Аудіозапис програми:
Київ, 17 серпня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.
Шановні слухачі, ми вітаємо вас!
“Діти-інваліди, діти, позбавлені батьківської опіки, безпритульні діти” – такою буде тема нашої сьогоднішньої передачі.
В Україні, за офіційними даними, понад 130 тисяч безпритульних дітей, переважна більшість котрих жебракують, вживають алкоголь, наркотики та мають схильність до правопорушень.
Основну причину такої ситуації фахівці вбачають у низькому матеріальному рівні життя людей, а також в антисоціальному ставленні дорослих, зокрема і біологічних батьків.
Проблему безпритульних дітей не раз порушували і українські парламентарії, і громадські діячі, проте “віз і нині там”.
Про це далі моя колега Надія Степула.
Надія Степула
“Проблема безпритульних дітей в Україні найближчим часом вирішена не буде,” - про це рівно рік тому заявляв голова Молодіжної партії Юрій Павленко, народний депутат України. Ці слова Юрія Павленка залишаються злободенними.
В Україні нині функціонує понад дві сотні притулків та дитячих будинків сімейного типу.
“Центр для безпритульних”, створений за допомогою німецького уряду два роки тому в столиці, розрахований на виховання 12-ти дітей.
Яке майбутнє чекає цих дітей? Хто мусить насамперед дбати про те, щоб розв’язати проблему безпритульності? З цими запитаннями я звернулася до голови Міжнародного благодійного фонду “Ліга українських меценатів” Михайла Слабошпицького.
Михайло Слабошпицький
Я під враженнями прочитав таку інформацію: готується чемпіонат чи то Європи, чи світу з футболу команд безпритульних дітей, і наша держава Україна готується до участі в ньому. Мене це приголомшило.
Ми і владою, і громадськістю розписуємося в тому, чи це нормально, можливо, сили нам зосередити на тому, аби не було цієї безпритульності, а не готувати ці команди.
Ми говоримо прекрасні фрази, що “немає нічиїх дітей” чи “немає чужих дітей”, а вони на кожному кроці. Наше суспільство ставиться до цього як до факту реального.
Надія Степула
Чому, на Ваш погляд, так стається? Адже ж за цією проблемою ще одна – це дитяча злочинність. Це пов’язано.
Михайло Слабошпицький
Це пов’язано. Очевидно, в суспільстві взагалі, в нашому соціальний захист слабших в суспільстві (а слабші – це пенсіонери, це діти) зовсім не працює. Очевидно, це один із мотивів.
Другий мотив – це рівень життя. Дуже багато опинилися нижче тієї ватерлінії, де починають люди тонути, не дають ради своїм дітям.
Одним словом, мені бачаться комплекси цих причин. Мені здається, що тільки якась державна програма, тільки загальними зусиллями, бо те, що може зробити громадськість, вона намагається зробити, вона робить, але передовсім повинна держава взятися. Це її діти. Це наші діти і це її діти.
Надія Шерстюк
Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Всесвітня організація охорони здоров’я б’ють на сполох - сьогодні багато дітей у світі помирає лише від кількох хвороб, які сучасна медицина може попередити і вилікувати.
Міжнародна організація праці зі свого боку застерігає від дедалі ширшого застосування у багатьох країнах світу дитячої праці, причому на важких і шкідливих роботах.
Це питання впродовж останніх років набуло неабиякої актуальності і для України.
Тему продовжує Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Українське суспільство не було готове до такого масового поширення дитячої безпритульності, яке ми спостерігаємо за останні роки.
Спеціалісти Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді вважають, що під час переходу до ринкової економіки багато українських сімей не витримали, перш за все, випробувань різким зниженням життєвого рівня і відходом держави від патерналістської ідеології.
Влада була змушена реагувати на нове явище відкриттям все нових і нових виховних дитячих закладів. Це, з одного боку, а з другого, розрослися і відповідні бюджетно-чиновницькі структури.
У тому ж Києві значно розширюються структури і повноваження Головного управління у справах сім’ї, дітей та молоді. Слово “дітей” у назві управління додалося недавно, у зв’язку з розширенням повноважень відповідного міністерства.
Керівник столичного управління Олександр Кулик вважає, що в цій справі з самого початку було багато формалізму.
Олександр Кулик
Ми хочемо розширити структуру, хочемо принаймні зробити відділ по роботі з студентською молоддю, тому що в Києві понад 300 тисяч студентів, і відділ по роботі з дітьми, сім’ями і дітьми. Ми не відриваємо дитину від сім’ї, бо сім’я і діти – це повинно бути в комплексі.
Дітьми сьогодні займається Головне управління освіти, сім’ями займається Головне управління у справах сім’ї та молоді. Це повинно бути в комплексі. Раз це на рівні держави визначена така структура, то я думаю, що буде визначена така структура і тут.
Багато сьогодні дітей все-таки, на жаль, поза сім’ями. Ми маємо намір запровадити в Києві вже нові форми, альтернативні до інтернатних навчальних закладів.
Сьогодні діти-сироти виховуються в інтернатах. Погано це чи добре? На мою думку, це далеко недобре, тому що більшість із цих дітей вже втрачені для суспільства, вони не відчувають того тепла, яке їм може дати сім’я.
Є сьогодні альтернатива – це дитячі будинки сімейного типу, в багатьох областях запроваджена прийомна сім’я. От ми маємо відкрити в Києві центр “Прийомна сім’я”, який буде підпорядкований головному управлінню. Сьогодні є вже багато прийомних сімей, але вони ще не мають тієї законної юридичної сили, яка повинна бути.
Володимир Ляшко
Однак багато дітей тікають з таких закладів. В сім’ях, оповитих алкогольним дурманом, вони вже скуштували смак горілки і цигарки, були свідками негідної поведінки батьків. Саме в таких сім’ях і змушують дітей жебракувати і красти.
Інна Савчук, яка у Міністерстві у справах сім’ї, дітей та молоді займається цією проблематикою, повідомила, що за півроку разом з працівниками міліції їм вдалося виловити на вокзалах і вулицях міст 27 тисяч неповнолітніх бродяжок. За цей же час 9 тисяч батьків притягалися до різного роду відповідальності за самоусунення від виконання батьківського обов’язку та потурання бродяжництву своїх дітей.
Впродовж останніх років тривогу викликає широке застосування дитячої праці у тіньовому секторі економіки, який, за різними оцінками, становить від 30 до 50 відсотків. Тут вища платня, але умови праці не відповідають елементарним вимогам. Роботодавці не зацікавлені у створенні профспілкових організацій і всіляко цьому перешкоджають.
Заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий зазначив:
Григорій Осовий
Дитяча праця стає дуже небезпечним елементом розвитку українського ринку праці. На це звертають активно увагу сьогодні міжнародні інститути, організації.
Україна ратифікувала нещодавно Конвенцію Міжнародної організації праці про заборону та викорінення найгірших форм дитячої праці.
Основу тіньової зайнятості, як це не дивно, складають саме безробітні, і ці обстеження показують, що 90% безробітних, як правило, переходять в той нелегальний ринок праці.
А серед молоді працездатного віку, яка навчається і, звичайно, вимушена заробляти собі кошти на навчання, така молодь становить 70% від тих, хто зайнятий в такому тіньовому секторі економіки.
Володимир Ляшко
Експерти кажуть, що в різних регіонах України проблема праці дітей має свої особливості. Тепер це питання вивчають і представники Міжнародної організації праці.
Надія Шерстюк
Медики стверджують, що впродовж останніх років спостерігається помітне зростання інвалідів у працездатному віці. Особливо невтішним є збільшення кількості інвалідів серед осіб віком від 16 до 40 років.
Понад 2 роки триває розробка Міжнародної конвенції про захист і підтримку прав неповносправних людей, ініційована ООН.
У серпні в Криму відбулася робоча нарада громадських організацій інвалідів України, Росії, Молдови і Білорусі, які узгодили свої пропозиції до проекту Міжнародної конвенції. Але чи готова Україна забезпечувати зобов’язання за майбутньою Конвенцією у разі її ухвалення та ратифікації?
Розповідає Ірина Біла.
Ірина Біла
Серед категорії людей, що мають певні проблеми із здоров’ям, найменш соціально захищеними є люди з розумовою відсталістю. В Україні зараз проживає понад чверть мільйона осіб, що мають розумові вади. З них 83 тисячі мають статус інваліда внаслідок інтелектуальної недостатності.
Саме ці люди, на думку виконавчого директора Коаліції захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю Раїси Кравченко, потребують особливої опіки держави.
Раїса Кравченко
Ця група громадян з розумовою відсталістю має підвищений ризик, по-перше, бідності, по-друге, порушень прав, зловживань правових. Вони не мають шансів на добру освіту, вони просто нездатні її отримати, і вони мають, як правило, поганий стан здоров’я. А це основні ризики бідності.
Порушення прав на види державної допомоги, тому що розумово відстала людина сама собі не здатна забезпечити реалізації пільг, прав. Так само дуже багато фізичних, емоційних, сексуальних, майнових зловживань.
Ірина Біла
Нині українське законодавство щодо захисту прав інвалідів ще дуже далеке від світових стандартів. Та й ті деякі задекларовані права та гарантії дуже часто не дотримуються. А деякі підзаконні акти, як стверджує Раїса Кравченко, вочевидь порушують конституційні права.
Раїса Кравченко
Якщо проаналізувати три рівні законодавчої бази української, тобто конституційні права-гарантії, законодавчі права-гарантії і те, що з цього залишається за нормативними актами, то дуже часто нормативні акти порушують конституційні права.
От, скажімо, право на освіту 53-тя стаття Конституції... За нормативним актом, велика частина дітей має такий діагноз, за яким вони не підлягають направленню до закладів освіти, тобто їх фактично позбавлено освітніх послуг, які їм гарантовано Конституцією.
І горезвісна 46-та стаття, яка гарантує прожитковий мінімум, тобто ці люди, які нездатні заробити... Вслухайтеся, назва документу: “Індивідуальний план реабілітації”. Там один рядок: “Не підлягає працевлаштуванню”. Бо така реабілітація.
Ірина Біла
В разі, коли Міжнародна конвенція ООН захисту прав і гідності людей з обмеженими можливостями буде затверджена, і Україна її ратифікує, необхідно буде, на думку на думку Раїси Кравченко, суттєво доопрацювати як вітчизняне законодавство, так і ставлення держави до проблем інвалідів з розумовими вадами.
Раїса Кравченко
Оскільки ми вважаємо, що наша країна має дуже низьку ступінь готовності до тих зобов’язань, які накладе майбутня Конвенція, то ми проаналізували наше бачення порушень прав інвалідів взагалі у трьох аспектах соціальної сфери (охорона здоров’я, освіта і соціальний захист) і розробили відповідне звернення до прем’єр-міністра В.Януковича.
Ірина Біла
Досі соціальні послуги інвалідам надаються громадськими організаціями лише коштом міжнародних донорів і з місцевих бюджетів. А ця допомога може припинитися у будь-яку мить. І тисячі інвалідів зазнають ризику знову опинитися у домашньому ув’язненні на довгі роки.
Надія Шерстюк
Українська держава задекларувала захист прав дітей у чинній Конституції, але у реальному житті дітлахи залишаються найбільш незахищеним прошарком населення.
“Особливо важко живуть діти – інваліди, навіть за наявності люблячих батьків,” – стверджують експерти міжнародного дитячого фонду ЮНІСЕФ.
Це підтверджує й історія, яку розповідає наша київська кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Медицина не завжди здатна розпізнати хворобу, коли дитинча перебуває у материнській утробі. Унаслідок цього у світ Божий немовля приходить з уродженими патологіями, що і сталося з дитиною Ольги Мазур з міста Дунаєць на Хмельниччині.
Ольга Мазур
Наша проблема почалася з того, що моя вагітність проходила добре. Я проходила всі обстеження, їздила в Кам’янець-Подільський на окреме узі. Там мені нічого не сказали.
Тільки коли я народила, тільки тоді ми дізналися, що наша дитина народилася хворою – спинномозкова грижа. Через п’ять годин після народження грижа почала протікати, його забрали самого в місто Хмельницький в обласну лікарню і сказали, що довго ця дитина не буде жити, тому що дійде до того, що ця грижа просто лопне. В прогнозах, на жаль, ми нічого хорошого не чули.
Дійшло до того, що через два тижні перебування в Хмельницькому ми просто забрали дитину додому помирати. Така була тупикова ситуація.
Нам дуже пощастило з тим, що в нас були друзі в Києві, які дізналися про нашу проблему і сказали нам про те, що в Києві є спеціалісти, є Інститут нейрохірургії, про що нам в Хмельницькому навіть не сказали, що є такий інститут, що робляться такі операції.
Через цих знайомих ми познайомилися з дитячим нейрохірургом Проценко Іваном Петровичем. Коли ми зателефонували до нього, він нам відповів, щоб ми приїжджали, і що вони роблять такі операції.
Богдана Костюк
Після успішної операції Ольга Мазур з сином залишились у Києві для проведення подальшого курсу лікування, яке коштує грошей.
На жаль, забезпечити лікування таким немовлятам держава не може, а пенсія на дитину–інваліда сягає шістдесяти гривень.
З подібною ситуацією зітнулась і киянка Ольга Шевченко, яка каже:
Ольга Шевченко
Дуже погано, що для таких дітлахів немає медичних центрів, де можна було би пролікувати таку дитину.
На жаль, лише у Києві на Богатирській діє центр Мартинюка. Але одного такого центру замало для цілої України - там довгі черги. На жаль, немає і дитячих садочків, де могли би знаходитись під наглядом лікарів такі діти.
Богдана Костюк
І, на думку пані Ольги, ці проблеми мають вирішувати представники влади, а не батьки чи лікарі.
А професор Ігор Курілець пояснює, що...
Ігор Курінець
Вродженні спинномозкові грижі – це є вроджена складна патологія, яка, на жаль, не може бути ефективно пролікована нейрохірургічним способом. Мова не йде про нормальне життя після таких операцій, мова не йде про повне одужання і уникнення інвалідності.
Богдана Костюк
І, на думку професора Курильця, держава має подбати про захист прав цих дітей.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк, мені допомагав у київській студії звукооператор Вадим Журба.
На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 17 серпня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.
Шановні слухачі, ми вітаємо вас!
“Діти-інваліди, діти, позбавлені батьківської опіки, безпритульні діти” – такою буде тема нашої сьогоднішньої передачі.
В Україні, за офіційними даними, понад 130 тисяч безпритульних дітей, переважна більшість котрих жебракують, вживають алкоголь, наркотики та мають схильність до правопорушень.
Основну причину такої ситуації фахівці вбачають у низькому матеріальному рівні життя людей, а також в антисоціальному ставленні дорослих, зокрема і біологічних батьків.
Проблему безпритульних дітей не раз порушували і українські парламентарії, і громадські діячі, проте “віз і нині там”.
Про це далі моя колега Надія Степула.
Надія Степула
“Проблема безпритульних дітей в Україні найближчим часом вирішена не буде,” - про це рівно рік тому заявляв голова Молодіжної партії Юрій Павленко, народний депутат України. Ці слова Юрія Павленка залишаються злободенними.
В Україні нині функціонує понад дві сотні притулків та дитячих будинків сімейного типу.
“Центр для безпритульних”, створений за допомогою німецького уряду два роки тому в столиці, розрахований на виховання 12-ти дітей.
Яке майбутнє чекає цих дітей? Хто мусить насамперед дбати про те, щоб розв’язати проблему безпритульності? З цими запитаннями я звернулася до голови Міжнародного благодійного фонду “Ліга українських меценатів” Михайла Слабошпицького.
Михайло Слабошпицький
Я під враженнями прочитав таку інформацію: готується чемпіонат чи то Європи, чи світу з футболу команд безпритульних дітей, і наша держава Україна готується до участі в ньому. Мене це приголомшило.
Ми і владою, і громадськістю розписуємося в тому, чи це нормально, можливо, сили нам зосередити на тому, аби не було цієї безпритульності, а не готувати ці команди.
Ми говоримо прекрасні фрази, що “немає нічиїх дітей” чи “немає чужих дітей”, а вони на кожному кроці. Наше суспільство ставиться до цього як до факту реального.
Надія Степула
Чому, на Ваш погляд, так стається? Адже ж за цією проблемою ще одна – це дитяча злочинність. Це пов’язано.
Михайло Слабошпицький
Це пов’язано. Очевидно, в суспільстві взагалі, в нашому соціальний захист слабших в суспільстві (а слабші – це пенсіонери, це діти) зовсім не працює. Очевидно, це один із мотивів.
Другий мотив – це рівень життя. Дуже багато опинилися нижче тієї ватерлінії, де починають люди тонути, не дають ради своїм дітям.
Одним словом, мені бачаться комплекси цих причин. Мені здається, що тільки якась державна програма, тільки загальними зусиллями, бо те, що може зробити громадськість, вона намагається зробити, вона робить, але передовсім повинна держава взятися. Це її діти. Це наші діти і це її діти.
Надія Шерстюк
Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Всесвітня організація охорони здоров’я б’ють на сполох - сьогодні багато дітей у світі помирає лише від кількох хвороб, які сучасна медицина може попередити і вилікувати.
Міжнародна організація праці зі свого боку застерігає від дедалі ширшого застосування у багатьох країнах світу дитячої праці, причому на важких і шкідливих роботах.
Це питання впродовж останніх років набуло неабиякої актуальності і для України.
Тему продовжує Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Українське суспільство не було готове до такого масового поширення дитячої безпритульності, яке ми спостерігаємо за останні роки.
Спеціалісти Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді вважають, що під час переходу до ринкової економіки багато українських сімей не витримали, перш за все, випробувань різким зниженням життєвого рівня і відходом держави від патерналістської ідеології.
Влада була змушена реагувати на нове явище відкриттям все нових і нових виховних дитячих закладів. Це, з одного боку, а з другого, розрослися і відповідні бюджетно-чиновницькі структури.
У тому ж Києві значно розширюються структури і повноваження Головного управління у справах сім’ї, дітей та молоді. Слово “дітей” у назві управління додалося недавно, у зв’язку з розширенням повноважень відповідного міністерства.
Керівник столичного управління Олександр Кулик вважає, що в цій справі з самого початку було багато формалізму.
Олександр Кулик
Ми хочемо розширити структуру, хочемо принаймні зробити відділ по роботі з студентською молоддю, тому що в Києві понад 300 тисяч студентів, і відділ по роботі з дітьми, сім’ями і дітьми. Ми не відриваємо дитину від сім’ї, бо сім’я і діти – це повинно бути в комплексі.
Дітьми сьогодні займається Головне управління освіти, сім’ями займається Головне управління у справах сім’ї та молоді. Це повинно бути в комплексі. Раз це на рівні держави визначена така структура, то я думаю, що буде визначена така структура і тут.
Багато сьогодні дітей все-таки, на жаль, поза сім’ями. Ми маємо намір запровадити в Києві вже нові форми, альтернативні до інтернатних навчальних закладів.
Сьогодні діти-сироти виховуються в інтернатах. Погано це чи добре? На мою думку, це далеко недобре, тому що більшість із цих дітей вже втрачені для суспільства, вони не відчувають того тепла, яке їм може дати сім’я.
Є сьогодні альтернатива – це дитячі будинки сімейного типу, в багатьох областях запроваджена прийомна сім’я. От ми маємо відкрити в Києві центр “Прийомна сім’я”, який буде підпорядкований головному управлінню. Сьогодні є вже багато прийомних сімей, але вони ще не мають тієї законної юридичної сили, яка повинна бути.
Володимир Ляшко
Однак багато дітей тікають з таких закладів. В сім’ях, оповитих алкогольним дурманом, вони вже скуштували смак горілки і цигарки, були свідками негідної поведінки батьків. Саме в таких сім’ях і змушують дітей жебракувати і красти.
Інна Савчук, яка у Міністерстві у справах сім’ї, дітей та молоді займається цією проблематикою, повідомила, що за півроку разом з працівниками міліції їм вдалося виловити на вокзалах і вулицях міст 27 тисяч неповнолітніх бродяжок. За цей же час 9 тисяч батьків притягалися до різного роду відповідальності за самоусунення від виконання батьківського обов’язку та потурання бродяжництву своїх дітей.
Впродовж останніх років тривогу викликає широке застосування дитячої праці у тіньовому секторі економіки, який, за різними оцінками, становить від 30 до 50 відсотків. Тут вища платня, але умови праці не відповідають елементарним вимогам. Роботодавці не зацікавлені у створенні профспілкових організацій і всіляко цьому перешкоджають.
Заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий зазначив:
Григорій Осовий
Дитяча праця стає дуже небезпечним елементом розвитку українського ринку праці. На це звертають активно увагу сьогодні міжнародні інститути, організації.
Україна ратифікувала нещодавно Конвенцію Міжнародної організації праці про заборону та викорінення найгірших форм дитячої праці.
Основу тіньової зайнятості, як це не дивно, складають саме безробітні, і ці обстеження показують, що 90% безробітних, як правило, переходять в той нелегальний ринок праці.
А серед молоді працездатного віку, яка навчається і, звичайно, вимушена заробляти собі кошти на навчання, така молодь становить 70% від тих, хто зайнятий в такому тіньовому секторі економіки.
Володимир Ляшко
Експерти кажуть, що в різних регіонах України проблема праці дітей має свої особливості. Тепер це питання вивчають і представники Міжнародної організації праці.
Надія Шерстюк
Медики стверджують, що впродовж останніх років спостерігається помітне зростання інвалідів у працездатному віці. Особливо невтішним є збільшення кількості інвалідів серед осіб віком від 16 до 40 років.
Понад 2 роки триває розробка Міжнародної конвенції про захист і підтримку прав неповносправних людей, ініційована ООН.
У серпні в Криму відбулася робоча нарада громадських організацій інвалідів України, Росії, Молдови і Білорусі, які узгодили свої пропозиції до проекту Міжнародної конвенції. Але чи готова Україна забезпечувати зобов’язання за майбутньою Конвенцією у разі її ухвалення та ратифікації?
Розповідає Ірина Біла.
Ірина Біла
Серед категорії людей, що мають певні проблеми із здоров’ям, найменш соціально захищеними є люди з розумовою відсталістю. В Україні зараз проживає понад чверть мільйона осіб, що мають розумові вади. З них 83 тисячі мають статус інваліда внаслідок інтелектуальної недостатності.
Саме ці люди, на думку виконавчого директора Коаліції захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю Раїси Кравченко, потребують особливої опіки держави.
Раїса Кравченко
Ця група громадян з розумовою відсталістю має підвищений ризик, по-перше, бідності, по-друге, порушень прав, зловживань правових. Вони не мають шансів на добру освіту, вони просто нездатні її отримати, і вони мають, як правило, поганий стан здоров’я. А це основні ризики бідності.
Порушення прав на види державної допомоги, тому що розумово відстала людина сама собі не здатна забезпечити реалізації пільг, прав. Так само дуже багато фізичних, емоційних, сексуальних, майнових зловживань.
Ірина Біла
Нині українське законодавство щодо захисту прав інвалідів ще дуже далеке від світових стандартів. Та й ті деякі задекларовані права та гарантії дуже часто не дотримуються. А деякі підзаконні акти, як стверджує Раїса Кравченко, вочевидь порушують конституційні права.
Раїса Кравченко
Якщо проаналізувати три рівні законодавчої бази української, тобто конституційні права-гарантії, законодавчі права-гарантії і те, що з цього залишається за нормативними актами, то дуже часто нормативні акти порушують конституційні права.
От, скажімо, право на освіту 53-тя стаття Конституції... За нормативним актом, велика частина дітей має такий діагноз, за яким вони не підлягають направленню до закладів освіти, тобто їх фактично позбавлено освітніх послуг, які їм гарантовано Конституцією.
І горезвісна 46-та стаття, яка гарантує прожитковий мінімум, тобто ці люди, які нездатні заробити... Вслухайтеся, назва документу: “Індивідуальний план реабілітації”. Там один рядок: “Не підлягає працевлаштуванню”. Бо така реабілітація.
Ірина Біла
В разі, коли Міжнародна конвенція ООН захисту прав і гідності людей з обмеженими можливостями буде затверджена, і Україна її ратифікує, необхідно буде, на думку на думку Раїси Кравченко, суттєво доопрацювати як вітчизняне законодавство, так і ставлення держави до проблем інвалідів з розумовими вадами.
Раїса Кравченко
Оскільки ми вважаємо, що наша країна має дуже низьку ступінь готовності до тих зобов’язань, які накладе майбутня Конвенція, то ми проаналізували наше бачення порушень прав інвалідів взагалі у трьох аспектах соціальної сфери (охорона здоров’я, освіта і соціальний захист) і розробили відповідне звернення до прем’єр-міністра В.Януковича.
Ірина Біла
Досі соціальні послуги інвалідам надаються громадськими організаціями лише коштом міжнародних донорів і з місцевих бюджетів. А ця допомога може припинитися у будь-яку мить. І тисячі інвалідів зазнають ризику знову опинитися у домашньому ув’язненні на довгі роки.
Надія Шерстюк
Українська держава задекларувала захист прав дітей у чинній Конституції, але у реальному житті дітлахи залишаються найбільш незахищеним прошарком населення.
“Особливо важко живуть діти – інваліди, навіть за наявності люблячих батьків,” – стверджують експерти міжнародного дитячого фонду ЮНІСЕФ.
Це підтверджує й історія, яку розповідає наша київська кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Медицина не завжди здатна розпізнати хворобу, коли дитинча перебуває у материнській утробі. Унаслідок цього у світ Божий немовля приходить з уродженими патологіями, що і сталося з дитиною Ольги Мазур з міста Дунаєць на Хмельниччині.
Ольга Мазур
Наша проблема почалася з того, що моя вагітність проходила добре. Я проходила всі обстеження, їздила в Кам’янець-Подільський на окреме узі. Там мені нічого не сказали.
Тільки коли я народила, тільки тоді ми дізналися, що наша дитина народилася хворою – спинномозкова грижа. Через п’ять годин після народження грижа почала протікати, його забрали самого в місто Хмельницький в обласну лікарню і сказали, що довго ця дитина не буде жити, тому що дійде до того, що ця грижа просто лопне. В прогнозах, на жаль, ми нічого хорошого не чули.
Дійшло до того, що через два тижні перебування в Хмельницькому ми просто забрали дитину додому помирати. Така була тупикова ситуація.
Нам дуже пощастило з тим, що в нас були друзі в Києві, які дізналися про нашу проблему і сказали нам про те, що в Києві є спеціалісти, є Інститут нейрохірургії, про що нам в Хмельницькому навіть не сказали, що є такий інститут, що робляться такі операції.
Через цих знайомих ми познайомилися з дитячим нейрохірургом Проценко Іваном Петровичем. Коли ми зателефонували до нього, він нам відповів, щоб ми приїжджали, і що вони роблять такі операції.
Богдана Костюк
Після успішної операції Ольга Мазур з сином залишились у Києві для проведення подальшого курсу лікування, яке коштує грошей.
На жаль, забезпечити лікування таким немовлятам держава не може, а пенсія на дитину–інваліда сягає шістдесяти гривень.
З подібною ситуацією зітнулась і киянка Ольга Шевченко, яка каже:
Ольга Шевченко
Дуже погано, що для таких дітлахів немає медичних центрів, де можна було би пролікувати таку дитину.
На жаль, лише у Києві на Богатирській діє центр Мартинюка. Але одного такого центру замало для цілої України - там довгі черги. На жаль, немає і дитячих садочків, де могли би знаходитись під наглядом лікарів такі діти.
Богдана Костюк
І, на думку пані Ольги, ці проблеми мають вирішувати представники влади, а не батьки чи лікарі.
А професор Ігор Курілець пояснює, що...
Ігор Курінець
Вродженні спинномозкові грижі – це є вроджена складна патологія, яка, на жаль, не може бути ефективно пролікована нейрохірургічним способом. Мова не йде про нормальне життя після таких операцій, мова не йде про повне одужання і уникнення інвалідності.
Богдана Костюк
І, на думку професора Курильця, держава має подбати про захист прав цих дітей.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк, мені допомагав у київській студії звукооператор Вадим Журба.
На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
