Київ, 16 лютого 2005 року - У цьому році минає 165 років від дня народження одного з найвидатніших композиторів світу - Петра Чайковського. До цієї дати в Росії готуються концерти, конференції, нові видання. Відзначатимуть її і в Україні, з якою Петра Ілліча пов’язували і його родовід, і доля.
Недалеко від місця народження Чайковського, на Уралі, вийшла в перекладі книга англійського історика Саймона Манді, де автор згадує про перебування композитора в Україні. Тема Чайковський і Україна прозвучала ще в двох російських виданнях – Валерія Соколова та книзі Ніни Берберової, яку авторка написала ще 70 років тому в Парижі. Ще раніше, у 20-му році російський вчений і композитор Борис Асаф’єв відзначав, що в ліричних творах Чайковського вплив малоросійської музичної стихії відчутний набагато сильніше, ніж великоросійської. Але пізніше українська тема в житті Чайковського в російському радянському музикознавстві ігнорувалася. Її висвітлювали лише українські дослідники. Хоча про українських предків Петра Ілліча писав ще його брат - Модест Ілліч. Саме він подав відомості про те, що прадід композитора – Федір Опанасович Чайковський був православним шляхтичем Кременчуцького повіту і в чині сотника брав участь у Полтавській битві. Документи, які зберігаються в архівах Москви, свідчать, що дід композитора Петро Чайка родом із Полтавщини, вихованець Київської академії. Згодом його прізвище стало Чайковським, що було досить характерним на той час.
Упродовж 28 років, до самої смерті композитор по кілька місяців жив у різних куточках української землі. Таких оаз було понад 15, але найчастіше він бував у Кам’янці на Черкащині, яка стала для Петра Ілліча, за словами брата, “осяйним пунктом”. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. Як “обітованого раю” чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий Чайковський у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював. Про Україну композитор писав: “Ніколи за кордоном, навіть серед розкішної південної природи я не знаходив тих хвилин святого захоплення від споглядання природи, яке вище навіть від насолоди мистецтва”.
В Україні Чайковський написав понад 30 своїх творів, серед яких дві симфонії (одну з них ще за його життя назвали “Українська”), опери “Євгеній Онегін”, “Черевички”, “Орлеанська діва”, “Мазепа”, балет “Лебедине озеро”. Тут виникли його романси на вірші Шевченка і знаменитий Перший фортепіанний конецерт, в одній з мелодій якого звучить наспів лірників. А у фіналі Концерту звучить мелодія пісні “Види, вийди, Іванку”.
В останній рік свого життя Чайковський з тріумфом диригував своїми симфоніями в Харкові і Одесі. Один з концертів Петро Ілліч дав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Брат композитора писав, що навіть в Парижі гучні торжества на честь Чайковського блідли перед виявом любові в Україні.
Недалеко від місця народження Чайковського, на Уралі, вийшла в перекладі книга англійського історика Саймона Манді, де автор згадує про перебування композитора в Україні. Тема Чайковський і Україна прозвучала ще в двох російських виданнях – Валерія Соколова та книзі Ніни Берберової, яку авторка написала ще 70 років тому в Парижі. Ще раніше, у 20-му році російський вчений і композитор Борис Асаф’єв відзначав, що в ліричних творах Чайковського вплив малоросійської музичної стихії відчутний набагато сильніше, ніж великоросійської. Але пізніше українська тема в житті Чайковського в російському радянському музикознавстві ігнорувалася. Її висвітлювали лише українські дослідники. Хоча про українських предків Петра Ілліча писав ще його брат - Модест Ілліч. Саме він подав відомості про те, що прадід композитора – Федір Опанасович Чайковський був православним шляхтичем Кременчуцького повіту і в чині сотника брав участь у Полтавській битві. Документи, які зберігаються в архівах Москви, свідчать, що дід композитора Петро Чайка родом із Полтавщини, вихованець Київської академії. Згодом його прізвище стало Чайковським, що було досить характерним на той час.
Упродовж 28 років, до самої смерті композитор по кілька місяців жив у різних куточках української землі. Таких оаз було понад 15, але найчастіше він бував у Кам’янці на Черкащині, яка стала для Петра Ілліча, за словами брата, “осяйним пунктом”. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. Як “обітованого раю” чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий Чайковський у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював. Про Україну композитор писав: “Ніколи за кордоном, навіть серед розкішної південної природи я не знаходив тих хвилин святого захоплення від споглядання природи, яке вище навіть від насолоди мистецтва”.
В Україні Чайковський написав понад 30 своїх творів, серед яких дві симфонії (одну з них ще за його життя назвали “Українська”), опери “Євгеній Онегін”, “Черевички”, “Орлеанська діва”, “Мазепа”, балет “Лебедине озеро”. Тут виникли його романси на вірші Шевченка і знаменитий Перший фортепіанний конецерт, в одній з мелодій якого звучить наспів лірників. А у фіналі Концерту звучить мелодія пісні “Види, вийди, Іванку”.
В останній рік свого життя Чайковський з тріумфом диригував своїми симфоніями в Харкові і Одесі. Один з концертів Петро Ілліч дав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Брат композитора писав, що навіть в Парижі гучні торжества на честь Чайковського блідли перед виявом любові в Україні.
