Київ, 18 лютого 2005 року – В Україні триває скандал, пов’язаний з проблемою реекспорту нафти. Уряд заборонив цей бізнес, у відповідь на що новопризначений міністр юстиції Роман Зварич подав у відставку. У чому ж суть проблеми? І яке відношення може мати до реекспорту нафти міністр юстиції?
Уряд України призупинив реекспорт нафти у зв''язку з можливим виникненням дисбалансу цієї сировини в країні. Про це повідомив міністр економіки Сергій Терьохін. На його думку, ціни б в Україні підскочили після того, як з її паливного балансу вилучили б 3 мільйони тонн нафти на реекспорт.
Окрім того, у Києва могли б виникнути торговельні ускладнення з європейськими країнами, оскільки перепродаж нафти планувався за ціною значно нижчою, ніж у середньому на ринку. Тим більше, що, за словами пана Терьохіна, Україна не входить до списку країн-експортерів нафти.
Тим часом компанія "Оіл Транзит" звернулася з відкритим листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якому стверджується: реекспорт російської нафти, яким фірма опікується, жодним чином – цитую – "не впливає на внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів України".
Як стало відомо, заступником гендиректора "Оіл Транзиту" є Світлана Зварич, дружина міністра юстиції Романа Зварича. А, отже, в декого з експертів склалося враження, що заявою про звільнення, яку він написав на знак протесту проти рішення уряду про заборону реекспорту нафти, міністр юстиції захищав не лише своє право не візувати сумнівні документи, але й відстоював бізнес своєї дружини.
Як пояснив в інтерв’ю для радіо "Свобода" нафтогазовий експерт, віце-президент фонду "Стратегія 1" Михайло Гончар, проблема реекспорту нафти полягає в тому, що сировина з Росії надходить в Україну з так званим нульовим податком на додану вартість. Тобто, без додаткових "накруток". Але при реекспорті її походження вже вважається українським. А тому держава змушена відшкодовувати ПДВ реекспортерам, які, за словами пана Гончара, непогано на цьому заробляють.
Михайло Гончар назвав рішення уряду "логічним і правильним." А те, що воно декому не сподобалося він пояснює так "за цим кроком суб’єкти нафтового ринку побачили зовсім інші наміри чинного уряду. А саме: "перебрати під власний контроль, під контроль тих структур, що наближені до нинішнього уряду цей дохідний вид діяльності. І це породило спротив. Звичайно. І, відповідно, певний такий демарш з боку міністра юстиції. Оскільки він, на мій погляд, розуміє, що, піддавшись один раз спокусі завізувати рішення, за яким реально стоять не благі наміри, а дещо інше, – він ризикує потім у подальшому неодноразово з цим стикатися і в інших сферах діяльності. Отже, тут просто актуалізується це питання, про яке, власне, постійно говорили і лідери помаранчевої революції: про необхідність відділення бізнесу від політики. А в даному випадку ми бачимо спробу відділити бізнес від однієї політики і приєднати до іншої" – додав Михайло Гончар.
Інший експерт з питань нафти й газу, завідуючий редакцією економіки газети "Київські Відомості" Михайло Кухар не погоджується з тим, що рішення уряду про заборону реекспорту нафти було слушним, а, головне, логічним. За словами пана Кухара, Україна щороку імпортує з Росії 33–34 мільйони тонн нафти на рік.
А для задоволення внутрішніх потреб України у нафтопродуктах вистачає приблизно 22 мільйонів тонн палива. Залишок, як правило, використовувався нафтопереробними заводами для виробництва світлих нафтопродуктів, які експортувалися до Східної та Центральної Європи.
Що ж стосується реекспорту самої нафти, очищеної та збагаченої на українських НПЗ, то Михайла Кухар нагадав: "З цією проблемою колишній президент Леонід Кучма покінчив ще три роки тому. Коли він особисто заявив, що відслідковуватиме такі випадки і буде відбирати заводи у тих російських нафтових компаній, які використовують таку схему. Ось саме це питання – чому саме зараз і чому саме з цього приводу, якого в економічній політиці не існує вже три роки, як я сказав – для мене і є малозрозумілим. Можливо, якась із фірм, котра згадувалася щодо скандалу з нібито відставкою міністра юстиції, і задумала, ніби, такий проект. Хтось, ніби-то, хотів у цьому проекті її зупинити, і тому стимулював прийняття подібної постанови – можливо,.." – припустив Михайло Кухар.
Уряд України призупинив реекспорт нафти у зв''язку з можливим виникненням дисбалансу цієї сировини в країні. Про це повідомив міністр економіки Сергій Терьохін. На його думку, ціни б в Україні підскочили після того, як з її паливного балансу вилучили б 3 мільйони тонн нафти на реекспорт.
Окрім того, у Києва могли б виникнути торговельні ускладнення з європейськими країнами, оскільки перепродаж нафти планувався за ціною значно нижчою, ніж у середньому на ринку. Тим більше, що, за словами пана Терьохіна, Україна не входить до списку країн-експортерів нафти.
Тим часом компанія "Оіл Транзит" звернулася з відкритим листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якому стверджується: реекспорт російської нафти, яким фірма опікується, жодним чином – цитую – "не впливає на внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів України".
Як стало відомо, заступником гендиректора "Оіл Транзиту" є Світлана Зварич, дружина міністра юстиції Романа Зварича. А, отже, в декого з експертів склалося враження, що заявою про звільнення, яку він написав на знак протесту проти рішення уряду про заборону реекспорту нафти, міністр юстиції захищав не лише своє право не візувати сумнівні документи, але й відстоював бізнес своєї дружини.
Як пояснив в інтерв’ю для радіо "Свобода" нафтогазовий експерт, віце-президент фонду "Стратегія 1" Михайло Гончар, проблема реекспорту нафти полягає в тому, що сировина з Росії надходить в Україну з так званим нульовим податком на додану вартість. Тобто, без додаткових "накруток". Але при реекспорті її походження вже вважається українським. А тому держава змушена відшкодовувати ПДВ реекспортерам, які, за словами пана Гончара, непогано на цьому заробляють.
Михайло Гончар назвав рішення уряду "логічним і правильним." А те, що воно декому не сподобалося він пояснює так "за цим кроком суб’єкти нафтового ринку побачили зовсім інші наміри чинного уряду. А саме: "перебрати під власний контроль, під контроль тих структур, що наближені до нинішнього уряду цей дохідний вид діяльності. І це породило спротив. Звичайно. І, відповідно, певний такий демарш з боку міністра юстиції. Оскільки він, на мій погляд, розуміє, що, піддавшись один раз спокусі завізувати рішення, за яким реально стоять не благі наміри, а дещо інше, – він ризикує потім у подальшому неодноразово з цим стикатися і в інших сферах діяльності. Отже, тут просто актуалізується це питання, про яке, власне, постійно говорили і лідери помаранчевої революції: про необхідність відділення бізнесу від політики. А в даному випадку ми бачимо спробу відділити бізнес від однієї політики і приєднати до іншої" – додав Михайло Гончар.
Інший експерт з питань нафти й газу, завідуючий редакцією економіки газети "Київські Відомості" Михайло Кухар не погоджується з тим, що рішення уряду про заборону реекспорту нафти було слушним, а, головне, логічним. За словами пана Кухара, Україна щороку імпортує з Росії 33–34 мільйони тонн нафти на рік.
А для задоволення внутрішніх потреб України у нафтопродуктах вистачає приблизно 22 мільйонів тонн палива. Залишок, як правило, використовувався нафтопереробними заводами для виробництва світлих нафтопродуктів, які експортувалися до Східної та Центральної Європи.
Що ж стосується реекспорту самої нафти, очищеної та збагаченої на українських НПЗ, то Михайла Кухар нагадав: "З цією проблемою колишній президент Леонід Кучма покінчив ще три роки тому. Коли він особисто заявив, що відслідковуватиме такі випадки і буде відбирати заводи у тих російських нафтових компаній, які використовують таку схему. Ось саме це питання – чому саме зараз і чому саме з цього приводу, якого в економічній політиці не існує вже три роки, як я сказав – для мене і є малозрозумілим. Можливо, якась із фірм, котра згадувалася щодо скандалу з нібито відставкою міністра юстиції, і задумала, ніби, такий проект. Хтось, ніби-то, хотів у цьому проекті її зупинити, і тому стимулював прийняття подібної постанови – можливо,.." – припустив Михайло Кухар.
