Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 8 вересня 2004 року.
Ірина Халупа
Добрий вечір, Україно!
Радіо “Свобода” продовжує свої передачі. Вас вітає “Вечірня Свобода”.
Перед мікрофоном Ірина Халупа.
Наша тема на сьогодні, на середу, 8 вересня 2004: “Народний рух України:15 років після установчого з’їзду”.
Наші гості: Юрій Костенко, народний депутат України, член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, Голова Української Народної Партії; Геннадій Удовенко, народний депутат України, Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Вітаю Вас, шановні гості, і дякую за участь у сьогоднішній “Вечірній Свободі”.
Хочу сповістити нашим слухачам, якщо у Вас є запитання до наших гостей будь-ласка телефонуйте на телефон нашої київської студії після 20-30 год. Телефон 490-29-05.
Отже, шановні гості, шановні слухачі. В цей час п’ятнадцять років тому, в актовому залі КПІ – це Київський політехнічний інститут.
Відбувалося обговорення доповідей і виступів першого офіційного дня установчого з’їзду НРУ – за перебудову, він так тоді ще й називався. Розпочалася реєстрація о 8-мій годині вранці, а урочисте відкриття відбулося о 12-тій годині.
І за цей день, виступило дуже багато розумних людей з дуже цікавими промовами. Я лише зачитаю кілька, які залишаються і актуальними по сьогоднішній день.
Іван Драч висловив доповідь на тему “Україна за 72 роки”. Вже покійний історик Михайло Брайчевський, зачитав доповіді витоки, розвиток та перспективи української державності.
Права людини, права народу, права нації. З такою доповіддю виступив Михайло Горинь "Роль росіян в НРУ", це була тема доповіді поета Дмитра Павличка.
Українське село Степан Колесник, письменник з Києва. “Рух і мораль” - це була тема доповіді Мирослава Поповича. Відродження української нації та проблеми міжнаціональних стосунків Іван Дзюба.
Євген Сверстюк виступив з доповіддю на тему “Духовні джерела відродження”. Олександр Бураковський висловив доповідь на тему “Євреї в Народному Русі України”, а Микола Томенко сьогоднішній народний депутат, Ваш колега шановні гості, виступив з доповіддю на тему “Рух і молодь».
Мусієнко виступив з доповіддю на тему "Проблеми соціальної справедливості”.
Установчий з’їзд тривав чотири дні і я цитую ті назви доповідей з книжки, яка була видана нещодавно. Це стенограма установчого з’їду НРУ за перебудову книжка називається “ Три дні вересня 89-го”. Книжка була видана завдяки зусилля української народної партії.
Отже, пане Удовенко, де Ви були 15 років тому коли все це відбувалося?
Геннадій Удовенко
П’ятнадцять років тому саме в цей день я був в Києві. А працював я тоді постійним представником ще в радянській Україні при ООН і добивався дозволу взяти участі в установчому з’їзді НРУ.
Як пішов, я звернувся... а це такий порядок, а це абсолютно нормальний порядок для будь-якої держави з проханням до свого, тодішнього, міністра Кравця.
Звернувся з проханням дати мені дозвіл взяти участь в установчих зборах. Я не знав чи організатори установчих зборів запросили б мене, я цього не знав.
Мені спочатку треба було одержати дозвіл МЗС. МЗС - десь починаючи з 5-6-го вересня розглядали, мабуть, консультувалися безумовно з ЦК КПУ і Кравцю, щось там сказали... він дав мені таку відповідь “мені сказали, що Ви займайтеся своїми справами, а рухом буде займатися Кравчук”.
Таким чином і ще в ті часи Кравчук став на моєму шляху. А чого я був в Києві? Я приїхав з Нью–Йорка на запрошення ООН за фінансуванням ООН.
Ми тоді розглядали на семінарії ООН питання, як зберегти від підступів терористів ядерну зброю. Це не стосувалося тільки України. Але вже панувала думка, що Україна стане незалежною державою, оскільки, була прийнята декларація про державний суверенітет України. От я був, але на з’їзд нажаль не попав.
Ірина Халупа
Ви, пане Костенко?
Юрій Костенко
Я був тоді серед тих багатьох, які не були делегатами, але стояли під стінами КПІ і слухали всі ці трансляції, які передавалися із самого актового залу. І дуже багато дискутували між собою про те, що це відбувається, що це значить, і, що буде на найближчий час.
Ірина Халупа
Мабуть, дискусії на дворі іноді були, навіть, більш бурхливі ніж те, що було в середині.
Юрій Костенко
Можливо, це навіть було цікавіше. Тому, що беручи участь у всіх інших з’їздах у якості делегата, то я хочу сказати, що в середині не так цікаво, як слухати народні думки з приводу того, що відбувається в Україні.
Відверто кажучи я пам’ятаю ці дні, дуже добре. Тоді багато говорили про демократизацію. І більшість розмов зводилися до того, як ліквідувати монополію Комуністичної партії Радянського Союзу, як спрямувати все те, що має Україна, виключно, в інтересах УРСР.
Тоді ще не мало говорили про незалежність української держави, але дуже багато говорили про величезний потенціал УРСР. Якби його спрямувати в інтересах саме своїй державі, то всім би жилося тут набагато краще. Це те, що я пам’ятаю і ті перші емоційні виступи.
Про, які Ви вже сказали, вони якраз служили тим тлом для постійних дискусій, які відбувалися в зовні.
Ірина Халупа
Сьогодні п’ятнадцять років пізніше, коли ми вже маємо кілька розгалужень Народного Руху, на фундаменті Народного Руху маємо політичні партії.
Що би Ви сказали, пане Удовенко, є головною спадщиною цього зародку, який виглядав чимось таким потужним, дуже надійним, дуже перспективним, дуже оптимістичним п’ятнадцять років тому, бо я теж не була на установчому з’їзді?
Але я знаю багато знайомих моїх, які там були. Це були справді роки і місяці великих надій і нажаль не всі ті надії здійснилися?
Геннадій Удовенко
Так, пані Ірина, Ви дуже правильно говорите про те, що це був час великих надій. Але я хотів би наголосити на тому, що рух виник на хвилі національно-демократичного піднесення в Україні.
І він очолив боротьбу українського народу на тому етапі за свою державну незалежність, за самостійність. Це було величезне досягнення, безумовно, в процесі уже утворення руху в процесі руху, як потужної сили. І його завдання трансформувалося, він більш активно почав виступати за проголошення незалежності України.
І це було, здається, на другому з’їзді НРУ тоді вніс свою програму завдання, стратегічне завдання виборення незалежності України.
Те, що сьогодні маємо в Україні і з Україною, воно дійсно не виправдало сподівань борців за волю України і тих хто віддав своє життя за волю України, і ті хто сьогодні ще живий.
Та і український народ дещо розчарований тим, тому що ми обіцяли, що з незалежністю України... І те, що Юрій Іванович тільки-що сказав про величезний потенціал і ще тією Україною, радянської, безумовно, незалежність принесе поліпшення життєвого рівня, суттєве поліпшення життєвого українського народу, були великі сподівання.
Але, що трапилося пізніше на референдумі, проголосувавши несподівано такої величезної кількості за незалежність України майже 91% людей.
Український народ не обрав представника НРУ на той час В’ячеслава Чорновіла тільки віддав, здається 24%. Тобто вони побоялися обрати представника національно-демократичних сил і все-таки віддали перевагу ...
Ірина Халупа
Так, що народ побоявся, Ви думаєте?
Геннадій Удовенко
Я не можу так сказати, але наші люди трошки обережні і прийняли таке мужнє рішення про незалежність, а в той же час владу залишили, фактично, в руках спадкоємців комуністичного режиму. І з цього часу почалися біди України.
Ірина Халупа
Пане Костенко Ви сказали, що на установчому з’їзді і під будинком де це відбувалося багато говорилося про це, як ліквідувати монополь Комуністичної партії.
І ось бачимо, що цей монополь залишився, навіть, по сьогоднішній день, певною мірою, хоча вони вже себе не називають комуністами, але це є люди, які вийшли з цієї системи.
Чому маючи таку потужну народну силу, як Рух за собою і все ж таки не вдалося розігнати їх, і чому народ побоявся обрати Чорновола тоді?
Юрій Костенко
Я все-таки хотів би кілька тез сказати про визначну місію, яку Рух фактично зародив в українській державі.
Він об’єднав усі альтернативні комуністичній системи демократичні сили. Це був такий спалах народної думки, який витворив альтернативну програму щодо того, як зробити Україну щасливою, і суть цієї програми: пізніше – це незалежність, демократія і свобода людини, тобто базові принципи, на основі яких і можна досягти набагато вищого рівня, ніж той, що був за часів тоталітаризму комуністичної системи. Тому в цьому сенсі Рух зробив унікальну роботу.
Дійсно на основі того всенародного руху проти КПРС чи монополія КПРС, яким зароджувався на початках Рух, виникла потужна сила, яка привела Україну до незалежності.
Але далі, без сумніву, були помилки, які не дозволили нам здійснити всю ту програму, яка була написана на папері. Чому? В першу чергу треба визнати, що в національно-демократичних сил, які складали Рух, було декілька можливостей взяти владу в свої руки: через, наприклад, розпуск ВР комуністичної після проголошення незалежності, так як зробили, до речі, в деяких інших посткомуністичних державах.
Але тоді, я пам’ятаю, в Народній Раді дуже жорстко дискутувалася ця тема. З однієї сторони, Лариса Скорик і багато інших депутатів говорили, що незалежна Україна із комуністичним режимом перетвориться у відстійник комуністичного тоталітарного режиму, і ми тільки відгородимося від усього світу своїми кордонами національними незалежними, а суть залишиться тією, що була і за часів КПРС.В якісь мірі те, що ми бачимо сьогодні: режим модернізувався, але суть залишилася тоталітарною і комуністичною.
Друга помилка, якої припустилися національно-демократичні сили (я чому кажу не Рух, або можна говорити Рух, але там були всі) - це коли на третьому з’їзді новобраний Президент України Кравчук прийшов до нас і сказав: “Я хочу демократичної України, але тільки є ви, як політична сила і Комуністична партія. Тому я звертаюся до вас, щоб стати партнерами, союзниками в будівництві української демократичної держави”.
На превеликий жаль, більша частина з’їзду тоді не підтримала, тому що якраз цей синдром, про який говорив Геннадій Йосипович, необрання покійного Вячеслава Максимовича президентом, привела дуже велику частину Руху у стан, що якщо Чорновіл не є президентом держави, то демократії в цій державі не може бути.
Як на мене, ми втратили тоді шанс стати не всією владою в Україні, бо у Східній Україні, треба сказати відверто, було дуже мало осередків Народного Руху, але, принаймні, більша частина України із новими людьми, з новим менталітетом, який дав би дуже потужні стимули до демократизації суспільства. Цей шанс ми втратили.
Я хочу сказати із свого власного досвіду. Я прийшов в 1992-му році в уряд, не маючи жодного уявлення, що таке міністр, маючи на увазі, що він має робити, наприклад, сваритися по телефону, то я не вмів цього, тим більше матюкатися, як це традиційно робить чи робила діюча влада.
Я пам’ятаю, що саме незнання старої системи дозволило мені дуже швидко через закони розробити екологічну реформу, а потім провести це через виконавчу владу. Те, що називається “Основи екологічної політики”, то творилося саме моєю командою.
Тому якби таких прийшли не одиниці в уряд новий в 1992-му році, як ми, там Юхновський, Костенко, Пинзеник, а це були б, наприклад, тисячі, та ще й на місцях, то я думаю, що сьогодні Україна не була б такою.
Тому, завершуючи цю тезу, що Ви кажете, дійсно були стратегічні помилки, які потім привели ще до більшого, як на мене, поганого синдрому рухівського. Далі Рух здебільшого боровся за право бути опозицією, а не владою – от у чому трагедія в якійсь мірі політична була...
Ірина Халупа
А може це було таке певне приречення? Може Рухові було вигідніше бити опозицією, ніж владою?
Геннадій Удовенко
Коли Україна виборола незалежність, то була якась ейфорія, що от саме проголошення незалежності вирішить всі проблеми автоматично, піднесення життєвого рівня, бо немає тепер експлуататора України СРСР, все залишається в Україні, не надавали такого значення, що треба боротися за владу, треба перебирати владу, а влада фактично залишилися в руках тих, хто перефарбувався під жовто-блакитний прапор.
Я завжди говорив, і, здається, навіть тут, на радіо “Свобода”, що якийсь голова районної державної адміністрації на Вінниччині був 10 років першим секретарем райкому КПУ і вже 10 чи 12 років головує районною державною адміністрацією. Він говорив: “І нікакой Рух мєня от сюда нє скавєрньот”.
Ірина Халупа
А тепер слово слухачеві. У нас на зв’язку пан Василь з Тернополя, який має запитання до наших гостей.
Прошу. Ви в ефірі.
Пан Василь
Добрий вечір!
Ірина Халупа
Добрий вечір!
Пан Василь
Як ви оцінюєте, адже Рух був створений в радянські часи, який відсоток агентури спецслужб і КДБ був в Русі? Чи можна зараз визначити, хто саме був? Чому не провелася люстрація навіть в частинах Руху, які лишилися? Адже зрозуміло, що от пан Бойко, який зараз кандидат, що він не був рухівцем. Зараз запитайте в Тернопільській області про часи його прем’єрства, то кажуть: “Дивіться, як рухівці керували”. Але зараз видно, що він повністю співпрацює з владою, і я не вірю, що він до цього з нею не співпрацював.
Ірина Халупа
Дякую, пане Василю.
Хто хоче бути першим? Пане Удовенко, Ви?
Геннадій Удовенко
Мені, як молодому рухівцю, важко відповісти на це запитання, тому що я фактично став членом партії після того, як загинув Вячеслав Максимович.
Але питання і гостре, і справедливе, оскільки радянське КДБ було настільки потужною силою, що воно скрізь насаджувало своїх людей, в будь-якій організації вони мали свої очі, свої вуха, і, безумовно, вони когось направляли в Народний Рух України для того, аби, по-перше, впливати на ситуацію, а по-друге, інформувати...
Ірина Халупа
Та, мабуть, і щось колотити теж.
Геннадій Удовенко
...про те, що там відбувається, щоб КДБ знало і контролювало буквально кожний крок. Так що тут не можна виключати цієї провокаційної діяльності КДБ.
Дай Бог, щоби українське СБУ не успадкувало ці методи, які запроваджувало КДБ.
Я не знаю, хто там був. Це вже історія.
Ірина Халупа
Але були?
Геннадій Удовенко
Я в Рух прийшов в 1999-му році після загибелі В.М.Чорновола, але переважна більшість – це були патріоти України, які боролися за демократичну незалежну процвітаючу українську державу. Я як рухівець молодшого покоління вклоняюся перед тими людьми, в тому числі і Ю.І.Костенком.
Ірина Халупа
Дякую, пане Удовенко
В нас на зв’язку слухач, пан Володимир з Києва.
Юрій Костенко
Я буквально скажу одну фразу.
Розумієте, пане Василю, політика завжди приваблює спецслужби в будь-якій країні світу, а коли народжувалася національно-демократична політична сила, яким був Народний Рух, то, без сумніву, спецслужби там активно присутні були.
Але я Вам можу як політик з 15-річним досвідом сказати, що сьогодні українська політика переповнена КДБ. Вирішити цю проблему (не тільки Рух, а в цілому українська політика) можна було б так, як це зробили в Прибалтиці чи в Польщі, провівши люстрацію.
Тільки на основі документів можна було вилучити спецслужби із органів державного правління, з політичних сил, але так як влада залишилася в руках КПРС після проголошення незалежності, то і спецслужби залишилися тими самими, то сьогодні ми страждаємо і від їх присутності в політиці, і від їх впливу на політику.
Ірина Халупа
Дякую, пане Костенко.
Пане Володимире, прошу, Ваше запитання.
Пан Володимир
Добрий вечір!
Ірина Халупа
Добрий вечір!
Пан Володимир
В мене запитання до пана Юрія Костенка.
Ви сказали про стратегічні помилки, зокрема і Руху. А чи не вважаєте Ви, що найстратегічнішою помилкою було те, що Ви допустили розкол Руху, що Ви тоді не спрацювали на єдність, що коли кандидували одночасно Лук’яненко і Чорновіл, що це було КГБістська провокація, і Ви на неї піддалися? Чому Ви не об’єднали два розколених Рухи, а Ви стали лідером однієї, а там – інший?
Ірина Халупа
Пане Володимире, питання зрозуміле, дякуємо Вам.
Слухач
Питання, чому Ви не об’єднуєтесь?
Юрій Костенко
Пане Володимире, хочу Вас заспокоїти, ми уже давно об’єдналися, і з Геннадієм Йосиповичем Удовенком ми якраз розпочали процес об’єднання національно-демократичних сил, коли звернулися до Віктора Андрійовича Ющенка після його відставки в 2001 році із пропозицією об’єднати не лише два рухи, а й об’єднати національно-демократичні сили.
Саме на основі нашої ініціативи і формувалася коаліція “Наша Україна”, яка отримала політичну перемогу.
Тепер щодо стратегічних помилок, то я не можу категорично погодитись із Вами щодо так званої трагедії розколу руху 98 року. Тому що Рух створювався, як потужне громадсько-політичне об’єднання. І такого роду об’єднання були в усіх посткомуністичних державах.
У Польщі була “Солідарність”, у Латвії – “Народний фронт”, в Литві – “Саюдіс”... Це все Рухи, які боролися із комуністичною системою, з тоталітаризмом.
Виконавши свої функції, ці Рухи дали путівку в життя багатьом партіям: національно-демократичного спрямування, ліберального спрямування, соціал-демократичного спрямування. Вони виконали свою місію, і, як кажуть, відійшли в історію.
Те ж саме щодо “Народного руху України за перебудову”. Саме з його надр вийшла і республіканська партія, демократична партія, християнсько-демократична партія, партія “Реформи і порядок” і багато-багато інших. І це нормальний процес ішов, бо йшло формування багатопартійності.
Як на мене, то помилка була в іншому: рух повинен був стати координуючим органом, аби ці всі партії, вийшовши на вибори, не боролися одна з одною, а навпаки, вийшли одним національно-демократичним блоком і забрали тих самих 20-30 відсотків, які забрав блок “Наша Україна” у 2002 році.
А на підтвердження того, що в 2002 році сам Рух не міг виконувати реальної політичної сили, то я навожу Вам результати виборів 98 року. Рух тоді набрав всього-навсього 9,8 відсотків голосів виборців. Хоч він був єдиний, за вашою логікою, не розколотий, і нічого йому не загрожувало, щоб об’єднати всіх виборців.
Ірина Халупа
Пане Костенко, ось Ви сказали, що рухи об’єднуються, і символом чи результатом цього об’єднання є “Наша Україна”.
Якщо я не помиляюсь, Ви, пане Удовенко, були другим на списках до парламенту другим чи третім, а Ви четвертим, пане Костенко, так?
Юрій Костенко
Так, Геннадій Йосипович – третій, а я – четвертий.
Ірина Халупа
Отже, на вашу думку, якою є доцільність чи може недоцільність створення партії на базі цієї формації “Наша Україна”, бо про це багато хто говорить. Пане Удовенко, прошу.
Геннадій Удовенко
Я хотів би повністю погодитись і підтвердити те, що сказав Юрій Іванович щодо об’єднавчого процесу. Принаймні ми з ним постійно консультувались з усіх питань.
Ми ініціювали проведення у Львові спільного засідання президії українського Народного Руху та політради руху України.
Потім у нас були численні спільні засідання, навіть з’їзди партій були. Ми втрьох були. Ми вдвох ініціювали зустріч з Віктором Андрійовичем Ющенком і йому запропонували очолити процес лідерства в національно-демократичному русі.
Узгодженість наших дій була дуже високого рівня і вже коли була утворена “Наша Україна”, ми постійно координували свої дії. І, я думаю, що процес консолідації сил, спільних дій буде й далі йти.
Щодо партій. Це дуже складне питання. Сьогодні багато дуже пропозицій, от на базі блоку “Наша Україна” треба утворити партію. Я думаю, що нам сьогодні не потрібно відволікатися, це інше завдання.
Наше головне завдання – це перемогти на виборах і концентрувати свої сили саме на виборчому процесі і забезпечити перемогу нашого кандидата Віктора Ющенка. А там ми побачимо.
Ми, як сформовані національно-демократичні політичні сили: і Народний Рух України і Українська Народна партія маємо свою платформу, свої сильні позиції серед українського суспільства.
Ірина Халупа
Отже, це приблизно те ж саме, що було колись, коли проголосували за референдум, а там - вже побачимо...так?
Юрій Костенко
Ні, Ірино, я хотів би сказати, що процес партійної трансформації в українському суспільстві відбувається.
Погляньте, скільки Мінюстом було зареєстровано 130 партій, зараз їх вже 90, а якщо говорити навіть про блок “Наша Україна”, то це лише 10 політичних партій. І тому саме ці партії мають можливість поступово перетворитися в одну чи декілька партій.
Адже давайте говорити щиро відверто: в основі партії має бути сильна ідеологія. Якщо це адміністративна якась піраміда, типу сучасних українських партій, я не хочу нікого ображати, але...став прем’єр-міністром і зробив партію з голів адміністрації... Постійна партія влади, то вона не має політичного майбутнього...
Ірина Халупа
Не має сенсу створювати партію “під себе”...
Юрій Костенко
Абсолютно. Тому політична ідеологія – це є основа тієї потужної української партії, яка обов’язково постане: чи в цьому році, чи в наступному, 2006, але вона постане.
Не можна автоматично “Нашу Україну” перетворювати в таку партію. Чому? Тому що там є декілька ідеологій закладено.
Національно-демократична, представниками якої є національний рух і наша партія, ліберальна – партія “Реформи і порядок”, християнсько-демократична Стретовича, соціал-демократична – Порошенко...
Тому, перепрошую, якщо всю цю ідеологічну збірну солянку вкинути в одну партію, повірте, пройде декілька...
Ірина Халупа
Не буде смачний борщ...
Юрій Костенко
Так, не дуже... А от щодо трансформації тих сил, які мають близькі ідеологічні позиції в єдину політичну силу - ми над цим працюємо.
Ми продовжуємо переговорний процес із рухом, із Матвієнко, до речі, республіканська партія “Собор”, це ж ідеологічно наш партнер. Тому це формування виведе нас на формування єдиної патріотичної української народної партії.
Ірина Халупа
Дякую, пане Костенко, нас довго і терпляче чекає пан Олександр з Києва з запитанням, вибачте, що примусили чекати, прошу.
Слухач
Пане Удовенко, я - один із засновників руху, але відійшов від нього, тому що він перетворився на віз, який тягнули лебідь, рак і щука. Ви трохи пізніше прийшли в Рух.
Я Вас-от запитаю, чому наші демократичні сили національні сили до цих пір не знайшли справжнього лідера? І ідеологія, про яку Костенко говорить. Не випрацювали ідеології!
Адже влада не має лідера, не має ідеології, її дуже легко перемогти. А у нас немає кому перемогти. От таке питання, дякую вам.
Ірина Халупа
Дякую, пане Олександре.
Геннадій Удовенко
Пане Олександре, дуже прикро, що Ви відійшли з руху і не сприяли тому, щоб Рух на практиці втілював в життя те, про що Ви говорите.
По-друге, я хотів би наголосити, що у нас є такий лідер, лідер – Віктор Андрійович Ющенко, який сьогодні є кандидатом не тільки “Нашої України” на посаду президента, а визнаним українським лідером.
Всі рейтинги про це говорять, він користується високим авторитетом, не дивлячись на те, що є предметом постійних нападок.
8 сьогодні у нас телеканалів і 8 каналів сьогодні на Ющенка ллють бруд, бруд, бруд... І мені його так жаль іноді стає, за що ця людина страждає?..
Є у нас лідер, але наше завдання полягає в тому, щоб він став лідером українського народу. Оберете – інша ситуація буде у нашій країні.
Ірина Халупа
Дякую, пане Удовенко. Пане Костенко?
Юрій Костенко
Лідер є, я повністю згоден з думкою мого колеги, Геннадія Йосиповича. Більше того, це якраз лідер, який об’єднує не тільки національно-демократичні сили, а багато в чому – ліві, лівоцентристські сили.
Я з Віктором Андрійовичем під час так званих канікул проїхав більшу частину півдня, сходу України, центру і можу сказати, що його однаково тепло сприймають і комуністи, їхній електорат, виборці, і соціалісти, і наші патріоти...
Щодо ідеології, знову ж таки, Ви не праві, пане Олександре, тому що в нас є дуже потужна ідеологія, вона записана в програмі “Народного Руху України за перебудову”.
Потім вона трансформувалася у програму державотворення, концепцію державотворення України. Там викладено все те, що повинна зробити українська влада для того, щоб Україна була демократичною, національною, правовою державою. Але для цього треба мати владу.
Ірина Халупа
Пане Костенко, на кінець: хто тягне віз?
Юрій Костенко
Тягнемо віз ми всі разом, тільки не треба забувати і про свою особисту відповідальність, за те, що результати виборів роблять 38 мільйонів виборців, а не Костенко, Удовенко чи Ющенко...
Ірина Халупа
Такі виборці, як Василь, Володимир і Олександр, що сьогодні нам телефонували... Дякую вам, шановні гості.
На цьому ми завершуємо “Вечірню Свободу” про спадщину Українського Народного Руху. З нами сьогодні дискутували два народні депутати Юрій Костенко і Геннадій Удовенко.
Слухайте “Свободу” і шануймося!
