоні, чіпляти помаранчеві стрічки, казати, як все чудово, як все прекрасно, то закономірний результат буде. Тобто Л.Д. Кучма і його книга “Вірю в український народ”, але прізвище там буде інше, але тема і риторика там буде та ж сама.
Павло Вольвач
Я дякую за розмову нашому гостеві. Нагадую слухачам, що гостем “Ранкової Свободи” був Олександр Хоменко, відомий політолог, публіцист, поет.
А поети – вони щось відчувають у цьому житті. В новому житті, якому й присвячена наша передача. Це була “Віта Нова”. Я, її автор та ведучий, Павло Вольвач, а також звукооператор Сергій Балабанов.
Сьогодні ми завершуємо і нагадуємо, що ви від нас не відкрутитеся й через тиждень, саме через тиждень о цій порі на тих же хвилях. Нехай щастить. Пильнуйте себе.
Говорить радіо “Свобода”.
Київ, 21 лютого 2005 року
Павло Вольвач
Вітаю Вас, шановні радіослухачі! Як завжди в цей час – в ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Все йде по колу. І коли ми, абсолютно не претендуючи на ексклюзивність, кажемо “нове”, ми, звісно, маємо на увазі добре забуте старе. Бо все відтворюється і повторюється. Навіть у “новому житті”. Бо колообіг...
Від обрядових рухів і співів до традиційного вертепу. Від Різдвяного вертепу і білозубих дзвінких колядок до багатоголосся весняних щедрівок. Від традиційних українських обрядових дійств, музичних композицій і народних поезій до сучасного літературного театру.
Такий шлях має “театр одного актора і співака”, відомий в Європі як кабаре, який на основі сучасної української поезії та музики виплеснув у вир мистецького життя Києва актор, режисер і музикант Олександр Ігнатуша.
Про презентацію його пісенно-драматичного альбому “Білий вовк” розповідає наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
“Білий вовк” – це символ, яким скористався Олександр Ігнатуша для передачі слухачам особистих настроїв, почуттів, філософії творчості.
Олександр Ігнатугша
“Білий вовк” – це назва однієї з центральних пісень альбому на вірші моєї улюбленої поетеси Ірини Жиленко. Історія “Білого вовка” – це історія кожного з нас, в якісь хвилини людина виходить зі зграї, хоче побути не сірим, а білим, хоче побути тим, ким народив її Господь Бог.
Богдана Костюк
Власне, на думку колег, сам Олександр завжди був таким собі “білим вовком” спершу в акторській “зграї”, потім – у середовищі режисерському.
Від акторських робіт у Київському Академічному театрі імені Лесі Українки - до режисури низки ігрових і документальних фільмів на Одеській кіностудії та студії “Укркінохроніка”. Від стажування у США - до редакторської роботи на телеканалі “ІНТЕР”.
Життєвий і професійний досвід, помножені на пошану до сучасної української поезії, стали підґрунтям до роботи над музично-літературним диском “Білий вовк”. Як каже Олександр Ігнатуша, до створення цього альбому його спонукало наступне.
По-перше, відсутність “чогось подібного” у нашому інформаційно-мистецькому просторі. По-друге, щире бажання передати свою любов до української поезії. По-третє, напівзабута юнацька любов до бардівської пісні і тверде переконання, що український народ – перший у світі за музичністю.
Олександр Ігнатуша впевнений, що поява його першого альбому не пройде не помітною. І якщо не маєш можливості зняти повноцінний фільм, варто записати хоча би саундтрек до нього. Що, власне, Олександр і зробив.
Справа за малим – зафільмувати історію білого вовка, який покинув сіру зграю і пішов блукати широкими світами, сповненими поезії та музики.
(Звучить уривок пісні “Білий вовк”)
Павло Вольвач
Вовк, зграя... Символічно, погодьтеся. Зрештою, все наше життя виповнене символів. Символами стають люди, міста, вулиці. У Києві серед таких – вулиця Трьохсвятительська, історичне осердя древнього міста.
Вона пролягла неподалік трьох святих і водночас дорогих нам місць: Андріївської церкви, пам’ятника Святому Володимиру і нещодавно відродженого Михайлівського Золотоверхого собору.
Невдовзі Трьохсвятительська переживе подію, що наповнить її історичну пам’ять новим і глибоким змістом. За порадою Президента Віктора Ющенка, тут відкриють Музей пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років, а поряд посадять калиново-горобиновий гай.
Розповідає Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Нового Президента України давно і прикро непокоїть безпам’ятство найвищих українських владців. Це проявляється у багато чому: неповазі до українських святинь, куцому пошанівку пам’яті героїв, які полягли за свободу рідного народу, у сумній долі українських музеїв, скарби яких десятиліттями припадають порохом у запасниках, бо виставкових залів обмаль.
Торік у травні Віктор Ющенко побував у Биківні під Києвом, де товариство “Меморіал” щороку вшановує пам’ять закатованих у Київських підвалах НКВС тисяч і тисяч невинних людей, патріотів України.
Архіви засвідчили, що часто єдиною їхньою провиною було необережно сказане слово правди про антилюдський сталінський режим. Слова Віктора Ющенка, сказані на тому мітингу у Биківні, були виповнені бою і смутку.
Віктор Ющенко
Чи не є щось показове в тому, коли мова йде про якусь українську трагічну сторінку, я щось дуже часто не бачу там влади. Чи мова йде Батурин, де влада? Немає... Чи мова йде про Крути, де влада? Немає.
Були переконані в тому, що ті, хто хочуть забрати майбутнє, у нас забирають пам’ять. Якщо в людей буде забрана пам’ять, ніхто не побудує майбутнє. Ми всі будемо, як перекотиполе, без роду, без племені, без своєї землі. У нас немає своєї ні мови, ні території, ні історії, ні цінностей у нашій свідомості.
Володимир Ляшко Тоді ж, на тому мітингу-реквіємі у Биківні народний депутат Андрій Шкіль, мов провидець, розповів нам, якими будуть восени президентські вибори в Україні.
Андрій Шкіль
Ці вибори, які чекають нас в цьому році, це не просто звичайний громадянський акт, це насправді буде боротьба між добром і злом, між тими, хто втратили пам’ять і хочуть її відібрати у нас, і тими, хто хоче повернути народові, нації їхню пам’ять.
Я переконаний, що наступне вшанування Биківнянської трагедії тут буде президент України, я в це вірю. Я хочу, щоб на цьому місті ми всі, кожен всередині повірив і знали, бо без нашої віри в це нічого не здійсниться.
Володимир Ляшко
Все так і сталося...
А тепер повернемося до наших днів. Під час недавньої зустрічі з головою Київської міськадміністрації Олександром Омельченком, Президент Віктор Ющенко запропонував міській владі гідно пошанувати пам’ять мільйонів українців, котрі померли від голоду 1932-1933 років, влаштованого сталінським режимом в Україні.
Тоді ж, під час зустрічі з міським головою, Віктор Ющенко порадив посадити поряд з музеєм і калиново-горобиновий гай.
Працівники Київської міськадміністрації, з якими мав розмову на цю тему, розповіли мені, що для музею по вулиці Трьохсвятительській уже дібрано приміщення, в якому проведуть переобладнання і ремонт. А калиново-горобиновий гай розташується поряд, у районі Володимирської гірки. Посадять його весною.
Проект цей у стадії розробки. Архітектори та спеціалісти з ландшафтного озеленення уточнюють, де все ж таки краще розбити цей незвичайний і глибокосимволічний для України гай.
Горобина - дерево древнє, витривале, і прийшло до нас з часів, коли в цих краях водилися ще мамонти і динозаври. З давніх-давен в народі горобину вважали “пречистим” деревом, бо її плоди - “вогнисті”.
Глибокосимволічною є й калина. Історики стверджують, що у жодного народу на землі у його самосвідомості, пісенності, культурі калина не займає такого змістовного і почесного місця, а тим більше не підноситься до рівня символу своєї рідної землі, народу, країни, як це має місце в Україні.
То ж горобиново-калиновий гай у центрі Києва стане, безперечно, яскравим символом духовного відродження народу. Володимир Ляшко, радіо “Свобода”, Київ.
Павло Вольвач
Духовне відродження – річ непогана. Більше того – важлива річ. Ось тільки хто очолить процес?.. Дехто із в’їдливих журналістів та занадто розумних політологів вважають, що...
Втім, послухаймо розмову із культурологом, поетом, журналістом та громадським діячем Сашком Хоменком. Вона якраз за темою. А тема, певно, гаряча, про що засвідчив навіть сам схвильований вигляд пана Хоменка.
Олександр Хоменко
Як зазвичай у світобудові завжди щось не влаштовує інтелігентів. Йдеться за той момент, який був одним з центральних, стрижневих на Майдані. Це є необхідність радикального кадрового очищення.
Вона полягає не в тому, що одна група еліт буде змінювати іншу групу еліт. Вона полягає в тому, щоб вперше в пострадянській історії України правляча група повинна відчути її відповідальність, і відчути її не абстрактно, не на словах, а в конкретному своєму матеріальному щоденному бутті.
Наприклад, не мати змоги купити другий мерседес. Власне, що стосується цього моменту, моменту радикально-кадрового оновлення, то тут в повітрі малюється якийсь такий величезний знак питання, який не тільки не розсмоктується, а з часом бубнявіє, розростається.
Павло Вольвач
А якщо більш конкретно звести до персонального виміру цей знак питання?
Олександр Хоменко
Я просто зупинюсь на одній проблемі, яку я трохи зачепив краєм. Йдеться про призначення Василя Григоровича Кременя на посаду заступника Державного Секретаря України.
Це призначення вже хвилювало громадськість, але воно якось і зачепило моїх друзів, зачепило по-особливому, бо ми дуже добре пам’ятаємо один маленький епізод, який може широкій громадськості невідомо, може.
Це було 5 липня минулого року, коли сумські вузи ліквідовували, студенти зганялися в один колгосп під назвою сумський національний університет, на ректора якого ставили, зрозуміло, об’єднаного соціал-демократа Царенка.
Тоді група громадських активістів, я був у їхньому числі, організувала пікетування міністерства освіти з протестом проти цього брутального насильства студентами.
До пікетуючи вийшов Василь Григорович Кремінь, і в нас відбулася така цікава балачка, в ході якої з’ясувалося, що, на його переконання, сумські студенти навчалися б тихо, мирно і спокійно, якби не провокатори з “Нашої України”, які їх підбурюють.
А коли розмова зайшла за соціал-демократичну партію, і запитання про те, що ректорами вузів призначають тільки членів цієї шанованої суспільством організації, Василь Григорович якось так злісно та різко обірвав балачку, сказавши буквально такі фрази: “Все, тепер можете іти і сказати своєму керівництву, що свої гроші ви відробили”.
Він мав на увазі безсумнівно “Нашу Україну”, хоч це був повний абсурд, кожен з учасників пікетування репрезентував лише самих себе.
Павло Вольвач
Пане Хоменко, а Ви не думаєте, що це був такий епізод, миттєвість, настрій був поганий у пана Кременя...
Олександр Хоменко
Можна це трактувати, що це епізод, миттєвість, але ми розмовляли з сумськими студентами. Один, наприклад, розповів таку цікаву ситуацію. Коли вони страйкували, у них було правило: не розмовляти в стінах ВУЗу, бо всі аудиторії були радіофіковані. Тобто в кожній аудиторії стояв жучок, і не можливо було приховати якусь інформацію, якщо вона обговорювалася будь-де.
Павло Вольвач
Але ж до чого тут пан Кремінь?
Олександр Хоменко
Пан Кремінь був міністром освіти, він не тільки не протестував проти цього, він це всіляко схвалював. Правда тепер нам завіряє, що насправді Кремінь таємно приходив у штаб “Нашої України” і давав якісь поради.
Я думаю, що скоро ми дізнаємось, що це був не Штірліц, а радянський полковник Максим Максимович Ісаєв, представлений до звання героя Радянського Союзу і так далі.
Павло Вольвач
Такий замаскований тихий карбонарій, так?
Олександр Хоменко
Так, безсумнівно. Тут треба вирішити дві проблеми, якщо він дійсно був агентом сил демократії на службі антинародного режиму, його треба відповідно відзначити, надавши йому звання героя України, наприклад.
Бо дійсно перебування на керівних посадах в СДПУ(О) людини, яка було агентом, розвідником демократичних сил, це пов’язано з смертельною небезпекою. Якби його викрили, я думаю, що його б довго били ногами Суркіс та Медвечук.
Павло Вольвач
Пане Хоменко, чи не вважаєте Ви, що тут основну роль в призначенні зіграло, можливо, я не знаю, я не стверджую, його професіоналізм?
Олександр Хоменко
Професіоналізм Василя Кременя дійсно реалізовувався в багатьох ситуаціях, він засвідчений багатьма ситуаціями.
Що стосується незаконного виключення студентів з ВУЗів за політичні переконання, що стосується шантажу викладачів, інших чарівних речей, якими займалося Міністерство освіти, яким керував чинний посадовець СДПУ(О) на замовлення цієї ж СДПУ(О), яка була державою в державі і керувала всім, то тут кращого професіонала за Василя Кременя дійсно не знайти.
Коли ж ми говоримо про публічну політику, про політику прозору, то звичайно, можна припустити, що, скажімо, Кивалов-Підрахуй буде демократичним головою ЦВК. Або там Азаров знову демократично очолить податкову адміністрацію і буде вже по чесному грабувати дрібний бізнес.
Весь досвід їхньої попередньої діяльності свідчить про щось зовсім інше, можливо це були герої-розвідники, тоді про це треба оголосити публічно.
Павло Вольвач
Справді, пане Хоменко, якщо прийде сюди Василь Григорович Кремінь і продемонструє посвідчення учасника помаранчевої революції за номером 3 чи 4, то вам доведеться напевно що, вибачатися, чи як?
Олександр Хоменко
Посвідчення учасника помаранчевої революції, в принципі, можна купити, здається, за 28 чи 30 гривень. Якщо він прийде з якимось документом, який свідчить, що це був ніби Кім Фільбер, а насправді це радянський розвідник такий-то, який врятував радистку Кет і вивіз її...
Павло Вольвач
...і печатка картоплиною...
Але на завершення, якщо серйозно, про що свідчить це призначення?
Олександр Хоменко
Це призначення, свідчить про те, що громадськість і те, що називається поняттям “майдан”, воно має бути пильним, має дуже активно реагувати на ці речі.
Бо зараз ситуація, коли, як сказав пан Євген Пашковський, у влади ще шкіра не затверділа, на владу ще можна діяти, і влада може піти в напрямку демократії і того оновлення і виходу з тієї жахливої ситуації, в яку ми вповзали протягом цього радянського десятиліття.
Якщо ж ми будемо радісно плескати в долоні, чіпляти помаранчеві стрічки, казати, як все чудово, як все прекрасно, то закономірний результат буде. Тобто Л.Д. Кучма і його книга “Вірю в український народ”, але прізвище там буде інше, але тема і риторика там буде та ж сама.
Павло Вольвач
Я дякую за розмову нашому гостеві. Нагадую слухачам, що гостем “Ранкової Свободи” був Олександр Хоменко, відомий політолог, публіцист, поет.
А поети – вони щось відчувають у цьому житті. В новому житті, якому й присвячена наша передача. Це була “Віта Нова”. Я, її автор та ведучий, Павло Вольвач, а також звукооператор Сергій Балабанов.
Сьогодні ми завершуємо і нагадуємо, що ви від нас не відкрутитеся й через тиждень, саме через тиждень о цій порі на тих же хвилях. Нехай щастить. Пильнуйте себе.
Говорить радіо “Свобода”.
