Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 15 листопада 2004 року.
Василь Зілгалов
Добрий вечір, шановні слухачі!
У прямому етері, як завжди у цей час “Вечірня Свобода”.
З Праги ведучий Василь Зілгалов.
В Києві, в цю мить завершується чи не перші справжні теледебати двох претендентів на президентство. Дебати, дискусії є суперечкам, щоб перемогти у гарячій дискусії, Дейл Карнегі радив колись вчасно з неї вийти, вийти на її вершину.
Хто ж сьогодні вчасно виходить на вершину цієї теледискусії. Якраз про це буде детальніше у нашій “Вечірній Свободі”.
До речі, хочу нагадати, що дуже добре нас чути і, в тому числі, щодня “Вечірню Свободу” на радіо “НАРД”, яке транслює свої програми у Києві на хвилі - 70,4 в Одесі - 68,4 і Харків – 73,8.
Нагадаю слухачам “Вечірньої Свободи” телефон у нашій київській студії 490-29-05, код Києва – 044. Куди можете телефонувати і ставити питання учасникам нашої сьогоднішньої радіодискусії.
Я представляю наших сьогоднішніх гостей у київській студії, яких ми відірвали від дуже цікавих теледебатів, але я думаю, що ми вже маємо таке враження, бо пройшла вже більша частина теледебатів. Тепер якраз завершують третю частину “Внутрішня політика” два кандидата на президентську посаду в Україні.
І я вітаю наших шановних гостей київських студії: Сергій Телешун, доктор політичних наук, президент благодійного фонду “Співдружність”; Володимир Полохало, політолог, шеф-редактор журналу “Політична думка”, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ.
Добрий вечір, шановні гості!
Я вам дуже дякую за те, що ви погодилися в такий важкий час для вас брати участь в нашій сьогоднішній програмі.
І в мене, звичайно, до вас перше питання. Я тільки наперед скажу, що ми будемо включатися у завершення сьогоднішніх теледебатів впродовж прямого ефіру. Так що ми, зможемо щось ще почути якраз на завершення теледебатів.
Перше питання моє до Вас таке.
Яке перше враження від того, що Ви вже почули, пане Телешун?
Сергій Телешун
Мені трошки нагадувала ситуація, як на футболі. Завжди важко давати об’єктивну оцінку, коли завжди існує велика кількість вболівальників, і спробуй скажи об’єктивну оцінку, то зразу й отримуєш по голові. А якщо серйозно, то перший позитив. Давно насправді не було теледебатів, як казав Петро І-й, щоб дурість кожного була помітною. Бо, як на мене, насамперед теледебати – це три складні речі, - це шоу політичне і ми повинні з цим погодитися.
Друге, це відповіді кандидатів в президенти на запитання, які вони отримують від громадян або ті запитання, що хвилюють громадян. І третє питання, вони повинні позмагатися між собою в зовнішньому ракурсі, щоб громадяни могли зробити висновок, а хто ж буде представляти державу.
Як на мене, можливо, я здивую все ж таки, але я чекав трохи більшого. Але після першого туру, ми підрахували, мої колеги з фонду “Співдружність” було 76 запитань до Віктора Андрійовича Ющенка і десь 87- 90 до Віктора Федоровича Януковича.
На жаль, як на мене, все ж таки більшість запитань не знайшли відповіді на той час, коли ми дивилися пряму трансляцію. А це може свідчити, що наші кандидати, чарівні кандидати, я поки не даю оцінку, хто з них кращий, але потім, я впевнений, ви поставите питання і ми відповімо.
То все ж таки, я хотів би зауважити, що на сьогоднішній день, вони все таки є не повністю публічними політиками. Тому що, хоч і Віктор Андрійович більш підготовлений, і цілком закономірно більш, так би мовити, динамічно ходив по всьому вектору запитань.
Хоча питань насправді таких, які можуть відкрити цих політиків з середини, розкрити як публічних, харизматичних політиків ми не відчули. Я взагалі отримав задоволення, коли почали про декларації говорити, і, я згадав, як два кандидати написали декларацію, то вони зайняли останні місця в рангу про те, що вони не такі вже мають фінансові можливості.
Тобто, мені здається, все ж таки, вони після цих теледебатів стануть більш публічними і зрозумілими. Друге питання, можливо, це цікаво. Є проблема, все таки першого початку такого гальмування, тобто вони придивлялися один до одного і все таки були питання конкретних образ, соціальних якихось питань.
Але мені здається, наприкінці, на другій годині вони більш розігріються і все ж таки почнуть відповідати на питання. Які ці питання, на цьому, я буду закінчувати, можливо мій колега більш скаже з іншого боку. Питання цікавили так. От по Україні, можливо це цікавить радіослухачів.
По-перше, реального питання підйому соціального рівня громадян, протягом місяців, півроку. Як кажуть політологи, якщо за півроку кандидат в президенти не дає реальний механізм, тоді треба переводити перевибори. Це в усьому світі, це не тільки в Україні.
Друге питання - це питання зовнішньої політики, Ірак. Внутрішня політика, прозорість системи влади і створення нових команд. Це, до речі, торкається Ющенка і Януковича.
Наступне питання – це питання землі. Воно так чи інакше піднімалось. Наступне питання – це питання корупції і злочинності. Навіть не стільки корупції скільки злочинності. І чи буде ротація в командах виходячи з цієї тези про те, що влада повинна прозора бути і контрольована.
І останнє питання, чи послідовні українські політики, я маю на увазі, і опозиціонер Віктор Ющенко, і провладний кандидат Віктор Янукович у своїх діях протягом своєї політичної біографії. Якщо тих речей немає і цих відповідей, я впевнений, що наступний день опоненти будуть користуватися.
Василь Зілгалов
Дуже ґрунтовний Ваш аналіз, пане Телешун.
Яке перше враження у пана Полохала?
Володимир Полохало
Ви знаєте, як кажуть часто, що перше враження буває найбільш точним, з точки зору того, що відбувається, що ми спостерігаємо. Але водночас такий темпоральний характер оцінки звісно будуть мати місце. І, все ж таки, ціннісні судження ось так експромтом теж, мабуть, мають місце. Я вже це відчув якоюсь мірою з того, що встигнув почути від свого колеги, пана Сергія Телешуна.
Але я насамперед спостерігаючи за ходом цього двобою теледебатів, які є дійсно унікальними, унікальними по напрузі і взагалі унікальними в політичній історії України, сподівався на більшу толерантність, як мінімум з боку одного з кандидатів.
З самого початку, на жаль, прем’єр-міністр мабуть був налаштований своїм політтехнологами зробив ремарку про те, що тут рвуться до влади збанкрутілі політики і пан Ющенко. Тобто зразу себе позиціонував не як конкурента, цивілізованого конкурента в політичній боротьбі, а як ворога.
Мені здається, що це був не кращий момент для Віктора Януковича, який хоче сьогодні сподобатися і добитися електорального приросту в Центрі чи на Півдні країни. Тому що, все ж таки початок дискусії з боку з Віктора Ющенка був більш толерантним, він говорив або Віктор Федорович, або мій опонент і це говорить про рівень культури, загальної культури, політичної культури, загальний рівень цивілізованості.
Але для глядачів, для мене як для політолога, і для експертів загалом дуже важлива переконливість важливих аргументів, максимальна об’єктивність. Ясно, що не може бути абсолютної чи навіть відносної якоюсь мірою з деяких гострих питань, об’єктивності з боку того чи іншого опонента.
Хотілося б, все таки, бачити полеміку програмних тез і полеміку програмних аргументів. Можливо, початок був не дуже виразний, якийсь несподіваний, за винятком тих моментів, про які я сказав. Тобто, відразу була налаштованість на критику свого опонента, не такий може був динамічний, бо були цифри, певна налаштованість на теледебати. Це вперше не лише для України, але й для самих конкурентів.
І все ж таки далі пішли, мені здається, аргументи особливо в другій частині, коли йшла мова про економічну політику. І тут, на мій погляд, в цій частині якщо в першому умовно кажучи, можливо була нічия, якщо говорити про загальне враження, з точки зору, глядача, то в другій частині Віктор Ющенко був більш конкретним, більш чітким і більш аргументованим.
Зрештою, я сказав би так, для тих, хто сьогодні сумнівається звідки там взялися пенсії, заробітна плата і як це позначається на реальному статусі, і матеріальному становищі людей було зрозуміло, що це є міф. Називались конкретні цифри, називались конкретні речі, говорилось про інфляцію, говорилось про реальні ціни сьогодні, які існують, про споживчий ринок.
І мені здається, що Ющенку вдалося показати, що зростання ВВП це зовсім не позначається на матеріальному статусі. Тобто йшлося про розвіювання міфу, міфу, який не існує для економічних експертів, які розуміють в який спосіб і чому саме перед виборами були масовані виплати. Це перший такий важливий момент, тому, що показує конкуренцію, конкуренція аргументів.
В другій частині, на мій погляд, це є суб’єктивне можливе враження, але якщо вибудувати логіку, якщо хочете відчуття моральної переваги і почуття власної переваги або впевненості, то Ющенко був більш переконливим, він був впевнений в тому, можливо в чому він говорив.
І було якесь виправдання, і виправдання, з боку Віктора Януковича. Водночас надаючи належне Віктору Януковичу, оцінюючи його, я все таки побачив його трохи, скажемо більше спробу його самостійно формулювати ті чи інші тези, ті чи інші концепти.
Звісно змістовності, мабуть йому було це важко робити, можливо, через брак знання української мови, і, воно було схоже часом на таку відповідь першокурсника, на заліку з економічної науки. Але тим не менше, це була спроба, все таки, і цьому треба дати належне, прем’єр-міністр говорити самостійно. Йому, мабуть треба було більш звернути уваги на ті докори, і, на ті зауваження, які висловлював Віктор Ющенко.
Третій момент, якщо ви говорите про враження і складової цієї враження. Я сьогодні побачив і це стало очевидно, що сьогодні підходи обох опонентів на макроекономічному, політичному, світоглядному рівні до найбільш нагальних проблем українців і України сьогодні різні.
Наприклад, Віктор Янукович говорив: “Я і мій уряд”, “Для держави, а також для суспільства”, а треба навпаки: “Для суспільства, а також для держави”. Тобто етатизм і державництво, як державні інституції, пріоритетні у Віктора Януковича, хоча звертався до народу, як “телеглядачі”.
Але ми сьогодні в цьому діалозі є не телеглядачами, а виборцями. Це не є шоу, це є перша унікальна можливість побачити обох в прямому діалозі і побачити їхні теледебати.
Мені здається, що тут Віктор Ющенко більше звертався до українського суспільств. Також в нього був гарний початок третьої позиції (мається на увазі внутрішня політика): дуже метафористично і гарно було сказано відносно Сходу і Заходу і порівняння з Росією: мовляв, в нас немає такого Сходу і Заходу. Це другий міф, який він намагався розвіяти, крім вже економічно-політичного.
Говорив про те, що є зле, і які можуть бути негативні наслідки. Говорив про єдність України, використовуючи ті чи інші метафори. Наприклад, зло, до якого вдаються його опоненти, обернеться до тих, хто його творить. Але він не персоніфікував і не звинувачував персонально, наприклад, пана Януковича чи когось іншого.
Я думаю, що рубікон, який перейшли опоненти, і подальший діалог прояснить позиції. Переконливішим буде той, хто говоритиме з більшою впевненістю, хто буде не просто подобатися тим, як він виглядає, а кому довірять, оскільки довіряють тому, хто, як сказав Шопенгауер, ясно мислить, той ясно і висловлюється. На мій погляд, трошки ясніше висловлюється Віктор Ющенко.
Василь Зілгалов
Пане Телешун, а чи дійсно ці теледебати якісно змінять розкладку сил? Ми знаємо, що проголосувало дуже багато, 75%, виборців в першому турі, симпатії розділилися.
Сергій Телешун
По-перше, я можу казати, що суттєвих змін не буде, проте теледебати насправді дадуть 1,5-3% зміну тому чи іншому кандидату.
Давайте будемо відверті, фактично 2% українських громадян проголосувало проти всіх кандидатів, тобто проти Ющенка і проти Януковича. Ці 2% прийшли на вибори, і абсолютно серйозно вони будуть голосувати і в другому турі, а значить висловлювати свою позицію по тому чи іншому кандидату.
Що це за 2%? До речі, як і частина соціалістів, і, можливо, мінімальна частина комуністів. Це ті люди, які не мали або мали недостатньо інформації для того, щоб зробити остаточний висновок кого з кандидатів в президенти підтримати: В.Ющенка чи В.Януковича. Ці теледебати в тій чи іншій мірі можуть задовольнити цю потребу.
Хоча, я знову підкреслюю, як на мене, на 80% питань, які я хотів би поставити кандидатам в президенти, я, на жаль, не отримав. Це може свідчити про те, що є проблема у формі спілкування подачі інформації. Зокрема, В.Ющенко звертав увагу на достатньо цікаві економічні викладки, але разом з тим В.Янукович достатньо енергійно звертався до громадян. Тобто, технологи-психологи достатньо професійно попрацювали.
Друге питання – це не просто питання подачі інформації, а відстоювання своїх поглядів фундаментальними, зрозумілими фразами для громадян. І от в цій ситуації (щоб не скинутися на заклики) буде дуже важливо, хто з кандидатів зможе впродовж всіх теледебатів відстоювати свою позицію.
Я знову повторюся, як на мене, ці теледебати в тій чи іншій формі все ж таки 1,5-2% можуть дати прихильників з одного чи іншого боку.
Але разом з тим я звернув увагу, що в основному сидять болільники. Я маю на увазі, що вже болільники визначилися і з задоволенням, навіть якщо дурню каже один чи інший, плескають в долоні своєму кандидатові і не слухають іншого чи навпаки.
Поки що змагання немає, а є така пікіровка.
Мені здається, що, можливо, на останніх 10-ти хвилинах... Як не дивно, завтра вже почнеться реальна конкуренція оцінок, які дали кандидати в президенти, на телебаченні, от побачите, ці оцінки дасть і Віктор Андрійович, і Віктор Федорович, а ще більше почнуть давати експерти.
Василь Зілгалов
Зараз я хочу попросити нашого продюсера Юлію Сайко, щоб вона на 1-1,5 хвилини включила теледебати, ми почуємо частину викладу зовнішньої політичної програми Віктора Ющенка.
Віктор Ющенко
...до вашої уваги: за 8-11 мільйонів обленерго, які продавав мій уряд, були продані від 98 до 140 мільйонів гривень.
Ведучий
Віктор Андрійович, я зупиняю таймер, тому що ми вже у безвиході. Ви за рахунок свого часу даєте право Віктору Федоровичу на реакцію на Ваше запитання? Він використав свій час весь.
Віктор Ющенко
У нього є свій час.
Ведучий
Тоді, Віктор Федорович, що ми робимо: п’ять хвилин і ми тоді будемо тим користуватися?
Віктор Янукович
Я буду заключне слово.
Ведучий
Заключне слово – п’ять хвилин.
Віктор Янукович
Заключне слово після Віктора Андрійовича.
Ведучий
Тоді, прошу, продовжуйте. У Вашому розпорядженні ще є час.
Віктор Янукович
Я в заключному.
Віктор Ющенко
Скільки в мене хвилин?
Ведучий
Орієнтуйтеся так: зараз 11.54, щоб Ви зупинилися десь на межах п’яти хвилин. П’ять хвилин на заключне слово.
Віктор Ющенко
Дякую.
Тепер, що стосується зовнішньої політики України.
Я переконаний, що нинішня влада не має осмисленої і, саме головне, послідовної зовнішньої політики.
Якщо треба прокоментувати її образно, то я прокоментував би її таким чином. Влітку влада їде юрбою до Брюсселя і присягає ЄС, європейським цінностям, потім, напередодні опалювального сезону, влада такою ж самою юрбою їде до Москви, де відхрещується від Європи, плаче, що там не приймають нас і клянеться чи присягає ЄЕПу чи іншим міждержавним угодам.
Це політика візантійського типу, політика “або-або”.
Рано чи пізно будь-яку країну, яка її сповідує, приводила до краху. А крах заключався у дуже простому. Ми втрачаємо, друзі, і на Сході, і на Заході. Якщо 6-7 років назад Україна формувала до Росії 38% свого експорту, то через таку політику, яку проводить нинішня влада, об’єм експорту сьогодні до Росії складає приблизно 18%.
Якщо говорити про другі складові: ринок робочої сили, ринок капіталу, то ми значно його також втратили...
Василь Зілгалов
Ми виводимо якраз на тому моменті, де Віктор Ющенко деталізує деякі дуже важливі моменти своєї зовнішньополітичної програми.
Пане Полохало, як Ви вважаєте, чи вплинуть істотно ці теледебати на результати другого туру, чи ні?
Володимир Полохало
Якби кандидати в президенти були переконані в тому, що теледебати не можуть дати жодного результату, то вони, звісно, не брали б участь у теледебатах. Навіть Віктор Янукович, який довго вагався, як він сказав сьогодні на самому початку, брати участь у теледебатах чи не брати, все ж таки пристав до тієї точки зору серед політтехнологів, які обслуговують його штаб, що краще взяти участь у теледебатах, оскільки його неучасть буде сприйматися, як, по-перше, небажання бути публічним політиком, а по-друге, як фобія перед своїм конкурентом, Віктором Ющенком.
А це означає, що теледебати стали сьогодні фактом політичного життя і не можуть не впливати на умонастрої і електоральні настанови українських виборців, тим більше, що і законом (це прогресивний закон, на мій погляд) пункт теледебатів позначений. При чому, приймала цей закон “Про вибори Президента України” велика частина депутатського корпусу. Цей пункт пройшов і ні в кого не викликав заперечень, в тому числі і з боку партії “Регіони України”.
Як вплине? Я не знаю. От мій колега говорить про 1,5-2%. Сьогодні важко без певних соціологічних даних говорити, на яку частину вплинуть ці теледебати.
Я впевнений, що 95% тих, хто вирішив для себе голосувати за Віктора Ющенка, незалежно від теледебатів, точно проголосують за Віктора Ющенка.
Не впевнений, що 95% тих, хто вирішив голосувати за Віктора Януковича, тому що все ж таки база електорату його дещо менша і в нього прирощення електорального потенціалу відбувалося буквально у вересні і першій половині жовтня, тому ситуативних виборців, які за нього проголосували, більше, ніж у Віктора Ющенка.
Є, нарешті, велика частина виборців, що мешкають у південних регіонах України, я маю на увазі Херсонську і Миколаївську області, а там треба спеціальні соціологічні дослідження, які будуть визначатися ще, можливо, в останній день або в день голосування.
Тому прямий вплив - можливо, 1,5-2%. Я думаю, що це може бути трохи більше. У всякому разі (ми ще не побачили увесь процес теледебатів), якщо глядачі сприймуть Віктора Ющенка як більш переконливішого, то, безперечно, це додасть йому голосів. Я не впевнений в тому, що якщо буде більш переконливішим Віктор Янукович (поки що це так не виглядає), то це додасть йому таку саму частину голосів.
У будь-яком разі треба говорити не про прямий вплив теледебатів, це не США, де теледебати проводяться вже більше 40-ка років, Україна проводить їх, практично, вдруге за всю свою політичну історію пострадянської доби, але те, що громадяни хотіли теледебатів, що вони мали право на теледебати, вони сьогодні отримали.
Які опоненти, які конкуренти, яких хоче сьогодні бачити Україна, кого хоче мати президентом, вони сьогодні для себе ще мають можливість обрати, в тому числі, можливо, це якось вплине на їх остаточний вибір, особливо, на ті частини, які ще вагаються.
Хоч частина тих, хто вагається, яка ще не вирішила, на мій погляд, загалом складає не більше 5–6 відсотків.
Василь Зілгалов
Шановні гості, я б хотів наступне запитати, поки слухачі не зателефонували. Як Ви вважаєте, чи можна, наприклад, порівнювати ці теледебати, які відбуваються сьогодні в Україні, з теледебатами в демократичних країнах по їхньому впливові, по їхній постановці, організації. Ваша думка, пане Телешун?
Сергій Телешун
Ні, однозначно ні. Але давайте будемо щирі у тому, що українська демократія ще знаходиться на шляху розвитку, і цілком закономірно, що навіть теледебати український законодавець, депутат вносить в закон для того, щоб політики не кинулись “у гречку”, тікаючи від виборця, не даючи пояснень йому по тим соціально-економічним і політичним питанням, які громадян хвилюють.
До речі, зверніть увагу, можливо, не в кожній демократичній державі є закон, який обговорює, що потрібно, аби пройшли теледебати. Те, що в Україні є, свідчить про те, що ми знаходимося на стадії формальної демократії. Тобто закони є, але треба ще український політикум навчити, так би мовити, приймати участь і дотримуватись закону.
Друге - це, як не дивно, страждає (про владу ми вже казали) опозиція, це небажання відповідати в значній мірі на болючі питання, що хвилюють одну і іншу сторону.
Я звернув увагу, що є така проблематика. Те, що ми бачили, деякі ключові питання насправді намагаються шановні кандидати уникати. А це свідчить про те, що і колега мій казав, про неповну публічність українського політикуму.
Тобто (це закономірно, це передвиборчі технології) в основному звертають увагу на передвиборчі технології, але, зокрема, на виграшні позиції, з яких можна або покритикувати свого опонента, або навпаки набути додаткові очки.
І по-третє, зверніть увагу, на жаль, радіо не дає картинку, але я скажу відверто, що є проблема у формальній поведінці. Все ж таки телебачення дає зовнішній вигляд, і ось проблеми все ж таки і у внутрішній поведінці. Кандидати хвилюються, кандидати шукають іноді слова, до речі, “ляпи” є і у прем’єр-міністра, “ляпи” є і у Віктора Андрійовича. Я не хочу приводити приклади.
Це свідчить про те, що вони хвилюються, отже ми відкидаємо міф, що їм підказують за допомогою техніки. Або в Україні гарної техніки нема, або взагалі вони добре думають, це, до речі, добре.
Все-таки, як на мене, Україна повертається до традицій прозорих виборів, це є величезний позитив, про який ми можемо вести мову.
Але все-таки 5-6 відсотків, чи це забагато, щоб виграти? Мені здається, що ці 5-6 відсотків реально визначать перемогу кандидата в президенти. Чи то буде діючий прем’єр, чи то буде лідер опозиції Віктор Ющенко.
Ці 5-6 відсотків, я впевнений, сьогодні кожен, аналітики в тому числі, сяде і визначить по трьом табличкам: перша – зовнішня поведінка, так би мовити, як сприймалась, чи була впевненість, чи ні; друга – змістовність; третя - чи відповідь була зрозумілою, прозорою мовою на запитання, що хвилюють виборців.
Якщо плюси і мінуси не будуть збиті до єдиного дебету і кредету, то тоді можна вважати, що теледебати для кандидатів не виконали функцію. А для громадян вони виконали величезну функцію, бо вперше ми побачили політиків, які раніше, в основному, змагалися або в електронних ЗМІ, або на вуличних трибунах. Вперше вони двоє зібралися без темників, і почали один одному, дивлячись в обличчя, казати речі, які хвилюють громадян.
Василь Зілгалов
Дякую, Сергію Телешун. У нас є слухач, який телефонує з Англії. Добрий вечір.
Слухач
Добрий вечір. Чи Вам не здається, що ці теледебати пошкодять опозиції? Дякую.
Василь Зілгалов
Пане Полохало, Ваша черга, будь ласка.
Володимир Полохало
Я хотів би дуже коротко обґрунтувати попереднє питання. Зберігаючи паритет радіодебатів в прямому ефірі радіо “Свободи”, яка завжди базується на принципах рівності опонентів і полемістів, хотів би сказати, що справді ми можемо порівнювати ті чи інші зразки виборчого процесу в Україні і в демократичних країнах.
Я вважаю, що Україна сьогодні є напівавторитарна все-таки країна, і сам факт з’яви з такими труднощами теледебатів, з ваганнями, коли все вирішувалось буквально в останню хвилину, з певних мотивів теж засвідчує, на скільки це велика проблема.
Звісно, що для Віктора Ющенка це є можливість чи не вперше звернутися не через телеролик, а звернутися через телеканал, до якого він не мав доступу, як і до всіх інших національних українських телеканалів.
Це сьогодні вирівнює, певною мірою, шанси, оскільки факти дебатів ще будуть обговорюватися і завтра, і післязавтра серед українських громадян. Це властиво не тільки Україні, але й багатьом іншим країнам.
Я думаю, що це якраз той момент, де запозичення чужого досвіду, який є позитивним для нашої країни, тому що ми можемо сьогодні спостерігати за інтелектуальним, професійним рівнем, візуально спостерігати кандидатів в президенти, які виборюють цю найвищу посаду в державі.
Повертаючись до питання нашого слухача, хочу сказати, що йдеться не про те: зашкодить чи не зашкодить опозиції або ж єдиному представнику від партії влади, представнику від влади, Віктору Януковичу.
Важливо, що сьогодні Україна зробила важливий крок у цьому сенсі, вистачило і здорового глузду, і раціонального розрахунку штабам кандидатів підготувати своїх кандидатів.
Безперечно, вони готувалися, це видно. Я думаю, кожен з них, можливо, жалкуватиме, що не так сказав чи не так відповів, але на мою думку, сьогодні Україна могла побачити, відповідаючи на Ваше питання, представника опозиції, побачити його перспективи, його світогляд, його програму дій в разі, якщо він стане президентом. Було б погано, якби цього права він був позбавлений.
Йдеться не про професійність чи інше, Україна відрізняється від багатьох інших тим, що він придивляється, на скільки правдиво говорить той чи інший конкурент.
Для них важлива сьогодні проблема довіри до влади, проблема довіри до політиків, легітимність влади, легітимність політичної діяльності.
Саме через публічність, відкритість, включаючи теледебати, можна повернути сьогодні довіру взагалі до українського політикуму. В цьому сенсі зроблений крок.
В цьому сенсі, мені здається, не треба говорити про програш чи виграш, а тут загальний виграш, якщо говорити про факт політичного життя, зокрема виборчого процесу. Але все ж таки, на мій погляд, хоч Україна робить крок до демократичних стандартів, водночас можна спостерігати, можливо, і більше свободи в чомусь, більше розкутості.
Все ж таки демократія усталена – це прекрасна річ, не буває досконалих демократій, але усталена демократія часто на стільки формалізує всі процедури, що виборцю не цікаво.
А тут ще є елемент цікавості саме в тому, цікавості не якоїсь пізнавальної, а цікавості, яка випливає з очікувань і настанов самих громадян. Зрештою, йдеться про вибір політичного курсу.
І мені здається, ці теледебати показують, що кожен кандидат в президенти демонструє сьогодні свій політичний курс, які не є тотожними. Громадяни мають сьогодні більше вибору, ніж після теледебатів в США, коли Кері і Буш дискутували.
Все-таки для усталеної американської демократії американцям було зрозуміло, незалежно від того, хто переможе: чи Кері, чи Буш, режим політичний і основні напрямки внутрішньої політики, основні парадигми напрямків збережуться.
В Україні сьогодні виборець дивиться і спостерігає. Це може бути різний курс, я не буду говорити, який саме, але сьогодні ми бачимо певну альтернативність, я сказав би, більш повноцінний вибір, який можуть зробити громадяни.
Сергій Телешун
Мені сьогодні здається, що, як не дивно, ні в Януковича, ні у Ющенка симпатиків не стало менше. А ось для аналітиків і штабів виникає проблема: а де ж ті симпатики, які з’являться з нейтральних? Бо зараз після теледебатів достатньо важко буде визначити, тому що і у одного, і у іншого є плюси і мінуси.
Василь Зілгалов
Дякую, нагадаю, що у прямому ефірі “Вечірньої Свободи” ми обговорювали тему перебігу нинішніх теледебатів між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем.
Гостями сьогодні були доктор політичних наук, президент міжнародного фонду “Співдружність” Сергій Телешун і Володимир Полохало, шеф-редактор журналу “Політична думка”. З Праги вів програму Василь Зілгалов.
Дякую нашим радіослухачам, які телефонували аж з Англії.
Слухайте “Вечірню Свободу”!
