Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 11серпня 2004 року.
Ірина Халупа
Добрий Вечір, Україно! Ми продовжуємо свої вечірні програми.
На черзі передача Вечірня Свобода. Вітаємо всіх, хто нас слухає. Перед мікрофоном Ірина Халупа.
Наша тема на сьогодні 11 серпня 2004: 26 кандидатів у президенти: лідери і аутсайдери. Яка роль так званих спойлерів, “непрохідних” кандидатів у президенти?
Нашими гостями сьогодні є: Володимир Фесенко, голова правління центру прикладних досліджень “Пента”, політолог; Ростислав Павленко, директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії, політолог
Сьогодні керівник виборчого штабу прем''єр-міністра, кандидата в Президенти Віктора Януковича Сергій Тігіпко сказав сьогодні, що така велика кількість кандидатів у Президенти є свідченням демократичності.
"Мені здається, що 26 кандидатів - це нормально. Отже, є демократія в країні", - заявив керівник виборчого штабу.
"Кожна наступна виборча кампанія в порівнянні з попередньою - певний крок вперед у розвитку демократії", - додав він.
У вчорашній Вечірній Свободі політолог Олександр Палій сказав, що така велика кількість кандидатів свідчить про відсутність свободи слова в Україні. Чому це так, чи це нормальне явище, чи це якісь гіпертрофовані амбіції? Про це ми сьогодні поговоримо.
Доки дійдемо до матеріалів і дискусій, хочу просто нагадати слухачам, хто такі тих 26 кандидатів у президенти.
Це – Олександр Базилюк ,голова Слов''янської партії; староста Конгресу російських організацій України.
Богдан Бойко, заступник голови НРУ, член Комiтету з питань промисловоi полiтики.
Михайло Бродський, голова партії "ЯБЛУКО".
Василь Волга ,голова всеукраїнської громадської організації "Громадський контроль".
Наталя Вітренко, лідер Прогресивної соціалістичної партії України.
Микола Грабар, один з ініціаторів і засновників Центру захисту прав людини та Української спілки боротьби з мафією та корупцією. Він є засновником юридичної адвокатської фірми "Київ-Хуст".
Ігор Душин, директор з питань розвитку ТОВ "Українські комунікації".
Юрій Збітнєв, президент компанії "Єврогаз", президент АТ "Київська міжнародна фондова біржа", член координаційної ради Союзу платників податків України.
Роман Козак, член політичної партії "Організація Українських Націоналістів в Україні", голова Львівської обласної організації партії ОУН
Сергій Комісаренко, академік, Президент Українського Інституту миру і демократії, президент Українського біохімічного товариства, президент Всеукраїнського громадської організації "Спеціальна Олімпіада України"
Вiталiй Кононов, голова партії Зелених України
Дмитро Корчинський, нібито телезірка, Президент Інституту проблем регіональної політики і сучасної політології, лідер партії “Братство”.
Владислав Кривобоков, голова народної партії вкладників та соціального захисту. Голова громадської організації "Рух за соціальний захист населення"
Анатолій Кінах, колишній прем’єр, президент Українського союзу промисловців і підприємців
Олександр Мороз, народний депутат і голова Соціалістичної партії
Володимир Нечипорук, народний депутат, член фракції СДПУ(О)
Олександр Омельченко, мер Києва, голова Української партії "Єдність"
Олександр Ржавський , голова Всеукраїнського об’єднання «Єдина Родина». Він також є першим віце-президентом ассоціації платників податків, президентом благодійного фонду «Єдність», з 1997 року - віце-президентом Федерації фехтування України.
Микола Рогожинський ,голова Центру диятчої творчості "Зорепад".
Петро Симоненко , перший сектретар Центрального комітету Комуністичної партії України.
Григорій Черниш ,голова Партії реабілітації народу України
Леонід Черниш, віце-президент концерну "Правекс"; член фракції "Наша Україна".
Андрій Чорновіл, співробітник Західної регіональної митниці
Віктор Ющенко, лідер блоку “Наша Україна”
Олександр Яковенко,голова Ради Комуністичної партії робітників і селян.
Віктор Янукович, прем’єр –міністр України ,голова Партії регіонів.
Ось такі вони, 26 претендентів на найвищу у державі посаду. Давайте поговоримо про тих маловідомих.
Роман Козак і Андрій Чорновіл - два львів’янини, два кандидати у президенти України. Певний час цього року – десь упродовж місяця - вони не могли поділити крісло голови ОУН в Україні. Врешті Андрій Чорновіл, як він заявив – заплутавшись у кількості ОУН в Україні—відмовився її очолювати. І Андрій Чорновіл, і Роман Козак, як стверджують політологи, наберуть мінімальний відсоток голосів виборців і, за словами тих же політологів, заберуть голоси кандидата у президенти Віктора Ющенка.Один завдяки прізвищу батька, інший завдяки назві партії ОУН в Україні.
Галина Терещук продовжить тему львівських кандидатів у президенти. Галина Терещук
Роман Козак , керівник ОУН в Україні,- небагаточисельної партії, яка не вирізняється у Львові своєю політичною діяльністю, на виборах підтримує провладні сили. Останній раз скандал довкола прізвища Романа Козака був пов’язаний з проведенням зборів ініціативної групи за дострокове припинення повноважень міського голови. На збори привели людей, яким обіцяли заплатити, не дочекавшись грошей ображені городяни пішли по львівських редакціях скаржитись.
Прізвище Андрія Чорновола, медика за фахом, почало з’являтись у пресі, коли він, як стверджують львівські аналітики, завдяки прізвищу батька В’ячеслава Чорновола без великих зусиль став депутатом облради.
Хвиля публікацій про сина В’ячеслава Чорновола Андрія прокотилась тоді, коли він увійшов не у фракцію “Наша Україна”, а в групу, очолювану тодішнім керівником податкової адміністрації області Сергієм Медведчуком, рідним братом Глави Адміністрації Президента.
Невдовзі Андрій Чорновіл перейшов на роботу на західно-реґіональну митницю, якою керує депутат облради фракції Медведчука Тарас Козак. Прізвище по матері Брунець, на прізвище батька Чорновіл Андрій змінив після служби у війську десь на початках незалежності. Свого часу Андрій Чорновіл був заступником пана Бойка в партії “Рух за єдність”.
Андрій Чорновіл наразі не може сказати, на який відсоток голосів він сподівається. Розуміє, що кошти, які йдуть на теледебати, зокрема на нього, який не набере відповідної кількості голосів, це кошти простих громадян, і всі ефіри популяризують його ім’я, Андрій Чорновіл.
Андрій Чорновіл
Розумієте, що це конституційне право будь-кого з тих осіб, хто висувається кандидатом на пост президента України. І, зрештою, це питання треба задати не мені чи кому-небудь із кандидатів, а треба задати, в першу чергу, до законотворців цього закону, де він пройшов читання у ВР, він був сприйнятий ВР України.
Галина Терещук
“Але в державі демократія, і з думкою навіть невеликої групи людей, які за мене проголосують, треба рахуватись”,- каже Андрій Чорновіл.
Тим часом народний депутат України, зведений брат кандидата у президенти Тарас Чорновіл вважає, що оплата ефіру 26 кандидатам – це аморально у сьогоднішній ситуації в Україні.
Адже реально боротьба йде між Віктором Ющенком і Віктором Януковичом. За його словами висунення підставних осіб, які не наберуть голосів, використовуватиме влада для злиття компромату.
Тарас Чорновіл
Оплачувати для них дешевий примітивний піар, який навіть для декого з них на наступні (незрозуміла фраза) не пригодиться, по-моєму просто не нормально.
Галина Терещук
На думку В’ячеслава Чорновола, аби зменшити таку нереальну кількість кандидатів, то потрібно, щоб сума закладу в ЦВК становила не півмільйона, а мільйон гривень. До того ж повертати гроші слід тим, хто набрав 10 відсотків голосів і пройшов у другий тур, щоб ці гроші могли використати для передвиборчої агітації вже у другому турі.
Але закони можна змінити, важче буде з ментальністю українців. Якщо у світі програти вибори значить поставити хрест на політичній кар’єрі, то в Україні походити у кандидатах у президенти – то уже щось. “А це уже ознака хворого суспільства” ,- зауважив у розмові зі мною знайомий психолог.
Ірина Халупа
Наша кореспондентка Марина Пирожук поспілкувалась з одним із кандидатів в президенти Сергієм Комісаренком. Пан Комісаренко став 24-им претендентом, що зареєструвався кандидатом у президенти.
“Серед претендентів є лідери і аутсайдери, ким ви себе вважаєте?” ,- запитала Марина Сергія Комісаренка.
Наша кореспондентка Марина Пирожук поспілкувалася з одним із кандидатів у президенти Сергієм Комісаренком. Він став 24-им претендентом, що зареєструвався кандидатом у президенти. Серед претендентів є лідери і аутсайдери, ким ви себе вважаєте, запитала Марина Сергія Комісаренка:
Сергій Комісаренко
Я вважаю себе і не аутсайдером і не лідером. Я вважаю себе достойним кандидатом. Саме таким кандидатом, яким я себе уявляю, який повинен бути президент України.
Марина Пирожук
Що вас спонукало кандидувати, чому ви вирішили боротися за президентське крісло?
Сергій Комісаренко
Коли я вирішив? В 99-му році я керував виборчою кампанію Євгена Марчука. В той час я вважав, що він є достойним кандидатом і все робив для того, щоб його обрали. На жаль це не сталось. Я подивився, що ,зрештою, якби була можливість мені донести до широкого загалу, до виборців моє уявлення про президента і все це, що я зробив у своєму житті, і свої якості, то я думаю, що теж міг би бути претендентом.
Марина Пирожук
Як ви плануєте змагатися за цей пост? В який спосіб ви збираєтесь донести до виборців свою програму, ідеї, плани, словом, познайомити виборців з кандидатом у президенти паном Комісаренком?
Сергій Комісаренко
Якби в Україні існували дійсно рівні права для всіх кандидатів, то це було б зробити досить легко. Тому, що це справа не тільки кандидатів, а це справа і виборців. Справа в тому, що виборці мають права і повинні знати про всіх кандидатів якомога більше. Якщо б знали про їхню репутацію, про їхнє життя, про те, що вони зробили у своєму житті протягом своєї діяльності, то виборці б реалізували свої права вибору. А тоді, коли вони не знають про більшість претендентів, про більшість кандидатів, то вони обирають тільки з тих, про кого їм весь час розповідають засоби масової інформації чи про яких вони здебільшого чують.
Зрештою, що треба було б зробити? Треба було б створити в Україні, як і в інших країнах, рівні права для всіх кандидатів. Щоб вони були прозорими і щоб всі мали вільний доступ до цієї інформації. В зв’язку з тим, що я цього не маю, то я буду використовувати ті джерела інформації, які нам здаються за Законом, а також ті, які мені вдасться підняти. Серез багатьох претендентів я є один з небагатьох, який може задовольнити будь-який електорат. Я не є представником жодної групи олігархів, якоїсь спеціальної політичної партії чи політичної сили.
Марина Пирожук
Пане Комісаренко, а на які результати ви розраховуєте?
Сергій Комісаренко
Я як оптиміст, звичайно, розраховую вийти до другого туру.
Марина Пирожук Пане Комісаренко, ви маєте, як кандидат у президенти назбирати 500 000 підписів?
Сергій Комісаренко
Дуже складно, але сподіваюсь, що мені вдасться це зробити.
Марина Пирожук
Пане Комісаренко, багатьох ваших колег по президентській виборчій боротьбі називають “технічними”, “технологічними кандидатами”...
Сергій Комісаренко
Ні, можу відразу сказати абсолютно щиро, чесно і відверто, що я не є ніяким ні технічним, ні технологічним кандидатом. Я не віддаю списки для того, щоб вони їх використовували і не збираюся знімати свою кандидатуру за якісь гроші. Це абсолютно для мене неприйнятне.
Ірина Халупа
Шановні гості, така велика кількість претендентів, 26. Кандидат майже на кожен реґіон України. Чим це зумовлено? Пане Павленко, почнемо з Вас. Чи це розвиток демократії, як це стверджує пан Тигіпко, чи це зумовлено якимись надмірними амбіціями, чи може чимось іншим? Що Ви скажете?
Ростислав Павленко
Перш за все, критерії розвитку демократії, мабуть, це не кількість претендентів на посаду президента. Тобто тут треба брати і питання ефективності влади, і питання підконтрольності влади народу і так далі. Тому тут дійсно можна говорити про певні технології, які пов’язані. Перш за все те, що лежить на поверхні, відбирання певної кількості голосів.
Але, я думаю, що це якраз не основна технологія, оскільки навіть минулі парламентські вибори показали, що особливо багато такі кандидати не відберуть.
Інше питання пов’язане з тим, що основні кандидати будують різні стратегії, і в тому числі інколи зручніше за допомогою інших дружніх кандидатів зробити те, що не личить основним, так би мовити, фаворитам перегонів. Потім ті кандидати – це так само місця у виборчих комісіях, отже спосіб вплинути на прийняття рішень.
І останнє, що я хотів би сказати, це те, що основні політичні сили вже мислять категоріями, в тому числі і наступних парламентських виборів.
А це тоді питання щодо привчання громадян до певних прізвищ, а з іншого боку, для деяких амбітних політиків, це і питання власної засвітки, як перед виборцями, для тих, хто має шанс потрапити до парламенту, чиї партії мають такий шанс, або показати себе основним політичним силам і отримати якусь цікаву пропозицію уже на виборах 2006.
Галина Терещук
Пане Фесенко, що Ви скажете?
Володимир Фесенко
Я погоджуюсь з тими мотивами, які були названі. Хоча я б не зараховував всіх кандидатів, які не є фаворитами виборів, а їх тільки два зараз, я б не зараховував їх до аутсайдерів взагалі, або до спойлерів.
Тому що у кожного з кандидатів є власні мотиви. Приблизно половина кандидатів працюють для виборів 2006 року, хтось відпрацьовує конкретні технологічні завдання: або спойлерські, або пов’язані з формуванням комісії, хоча в цьому, я думаю, ніхто не буде визнавати свою конкретну роль чи функцію. А дехто, я думаю, що теж можна декілька осіб назвати, які дійсно працюють заради власних амбіцій, заради власного розкручування.
Тобто у кожного є свої мотиви, і не всі є спойлерами. Це гра, де кожен з акторів має свої не тільки функції, а й виконує свою роль. І для цієї ролі деякі самі, власне, і написали сценарій.
Ірина Халупа
Ну це досить велика драма, якщо там аж 26 акторів.
Володимир Фесенко
Це так, це, якщо рахувати за кількістю акторів, це не просто драма, це роман. Але роман обмежений в часі, і, на жаль, я думаю, що не буде такий цікавий, тому що більшість з акторів будуть грати епізодичні ролі. Вони не будуть впливати на конкретний результат виборів.
Я б взагалі сказав, що дійсно, можна багато кого з кандидатів назвати технологічними, але якщо тут є технологія, то це технологія заради технології. Вона не вплине (якщо брати відбирання голосів тих кандидатів, яких Ви згадували) вони якщо будуть відбирати того ж Ющенка, наприклад, то декілька десятків тисяч голосів вони відберуть, кожен з них. Тому це не вплине суттєво на результат.
Ірина Халупа
Хто такі технологічні кандидати? Тобто поясніть це поняття.
Доки ви відповісте, я хочу сказати два слова для слухачів про слово “спойлер”, воно походить з англійської мови “зіпсувати”, тобто спойлери – це такі малоймовірні кандидати, які мають зіпсувати інтерес іншим кандидатам. Так що прошу, технологічні кандидати, що це за поняття, Пане Павленко? Яке їхнє призначення?
Ростислав Павленко
Це кандидати, які не сподіваються на отримання перемоги, ідуть не заради того, щоб серйозно позмагатися за перемогу або навіть за якесь помітне місце, і, власне, отримання політичних дивідендів для себе чи своєї політичної сили, а ті, які використовують, як тут сказав Володимир певні епізодичні ролі, певну частину в технологічних сценаріях інших кандидатів з інших політичних сил.
Ірина Халупа
У передвиборному списку є кілька імен, які на минулих виборах також були на виборчих бюлетенях. Це Олександр Базилюк ( лідер Слов''янської партії), Наталія Вітренко (голова ПСПУ), Олександр Мороз (голова СПУ), Петро Симоненко (лідер КПУ), Віталій Кононов (голова Партії зелених), Олександр Ржавський (керівник «Єдиної родини»).
5 років тому вони не виграли, ймовірно і не виграють цього року. Чому вони кандидують? Щоб отримати якнайбільший рейтинг довіри для зміцнення власного іміджу, щоб розкрутити свої партії? Зокрема враховуючи, що парламентські вибори у 2006 році відбудуться виключно за пропорційною системою.
Якщо так, хіба це не зневага до найвищої посади в державі, певною мірою якась її девальвація, коли політики дозволяють собі використовувати президентську кампанію, як репетицію на парламентські вибори? Пане Фесенко?
Володимир Фесенко
Певною мірою це так, дійсно, елементи, ну я б не сказав зневаги, скоріше це такий прагматичний, а іноді навіть цинічний розрахунок. От більшість тих політиків, яких Ви згадали, їх дійсно більше турбує результат парламентських виборів 2006 року.
Хоча, на мій погляд, ці розрахунки і на власну розкрутку, і на те, що президентські вибори, як праймаріс перед парламентськими виборами, вони можуть спрацювати фіктивно. Я думаю, що ці розрахунки перебільшуються.
Якщо ми порівняємо результати участі у виборах президентських, а потім парламентських, або, скажемо так, як відбулося на кар’єрі конкретних політиків їх участь у президентських виборах, то ми у більшості випадків побачимо, що скоріше результат був негативний. Наприклад, той же Кононов, його негативний результат на президентських виборах 99 року передував негативному результату Партії зелених на парламентських виборах.
Ірина Халупа
Так само з Вітренко...
Володимир Фесенко
Так, з Вітренко, з Ржавським така ж ситуація була, цей перелік можна продовжувати і далі. Тому я й кажу, що ті розрахунки, вони скоріше є перебільшенням і є певною ілюзією.
Але, в принципі, ситуація, коли у виборах беруть участь близько 10, а іноді й більше кандидатів, для більшості країн, де є прямі президентські вибори, вона є, в принципі, нормальна. Це пов’язано і з кількістю політичних сил.
Я б ще один мотив згадав, до речі, достатньо суттєвий, про нього згадують представники політичних партій, або лідери політичних партій, які беруть участь у виборах. Згідно з новим законом “Про політичні партії” ці політичні партії мають брати участь у виборах. Якщо вони за 10 років не візьмуть участь у декількох виборчих кампаніях, вони можуть, скажемо, позбавитись реєстрації. Це теж мотив, який теж треба враховувати.
Ірина Халупа
Час від часу Міністерство юстиції переглядає ті заявки, рахують тих членів і виключають їх.
Володимир Фесенко
Це інший критерій, але в переліку критеріїв це і участь у виборах, виборчих кампаніях. Це і місцеві вибори, і парламентські, і президентські теж.
Ірина Халупа
Дякую, я хочу нагадати нашим слухачам, що в ефірі “Вечірня Свобода”, наша тема сьогодні, чому так багато кандидатів у президенти? Чого вони хочуть? Куди прямують?
Наші гості сьогодні - два політологи, голова правління центру прикладних досліджень “Пента” Володимир Фесенко і директор програм школи економічної аналітики Києво-Могилянської академії Ростислав Павленко.
Пане Павленко, давайте послухаємо Вашу думку з цього приводу. Чи не є це певна девальвація найвищої посади в Україні? Що так багато людей преться до неї?
Ростислав Павленко
Ну, я не думаю, що це певна девальвація, це, власне, питання до морального вибору самих кандидатів
Ірина Халупа
Я маю на увазі, якщо це є так би мовити крок до парламентських виборів. Щоб тут розкрутити свій імідж, розкрутити свою партію, щоб за два роки вже бути відомим і попасти в парламент.
Може, це повинно бути навпаки: хай вони роблять собі кар’єру в парламенті, а тоді кандидують в президенти?
Ростислав Павленко
Я абсолютно згоден з цією логікою, але річ в тім, що політика, особливо політика в таких перехідних суспільствах - річ доволі прагматична і дещо навіть цинічна, як сказав Володимир, тому йде такий розрахунок.
Оскільки за два роки будуть парламентські вибори, а закон про вибори парламентські змінено таким чином, що зростають шанси у деяких партій туди потрапити, то, власне, і йде такий технічний підхід до виборів президента.
Це єдине, якщо можна, до речі, про технічний підхід - структура все ж таки називається школа політичної аналітики.
Володимир Фесенко
Можна я додам?
Ірина Халупа
Будь ласка.
Володимир Фесенко
Стосовно девальвації, то я сказав би, що девальвується не стільки посада президента, голови держави, тому що вона залежить не стільки від кількості кандидатів, скільки від реального обсягу повноважень, але девальвується сам виборчий процес, тому що така кількість кандидатів ускладнює процес вибору для виборців, хоча і не суттєво, але певною мірою.
Для людини, яка ще остаточно не вирішила за кого голосувати або не має стійких політичних орієнтацій чи персональних орієнтацій в політиці, буде все ж таки важко розібратися, хто за що, які програми, що представляє собою та особистість, яка є в списку.
Хоча, на мій погляд, в бюлетені буде менше кандидатів, то я думаю, що і за місяць до виборів, навіть за декілька днів до виборів, ця кількість скоротиться, але близько двох десятків буде, і це для певної кількості виборців ускладнює процедуру вибору. І це погано.
Ірина Халупа
Пане Павленко, Ви згадували такий цікавий момент, що така велика кількість кандидатів – це і забезпечення місць у виборчих комісіях.
Дехто вважає, що більшість так званих аутсайдерів у нинішній кампанії виступають як сателіти, партнери більш вагомих однодумців.
Як Ви думаєте, це якось пов’язано? Може це якесь певне страхування?
Ростислав Павленко
Радше це не страхування, бо зв’язок є.
Якщо подивитися на риторику кандидатів, то можна скласти враження, хто до кого притне, так би мовити.
Але це не стільки страхування, скільки чіткий розрахунок на те, хто скільки членів комісії матиме, відповідно, хто як зможе впливати на рішення комісії, в тому числі і при підготовці до голосування, бо там дуже багато технічних моментів, які можна використати на користь когось із кандидатів, а тим більше під час самого голосування і підрахунку голосів. Тому тут саме якраз це один із технологічних моментів.
Ірина Халупа
Пане Фесенко, хочете щось додати?
Володимир Фесенко
Ні, я погоджуюся. Дійсно, це один із головних мотивів. Єдина річ: я зробив би ще таке припущення (я підкреслюю: припущення), гіпотезу зробив би, що дехто із кандидатів, можливо, і висуває кандидатуру для того, щоб, може, трохи і заробити на цьому...
Ростислав Павленко
Я погоджуюся з такими припущеннями.
Ірина Халупа
Так, так.
Володимир Фесенко
Це не обов’язково в прямому смислі, матеріально, а й, може, політично. Він попрацює з кимсь із фаворитів, а потім буде мати можливість нагадати йому, щоб його включили до списків політичної сили на тих же парламентських виборах 2006-го року або якось компенсували політично або адміністративно, іншим чином.
Взагалі ж, є ще функції і пропагандистські. Дехто із кандидатів (ми вже бачимо), той же Корчинський, наприклад, буде конкретно відпрацьовувати, він буде працювати не тільки на себе або свою політичну силу...
Ірина Халупа
Але й проти когось.
Володимир Фесенко
Так, він вже працює конкретно проти одного із фаворитів.
Справа не в тільки тому, що він буде просто критикувати, створювати різні інформаційні приводи, скандальні ситуації навколо цього кандидата, але він ще буде робити спроби занизити цього кандидата в політичному і психологічному сенсі, тому що є такий закон виборчих змагань, що фаворити змагаються між собою, і коли аутсайдер викликає фаворита на дискусію, то це вигідно аутсайдеру, а не фавориту.
Ірина Халупа
А які можуть бути дебати між Корчинський та Ющенком?
Володимир Фесенко
Фактично, це не вигідно Ющенку. Для Ющенка, так як і для Януковича, вигідним є дебати тільки з головним конкурентом. Вони мають порівнювати і свої погляди політичні, своє ставлення до конкретних політичних проблем і свої програмні позиції. І порівнювати головних конкурентів мають виборці.
Я думаю, що тут треба більш ретельно підходити до процедури дебатів, тому що якщо ми будемо виходити тільки з принципу рівності, то ці дебати...
Ірина Халупа
Ні, це не серйозно.
Володимир Фесенко
...можуть втратити сенс і для виборців, і взагалі з точки зору самого виборчого процесу.
Ірина Халупа
У нас на зв’язку слухач, який терпеливо чекає вже кілька хвилин. Це слухач із Вінниці з запитанням.
Добрий вечір!
Володимир Осипчук
Добрий вечір! Вінниця. Володимир Осипчук.
Я хочу сказати, що не треба турбуватися, що багато цих депутатів, тому що ми все рівно їх не пам’ятаємо. З перших виборів...
Ірина Халупа
Хочете, щоб я ще раз їх прочитала?
Володимир Осипчук
Ви знаєте, я пам’ятаю тільки цих чергових: Симоненка, Вітренко, Мороза, які висуваються щоразу.
Я хочу поставити таке запитання: чи можливо треба буде після цих виборів зробити суворішим закон стосовно кандидатсва, щоб це сито було більш тіснішим, щоб менше цих кандидатів було?
Ірина Халупа
Щоб відокремити зерно від полови?
Володимир Осипчук
Так-так.
Ірина Халупа
Прошу, Пане Павленко, пане Фесенко, відповідайте, будь ласка. Чи можна це якось регулювати гостріше законом?
Ростислав Павленко
Напевне можна. Тут навіть і у вашому сюжеті звучала пропозиція Т.Чорновола про підвищення вимог щодо підписів, щодо виборчої застави, але я думаю, що на іншій шальці терезів досить чіткі технологічні розрахунки, і якби тут не піднімали ці межі, то все одно основні кандидати подібні речі будуть використовувати. Може їх буде не 26, а 15, як на минулих виборах. Але тим не менше від цих технологій поки нікуди не подінешся.
Володимир Фесенко
Я сказав би, що виборча застава і так достатньо велика, і те, що більше двох десятків кандидатів знайшли 500 тисяч гривень, а якщо ми порівняємо з їх деклараціями... Якщо не рахувати представників великих політичних сил, які дійсно можуть знайти гроші і підтримку виборців, для них не є проблемою зібрати 500 тисяч підписів.
Для порівняння, на минулих виборах треба було мільйон підписів зібрати. Я думаю, що можна повернутися до цієї вимоги.
Але порівнюючи з досвідом минулих виборів, я сказав би, що треба і ЦВК, і всім, хто пов’язаний із виборчим процесом, більш ретельно підходити до цієї процедури, тому що вже в 99-му році вона була дуже формалізована: фактично не збирали підписи, а їх робили різними технологічними прийомами.
Я думаю, що зараз можна...
Ірина Халупа
Пане Фесенко, можливо, варто було б підписи збирати до реєстрації?
Володимир Фесенко
Зараз процедуру реєстрації трохи змінили. Якщо на тих виборах спочатку мова йшла про претендентів на кандидата, а потім, коли вони вже зібрали підписи, вони ставали кандидатами. Зараз вони вже є кандидатами...
Ірина Халупа
Вже кандидати?
Володимир Фесенко
Так, до збору підписів. Але цей статус остаточно вони набувають тоді, коли зберуть підписи.
Я думаю, що ЦВК треба дуже ретельно і суворо навіть підійти до оцінки процедури збору підписів, щоб вона не була формальною. Хоча тут є теж свої проблеми.
Якщо згадати вибори 99-го року, на жаль, можна якісь порушення фактично і штучно створювати і використовувати проти певних кандидатів. Тобто, тут все ж таки треба шукати компромісні варіанти.
Ірина Халупа
Наш слухач Василь Антоненко чекає, щоб поставити запитання.
Добрий вечір, пане Василю!
Василь Антоненко
Добрий вечір!
Я хотів би задати таке питання. Чому я вимушений, щоб почути правду про події в Україні, слухати “Свободу”, а не державні станції, які, крім, може, прогнозу погоди або програми передач, більше правди не несуть ні в чому? Я вимушений ще й платити податки на них. Чи можна перераховувати частину своїх податків краще вже радіо “Свобода” і кореспондентам?
Ірина Халупа
Не треба, пане Василю.
Так що Ви не хочете, щоб Ваші податки використовувалися для президентської кампанії, так?
Василь Антоненко
Для мого обману? Так.
Ірина Халупа
Пане Павленко, хочете відповісти?
Ростислав Павленко
Ну що тут відповісти? Тут треба вигнати громадську позицію з слухача і підтримати. Що тут коментувати?
Ірина Халупа
Пане Фесенко?
Володимир Фесенко
Я сказав би, що наш слухач як платник податків, він ще й громадянин, він може висловити свою і політичну, і громадську позицію як платника податків на виборах. Це його право. І він може свій протест проти цієї системи спрямувати на вибір певного з кандидатів для зміни цієї системи.
Ірина Халупа
Шановні гості, пан Комісаренко у розмові із Мариною Пирожук сказав, що він не є представником жодної партії, він не є представником олігархічних кіл.
Звичайно, не хочеться, щоб президент був олігархом, але чи не хочеться, щоб президент був членом якоїсь партії, пане Фесенко?
Володимир Фесенко
Це дуже непросте питання.
З точки зору інтеграції в європейське політичне поле, було б краще, щоб наступний президент був представником конкретної політичної партії, і він, скоріш за все, буде представником.
Але з технологічної точки зору, більше шансів на перемогу має кандидат, який користується підтримкою не окремої партії, а значної кількості громадян і коаліції політичних партій.
Ірина Халупа
Пане Павленко, прошу.
Ростислав Павленко
Я згоден із цією аргументацією. Маю сказати, що партійна система розвивається і думаю, що наступний президент вже представлятиме якусь партію.
Ірина Халупа
Скільки буде кандидатів за п’ять років? Ось було 15 на останніх виборах, тепер 26. Якщо тенденція продовжуватиметься, то, може, 50.
Володимир Фесенко
Я сподіваюся, що буде менше, і це буде рекорд, який залишиться в історії України...
Ростислав Павленко
Так-так.
Володимир Фесенко
...назавжди.
Ірина Халупа
Дякую вам, панове, за цікаву розмову. На цьому ми завершуємо “Вечірню Свободу”.
Сьогодні про величезну кількість кандидатів у президенти з нами дискутували два політологи: Володимир Фесенко, голова правління центру прикладних досліджень “Пента”; Ростислав Павленко, директор програм школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії.
Я, Ірина Халупа, прощаюся з вами до завтра.
Слухайте “Свободу” і шануймося!
