Прага, 7 січня 2005 – Якщо Україна подасть заявку про вступ до ЄС, їй буде важко відмовити. Про це дедалі частіше пишуть оглядачі у західній пресі. Вони зауважують, що відмовити Україні стало важко після того, як розпочалися переговори про вступ із Туреччиною, а після перемоги Помаранчевої революції це стало практично неможливо. Один зі значних аргументів на користь України вони називають формування нового потужного проукраїнського лобі в Європі.
Серед усіх європейських інституцій чи не найбільшу підтримку Україна має в Європейському Парламенті. Значна частина європейських парламентарів були спостерігачами на президентських виборах в Україні, Європарламент зіграв провідну роль у засудженні Європою сфальсифікованого другого туру виборів, а днями голова найбільшої фракції в Європейському парламенті – лідер європейської народної партії та європейських демократів Ганс-Ґерт Поттерінґ запросив новообраного президента Віктора Ющенка щонайшвидше відвідати Брюссель, а підтримку демократичних процесів в Україні він назвав одним з політичних пріоритетів його фракції на наступний рік.
Серед давніх та перевірених друзів України в Європі – сусіди, нові члени ЄС. Ïхній вплив в регіоні, про що свідчила участь лідерів Польщі та Литви у вирішенні кризи в Україні, додала їм авторитету і в Європейському Союзі. Як зауважує впливовий британський часопис «Економіст», після того, як центральні європейці проявили себе в Україні, їм буде легше просувати спільну європейську зовнішню політику в тих двох напрямках, які їх найбільше турбують.
По-перше, вони б хотіли збільшити ймовірність майбутнього членства в ЄС України, Молдови, а якщо вдасться позбутися диктатора Олександра Лукашенка, то й Білорусі. А по-друге, вони мають за мету переконати ЄС поставитися до Росії з більшою обережністю.
Ставши повноправними членами ЄС, сусіди України також поволі починають проявляти себе як важлива складова Європейського Союзу і в інших аспектах. Нині, коли ухвалення європейської Конституції опинилося під загрозою у багатьох країнах, котрі давно є членами цієї організації, вони підставили своє плече для створення нових європейських інституцій. Литва та Угорщина у своїх парламентах вже ухвалили осоновний закон Європи. Польща має зробити це на референдумі, але те, що і поляки скажуть «так», залишає дедалі менше сумнівів.
З іншого боку, досвід сусідів у Європейському Союзі може допомогти консолідувати і українську громадську думку на підтримку європейського проекту. Він може переконати тих в Україні, хто продовжує вірити , що вступ до ЄС зашкодив швидкому розвитку центральноєвропейських країн, а їхні громадяни з ностальгією згадують старі часи. За опитуваннями, дві третини поляків задоволені членством своєї країни в ЄС. І на те є причини. Від часу вступу в травні минулого року Польща отримала від ЄС два з половиною мільярди євро, доходи польських фермерів зросли на третину, приблизно на стільки ж зріс і польський експорт. Подібною була ситуація і в інших центральноєвропейських країнах. Деякі з них, такі, як Словаччина, виявилися настільки успішними в реформуванні власної економіки, що змусили до реформ навіть своїх західних сусідів.
Серед усіх європейських інституцій чи не найбільшу підтримку Україна має в Європейському Парламенті. Значна частина європейських парламентарів були спостерігачами на президентських виборах в Україні, Європарламент зіграв провідну роль у засудженні Європою сфальсифікованого другого туру виборів, а днями голова найбільшої фракції в Європейському парламенті – лідер європейської народної партії та європейських демократів Ганс-Ґерт Поттерінґ запросив новообраного президента Віктора Ющенка щонайшвидше відвідати Брюссель, а підтримку демократичних процесів в Україні він назвав одним з політичних пріоритетів його фракції на наступний рік.
Серед давніх та перевірених друзів України в Європі – сусіди, нові члени ЄС. Ïхній вплив в регіоні, про що свідчила участь лідерів Польщі та Литви у вирішенні кризи в Україні, додала їм авторитету і в Європейському Союзі. Як зауважує впливовий британський часопис «Економіст», після того, як центральні європейці проявили себе в Україні, їм буде легше просувати спільну європейську зовнішню політику в тих двох напрямках, які їх найбільше турбують.
По-перше, вони б хотіли збільшити ймовірність майбутнього членства в ЄС України, Молдови, а якщо вдасться позбутися диктатора Олександра Лукашенка, то й Білорусі. А по-друге, вони мають за мету переконати ЄС поставитися до Росії з більшою обережністю.
Ставши повноправними членами ЄС, сусіди України також поволі починають проявляти себе як важлива складова Європейського Союзу і в інших аспектах. Нині, коли ухвалення європейської Конституції опинилося під загрозою у багатьох країнах, котрі давно є членами цієї організації, вони підставили своє плече для створення нових європейських інституцій. Литва та Угорщина у своїх парламентах вже ухвалили осоновний закон Європи. Польща має зробити це на референдумі, але те, що і поляки скажуть «так», залишає дедалі менше сумнівів.
З іншого боку, досвід сусідів у Європейському Союзі може допомогти консолідувати і українську громадську думку на підтримку європейського проекту. Він може переконати тих в Україні, хто продовжує вірити , що вступ до ЄС зашкодив швидкому розвитку центральноєвропейських країн, а їхні громадяни з ностальгією згадують старі часи. За опитуваннями, дві третини поляків задоволені членством своєї країни в ЄС. І на те є причини. Від часу вступу в травні минулого року Польща отримала від ЄС два з половиною мільярди євро, доходи польських фермерів зросли на третину, приблизно на стільки ж зріс і польський експорт. Подібною була ситуація і в інших центральноєвропейських країнах. Деякі з них, такі, як Словаччина, виявилися настільки успішними в реформуванні власної економіки, що змусили до реформ навіть своїх західних сусідів.
